Путін

Володимир Володимирович Путін - російський політик і державний діяч, 2-й і 4-й президент Російської Федерації.

Володимир Путін є президентом РФ з 2012 року. Раніше займав пост глави держави з 2000 по 2008 рік. Працював на посаді голови уряду Росії в 1999, 2008-2012 рр. Голова партії "Єдина Росія" (2008-2012 рр.)

Володимир Путін (фото: kremlin.ru)

Біографія Путіна: дитинство, освіта

Путін Володимир Володимирович - уродженець культурної столиці РФ - Ленінграда (Санкт-Петербурга). Народився 7 жовтня 1952 року в родині робітників. Його батько був учасником Великої Вітчизняної Війни, воював у складі НКВС, а мати пережила блокаду Ленінграда.

У 1970 році Путін вступив на юридичний факультет Ленінградського державного університету ім. Жданова. У 1975 отримав вищу освіту і вступив в КПРС, яку не покидав до її заборони в 1991 році.

Служба в КДБ

Після закінчення університету Володимир Путін за розподілом пішов працювати в Комітет безпеки СРСР. З 1975 по 1984 рр. був співробітником Першого відділу Ленінградського управління КДБ. Робота в цій сфері дуже зацікавила молодого фахівця, тому він вирішив розвиватися в ній далі.

Фото:Володимир Путін під час роботи в КДБ

У 1979 році закінчив річні курси перекваліфікації у Вищій школі КДБ в Москві і вступив до інституту КДБ СРСР ім. Ю. Андропова, який успішно закінчив у 1985 році.

З 1985 по 1990 рр. працював в НДР в Дрездені і був директором Будинку дружби СРСР і НДР.

Трудова діяльність в Петербурзі

З 1990 року Володимир Володимирович працював помічником ректора в Ленінградському державному університеті, а трохи пізніше - радником мера міста Ленінграда.

Коли в 1991 А. Собчака обрали головою Ленінградської міської ради, Путін отримав посаду голови Комітету із зовнішніх зв'язків міськради.

У 1992 році став підполковником запасу в "діючому резерві" КДБ.

З 1994 по 1996 рік був першим заступником мера Санкт-Петербурга.

Під час роботи у виконавчих органах Ленінграда Путіну було пред'явлено звинувачення в корупції, пов'язаної з махінаціями в продажу сировини за заниженими цінами. Так дефіцитний метал скандій Путін продавав сумнівним фірмам, на чолі яких стояли кримінальні авторитети, за цінами в 2000 разів менше, ніж належить. Загальний збиток, нанесений місту від незаконних махінацій, склав 122 млн. доларів.

Робота в столиці РФ

Коли в 1996 році Собчак програв вибори мера Петербурга, Путіна направили на роботу в Москву на посаду заступника керівника справами президента в секретаріаті Ради безпеки.

У 1997 році Володимира Володимировича призначено заступником керівника Адміністрації президента Росії.

1998-му Путін зайняв посаду першого заступника голови Адміністрації президента по роботі з регіонами, пізніше став директором Федеральної служби безпеки РФ і секретарем Ради безпеки РФ.

Путін на чолі держави

Перший раз керувати країною Володимиру Путіну довелося в серпні 1999 року, коли Єльцин залишив посаду голови держави за власним бажанням.

Фото: Володимир Путін і Борис Єльцин в 1999 році

У 2000 році на президентських виборах Путін здобув перемогу. Інавгурація відбулася 7 травня 2000 року. Першим державним актом, підписаним Путіним, став указ "Про гарантії Президенту Російської Федерації, який припинив виконання своїх повноважень, і членам його сім'ї", та дав Єльцину гарантію недоторканності. Цей крок був заздалегідь продуманий і виконаний Путіним через множинні звинувачення колишнього президента і його близького оточення в корупції.

У 2004 році був обраний Президентом РФ на другий термін.

На виборах в Держдуму Росії в 2007 році Путін вирішив очолити виборчий список Всеросійської політичної партії "Єдина Росія". Примітно, що членом партії в той час він поки не був, а федеративний список складався всього з однієї людини - Путіна.

На виборах 2008 року виграв Дмитро Медведєв, а Путін став на чолі уряду Росії.

Вибори Президента РФ 2012

На голосуванні за Президента Росії, яке відбулося 4 березня 2011 року, Володимиру Путіну вдалося виграти в першому турі. При цьому підрахунок голосів показав, що за Путіна проголосувало 63,75% виборців, а найбільшу підтримку він отримав в Чеченській Республіці (майже 100%).

Множинні порушення на виборчих дільницях, невідповідність результатів, наданих ЦВК, від паралельних підрахунків викликало обурення в суспільстві. В результаті на вулицях Москви і в інших містах Росії почалися акції протестів. Найбільш численним став мітинг, що відбувся 10 грудня на Болотній площі в Москві, який зібрав близько 150 тис. осіб. Символом протестних акцій стала біла стрічка, всі вони проходили під гаслом "За чесні вибори!". Видимих ​​результатів такі мітинги не принесли, перевибори не відбулися, і незабаром була чергова (третя) інавгурація Президента Путіна.

Путін і Україна

Володимир Путін активно підтримував політику Януковича. Відповідно, з самого початку протестних акцій в Києві, що почалися після заморожування процесу підписання Угоди з ЄС, Путін зайняв активну позицію в підтримку тодішнього президента України. Після втечі Януковича з України Путін дав йому політичний притулок у своїй країні.

Фото: Путін і Янукович

У цей період у Володимира Володимировича з'явилася унікальна можливість - Україна залишилася без керівництва і уряду, а в південно-східних регіонах країни значна частина населення свято вірила російській пропаганді. Тому 1 березня 2014 року Рада Російської Федерації позитивно відповіла на запит Президента Путіна про дозвіл введення військ на територію України. Насправді це трапилося кілька днів раніше, так уже 27 лютого 2014 року на території АР Крим були зафіксовані ЗС РФ, які, за словами Путіна, повинні були забезпечити безпеку незаконного референдуму кримського народу про незалежність Криму з подальшим входженням його до складу РФ.

Народне голосування відбулося 16 березня 2014 року, за його підсумками 96,77% кримчан, крім жителів міста Севастополь, проголосувало "за". У Севастополі прихильників від'єднання було 95,6%. Меджліс кримськотатарського народу оприлюднив дані, згідно з якими участь в референдумі взяло тільки 30-40% населення.

Вже 18 березня 2014 року було підписано Договір між РФ і Республікою Крим про прийняття до складу Російської Федерації. Це рішення є незаконним і визнається лише кількома країнами в світі.

Після Кримської кризи сепаратистські настрої з'явилися на Донбасі. Сюжет розвитку подій був схожий на той, що відбувся в Криму - спочатку пройшли мітинги проти нової української влади, потім представники так званих ДНР і ЛНР оголосили про намір провести референдум про незалежність Луганської і Донецької республіки. Незаконний референдум був проведений 11 травня 2014 року, його результати виявилися передбачувані.

Після оголошення результатів референдуму в ЗМІ була озвучена тема щодо визнання Путіним ДНР і ЛНР. Президент Росії заявив, що не має наміру поки приймати незаконні ЛНР і ДНР до складу РФ, але сказав, що поважає думку населення і визнає результати голосування дійсними.

Участь в переговорах Нормандської четвірки

У 2014 році після початку збройного конфлікту на Сході України було проведено кілька переговорів у форматі "Нормандської четвірки", в яких брали участь глави Росії, Німеччини, Франції та України з метою врегулювання ситуації на сході України і виконання Мінських угод.

Позиція Володимира Путіна про ДНР і ЛНР по Мінським домовленостями: слід припинити вогонь, змінити Конституцію України, щоб можна було провести місцеві вибори в ДНР і ЛНР про особливий статус Донбасу, а потім встановити контроль над кордонами на цих територіях.

Переговори Трампа і Путіна

На початку 2017 року відбувся телефонна розмова Володимира Путіна і Дональда Трампа. Теми розмови стосувалися взаємного російсько-американського співробітництва по боротьбі з тероризмом, зокрема з "Ісламською державою", зусиль щодо досягнення миру, в тому числі по ситуації в Сирії.

Родина Путіна

Володимир Володимирович Путін офіційно був одружений 30 років. Дружина - Людмила Олександрівна Путіна. У 2013 році пара розлучилася. Діти Путіна: дочки Марія та Катерина.

Фото:Володимир Путін і Аліна Кабаєва

У ЗМІ періодично обговорюється тема про неофіційні взаємини між Володимиром Путіним і олімпійською чемпіонкою з художньої гімнастики Аліною Кабаєвою.