Небесна варта. Навіщо Україні західні винищувачі та коли вона їх може отримати

Авіаційне табу сковує "довгу руку"

За рік повномасштабного вторгнення Росії не вдалося завоювати панування на небі. Українська протиповітряна оборона в комплексі з авіацією звела нанівець ці спроби, і сьогодні противник навіть не мріє про операції в тилу, воліючи триматися подалі від лінії фронту. А поодинокі випадки роботи фронтової авіації часто закінчуються для нього втратою літаків.

Сили ППО навчилися збивати практично будь-які цілі - від ракет до штурмовиків Су-25 та вертольотів Ка-52. Але не швидкісні ракети. Крім того, будь-яка система в першу чергу є стаціонарним об'єктом та програє бойовій авіації в мобільності. Тому для повного захисту українського неба потрібні літаки. І про це говорять на всіх рівнях, аж до президента Володимира Зеленського.

За його словами, авіаційний компонент необхідний, щоб убезпечити всю територію країни.

"Наші льотчики разом із зенітниками, разом з усіма воїнами та фахівцями наших Повітряних сил уже роблять велику роботу. Але повністю захистити небо ми зможемо, коли буде знято авіаційне табу у відносинах з нашими партнерами", - наголосив він в одному з недавніх звернень.

Причому якщо говорити про активну оборону, то очевидна потреба у сучасній бойовій авіації й для деокупації захоплених територій. Міністр оборони Олексій Резніков прямо каже, що вона потрібна для контрнаступу. І відповідні питання порушувалися на крайній зустрічі союзників у форматі "Рамштайн".

Логічне питання - чому для успішних операцій осені-2022 достатньо було далекобійної артилерії? Наприклад, у Харківській області на той момент склалися такі умови, що росіяни не встигли налагодити взаємодію авіації з наземними військами та й загалом перекинути туди армійську авіацію. А непідготовлене застосування загрожувало втратою літаків навіть через так званий дружній вогонь.

"Взагалі ми там дуже швидко все там зробили. Треба розуміти, що у росіян всього було близько 100 ударних гелікоптерів Ка-52 і близько 100 винищувачів МіГ-29, зараз уже менше. І це на всю Росію. Вони зосередили їх у тих місцях, де планували наступ, та на базових аеродромах, таких як в окупованому Криму", - розповів у коментарі РБК-Україна авіаційний експерт, провідний науковий співробітник Державного музею авіації Валерій Романенко.

На Донбасі та інших ділянках фронту ситуація інша, і лише артилерією зараз складно підготувати наступ. Справа в тому, що вона здатна вести вогонь максимум на 40 км. А з урахуванням того, що розрахунки, як правило, розставляють за 10 кілометрів від лінії фронту, максимум, куди можна дістати в тил противника - це 30 кілометрів.

Таким чином, для того щоб вражати об'єкти на більшій глибині, потрібна бойова авіація. Літак здатний дістати цілі на відстані 100 кілометрів, зберігаючи добрі шанси на повернення. Тобто якщо артилерія - це міцна коротка рука, то авіація - це вже рука довга.

Україна проти Росії

Українська авіація, якщо говорити про ударні літаки, складається з бомбардувальників Су-24 та Су-24М, штурмовика Су-25 (підтримка сухопутних військ, удари по наземних чи морських об'єктах), винищувачів Су-27 та МіГ-29 (переважно для повітряних боїв) ) та розвідника Су-24 МР. Але все це - спадщина радянських часів.

"У нас "наймолодший" літак у складі Повітряних сил - це Су-27 1991 року випуску, який є ровесником української незалежності. Це я завжди розповідаю іноземним журналістам, коли запитують: "Навіщо вам F-16 чи ще якийсь літак?". Я їм кажу: "Тому що наші літаки вдвічі старші за пілотів", - заявив днями спікер Повітряних сил Юрій Ігнат.

Фото: наймолодший Су-27 у складі Повітряних сил України зійшов з конвеєра ще 1991 року (GettyImages)

Більше того, вся ця техніка не проходила модернізації. На відміну від Росії, де той же Су-27 після низки доробок, окрім нової назви Су-30СМ, отримав сучасні радари, ракети з активними головками самонаведення та систему радіоелектронної боротьби. Найчастіше за час війни в Україні вона застосовувала також винищувачі Су-30СМ, бомбардувальники Су-34, штурмовики Су-25 та стратегічні бомбардувальники Ту-95, Ту-160 та Ту-22М3.

Після розвалу СРСР російська авіаційна галузь продовжувала розвиватися, в неї вкладалися значні кошти. Тому про паритет у даному компоненті навряд чи можна буде говорити в найближчому майбутньому.

Експерт Валерій Романенко зазначає, що з досвіду Другої світової війни по-справжньому успішний наступ може гарантувати лише перевага у повітрі.

"Інакше прилетить ворожа авіація та зариє у землю все, що, власне, і було підготовлено до наступу", - додав він.

За його словами, забезпечити реальну перевагу зможуть лише сучасні літаки західного зразка. Оскільки за сукупністю своїх характеристик вони дозволять впевненіше вести повітряні битви з росіянами. Наразі українські льотчики змушені виявляти дива героїзму, адже та техніка, на якій вони літають, за оцінками західних колег, у реальному бою перетворює їх на умовних "пілотів-камікадзе".

Що міг би запропонувати Захід?

Україна найбільше зацікавлена у багатофункціональних винищувачах четвертого покоління F-16 Fighting Falcon. У тому числі тому, що ця модель є найпоширенішою на сьогоднішній день. А ще вона здатна закрити одразу низку моментів.

"F-16 може завдавати ударів по наземних цілях різними типами зброї (бомби, ракети тощо), а також стати частиною ППО, захищаючи небо від повітряних атак. Тому такий тип літака… міг би бути найкращим кандидатом для Повітряних сил, щоб стати основним типом багатоцільового літака", - пояснює Юрій Ігнат.

До всього іншого, F-16 поєднує функції винищувача, штурмовика та бомбардувальника. І, за його словами, в Україні вже ведеться робота з підготовки аеродромів саме для цих літаків.

За даними CNN, президент Володимир Зеленський наприкінці лютого на зустрічі з головою комітету Палати представників США із закордонних справ Майклом Макколом заявив, що готує новий запит на озброєння, зокрема на літаки F-16. Ще один запит минулого місяця було направлено уряду Нідерландів.

Фото: американські F-16 розглядаються як найпріоритетніші для Повітряних сил України (GettyImages)

Нещодавно міністр оборони Олексій Резніков в інтерв'ю La Repubblica зазначив, що для українського контрнаступу підійдуть також інші літаки.

"Щоб зламати російське панування в небі над окупованими територіями і почати контрнаступ, нам потрібні F-16 або Gripen, або італійські Tornado. Неважливо, які моделі, аби вони були сучасними і мали нові радари", - додав він.

Що стосується винищувачів Gripen, то вони стоять на озброєнні кількох союзників, зокрема Швеції та Чехії. Українська сторона офіційно зверталася із запитом до шведського уряду, але Стокгольм відмовив, пояснивши це "власною великою потребою". Проте загалом Швеція підтримує створення авіаційної коаліції на кшталт танкової, у рамках якої Захід міг би відправити Україні літаки.

Про можливі поставки Tornado, як і штурмовиків AMX Ghibli, писали італійські ЗМІ. За їхніми даними, Рим міг би поставити 5 одиниць, але не має наміру брати на себе лідерську роль, тобто стати першопрохідником у цьому питанні. Але під час лютневого візиту до Києва прем'єр Джорджія Мелоні не підтвердила ці плани.

Ще один можливий кандидат - Eurofighter Typhoon. Зокрема можливість передачі цілком серйозно розглядає Великобританія. Візит Зеленського до Лондона та його промова в англійському парламенті із закликом надати "крила свободи" призвели до того, що прем'єр Ріші Сунак доручив вивчити варіанти поставок. Але міністр оборони Бен Воллес вже заявив, що Україна може розраховувати на британські Eurofighter лише після завершення війни з Росією.

Зі свіжих новин - Франція розглядає можливість передачі винищувачів Mirage 2000. І міністр оборони Себастьєн Лекорню підтвердив, що переговори з українською стороною тривають. Труднощі з передачею літаків пов'язані з логістикою, підготовкою екіпажу та можливостями технічного обслуговування, але підготовку українських пілотів у принципі могли б проводити у Польщі.

Останнє, як і очікувалося, особливо збудило людей у Кремлі. За словами заступника голови Ради безпеки РФ Дмитра Медведєва, якщо літаки для України обслуговуватимуться в Польщі, то це нібито означає вступ НАТО у війну проти Росії.

Дискусії, що тривають на Заході, говорять про те, що союзники ще не визначилися, який саме літак стане основним для нашої армії. А умовний "зоопарк" потягне за собою складнощі з навчанням пілотів, обслуговуванням та ремонтом. З цього погляду набагато практичніше вибрати один тип і вже під нього переводити всю інфраструктуру.

Міністр оборони Резніков дещо іншої думки. За його словами, Захід надасть кілька типів, один із яких у підсумку стане основним, а ще один чи два - допоміжними.

"Я впевнений, що у нас буде два-три типи винищувачів. Буде один основний літак, і це залежатиме від того, який з них кращий для України. Для наших аеродромів, для наших інженерів, для обслуговування", - заявив він в інтерв'ю. Bild.

У принципі всі перелічені літаки - це багатофункціональні тактичні винищувачі. Вони мають приблизно схожі льотно-технічні характеристики та більш менш загальну номенклатуру озброєння.

Переваги західної авіації

Якщо порівнювати запитувану авіацію з тим, що Україна має зараз, то вона має низку безумовних козирів. По-перше, всі західні винищувачі здатні працювати керованими ракетами та бомбами та буквально розстрілювати наземні цілі. Українські - лише некерованою зброєю.

Таким чином, відкриваються нові можливості використання більш сучасних і точних засобів ураження. А ракети для повітряного бою зазвичай мають на 10% більшу дальність, ніж російські.

По-друге, принцип "вистрілив і забув" для ракет з активним наведенням радіолокації. Іншими словами, пілоту достатньо випустити ракету при виявленні ворожого літака, після чого він може відразу змінити курс, виконуючи протиракетні та протизенітні маневри.

Для порівняння - зараз наш літак повинен "підсвічувати" ціль практично до самого влучення, щоб ракета йшла за променем радара. Відповідно, це створює додаткові ризики, оскільки він більш тривалий час перебуває у зоні ураження. А враховуючи переваги російських зразків, їм уже зараз достатньо відстрілятися і піти на маневрування, залишивши український борт наодинці з ракетами, що летять на нього.

По-третє, західні літаки мають ще більш сучасне радіоелектронне обладнання, ніж російські. Радари мають велику дальність виявлення, кращий супровід та кращий дозвіл. Все це у комплексі дозволить українській авіації вийти на новий якісний рівень та забезпечити перевагу над противником.

Однак багато залежить від того, які саме літаки отримає Україна. Tornado та Mirage 2000 є представниками третього покоління. По суті, "міражі" - це непогані винищувачі, але їх уже не виробляють, тож можливі проблеми із запасними частинами. Та й за бойовими характеристиками вони поступаються російським представникам покоління 4++.

Фото: винищувачі Tornado здатні нести далекобійні ракети Storm Shadow (GettyImages)

З Tornado ситуація трохи інша. За словами експерта Валерія Романенка, поставки варіанта Tornado ECR (літак радіоелектронної боротьби) у достатній кількості стали б у нагоді для впевненого прориву протиповітряної оборони противника.

"Вони здатні радіоелектронними перешкодами придушувати або засліплювати ворожі радари. Крім того, Tornado у варіанті винищувача-бомбардувальника також можуть бути корисними - вони є основними носіями ракет Storm Shadow з дальністю в кілька сотень кілометрів. З цими ракетами можна було б розстрілювати російські аеродроми", - додав він.

Зазначимо, раніше британська сторона неодноразово говорила про можливість постачання Storm Shadow.

Скільки триватиме навчання пілотів?

Західні союзники з різних причин досі не дали "зеленого світла" на постачання своїх винищувачів, зокрема через небажання нібито спровокувати ескалацію конфлікту на тлі постійних погроз із Росії. Але найчастіше говорять про те, що на навчання пілотів потрібно багато часу, і зміщують акценти на засоби ППО, артилерію та броньовану техніку.

Певну ясність у питання навчання спробував внести британський прем'єр Ріші Сунак. Під час візиту президента Володимира Зеленського він запевнив, що його країна хоче якнайшвидше розпочати процес, можливо, вже цієї весни. На що український лідер зауважив, що наші пілоти здатні пройти навчання як мінімум на півроку раніше.

"Я не знав, що навчання на літаках Eurofighter Typhoon триває три роки. Давайте ми відправимо наших пілотів, і вони навчаться за 2,5 роки", - відповів йому Зеленський.

Британський міністр оборони Бен Воллес сумнівається в цьому, порівнявши навчання українських льотчиків з тим, начебто вони пересіли б з велосипеда на болід Формули-1. При цьому Сунак додав, що, в принципі, процес можна прискорити.

Фото: перейти на Eurofighter - це як пересісти з велосипеда на болід Формули-1 (GettyImages)

То скільки часу може зайняти навчання, наприклад, на бажаний F-16? Поки складно сказати, оскільки терміни залежать від характеру програми. Повний курс - курс B може тривати до 9 місяців. У перші чотири тижні пілоти вивчають системи літака F-16 та алгоритм дій у надзвичайних ситуаціях. Потім курсанти проходять 8 сеансів на тренажерах, відпрацьовуючи політ за приладами, після чого треба пройти чотири польоти на двомісному навчальному літаку з інструктором.

Далі необхідно виконати ще 60 польотів з відпрацюванням нічних вильотів, застосування ракет "повітря-повітря" та озброєння для роботи по наземних цілях. Тільки після цього пілот вважається готовим до того, щоб повноцінно керувати F-16.

За оцінками аналітиків американського порталу The Drive, щодо українців могла б використовуватися опція перенавчання досвідчених пілотів. Тут мінімальна тривалість курсу може становити 69 днів, зокрема 210 годин теорії, до 20 тренувань на симуляторі, 6 польотів з оволодінням навичок пілотування, до 25 польотів застосування ракет та інших озброєнь.

В умовах боротьби за виживання Україна не має безлімітних термінів на освоєння західних винищувачів. Як заявив речник Повітряних сил Юрій Ігнат, самі пілоти готові перевчитися за кілька тижнів. Але літати на цих літаках та успішно воювати на них - дві великі різниці.

"Було б дуже добре, якби ми отримали через три-чотири місяці літаки. Це дуже швидко, розуміючи, скільки потрібно часу на навчання пілотів та інженерно-авіаційного складу", - заявив він кілька тижнів тому в ефірі телемарафону.

Експерт Валерій Романенко у коментарі РБК-Україна розповів, що принаймні у нашій країні є консенсус про те, що для підготовки пілота на 3-й клас вистачило б 6 місяців. Тобто пілота, який здатний вести всі види бойових дій у найпростіших погодних умовах. Але кожен додатковий курс - за тактикою сучасних повітряних боїв чи прориву ППО - мінімально може зайняти ще один місяць. Причому Повітряні сили не можуть зняти всіх досвідчених льотчиків з бойових завдань та відправити на підготовку.

"Будуть і досвідчені, і молоді, інакше де ми візьмемо стільки пілотів? Швидше за все туди поїдуть пілоти у званні старших лейтенантів, капітанів та майорів. Немає сенсу вчити пілотів старшого віку. Але це має вирішувати командування Повітряних сил. Зараз для всіх одна вимога - вільне володіння англійською мовою", - наголосив він.

Щодо списків, то командувач Микола Олещук вже їх погодив. Як тільки буде ухвалено остаточне рішення про передачу літаків та набір українських пілотів, вони вирушать освоювати F-16.

Про бажання навчати українців, окрім Британії, також заявили у Польщі, Канаді, у Франції та США. Але поки що справа не йде далі слів. Більше того, союзники не готові заздалегідь розпочати програму підготовки до того, як буде оголошено політичне рішення про передачу винищувачів.

Днями заступник глави Міноборони США з політичних питань Колін Каль заявив, що терміни постачання та терміни навчання пілотів на F-16 займуть, швидше за все, займуть не півроку, а півтора. І за оцінками Пентагону не вийде зекономити час, розпочавши підготовку заздалегідь. Хоча якби вона реально почалася вже зараз, українські пілоти могли б раніше оволодіти загальноприйнятими в натовських літаках вузлами і перейти на систему миль і футів.

Що ще кажуть союзники

Президент США Джо Байден вважає, що прямо зараз Україні не потрібні американські F-16. Зараз Вашингтон виділяє те, що необхідно на полі бою в короткостроковій перспективі - навесні, влітку та на початок осені. Але невідомо, чого українська оборона потребуватиме майбутнього.

"Наразі, на думку наших військових, немає достатніх підстав для надання F16", - додав він.

Німецький канцлер Олаф Шольц поки не бачить сенсу у постачанні винищувачів. Водночас він наголошує, що у лютому Німеччина погодилася відправити танки та дозволила зробити це іншим країнам. Але поставки йдуть повільно через обмежені запаси, і Берлін не розуміє такого зволікання. Тут слід зазначити, що раніше Шольц довгий час вдавав, що не розуміє, навіщо Україні взагалі західні танки.

Британська сторона каже, що коли йдеться про винищувачів, це означає необхідність відправити в Україну ще сотні людей, а Захід поки що не готовий допомагати в таких масштабах. Водночас, міністр оборони Бен Воллес пообіцяв поставити літаки всім європейським союзникам, які передадуть Україні винищувачі радянського зразка.

Можливо, останньою опцією скористається Словаччина. Днями міністр оборони Ярослав Надь повідомив про готовність передати 10 із 11 винищувачів МіГ-29. Якщо це станеться, Словаччина стане першим членом НАТО, який поставить свої бойові літаки. Остаточне рішення очікується протягом наступних днів або тижнів.

Питання західних літаків, швидше за все, буде вирішено протягом кількох місяців. Принаймні на це дуже сподіваються у Міністерстві закордонних справ.

"Думаю, що ми протягом наступних місяців це питання вирішимо. Тут йдеться не лише про військові моменти та навчання пілотів, тут суто практичні моменти мають бути враховані, а також є деякі делікатні внутрішньополітичні питання... Я дуже вірю, що це питання дуже швидкого часу. Ми говоримо не про тижні, звичайно, але про місяці", - заявив заступник глави МЗС Андрій Мельник, додавши, що жителів західних країн теж ще треба підготувати до постачання винищувачів, щоб заручитися їхньою підтримкою.

Літаки на перспективу

Схоже, найближчим часом не варто розраховувати на те, що українські пілоти пересядуть на легкі та багатофункціональні F-16, Eurofighter, Gripen або інші літаки. Чи будуть вони задіяні у війні з Росією, залежить від того, наскільки вона затягнеться. А прогнозувати її хід - це дуже невдячна справа.

Авіаційний експерт Валерій Романенко бачить авіацію західного зразка як основу майбутніх Повітряних Сил. За умови, що буде передано достатню кількість.

"Зараз нам посилено дають зенітно-ракетні комплекси різного призначення у кількості більше, ніж ми отримували весь минулий рік. І я сподіваюся, що поки що нам вдасться прикрити бойові порядки наступальних військ саме цими ЗРК. Але якщо війна затягнеться, то в ній вже справді будуть брати участь льотчики на нових типах винищувачів", - зазначив він у коментарі РБК-Україна.

Про те, скільки саме потрібно винищувачів, у січні говорив речник Повітряних сил Юрій Ігнат. За його словами, для справді надійного захисту українського неба необхідно щонайменше 5 повноцінних бригад триескадрильного типу. У перерахунку на одиниці - це 180 штук.

На думку Романенка, ще слід закласти мінімальну потребу у 20 літаках двомісного типу для того, щоби льотчиків можна було тренувати всередині країни. А ще в голові завжди треба буде тримати загрозу воєнних конфліктів із Росією, яка для завоювання переваги у повітрі використовує важкі винищувачі.

"Тобто нам би ще не завадили одна-дві бригади хоча б двоескадрильного складу літаків типу важких американських F-15. Загальний внесок до 250 літаків повністю відповідав би складу російських ВПС. Звичайно, на 30-40% противник переважав би кількісно, але поступатиметься якісно", - додав експерт.