Свобода за мільйони: чому суди призначають високі застави та як їх рахують

Останніми роками інститут застави став однією з найобговорюваніших тем у сфері правосуддя. Причина – резонансні справи щодо топчиновників, бізнесменів та політиків, де суди визначали застави на десятки або навіть сотні мільйонів гривень.

Загалом, застава є стандартним інструментом кримінального процесу, який застосовується у більшості демократичних країн. Це запобіжний захід, який гарантує, що підозрюваний виконуватиме процесуальні обов'язки: з'являтиметься до суду, не переховуватиметься та не впливатиме на свідків. Вона не є покаранням, а лише гарантією належної поведінки під час розслідування.

Втім, на практиці виникає чимало питань. На тлі резонансних судових процесів у суспільстві сприймають заставу і як "відкуп" від тюрми, і як непомірну фінансову кару ще до винесення вироку.

Як саме суд визначає розмір застави, чому іноді вона перевищує сотні мільйонів гривень, що відбувається з цими коштами після завершення судового процесу, а також про практику передачі застав на донат для ЗСУ під час війни розповідаємо далі.

Мільярди та підозри: останні гучні кейси

Справи топчиновників та великих бізнесменів останнього часу наочно демонструють величезну амплітуду сум застав.

Найбільш показовим є кейс бізнесмена Ігоря Коломойського. У вересні 2023 року суд призначив йому заставу у понад 509 млн грн, яку згодом збільшили до рекордних 3,89 млрд грн.

Станом на березень 2026 року за рішенням Подільського районногу суду сума була скоригована до 1,108 млрд грн. Проте застава жодного разу не вносилася, і фігурант залишається під вартою вже понад два роки.

Ігорь Коломойський перебуває в СІЗО вже понад 2 роки (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

Інший приклад – справа колишнього міністра енергетики Германа Галущенка, затриманого у лютому 2026 року як фігуранта у справі "Мідас" щодо корупції в "Енероатомі". САП просила заставу у 425,9 млн грн, проте Вищий антикорупційний суд (ВАКС) визначив 200 млн грн. Сам Галущенко заявив, що може внести лише 20-30 млн грн.

Серед найбільш резонансних справ:

• 523 млн грн – застава для колишнього голови Державної фіскальної служби Романа Насірова у справі про отримання хабаря понад 722 млн грн.
• 402 млн грн – для колишнього заступника міністра оборони В'ячеслава Шаповалова у справі про закупівлі для армії за завищеними цінами.
• 260 млн грн – для колишнього народного депутата Максима Микитася у справі про спробу підкупу мера Дніпра.
• 229 млн грн – для ексочільника "Нафтогазу" Андрія Коболєва.
• 107 млн грн – для колишнього голови Верховного Суду Всеволода Князєва.

У низці випадків суди згодом зменшували ці суми. У справі Насірова застава поступово зменшувалася і зрештою скоротилася майже у десять разів (до 55 млн грн).

Найбільші розміри застав для підозрюваних у корупційних злочинах (джерело: інфографіка РБК-Україна)

Іноді вносяться й великі суми. Зокрема, у 2022 році за бізнесменів Бориса Кауфмана та Олександра Грановського було сплачено 129 млн і 124 млн грн застави відповідно. У 2023 році їх повторно затримали, визначивши як альтернативу застави у 155 млн грн та 120 млн грн, і ці суми також були внесені. Обох підозрювали у створенні злочинної організації та підкупі чиновників.

Колишній мер Одеси Геннадій Труханов вийшов із СІЗО під заставу у справі про заволодіння землею територіальної громади. Спочатку суд визначив заставу у 30 млн грн, згодом її збільшили до 42 млн. За словами адвокатів, до сплати цієї суми долучилися понад 25 осіб.

А колишній віцепрем'єр Олексій Чернишов у 2025 році навіть двічі виходив під заставу. У справі про зловживання службовим становищем за нього внесли 120 млн грн у липні. Вже у листопаді Чернишов став фігурантом справи "Мідас" і вийшов із СІЗО після внесення застави 51,6 млн грн.

Арифметика "винятковості": чому ліміти КПК більше не працюють

Кримінальний процесуальний кодекс (ст. 182) встановлює базові межі застави, які прив'язані до прожиткового мінімуму (з 1 січня 2026 – 3209 грн):

• до 20 прожиткових мінімумів – для нетяжких злочинів;
• до 80 – для тяжких;
• до 300 (понад 960 тис. грн) – для особливо тяжких.

Проте у корупційних справах ці цифри часто ігноруються.

У НАБУ на запит РБК-Україна розповіли, що встановлення розміру застави – це робота суду. Детективи лише обґрунтовують ризики, а суддя шукає баланс, щоб сума була "відчутною", але не "непідйомною".

Суддя-спікер Апеляційної палати ВАКС Андрій Никифоров у коментарі виданню пояснив, що розмір застави визначається слідчим суддею у межах, прямо передбачених законом.

Проте у виключних випадках суддя має право визначити заставу у розмірі, що перевищує зазначені в законі межі, якщо буде встановлено, що застава не здатна забезпечити належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. За словами Никифорова, такий підхід застосовується, як правило, щодо осіб, підозрюваних у вчиненні тяжких або особливо тяжких злочинів.

Також він звертає увагу, що відповідні положення КПК України тривалий час не актуалізувалися. Тож законодавство повною мірою не враховує особливостей кримінальних проваджень щодо "топкорупції", які розглядаються ВАКС.

"Саме тому у правозастосовній практиці виникає потреба у визначенні більших розмірів застави, ніж передбачено відповідними межами, задля забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваних та обвинувачених у таких справах", – каже Андрій Никифоров.

При визначенні застави суддя враховує особливості кожного провадження (фото: Getty Images)

Натомість адвокат Олександр Готін у коментарі РБК-Україна зауважує, що українська практика застав у мільярди гривень є унікальною і подекуди суперечить позиції Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) про те, що надмірна застава порушує право на свободу, якщо її розмір не враховує реальні фінансові можливості особи.

"Застава – це процесуальна гарантія, а не покарання. Коли суд визначає суму, яку людина фізично не може внести, застава перетворюється на безальтернативне тримання під вартою", – пояснює юрист.

Для порівняння він наводить західні приклади:

• США: Сенатору Роберту Менендесу (справа про хабарі золотом) призначили заставу у 100 тисяч доларів у формі особистого поручительства без реального внесення коштів, що фактично є символічною гарантією.
• Франція: Експрезиденту Ніколя Саркозі у справі про фінансування виборчої кампанії заставу взагалі не призначали, обмежившись судовим контролем.
• Австрія: Колишній міністр фінансів Karl Heinz Grasser, обвинувачений у хабарях на суму близько 10 мільйонів євро, протягом восьми років судового процесу не перебував під вартою і не сплачував застави.

"У більшості цих випадків суди виходили з простої логіки: чим більш публічною є особа, тим меншим є ризик її втечі, адже особа такого рівня впізнаваності фактично не може зникнути непомітно", – розповідає адвокат.

Тому ситуація, коли в Україні регулярно з'являються застави на сотні мільйонів гривень, виглядає як український феномен, ніж як практика, що відповідає міжнародним стандартам, зауважує Готін.

Зі свого боку у ВАКС пояснюють, що суд враховує практику ЄСПЛ, але оцінює розмір застави індивідуально – з огляду на майновий стан підозрюваного, ризики та інші обставини.

У приклад наводять справу бізнесмена Вадима Альперіна, фігуранта провадження щодо корупції на Одеській митниці. ЄСПЛ оцінив скаргу на непомірність застави, однак факт її повної сплати за 3 дні свідчив про помірність. Також суд не встановив порушень у діях національних судів, зокрема щодо рішення Апеляційної палати ВАКС про стягнення 35 млн грн із застави через порушення процесуальних обов’язків.

Математика ВАКС: як реєстри допомагають визначати статки

При визначенні суми застави ключовим критерієм є майновий стан підозрюваного, тому аналізуються його декларації НАЗК, дані з реєстрів нерухомості та бізнес-активів.

У ВАКС розповіли, що слідчий суддя вцілому оцінює сукупність таких обставин:

• тяжкість та характер інкримінованого кримінального правопорушення, розмір спричиненої шкоди або неправомірної вигоди;
• майновий та сімейний стан підозрюваного;
• наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК (ризик переховування, впливу на свідків, знищення доказів тощо);
• обставини, що характеризують особу підозрюваного;
• співмірність розміру застави з метою забезпечення належної процесуальної поведінки.

Водночас при визначенні розміру застави суд також може враховувати статки не лише підозрюваного, але й членів його сім'ї та близького оточення.

Тобто якщо підозрюваний офіційно має невеликі статки, але його теща, наприклад, володіє автопарком, а дружина – елітною нерухомістю, суд може розглядати це як опосередкований майновий стан самого фігуранта.

Ось кілька прикладів, коли слідчі брали до уваги активи родичів фігурантів, призначаючи застави:

Справа ексголови ДФС Романа Насірова за підозрою в отриманні 722 млн грн хабаря за відшкодування ПДВ агрокомпаніям бізнесмена Олега Бахматюка – одна з найбільш відомих прикладів, де суд аналізував статки сім'ї.

Початковий розмір застави склав 523,2 млн грн (згодом зменшувався, але тривалий час залишався високим). Сторона обвинувачення наголошувала на великих активах дружини та тестя підозрюваного. Зокрема, родина володіла: квартирами в Києві та Лондоні, будинками під столицею, земельними ділянками, а також преміальними авто (Range Rover, Mercedes S-класу, Lexus) і мотоциклом Harley-Davidson.

У декларації зазначалося близько 73 млн грн грошових активів, а дохід дружини від бізнесу у 2020 році становив 1,6 млн грн. До того ж тесть Насірова – Олександр Глімбовський – власник будівельної корпорації, який за даними слідства, допомагав Насірову легалізовувати "зароблені" гроші.

Заставу Насірову зменшили в 10 разів (фото: Getty Images)

Таким чином, суд зважав на те, що підозрюваний має доступ до ресурсів своєї родини, які можуть бути використані як для сплати застави, так і для переховування від слідства.

Експрезидент корпорації "Укрбуд" Максим Микитась був підозрюваним у кількох провадженнях. Окрім обвинувачення про хабар меру Дніпра, ще була справа щодо махінацій із житлом для Нацгвардії. По ній ВАКС обрав Микитасю запобіжний захід у вигляді застави в сумі 5,5 млн грн. Проте згодом Апеляційна палата ВАКС збільшила заставу до 80 млн грн.

Суд досліджував не лише особисті декларації підозрюваного, а й активи його близьких осіб, оскільки він мав значний вплив на сімейний бізнес. Кілька фірм було записано на дружину, як і низка об'єктів нерухомості і земельних ділянок, а її грошові активи становили понад 60 млн грн. Високий розмір застави обґрунтовувався тим, що сума має бути відчутною для родини, аби гарантувати виконання процесуальних обов'язків.

У 2024 році колишньому міністру аграрної політики та продовольства Миколі Сольському висунули підозру у заволодінні землею на Сумщині. Суд визначив суму застави у 83 рази більшу за ліміт, а саме 75,7 млн грн, аргументувавши це роллю підозрюваного як організатора та майновим станом його дружини.

За декларацією, дохід Сольського становив 22,39 млн грн, дружина підозрюваного задекларувала лише 80,4 тис. грн доходу, але на той момент також володіла 25% квартири (60,8 кв. м) у Києві і трьома земельними ділянками у Київській області, а також чотирма автомобілями.

Представник ВАКС пояснив РБК-Україна, що підхід із урахуванням майнового стану родини є виправданим, оскільки значна частина активів ймовірних корупціонерів формально належить пов'язаним особам, які часто не мають легальних джерел доходу для таких покупок.

"Застава має реально стимулювати особу дотримуватися обов'язків. Ми враховуємо майновий стан не лише підозрюваного, а й членів сім'ї та близького оточення, адже майно може бути формально зареєстроване на них. При цьому обов'язок довести цей зв'язок лежить на стороні обвинувачення", – зазначають у суді.

Також там додають, що за практикою ВАКС, у 70% випадків заставу вносять треті особи – заставодавці – майже відразу, що підтверджує "помірність" суми для конкретного кола осіб.

Водночас адвокат Олександр Готін звертає увагу на недолік такої практики. За його словами, часто ігнорується той факт, що доходи особи за багато років не зберігаються у вигляді готівки, а витрачаються на життя чи податки.

"Часто застава призначається за активи, якими людина не може реально розпоряджатися. Якщо особа не має офіційних статків, суди все одно призначають великі суми, посилаючись на гіпотетичні "приховані доходи", – наголошує він.

Адвокат підкреслює, що такий підхід може перетворювати заставу на інструмент тиску: коли розмір застави завідомо непосильний, людину фактично змушують обирати, перебувати в СІЗО невизначений час або йти на угоду зі слідством, щоб швидше вийти на волю.

"Застава перетворюється з гарантії явки на приховану форму покарання до вироку", – вважає він.

Коли застави зменшують чи використовують як донат на ЗСУ

Якщо підозрюваний не може сплатити суму, він звертається до Апеляційної палати (АП) ВАКС. Надана за запитом РБК-Україна статистика свідчить про системну роботу суду щодо перегляду "надмірних" рішень першої інстанції.

У 2024 році зменшено суми застав на 64,29% від усіх переглянутих ухвал слідчих суддів, у 2025 – на 76,92%, у 2026 – на 50%.

Як пояснив виданню суддя-спікер ВАКС Андрій Никифоров, рішення про зменшення ухвалюються, якщо:

• Немає обґрунтування "винятковості" випадку для перевищення лімітів КПК.
• Особа тривалий час перебуває під вартою, що доводить неможливість внести кошти.
• Змінилися процесуальні ризики або розслідування затягується.

З нещодавніх випадків: АП ВАКС знизила заставу з майже 5 млн грн до 998 тис. грн через відсутність доказів "винятковості" у підозрі працівникові СБУ.

"Під час перегляду або зміни розміру застави суд оцінює аргументи сторони захисту з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Водночас універсального алгоритму дій захисника у таких ситуаціях не існує, оскільки кожне кримінальне провадження має індивідуальні особливості", – акцентували у ВАКС.

У понад 50% випадків суд зменшує суму застави (фото: Getty Images)

Після початку повномасштабної війни виникла ще одна особливість застосування застави. Іноді підозрювані або заставодавці добровільно погоджуються перерахувати кошти на спеціальні рахунки для підтримки Збройних сил України.

У Національному антикорупційному бюро повідомили РБК-Україна, що завдяки антикорупційним розслідуванням на потреби оборони у 2024-2025 роках було передано 686,7 млн грн, проте не уточнили, чи надходили ці кошти лише з застав або також із інших джерел.

Юристи пояснюють, що практика перерахування застав на "донат ЗСУ" стала можливою завдяки нормам Кримінального кодексу (ст. 66), які дозволяють суду враховувати певні обставини, що пом'якшують покарання.

У 2023 році Верховний Суд підтвердив в одній з постанов, що перерахування застави на рахунок ЗСУ може розглядатися як пом'якшувальна обставина навіть тоді, коли кошти переказує не сам обвинувачений, а заставодавець.

Наприклад, ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у справі № 308/11162/22 (дезертирство) у вироці визнав добровільну передачу обвинуваченим застави в розмірі 297 720 грн на ЗСУ як пом'якшуючу обставину і призначив покарання 5 років позбавлення волі, що є найнижчим в межах санкції.

Або ж Івано-Франківський міський суд у вироці по справі № 344/20183/21 (вбивство вчинене через необережність) вказав, що мати обвинувачуваного внесла заставу в розмірі 52 000 грн на рахунок ЗСУ, і це було визнано пом'якшуваною обставиною. В результаті, замість 4 років позбавлення волі, які просив прокурор, суд призначив 3 роки 8 місяців обмеження волі та зарахував в строк відбуття покарання термін попереднього ув'язнення, що повністю звільнило засудженого від в'язниці.

Резонансним прикладом є справа колишнього першого заступника секретаря РНБО Олега Гладковського за підозрою в зловживанні службовим становищем, чию заставу у 10,6 млн грн у 2022 році передали армії, змінивши йому запобіжний захід на особисте зобов'язання.

Що відбувається із заставними коштами

Як повідомили у Державній судовій адміністрації (ДСА) на запит видання, всі застави зберігаються на спеціальних депозитних рахунках у Державній казначейській службі та вважаються власністю того, хто їх вніс.

Ці кошти:

• не є бюджетними;
• не належать державі;
• фактично "заморожуються" до рішення суду.

Рахунки для заставних коштів відкривають у Казначействі на ім'я територіальних управлінь ДСА або конкретних судів (наприклад, ВАКС чи апеляційних судів).

Гроші зберігаються лише в національній валюті – гривні. В Офісі генпрокурора (ОГП) у коментарі РБК-Україна пояснили, що використання інших активів, зокрема криптовалюти, як безпосередньої форми застави, чинним законодавством не передбачено.

Якщо підозрюваний виконує всі процесуальні обов'язки, гроші повертаються заставодавцю. Якщо ж умови порушено – суд може ухвалити рішення про перерахування застави у дохід держави. А далі ці кошти використовують згідно з бюджетним законодавством.

Механізм повернення грошей має свої нюанси. У відповідь на запит видання Міністерство юстиції роз'яснило, що кошти повертають лише після припинення дії запобіжного заходу (виправдання або закриття справи).

Якщо гроші вносив сам підозрюваний, суд може стягнути їх частину для оплати штрафів за вироком. Якщо ж заставодавець – інша людина, то без її згоди забрати кошти на штрафи держава не має права. Саме тому розповсюджена практика, коли фігуранти залучають "сторонніх" заставодавців.

Важливим аспектом, на якому наголосили представники ОГП, є походження коштів для застави. Держава має переконатися, що застава не вноситься грошима, які є частиною самого корупційного злочину.

Якщо заставу вносить третя особа, її фінансовий стан також підлягає перевірці, щоб запобігти легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом

Ефективність проти бюрократії: втечі та роки в СІЗО

Попри високі суми, застава не завжди є гарантією виконання підозрюваними своїх зобов'язань у межах провадження.

Найгучніші випадки втеч після внесення коштів:

• раніше згаданий Олег Гладковський: після передачі застави на ЗСУ отримав "особисте зобов'язання" і згодом виїхав з України.
• Ярослав Дубневич, народний депутат IX скликання, фігурант кількох справ, зокрема обвинувачений в організації схеми з розкрадання газу, вийшов під заставу 90 млн грн у 2019 році, а у 2023-му покинув Україну.
• Владислав Трубіцин: депутат Київради вніс понад 14 млн грн застави, але зміг виїхати за кордон за листом від ГУР.
• Дмитро Крючков, колишній керівник енергетичної компанії, після екстрадиції та внесення застави у 7 млн грн знову виїхав за кордон у 2024 році.

Олег Гладковський виїхав за кордон після внесення застави (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

Тенденція щодо застави як "квитка за кордон" для одних фігурантів різко контрастує з долею тих, хто не може зібрати кошти.

Адвокат Олександр Готін висловив переконання, що у випадках, коли застава є непомірною, тримання під вартою фактично перетворюється на приховане ув'язнення без вироку суду.

"Якщо застава встановлена в розмірі, який об'єктивно неможливо сплатити, людина не має альтернативи і змушена залишатися під вартою на весь період слідства і суду. Це суперечить презумпції невинуватості, праву на свободу та справедливий суд", – пояснив він.

За словами адвоката, попри те, що закон передбачає перегляд запобіжного заходу кожні два місяці, на практиці арешт може продовжуватися багаторазово і тривати роками, особливо у складних справах. При цьому чітких граничних строків утримання в СІЗО час судового розгляду фактично немає.

Готін також звернув увагу, що Європейський суд з прав людини неодноразово фіксував порушення Україною права на свободу через надмірні строки тримання під вартою і непропорційні застави. В таких справах держава виплачує заявникам компенсацію за порушення прав і свобод.

Але проблема в тому, що процедура звернення до ЄСПЛ є тривалою і складною, рішення ухвалюються роками, і далеко не кожна людина має можливість пройти цей шлях до кінця.

Крім того, відповідальність за такі порушення несе держава, а не конкретні службові особи. Компенсації виплачуються з державного бюджету, тоді як судді і правоохоронці не несуть персональної відповідальності за зловживання.

На думку багатьох експертів, саме це не в останню чергу призводить до того, що практика надмірного тримання під вартою з непомірними заставами не змінюється десятиліттями.

"Саме тому правники весь час наголошують: якщо держава не може забезпечити швидкого і ефективного розслідування та розгляду справи, то запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не повинен перетворюватися на відбування покарання до вироку суду", – каже адвокат.

Також на законодавчому рівні доцільно встановити чіткі граничні межі розміру застави і випадки її застосування суддями, щоб запобігти перетворенню запобіжних заходів і судової дискреції на неконтрольований інструмент покарання, резюмує Олександр Готін.

***

Інститут застави залишається важливим інструментом кримінального процесу, який має на меті забезпечити баланс між правом людини на свободу і потребами правосуддя.

З одного боку, великі застави повинні стримувати підозрюваних від втечі або впливу на слідство. З іншого – міжнародне право вимагає, щоб вони не перетворювалися на покарання ще до вироку суду.

Саме тому дискусії навколо застав навряд зникнуть найближчим часом. Оскільки кожна нова гучна справа знову ставить перед суспільством те саме запитання – якою має бути справедлива ціна свободи під час слідства.

І поки законодавство у цій сфері залишається без перегляду, застави продовжують працювати як на фінансову підтримку армії, так і на ризиковану свободу для тих, хто може собі це дозволити.