Доларове мислення vs імпорт з ЄС: як Україні балансувати між топ-валютами

– Чому українці в обмінниках часто бачать, що долар росте, а євро падає (або навпаки)? Як саме коливання пари євро/долар на світових біржах автоматично визначають щоденний "цінник" євро в гривні?

– По-перше, обмінні пункти формують свою політику з огляду на міжбанк. Тобто кон’юнктура міжбанку визначає ситуацію на готівковому ринку. Фактична розбіжність тенденцій майже виключена, вона є вкрай мізерною.

По-друге, обмінні пункти також реагують на поточний попит та прямо залежать від власних "резервів" тієї чи іншої валюти.

По-третє, кожна "сота" у співвідношенні пари євро/долар дорівнює приблизно 0,5 грн. Тому зменшення/збільшення співвідношення між цими світовими валютами так чи інакше впливає на вартість євро.

Для долара у нас діє режим "керованої гнучкості", і регулятор час від часу вирівнює попит і пропозицію валютними інтервенціями.

Саме співвідношення євро до гривні, розраховується як вартість гривні до долара яка сформувалася на міжбанківському ринку України зважена на крос-курс євро/долар на міжнародних ринках.

– Україна історично є "доларовою" країною за мисленням ринку, але географічно ми критично залежні від імпорту з ЄС, який контрактується в євро. З огляду на волатильність крос-курсу євро/долар, чи немає зараз потреби для НБУ стратегічно змінити структуру золото-валютних резервів (ЗВР) на користь євро, щоб зменшити трансакційні витрати держави під час оплати критичного імпорту та пального?

– На мій погляд, це питання справді ставатиме дедалі актуальнішим. Україна історично була "доларовою" країною: бізнес, населення, частина контрактів і навіть побутове сприйняття вартості багато років орієнтувалися саме на долар.

Але економічна географія поступово змінюється. Європейський Союз стає для України не просто ключовим політичним партнером, а й головним економічним простором.

Значна частина імпорту, зокрема критичного, надходить саме з ЄС або оплачується в євро. Це стосується обладнання, енергетичних товарів, транспорту, медикаментів, окремих категорій пального та багатьох товарів для бізнесу. Тому природно, що роль євро в державних фінансах і зовнішніх розрахунках буде зростати.

Але тут важливо не спрощувати. Міжнародні резерви – це не "гаманець" для оплати імпорту. Це інструмент стабільності. Міжнародні резерви потрібні для підтримки валютного ринку, виконання зовнішніх зобов’язань держави, забезпечення довіри до фінансової системи та можливості НБУ оперативно реагувати на ринкові коливання.

Тому я не говорив би про різку зміну структури резервів. Це має бути поступовий і дуже зважений процес. Якщо частка розрахунків у євро зростатиме, якщо торговельна інтеграція з ЄС посилюватиметься, українська банківська система стане невід’ємною частиною банківської системи ЄС, тоді збільшення частки євро в резервах виглядатиме цілком логічним.

Водночас долар не можна просто "відсунути". Він залишається головною світовою резервною валютою, валютою багатьох сировинних ринків, частини зовнішнього боргу та значної кількості міжнародних операцій.

Тому оптимальна стратегія для України не в механічній заміні долара євро, а у поступовій диверсифікації.

Інакше кажучи, євро має займати більше місця в системі резервів настільки, наскільки це відповідає реальній структурі економіки. Але резерви мають бути не політичним символом, а практичним інструментом фінансової безпеки.

– Які поточні рішення ФРС США та Європейського центрального банку (ЄЦБ) мають найбільший вплив на крос-курс? Чия монетарна політика зараз диктує правила гри на ринку?

– На крос-курс євро/долар зараз найбільше впливає не стільки саме поточне значення ставок, скільки очікування ринку щодо наступних кроків ФРС США та Європейського центрального банку.

ФРС на останньому засіданні 29 квітня 2026 року залишила ставку федеральних фондів у діапазоні 3,5-3,75%. Водночас у заяві регулятор прямо вказав, що інфляція залишається підвищеною, зокрема через зростання світових цін на енергоносії, а ситуація на Близькому Сході додає невизначеності для економічного прогнозу.

Тобто ФРС не поспішає з пом’якшенням політики і може довше тримати ставки високими.

ЄЦБ 30 квітня 2026 року також залишив три ключові ставки без змін. Депозитна ставка ЄЦБ наразі становить 2,0%, і саме вона є головним орієнтиром монетарної політики єврозони. ЄЦБ визнав, що ризики для інфляції зросли, але водночас посилилися й ризики для економічного зростання.

Тобто європейський регулятор перебуває у складнішій позиції: йому треба стримувати інфляцію, але не "перетиснути" економіку.

На практиці це означає, що зараз правила гри на ринку євро/долар більшою мірою задає Федеральна резервна система США. Причина проста: долар залишається головною резервною валютою світу, а рішення ФРС напряму впливають на дохідність американських держоблігацій, глобальний апетит до ризику, рух капіталу і попит на долар як захисний актив.

ЄЦБ також важливий, але його вплив зараз радше другий за силою. Якщо ринок очікує, що ФРС триматиме ставки високими довше, ніж ЄЦБ, це підтримує долар. Якщо ж зростають очікування, що ЄЦБ буде жорсткішим, а ФРС перейде до нейтральнішої риторики, тоді євро отримує простір для зміцнення.

Тому наразі головний тон для євро/долар задає ФРС. Євро може посилюватися на очікуваннях жорсткішої політики ЄЦБ або кращих економічних даних у єврозоні, але долар залишається валютою, яка швидше реагує на глобальні ризики, нафту, інфляцію та дохідність американських активів.

Інакше кажучи, для крос-курсу євро/долар зараз важливі три речі:

• чи буде ФРС довше тримати високі ставки;
• чи зможе ЄЦБ дозволити собі жорсткішу політику;
• як геополітика впливатиме на нафту, інфляцію та попит на долар.

– Чи має сенс для звичайного українця намагатися заробити на коливаннях крос-курсу, напряму обмінюючи долари на євро (і навпаки) в наших банках, чи внутрішня маржа та комісії "з'їдять" весь потенційний прибуток?

– Для більшості громадян я б не радив розглядати обмін долара на євро і назад як спосіб заробітку. Теоретично на коливаннях курсу євро/долар можна заробляти, але на практиці для звичайної людини це дуже складно.

Потрібно розуміти просту річ: громадянин купує і продає валюту не за біржовим курсом. Він працює з курсом банку або обмінного пункту, де завжди є різниця між купівлею і продажем. Саме ця різниця часто "з’їдає" потенційний прибуток ще до того, як людина встигає щось заробити.

Щоб така операція була вигідною, курс євро до долара має змінитися не просто в "правильний" для заробітку бік, а достатньо суттєво. Якщо рух невеликий, то спред, комісії та часова затримка можуть повністю перекрити очікуваний результат. У підсумку людина бере на себе ризик, але не завжди має реальний інструмент для заробітку.

Крім того, крос-курс євро/долар – це глобальний ринок. На ньому працюють великі банки, інвестиційні фонди, професійні трейдери, алгоритми. Змагатися з ними, маючи лише курс в обміннику або мобільному застосунку, – майже програшний варіант зі старту.

Тому для звичайного українця більш правильний підхід – не намагатися "ловити" коливання між доларом і євро, а формувати розумну структуру заощаджень.

Якщо майбутні витрати пов’язані з Європою – навчання, лікування, подорожі, купівля товарів, бізнес-розрахунки, – частину коштів варто тримати в євро. Якщо частина витрат або фінансова звичка прив’язана до долара, тоді долар також може залишатися у валютному кошику.

Тобто головна порада проста: не спекулювати без потреби. Для більшості людей валютна диверсифікація значно корисніша, ніж спроба заробити на коротких коливаннях крос-курсу. Євро і долар можуть співіснувати в заощадженнях, але постійно бігати між ними заради невеликої курсової різниці – зазвичай невигідно.