Зернові війни. Як Росія будує продовольчу імперію на краденому українському хлібі

Росія систематично використовує крадене українське зерно як інструмент експансії в країнах Глобального Півдня. 

Чим це небезпечно та як Україна протидіє подібним схемам – у матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.

Як Росія продає крадене українське зерно (інфографіка РБК-Україна)

У ніч на 31 липня 2022 року російська ракета С-300 влучила прямо в спальню будинку в Миколаєві. Так загинув Олексій Вадатурський – засновник компанії "Нібулон".

Разом із ним під завалами опинився і амбітний проект: створення власного флоту та терміналів на Нілі. Вадатурський хотів доставляти зерно від українського фермера безпосередньо до кінцевого споживача в Єгипті, минаючи посередників.

Це лише один, мабуть, найбільш помітний приклад того, як Росія воює проти України не лише на полі бою, а й на світових ринках.

Після повномасштабного вторгнення на деякий час РФ вдалося заблокувати весь аграрний експорт з України. Це ледь не спровокувало продовольчу кризу у всьому світі, показавши, наскільки важливою, у планетарному масштабі, є українська "аграрка".

Зерновий коридор із часом вдалося відкрити, і хоча об'єми українського аграрного експорту впали через низку причин, він все одно приносить Україні понад половину валютних надходжень. І якщо з Європи російське зерно витіснили, що до певної міри можна вважати перемогою України, то в країнах так званого Глобального Півдня все геть по-іншому.

Приміром, за даними International Trade Centre, у 2024 році на РФ припало 35% всього імпорту пшениці в Африку – понад 5 млрд доларів. До повномасштабного вторгнення її частка не перевищувала чверті. Для порівняння, частка України – близько 13%.

У випадку з продовольством йдеться не лише про бізнес, а й про політичний вплив. Адже у багатьох країнах Африки та Близького Сходу ціни на хліб є вирішальним чинником стабільності у суспільстві.

Чому купують крадене зерно

Для просування свого впливу Кремль використовує набір різних методів – від старих зв'язків ще з часів СРСР до інформаційних кампаній. А останнім часом – і просто демпінгу, причому за рахунок України.

Аналіз супутникових знімків NASA Harvest показує, що обсяги збору врожаю на окупованих територіях складають близько 6 млн тонн пшениці щороку.

Найбільш гучною в цьому плані була нещодавня історія з Ізраїлем. Наприкінці квітня в країну прибули два судна – "Abinsk" та "Panormitis". Перше перебуває під жорсткими санкціями США, а друге було зафіксоване на завантаженні в окупованому Севастополі.

Завдяки розголосу, дипломатичному тиску та ризику потрапляння під вторинні санкції вдалося запобігти їхньому розвантаженню в Ізраїлі. Наразі Panormitis прямує до Туреччини, але якщо там його приймуть, Київ обіцяє не менш жорстку реакцію.

Проте розслідування ізраїльського видання Haaretz свідчить, що такі постачання останніми роками стали системними. Так, з 2023 року до Ізраїлю прибули щонайменше два судна з викраденим зерном, принаймні одне з них розвантажили.

Як зазначає поінформоване джерело РБК-Україна, головна причина участі Ізраїлю в цих оборудках – банальна дешевизна такого зерна, адже Росія продає його із суттєвою знижкою. Вона може сягати 30-40 доларів на тонні порівняно з легальним українським чи європейським зерном.

Такий дисконт стає можливим завдяки специфічній "окупаційній економіці". На захоплених територіях зерно вилучається з елеваторів безпосередньо.

Фермери або змушені здавати врожай за безцінь (часто лише за вартість пального), або він просто конфіскується. Також РФ не платить за оренду паїв та не обслуговує кредити на техніку тощо. Єдині витрати окупанта – це логістика до портів Криму та фрахт суден тіньового флоту.

Як Росія будує продовольчу імперію на краденому українському хлібі (фото: Getty Images)

Безпосередньо крадене зерно з українських територій – це лише верхівка айсберга. Як розповів співрозмовник РБК-Україна у дипломатичних колах, росіяни активно крадуть і перепродують за кордоном й іншу продукцію, наприклад, шрот – залишки насіння після отримання олії, які потім використовуються як корм для худоби та птиці.

Своєю чергою, співрозмовники видання з ізраїльського боку кажуть, що Київ нібито застосовує подвійні стандарти. Мовляв, за постачанням краденого зерна в інші країни стежать не так уважно.

Справедливість таких закидів досить сумнівна. Адже зі свого боку Україна намагається боротися з усіма випадками зернового мародерства.

Зернова експансія

За даними МЗС України, окрім Ізраїлю, також були випадки постачання викраденого зерна до Туреччини, Алжиру, Єгипту, Сирії та Лівії.

Найскладнішою залишається ситуація в Лівії: через фактичний розпад країни на підконтрольні різним угрупованням зони, Росія використовує місцеві порти як "сірі гавані".

"Зерно вивозять із тимчасово окупованих територій через порти Криму та Азовського моря – передусім Севастополь і Маріуполь – після чого змінюють документи походження", – каже РБК-Україна уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк.

Основний механізм полягає саме у підміні документів. У коносаментах (документах, що видають перевізники відправнику, – ред.) вказуються російські порти, такі як Новоросійськ, а постачальник оформлює російську компанію з відповідним сертифікатом походження зерна, що не відповідає дійсності.

"Зерно завантажують у закритих портах окупованих Маріуполя чи Севастополя. У початкових документах фігурують російські порти (наприклад, Темрюк), але як тільки судно виходить у море, декларації змінюються – і кінцевим пунктом стають порти Єгипту: Ель-Дехейла чи Олександрія", – так Власюк у коментарі РБК-Україна описав механізм крадіжок.

Приміром, російські судна "Alfa-1" та "Irkutsk" (раніше "Alfa M") завантажилися безпосередньо в окупованому Маріуполі та змінили легенду маршруту вже на ходу, щоб приховати походження зерна. При цьому "Irkutsk" уже перебуває під українськими санкціями та під офіційним арештом у межах кримінального провадження в Україні.

Крім того, були випадки, коли крадене зерно змішували з власне російським. У такому разі його хімічний профіль стає "розмитим" і довести походження з окупованих територій важко.

Бити по російському зерну

"Ми працюємо з країнами-імпортерами у трьох форматах: дипломатичному, санкційному та через механізми міжнародної правової допомоги, передаючи конкретні дані про судна, маршрути і походження вантажів, а також пояснюючи саму схему", – каже у коментарі виданню Владислав Власюк.

Як додають в МЗС, також йдеться про запуск процедур позбавлення суден права плавати під прапорами іноземних держав. Крім того, це анулювання страхових полісів провідними міжнародними клубами взаємного страхування.

"Україна застерігає треті сторони, що придбання продукції, маркованої як російська, але фактично вилученої на окупованих територіях, розглядатиметься як співучасть у розкраданні державного майна та фінансуванні збройної агресії", – кажуть в МЗС, відповідаючи на запит видання.

Це, своєю чергою, тягне за собою довгострокові правові наслідки та внесення до міжнародних санкційних списків.

Паралельно Київ системно порушує питання викраденого українського зерна у ході засідань керівних органів Міжнародної морської організації. Наразі Україна закликає союзників порушити кримінальні провадження проти всіх причетних до експлуатації суден "тіньового флоту" РФ.

"Принципово важливо, щоб відповідальність поширювалася на всю мережу суб'єктів, а саме на бенефіціарних власників, операторів, технічних та комерційних менеджерів, а також інших осіб, які свідомо беруть участь у схемах ухилення від санкцій або сприяють їх реалізації", – наголошують в МЗС.

Як Росія будує продовольчу імперію на краденому українському хлібі (фото: Getty Images)

За словами Владислава Власюка, є вже практичні приклади, як це впливає на рішення щодо суден. Так, у випадку із суховантажем "Caffa" у Швеції йдеться про перехід до реальних правових дій – з конфіскацією судна. Це показує, що контроль за дотриманням санкцій стає більш жорстким.

Інший приклад – ситуація із судном "Panormitis" в Ізраїлі. Публічність і дипломатичний тиск призвели до того, що це судно не змогло розвантажитися. Це сигнал для ринку, що ризики стають практичними.

Водночас реакція різна: частина країн відмовляється приймати такі вантажі, інші – продовжують імпорт, визнає Власюк.

"Потрібне системне посилення санкцій – із фокусом на судна, операторів, вантажовідправників і покупців, а також запровадження вторинних обмежень для всіх, хто залучений до торгівлі вкраденим українським зерном", – додає він.

Реагувати системно

Зменшення російського впливу на аграрних ринках – у довгострокових інтересах цивілізованого світу.

Кремль прагне контролювати світові ціни на хліб так само, як він десятиліттями намагався маніпулювати цінами на газ.

"Як би боляче не було це визнавати, але росіяни перетворили продовольство на такий самий важіль впливу, як нафту і газ. На прикладі Африки вони стали одним з ключових гравців регіону – і йдеться не лише про обсяги поставок, а про вибудовану політичну архітектуру", – каже РБК-Україна Артем Гудков, директор ТОВ "Українсько-Африканська торговельна місія".

Він очолює державну компанію, створену саме для супроводу аграрної експансії України в Африку.

У цій стратегії продовольство перетворюється на інструмент, яким можна не лише заробляти гроші, а й купувати голоси в ООН або провокувати міграційні кризи в Європі – через штучний голод у країнах Півдня.

У цьому плані витіснення України з її традиційних ринків – це спроба ліквідувати одного з небагатьох гравців, здатних зруйнувати такі плани.

А поки що проблема в тому, що загальний обсяг світового виробництва не збільшився, а населення зростає і його потрібно годувати.

"Навіть ті африканські країни, які нас публічно підтримують та на нашому боці, змушені купувати аграрну та продовольчу продукцію в Росії", – каже Гудков.

До того ж тут досить ефективними є і неринкові інструменти.

"Наш ворог використовує продовольство як інструмент впливу, іноді впроваджуючи політику "Все або нічого". Тобто, якщо окрема африканська країна хоче докуповувати якийсь невеликий обсяг аграрної продукції в українських експортерів, то Росія погрожує анулюванням своїх експортних контрактів", – пояснює він.

Водночас вільних об'ємів в інших країнах за такою ціною, як у Росії, взяти просто ніде. Україна не може повністю закрити потребу великих африканських країн у продовольстві.

"Тому правильне питання – не як ловити РФ на нечесності, а як збудувати свою торговельну дипломатію, в якій український бізнес не змагатиметься з державними машинами самотужки. Поки цього немає – конкуренція буде нерівною за визначенням", – розмірковує Гудков.

Деякі результати вже є – через широкий набір практичних інструментів. Це і взаємодія на рівні економічних відділів у посольствах, і участь у виставках, і сприяння у вирішенні проблемних питань.

"Серед конкретних результатів дипломатичного супроводу – у 2025 році спільно з Держпродспоживслужбою відкрито 19 нових ринків для української аграрної продукції, у 2026 році до них додалися Алжир, Кот-д'Івуар, Грузія та В'єтнам, загалом в роботі перебуває понад 300 напрямків", – повідомили виданню в МЗС у відповідь на запит видання.

Попереду ж на українську торговельну дипломатію чекає новий і, ймовірно, найважчий іспит – осіння посівна кампанія на Глобальному Півдні. Постійні перебої з поставками добрив через Ормузьку протоку спричинили загострення у регіоні; африканські та азійські фермери вже стикаються з дефіцитом агрохімії.

Це неминуче призведе до зниження їхнього власного врожаю та зростання попиту на імпортну пшеницю. У такій ситуації ціна знову стане головним аргументом. Кремль неодмінно скористається цим вікном можливостей, пропонуючи вкрадене зерно за демпінговими цінами тим, хто опиниться на межі продовольчої кризи.

Для України це означає, що боротьба за ринки Півдня переходить у гостру фазу. Тепер нам доведеться не просто ловити РФ на нечесній торгівлі, а пропонувати світу альтернативу в умовах, коли кожен долар знижки від окупантів важитиме більше за міжнародну солідарність.

Питання-відповідь (FAQ)

– Чому країни Глобального Півдня продовжують купувати вкрадене Росією зерно?

– Головним чинником є ціновий демпінг: РФ пропонує дисконт у 30-40 доларів на кожній тонні завдяки відсутності витрат на вирощування врожаю на окупованих землях. Для бідних країн Африки та Близького Сходу така економія є критичною для підтримки внутрішньої стабільності та низьких цін на хліб.

– Які схеми використовує РФ для легалізації зернового мародерства?

– Окупанти застосовують "тіньовий флот" суден із вимкненими радарами (AIS) та підробляють коносаменти, вказуючи легальні російські порти відправлення замість Криму чи Маріуполя. Також використовується перевалка зерна у відкритому морі з одного судна на інше для розриву логістичного ланцюжка.

– Чи існують реальні механізми покарання за купівлю вкраденого врожаю?

– Україна та міжнародні партнери застосовують арешт суден-порушників у європейських портах та анулювання їхнього страхування провідними P&I клубами. Крім того, компанії-покупці ризикують потрапити під вторинні санкції США та ЄС, що фактично блокує їхню можливість проводити міжнародні фінансові операції.

– Як війна на Близькому Сході впливає на світові ціни на зерно у 2026 році?

– Загострення навколо Ормузької протоки спричинило дефіцит добрив, що постачаються цим маршрутом, що призводить до падіння врожайності в Азії та Африці. Це створює додатковий дефіцит продовольства, яким Росія користується для посилення своєї зернової експансії та політичного шантажу.