"10% майже не відчуваються": як почати відкладати гроші навіть з мінімальної зарплати

Головне:

• Резервний фонд – пріоритет №1: Це перша дія для тих, хто має нуль заощаджень; мінімальний обсяг – 3 місяці витрат, оптимальний – 6–12 місяців.
• Правило 10%: Це оптимальна сума для відкладання, яка психологічно не створює дискомфорту, хоча для швидких цілей варто прагнути до 20–40%.
• Борги понад усе: Спочатку потрібно закривати споживчі кредити (особливо з найвищими відсотками), а лише потім накопичувати капітал.
• Валютна диверсифікація: Не варто тримати все в гривні; частину резерву слід зберігати у твердій валюті (долар, євро) для захисту від девальвації.
• Суворе цільове призначення: Гроші з "подушки" не можна витрачати на імпульсивні покупки – лише на критичні випадки (втрата доходу, здоров’я).

– Яку першу дію зробити людині, у якої зараз "нуль" на заощадженнях?

– В першу чергу людині потрібно зібрати свій резервний фонд. Як тільки вона починає задумуватися про заощадження, резервний фонд має бути в пріоритеті.

Для того, щоб взагалі почати заощаджувати, золоте правило – відкладати щонайменше 10% з будь-якого свого доходу. Тому я би в першу чергу подивилася на рівень доходів і витрат. І зрозуміла, чи взагалі є можливість відкладати хоча б мінімальну суму, чи витрати не перевищують доходи.

Тому все починається з елементарного ведення бюджету, дослідження своєї точки А: який рівень доходів та рівень витрат. І вже після того зрозуміти, якщо цієї можливості немає, то почати оптимізацію витрат.

А якщо можливість є, то почати робити накопичення маленькими кроками і поступово збільшувати їх за рахунок або оптимізації витрат, або збільшення доходів. У плані самих заощаджень бажано орієнтуватися не на конкретну суму, а на відсоток від доходу. Можна навіть почати з 1–3–5% і далі вже намагатися зростати.

– Який відсоток від доходу – ідеальний для відкладання, щоб не відчувати дискомфорту?

– Якщо ми говоримо саме про комфорт, то це вважається 10%. Психологічно люди майже не відчувають цієї суми незалежно від рівня доходу. Навіть якщо доходи невеликі, 10% зазвичай не створюють сильного дискомфорту.

Але якщо говорити з точки зору ефективності та досягнення фінансових цілей, то 10% все ж мало для формування відчутного капіталу. Тому бажано орієнтуватися хоча б на 20–30%, а іноді й 40%.

Рівень відкладеного відсотка дуже сильно впливає на те, наскільки швидко людина досягне своїх фінансових цілей. Тут усе залежить від пріоритетів: що важливіше – поточний комфорт чи довгострокові фінансові цілі.

– Спочатку відкладати чи закривати борги? Який метод ефективніший для закриття боргів: спочатку найменші чи ті, де найбільші відсотки?

– Однозначно в першу чергу потрібно закривати борги. Якщо людина опинилася в ситуації, де в неї вже є борги, і почне накопичувати замість того, щоб їх погашати, є велика ймовірність, що ці накопичення дуже швидко зникнуть через нові фінансові зобов’язання.

Тому спочатку варто закрити борги й зрозуміти причину їх появи. Борги бувають різні. Є, наприклад, іпотека чи кредит на житло – це може бути корисний борг. Те саме стосується лізингу на автомобіль або бізнес-кредиту.

Якщо це довгострокові борги, які потенційно дають користь, то їх можна поступово закривати й паралельно робити накопичення. Але якщо це споживчі кредити чи позики, то вони більш небезпечні й тут важливо зрозуміти, чому людина взагалі до них дійшла.

Якщо говорити про послідовність закриття кількох боргів, то я би в першу чергу звертала увагу на ті, які мають найвищу ставку. Їх потрібно закривати першими, щоб зменшити витрати. Чим довше тривають такі борги, тим більше коштів людина втрачає.

Також варто пам’ятати, що з банками можна комунікувати. Іноді вони можуть запропонувати реструктуризацію, зменшення відсотків або зміну термінів виплат.

– У чому зараз найбезпечніше тримати "подушку" – гривня, долар чи євро? Як зробити так, щоб накопичення не "з’їла" інфляція, якщо сума ще замала для інвестицій?

– Тут діє золоте правило фінансів: потрібно дивитися, у якій валюті людина планує витрачати ці кошти.

Якщо говорити про Україну, то накопичувати лише в гривні не рекомендовано. Якщо людина тільки починає робити перші кроки й має невеликі суми, вона може почати з гривні, а далі поступово переводити частину накопичень у долар або євро.

Прямої рекомендації щодо конкретної валюти немає. І долар, і євро – тверді валюти, які захищають накопичення від девальвації.

Коли капітал стає більшим, варто диверсифікуватися: частину тримати в доларах, частину – в євро, а частину – у гривні.

Якщо говорити про резервний фонд на 3–6 місяців витрат, то хоча б на 1–2 місяці бажано залишити кошти в гривні. Решту – у твердій валюті.

Частина коштів має бути ліквідною – або в готівці, або на рахунках. А частину можна інвестувати, щоб захистити накопичення від інфляції.

Інвестиції для резервного фонду мають бути максимально консервативними. Наприклад, це можуть бути державні облігації, які зараз достатньо ліквідні та дозволяють хоча б перекривати інфляцію.

– Як привчити себе не "залізти в скарбничку" до кінця місяця?

– Тут уже більше про поведінкові фінанси та психологію.

Якщо людина ще не має звички накопичувати, можуть допомогти технічні рішення: не тримати гроші "під рукою", а, наприклад, покласти їх на депозит чи в облігації.

Також добре працює купівля валюти. Для українців обміняти долари чи євро назад у гривню – це вже психологічно складніше рішення.

Але найважливіше – розуміти, навіщо людина накопичує. Якщо є чітка ціль і мотивація, то набагато легше не витрачати ці кошти.

– Скільки місячних бюджетів має бути в резерві, щоб почуватися в безпеці?

– Тут усе дуже індивідуально. Це залежить від стабільності доходів, рівня витрат і ставлення людини до ризику.

Якщо доходи стабільні й прив’язані до валюти, то запас може бути меншим. Якщо ситуація нестабільна – краще мати більший резерв.

Мінімально – це три місяці витрат. Оптимально – шість місяців. А бажано – 12 місяців.

Практика показує, що коли людина має запас коштів на рік життя, вона почувається значно спокійніше.

Але тут теж важливо не переборщити. Надто великий резервний фонд може бути неефективним, адже його головне завдання – залишатися ліквідним, тобто доступним у будь-який момент.

– На що категорично не можна витрачати гроші з фінансової подушки?

– На імпульсивні покупки.

Я вважаю, що для резервного фонду людина має прописати чіткі критерії: у яких випадках вона може використовувати ці гроші.

Наприклад: втрата доходу, проблеми зі здоров’ям, термінова поломка чи інша непередбачувана ситуація.

Тому перед тим, як взяти гроші з резервного фонду, варто поставити собі три питання: чи це терміново, чи це дійсно необхідно і чи це неможливо відкласти. Якщо відповідь "так" – тоді можна використовувати кошти.

Якщо ж це просто імпульсивне бажання або покупка через акцію чи знижку, то краще утриматися.

– Чи обов’язково записувати кожну витрату, щоб почати збирати гроші?

– Насправді ні. Особливо зараз, коли люди й так перевантажені інформацією та задачами.

До того ж є багато технічних рішень, які спрощують ведення бюджету. Наприклад, банківські застосунки вже автоматично категоризують витрати.

Якщо людина хоче більш детально аналізувати свої фінанси – можна записувати витрати вручну або використовувати Telegram-боти й спеціальні застосунки.

Але найважливіше – щоб наприкінці місяця людина розуміла, на що саме йде найбільше грошей і де можна оптимізувати витрати.

– Чи реально почати накопичувати, якщо отримуєш мінімальну зарплату?

– Це залежить від витрат і життєвої ситуації людини.

Якщо це єдиний дохід і його об’єктивно не вистачає на життя, то накопичувати буде дуже важко. Тут потрібно працювати у двох напрямках.

Перший – формувати звичку накопичувати. Для цього не має значення сума. Головне – регулярність. Навіть 50–100 гривень на тиждень можуть допомогти виробити цю звичку.

Другий напрямок – працювати над збільшенням доходу. В Україні на мінімальну зарплату зараз жити складно, тому потрібно думати, як зростати професійно й збільшувати свої заробітки.

Спочатку людина має закрити базові потреби, а вже потім думати про довгострокові фінансові цілі.

– Кредитна картка – це фінансова пастка чи корисний інструмент при правильному підході?

– Це залежить від рівня фінансової грамотності людини.

Якщо людина не контролює свої фінанси, то кредитна картка може стати проблемою. У такому випадку кредитні кошти починають "керувати" життям людини.

Але якщо людина фінансово грамотна, то кредитка може бути корисним інструментом: кешбеки, бонуси, пільгові періоди.

Є навіть кейси, коли люди інвестують кредитні кошти, наприклад, в облігації, і заробляють на різниці.

Але я все ж вважаю, що людина має в першу чергу спиратися на власні заощадження, а не на кредитні ресурси. Фінансова незалежність – це можливість жити без залежності від кредитних карток і позик.