Бензинова криза в Росії. Чи зможе імпорт палива врятувати агресора?

Паливна криза

Україна у цьому році продовжила серію систематичних ударів по російській інфраструктурі із транспортування та переробки нафти. Зокрема, у січні-травні Сили оборони уразили 15 російських НПЗ, в результаті чого, станом на травень майже 40% потужностей з первинної переробки нафти були виведені з ладу, повідомляв Володимир Зеленський.

Хоча, у липні-серпні частина ударів була переорієнтована на мережу Wildberries, українські безпілотники продовжували ефективно уражати ключові вузли великих НПЗ країни-агресора.

Далекобійні санкції дістають навіть російські заводи, які знаходяться за Уральськими горами. Найвіддаленішою ціллю став Омський НПЗ, який розташований за 2,5 тисяч кілометрів від кордону України і є найпотужнішим нафтопереробним заводом в РФ.

Фото: Висока динаміка ударів по НПЗ призвела до паливної кризи в РФ (Getty Images)

Станом на середину серпня російська нафтопереробка впала до найнижчого за останні 21 рік рівня – 3,9 млн барелів на добу, повідомляло агентство Bloomberg. Навіть офіційна статистика Організації експортерів нафти (ОПЕК), яка грунтується на даних Міністерства енергетики Росії, визнає факт падіння.

За офіційними даними, у другому кварталі цього року обсяги переробки нафти впали на 21% у порівнянні із аналогічним показником 2021 року – до 4,5 млн барелів на добу.

Фото: Росія відзвітувала в ОПЕК про найбільше скорочення обсягів переробки нафти з початку повномасштабного вторгнення в Україну(інфографіка РБК-Україна)

Скорочення можливостей для переробки нафти змусило російські компанії зменшити видобуток сировини. Зараз видобуток нафти в Росії – найнижчий за останні 15 років, говорить керівник Центру енергетичних та кліматичних досліджень KSE Institute (підрозділ Київської школи економіки) Борис Додонов, посилаючись на дані Міжнародного енергетичного агентства.

Раніше Росія завжди порушувала свої зобов'язання перед ОПЕК+, тобто видобувала більше нафти, ніж передбачала погоджена з картелем квота.

"Зараз вони видобувають менше, ніж квота", – додає аналітик.

Фото: З 2022 року Росія поступово скорочує видобуток нафти (інфографіка РБК-Україна)

Маючи проблеми з переробкою, країна-агресор все більше відправляє нафти на світовий ринок. Особливо помітною ця тенденція стала у лютому-червні цього року, коли удари українських дронів посилилися.

Фото: Росія продає за кордон нафту, яку вона не може переробити всередині країни (інфографіка РБК-Україна)

Протягом всієї повномасштабної війни основними покупцями російської нафти залишаються Китай, Індія та Туреччина, свідчать дані Київської школи економіки.

Минулого року прем'єр Індії Нарендра Моді обіцяв США відмовитися від російської сировини, але не зробив цього, що викликало гнів Дональда Трампа та новий пакет мит проти Нью-Делі. Попри це, індійські нафтові компанії продовжують контрактувати російську сировину.

Фото: Основними покупцями російської нафти залишаються Китай, Індія та Туреччина (інфографіка РБК-Україна)

Зниження обсягів виробництва пального призвело до найбільш гострої паливної кризи в Росії з початку повномасштабного вторгнення. Проблеми із забезпеченням пальним були і у 2024 році, і влітку минулого року, але саме цього року дефіцит був найбільш відчутним.

"Пік дефіциту палива в Росії досяг у червні, коли їх переробка впала до 3,8 млн барелів на добу при загальній потужності НПЗ на рівні 6,3 млн барелів", – говорить Борис Додонов.

Десятки регіонів РФ вимушено запровадили обмеження на відпуск бензинів на АЗС. Проблеми із забезпечення паливом відчула навіть Московська область. Місцева влада ряду регіонів зверталася до населення із закликом зменшити кількість поїздок та користуватися громадським транспортом. Ріст цін на пальне призвів до збільшення вартості транспортних перевезень.

"Нинішня паливна криза охопила всі регіони Росії. Вони пожинають плоди найбільш глибокого дефіциту через нарощування інтенсивності та кількості ударів (з боку України – ред.)", – коментує РБК-Україна аналітик консалтингової компанії "НафтоРинок" Олександр Сіренко.

Кроки російського уряду

Для подолання наслідків паливної кризи Росія на початку липня обмежила експорт дизельного палива. Цей крок доповнив обмеження на експорт бензинів, який був запроваджений у квітні цього року.

Різке зменшення поставок дизпалива з боку Росії – це неординарна подія, адже вона завжди була значним постачальником цього нафтопродукту на світовий ринок. Російські заводи зазвичай виробляли близько 2 млн барелів дизелю на добу, з яких 1 мільйон йшов на експорт.

Обмеження експорту дизелю – це значні економічні втрати для РФ, адже на сьогодні маржа виробництва дизпалива на світовому ринку досягла рекордного значення – плюс 80 доларів за барель до ціни еталонного сорту нафти Brent. Така висока маржинальність виникла через блокування Ормузької протоки, говорить Борис Додонов.

Вочевидь, обмеження експорту не є абсолютним. Танкери з паливом все ще продовжують курсувати від російських портів.

"Ми дивимося на навігацію, танкери туди-сюди плавають, я думаю, що експорт у них іде", – говорить Сіренко.

Також РФ виконує свої зобов'язання щодо постачання палива до країн Центральної Азії – Таджикистану, Киргизстану та Афганістану. Комерційні поставки до цих країн припинені, постачаються лише обсяги відповідно до міжурядових угод.

"Росія продовжує туди постачати пальне, але це мізерні партії", – коментує РБК-Україна експерт у нафтогазовій сфері, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.

Поряд з обмеженнями на експорт Москва вирішила піти на зниження якості пального і повернути до життя стандарти 90-х років – Євро-2, Євро-3 та Євро-4. Це означає, що після первинної переробки нафти на НПЗ будуть отримуватися бензинові фракції, до яких будуть додаватися присадки, які підвищують октанове число. Такі бензини мають гіршу якість, ніж паливо, отримане в результаті вторинної переробки, говорить співрозмовник.

Вже зараз російські соцмережі заповнені наріканнями водіїв на якість палива та вихід з ладу двигунів сучасних автомобілів.

"Формально, це 95-й бензин, але реально він таким не є. По суті, російська влада говорить своїм водіям "Бери і їдь, а скільки ти проїздиш – нікого не цікавить", – коментує Гончар.

Фото: Яскравий доказ паливної кризи в РФ – це черги на АЗС (Getty Images)

Також в Росії вирішили дозволити будівництво міні-НПЗ – це невеликі заводи, які мають не високу глибину переробки нафти, виготовляють низькоякісне пальне, але які відносно оперативно монтуються і можуть швидко наситити ринок.

Російський уряд вирішив піти на всі можливі заходи, знехтувати якістю, але зменшити дефіцит пального на внутрішньому ринку, вважає експерт.

Джерела імпорту

З кінця липня країна-агресор почала імпортували бензин з Індії, також відомо, що вона отримала партії бензину із Казахстану та навіть Марокко, також її постійним партнером у цьому питанні залишається Білорусь.

"Вперше країна-бензоклонка потребує значного імпорту бензину та дизелю", – говорить Борис Додонов.

Нещодавно Казахстан погодився передати РФ партію бензину обсягом 50 тисяч тонн, а також переорієнтував на роботу з Росією цілий завод – НПЗ "Конденсат", який розташований біля російського кордону. За повідомленнями казахських видань, завод буде отримувати російську нафту і 70% вироблених нафтопродуктів відвантажувати до РФ.

Проте, можливості цього заводу – невеликі, в рік він може переробляти близько 850 тисяч тонн нафти, для порівняння – потужність найбільшого Омського НПЗ в Росії становить 21 млн тонн в рік.

Взагалі Казахстан має обмежені можливості щодо продажу палива на зовнішній ринок. Ця країна має три нафтопереробні заводи, але на піках споживання сама купувала російське пальне.

"У Казахстану немає особливих надлишків для експорту, символічний жест від Токаєва (поставка 50 тисяч тонн бензину – ред.) – це мізер", – пояснює Михайло Гончар.

Поставки з Індії можуть грати більшу роль, адже державна "Роснефть" є акціонером індійського постачальника Nayara Energy. Ця компанія може отримувати нафту з Росії, перероблювати її на своїм потужностях і далі повертати до країни-агресора готове пальне.

Такий тип постачання – типовий для нафтового ринку, він називається давальницька переробка, в рамках якої НПЗ отримує нафту і розраховується із постачальником частиною вироблених нафтопродуктів. "Роснефть" може сама собі постачати нафту на індійський актив і забирати нафтопродукти, вважає Гончар.

Нещодавно Росія отримала партію авіагасу індійського виробництва. Це індикатор значних проблем логістики із віддаленими регіонами, сполучення з якими відбувається за рахунок повітряним транспортом.

Російський бізнес має значну частку власності у Мозирському нафтопереробному заводі в Білорусі. Нафтопереробна галузь цієї країни роками використовувала давальницьку схему та була зав'язаною на російській нафті.

"У мирний час на Мозирському НПЗ було близько 5 давальців нафти, які забирали пальне. Скільки їх зараз – ми не знаємо, але вони точно сидять на російській нафті, бо в них дуже мало власної сировини", – коментує Сіренко.

Фото: Нафта з Росії постачається на білоруські НПЗ по нафтопроводу "Дружба" (Getty Images)

Білорусь добре заробляє, вона може купувати російську нафту зі знижкою і продавати назад нафтопродукти за високими світовими цінами. Таким чином, Мінськ допомагає фінансувати війну проти України, говорить Борис Додонов.

Потенціал зовнішніх поставок

Заводи Білорусі, як і Казахстану мають обмежений потенціал. Білоруські НПЗ – досить потужні та сучасні, але їх потужності не можна і близько порівняти з тим, що було пошкоджене в Росії, коментує Додонов.

Нинішні поставки з Індії теж не можна назвати значними. "Два танкери в тиждень не вирішать проблеми їх дефіциту. Треба щоб кожен день приходили один-два судна", – додає Додонов.

Один танкер з бензином прямує з турецького порту Мерсін до балтійських портів РФ, повідомляє міжнародне цінове агентство S&P Global.

Потенційним джерелом імпорту може бути Китай, але на нього не варто покладатися. На фоні зростання ціни на нафти, Пекін пішов на радикальний крок – відкрив стратегічні запаси сировини та обмежив експорт нафтопродуктів.

"Отже, у росіян не так багато ресурсу, який вони можуть дістати на світовому ринку", – говорить експерт Київської школи економіки.

Поставки пального із-за кордону є значно дорожчими для російського споживача і бюджету у порівнянні із внутрішнім виробництвом. По-перше, вартість пального на світовому ринку на сьогодні висока через події довкола Ірану. По-друге, ціна імпортного ресурсу має покрити довгу логістику, наприклад, від порту Мурманську (куди проходили танкери з Індії) до інших регіонів Росії.

Для серпня-вересня характерне зростання споживання нафтопродуктів через сезон відпусток та збір урожаю. Пошкоджені НПЗ буде не так просто відновити, адже обладнання для заводів треба виготовити, привезти та змонтувати. Для відновлення виробництва знадобиться час, тому, при збереженні інтенсивності ударів, у вересні можливе подальше просідання паливного ринку Росії, говорить Михайло Гончар.

Щоб протидіяти зовнішнім поставкам палива до РФ необхідно належно виконувати прийнятий санкційний режим, блокувати роботу "тіньового флоту", пов'язаних страхових та фінансових компаній, вважають експерти. Дуже важливо вести дипломатичну роботу з країнами, які продають паливо до Росії, додає Сіренко.

Агресор йде на все, щоб вирішити проблему паливного дефіциту. Проте, через українські удари та зростаючий попит, найближчим часом криза може посилитися. Черги на АЗС мають підривати економіку регіонів, знижувати рейтинги влади напередодні парламентських виборів та підштовхувати Кремль до миру.

Питання – Відповіді (FAQ):

– На скільки Росія скоротила обсяг переробки нафти на фоні українських ударів?

– Обсяг переробки впав до мінімуму за останні 21 рік – до 3,9 млн барелів на добу, при цьому, загальна потужність російських НПЗ (до ударів українських безпілотників) становила 6,3 млн барелів на добу. Міністерство енергетики РФ надало ОПЕК інформацію про зниження обсягу переробки до 4,5 млн барелів на добу.

– Як змінився видобуток та експорт російської нафти з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну?

– У порівнянні із результати 2021 року РФ скоротила видобуток сирої нафти на 7% – із 9,6 до 8,9 млн барелів на добу, свідчать дані ОПЕК.

Через скорочення працюючих НПЗ, Москва відправляє на експорт все більше сирої нафти. З лютого по червень цього року (включно) експорт сировини збільшився на 12% – з 6,9 до 7,7 млн барелів на добу.

– Які країни купують російську нафту?

– Від початку повномасштабної війни проти України основними покупцями нафти з РФ залишаються Китай, Індія та Туреччина. Багато поставок здійснюється із перевантаженням нафти між танкерами у відкритому морі для обходження санкційного режиму.

– На скільки відчутною є нинішня паливна криза в РФ?

– Це найбільш глибока криза. Влітку дефіцит палива охопив всі регіони Росії, навіть Московську область. На АЗС запровадили обмеження на продаж пального. До проблем з бензином та дизелем додався дефіцит авіагасу для літаків.

– Які кроки вживає російський уряд для подолання паливного дефіциту?

– По-перше, були введені обмеження на експорт бензинів, а потім і дизпалива, хоча частоково експорт продовжується. По-друге, Росія перейшла до імпорту нафтопродуктів. Також російська влада дозволила використання палива низької якості (стандартів 90-х років) та будівництво міні-НПЗ.

– З яких країн Росія імпортує паливо?

– Поставки здійснюються з Білорусі, Індії, Казахстану та Туреччини. У випадку перших трьох країн має місце давальницька переробка – Росія постачає на заводи цих країн свою нафту і забирає вироблені нафтопродукти (частину з них). Тобто, агресор використовує заводи інших країн, щоб переробляти свою нафту.

Також було повідомлення про рух танкерів з паливом до російських портів з Марокко.

– Чи може імпорт врятувати росіян від паливного дефіциту?

– Поставки з інших країн можуть пом’якшити проблему, але не здатні повністю замістити всю потребу внутрішнього ринку РФ. НПЗ Білорусі та Казахстану мають обмежені можливості для нарощування експорту, танкерні поставки з Індії теж досить рідкі.

– Як може розвиватися паливна криза в РФ найближчим часом?

– У вересні можливе загострення дефіциту палива, адже на внутрішньому ринку РФ збільшився попит через сезон відпусток та збір урожаю. Разом з цим, частина заводів вийде в ремонт, а для відновлення пошкоджених НПЗ потрібен час та складне обладнання.