Понтони не замінять мости, а на тунель піде до 10 років: експерт про альтернативи для Києва

− Через російські атаки на мости Київ розглядає можливість встановити понтони. Настільки це реально зробити?

− Технічно − це реально. Військові їх уже зводили у 40-х роках минулого сторіччя. Але ПМП (понтонно-мостовий парк, − РЕД.) не розрахований на той рух, який забезпечують київські мости.

Звісно, понтони можуть пропускати легкові авто та громадський транспорт, але первинно вони призначені саме для військових цілей − евакуації чи логістичного забезпечення. А не для того, щоб людина з лівого берега могла поїхати в офіс на правий.

Для встановлення ПМП треба мати достатню кількість цих комплектів. Можливо, доведеться діставати їх за кордоном. Крім того, є певні особливості в експлуатації цих конструкцій під час паводків чи замерзання ріки. Це все треба оперативно відстежувати, обслуговувати, за потреби – замінювати.

Читайте також: У Києві збудують резервні переправи через Дніпро, - Калашник

ПМП більш вразливі цілі, ніж залізобетонні чи металеві мости. Якщо дрон влучив по одному сегменту понтонної переправи, його можна замінити. Однак чи будуть ці комплекти у наявності? Тому ПМП треба додатково захищати.

Насправді, якщо будуть розгортатися понтонні переправи, а я сподіваюся, цього не станеться, це буде дуже поганий знак. Бо мова вже піде про крайній режим функціонування, буквально виживання Києва.

− Міністр з відновлення, інфраструктури та транспорту заявляв, що альтернативними переправами хочуть забезпечити половину пропускної здатності київських мостів. Скільки для цього треба понтонів?

− За моїми підрахунками, для цього має бути 15-20 понтонних переправ. Їх треба буде підключати до мережі, встановлювати світлофори, щоб пропускати транспорт певною черговістю. І навіть за таких умов високої пропускної здатністості не буде.

Тому це нереалістично з точки зору кількості необхідних комплектів та їх підключення.

− Скільки часу потрібно, щоб збудувати один понтон?

− Самі понтони розгортаються швидко, бо це фактично військові засоби для оперативного перекидання техніки. Але ще можливо доведеться облаштувати причальні споруди, прокласти дорогу до понтонів.

Однак в реальності у нас можуть пройти місяці, бо ці понтони треба десь дістати, перевірити, спланувати, як усе працюватиме. Ця фаза в наших умовах може тривати необмежено довго. Поки все це зробиться, питання може вже бути неактуальним.

− Після закритого засідання Київради 1 жовтня у ЗМІ з'явилася інформація від депутатів, що створення системи понтонних переправ через Дніпро оцінюють приблизно у 8 мільярдів гривень. Цього достатньо для реалізації?

− Насправді, незрозуміло, що входить у цю цирфу. Я намагався сам підрахувати, у скільки б обійшлися ПМП, але треба розуміти, скільки їх є і чи взагалі вони є. У будь-якому випадку підрахунок йшов на десятки мільйонів доларів.

Зведення, контроль, обслуговування понтонів − це доволі високі витрати.

− Як оцінюєте пропозиції щодо будівництва тунелю під Дніпром?

− Навіть якби у нас були гроші, я б не виділяв їх зараз на тунелі, бо ситуація може різко змінитись. Такі проєкти роблять у мирному житті, а не під час війни. Тому ця пропозиція мені видається доволі дивною.

Таке будівництво потребує величезних термінів. Якщо все буде супер оптимістично і ми стартуємо вже сьогодні, то десь 3 роки витратимо на розробку проєктної документації. І ще приблизно 5 років − на будівництво.

І мова йде про безперебійне фінансування. На такий тунель потрібні мільярди доларів. Тобто якщо є гроші, вся нормативка в порядку і нічого не затримує процес, то за 7-10 років отримаємо цей тунель.

Як це пов'язано з нашою проблемою сьогодні − не зрозумію. Можливо цю ідею підкинули тільки для того, щоб іноземці поспівчували нам через теракти на мостах і виділили гроші на техніко-економічне обґрунтування та перший етап проєктування.

Але навіть проєкт коштуватиме десятки мільйонів гривень, бо треба дослідити дно річки, зібрати інформацію про різні комунікації, зробити розрахунки.

Читайте також: Київ може чекати "логістичний кошмар" через удари РФ по мостах, - NYT

− Навіть після кількох російських атак опори наших мостів вистояли. А наскільки руйнівними може бути влучання у троси?

− Насправді мене досі шокує, як ворог може так прицільно бити, бо потрапити у конкретне сполучення, де балка лежить на опорі, дуже складно навіть для сучасної зброї. Можливо дійсно росіяни мають ретранслятори, як заявляють деякі наші експерти.

Але навіть якщо ворогу вдастья "розрізати" ванти (троси), це не обов'язково означає, що міст зруйнований. У вантових мостів є певні запаси, і навіть якщо всі троси пошкоджені, міст фактично можна зробити балковим, якщо поставити додаткові опори в Дніпро.

Це те, що зараз роблять із мостом метро − так такі опори підтримують арку. Ще один приклад, Подільський міст, який раніше був на опорах, а зараз висить на вантах. Також за необхідності подібні опори можна поставити і під Південний міст. Це звузить суднохідну частину, але дозволить конструкції триматися.

І я б не називав це атаками, це терористичні акти. Бо атака має якийсь військовий сенс, а мости − це не військовий об'єкт. І як на мене, у росіян нема на меті зруйнувати міст. Вони розуміють, що кількома шахедами такі мости не знищать.

Тому ціль − паралізувати рух, налякати населення, зробити так, щоб ми обстежували і закривали мости, не користувалися ними. Їм для цього не обов'язково перерізати ванти − достатньо бити в певних точках мосту. І це битиме по транспортній системі, а як наслідок − по економіці.

Бо транспорт відіграє велику роль у спроможності бізнесу працювати, створювати валовий регіональний продукт і платити податки.

Якщо росіяни поставлять собі за мету суттєво пошкодити кожен міст, то, думаю, у них є розуміння, скільки треба витратити ракет. Але далі для них має виникнути питання доцільності: чого вони досягнуть?

− За яких умов у Києві дійсно може настати транспортний колапс? Мають одночасно перекрити два-три мости?

− Транспортного колапсу через мости не буде, він не можливий. Люди щодня ухвалюють для себе нові рішення. Якщо завтра перекриють кілька мостів, людина, яка живе на лівому березі, а працює на правому, відмовлятиметься від поїздок, змінить роботу, маршрут, час виїзду чи транспорт. Люди підлаштовуватимуться.

Однак можуть бути локальні проблеми. Наприклад, якщо одночасно перекрити кілька мостів, середній час поїздки дуже зросте. Але все одно людина зможе дістатися до місця призначення.

Погода є додатковим фактором, який може запустити ланцюгову реакцію. Якщо піде злива, яка спровокує багато ДТП, зменшить видимість, якийсь транспорт зупиниться. Одночасно, наприклад, буде удар по енергетиці і зупиняться всі тролейбуси, які зараз знаходяться на маршрутах, ще звузиться проїзна частина − от тоді може бути колапс, а не тільки через перекриття мостів.

Тому катастрофи з транспортом не буде, але це удушення економіки. Бо через транспортну втому людина, яка дві години добирається до роботи, або звільниться, або переїде в інше місто, де є кращі можливості для пересування. Так колись айтішники масово переїжджали з Києва до Вінниця.

І це страшніше за колапс, бо йде загроза транспортної деградація − коли твоє завтра гірше, ніж сьогодні. І так відбувається з дня в день. Транспортний колапс − це сильний спазм, головний біль. А те, що відбувається у нас, − це як онкологія.

− Які бачите альтернативи для Києва, кращі за встановлення понтонів?

− Зараз пропонують багато варіантів: човниковий рух залізниці, понтонні переправи, насипні мости, реверсивний рух на діючих мостах.

Хтось із військових експертів припустив, що росіяни можуть мати оптичну систему наведення в Києві, бо дуже точні удари, тому варто запускати димові завіси на мости під час атак.

Ще варіант − захист окремих елементів мостів − типу сітками, якимись екранами, мангалами (масивними металевими решітками, − РЕД.) Взагалі, найкращий спосіб − це ППО, РЕБ, застосуування турелялей зі штучним інтелектом.

Ідей багато є, але, як на мене, жодна з них сама по собі не спрацює. Противник за нами стежить. І якщо ми сильно вкладемося в якусь одну ідею, вони почнуть цьому протидіяти.

Наприклад, заявимо, що міська електричка має врятувати Київ від транспортного колапсу. То вже наступного дня Росія вдарить по локомотиву, тяговій підстанції чи контактній мережі тощо. Або битиме по залізничних мостах − Дарницькому чи Петрівському.

Тому у нас має бути максимальна децентралізація і диверсифікація рішень − багато заходів одночасно. Треба мати багато резервних варіантів.

Ще один реальний захід для Києва − оптимізувати поїздки, щоб у людей було менше потреби глибоко пересуватись по столиці. Йдеться про ідею 15-хвилинного міста.

Насправді, це добре забута ідея ще з Радянського Союзу − мікрорайони. Зараз Париж намагається впроваджувати її. Головний принцип − у пішій доступності має бути все, що потрібно людям: робота, навчання, дозвілля, послуги. Також частина людей може перейти на працювати дистанційно. Все в комплексі знизить трафік і навантаження на мости.

Тож альтернативи мостам нема, понтони в Києві − крайні заходи для виживання міста, які мають контролювати військові і пускати на заїзд по перепустках. Завішувати старі мости сітками для захисту − дуже погана ідея, бо йде додаткове навантаження. Тому найбільші сподівання у нас на ППО і РЕБ − що військові зможуть краще захищати мости.