"Міндічгейт", "конверти", Євросоюз. Що зараз відбувається навколо НАБУ і САП

НАБУ і САП позбулися звичного "даху" Сполучених Штатів, але отримали безпрецедентний рівень впливу на українську політику.

Що насправді відбувається навколо НАБУ і САП і як ведеться боротьба за симпатії Європи – читайте в матеріалі РБК-Україна.

"Після довгих боїв вони зараз дійсно стали незалежними", – не без нотки сарказму говорить про НАБУ і САП співрозмовник РБК-Україна в "Слузі народу".

Він має на увазі, що "дахом" антикорупційних органів завжди вважалися Сполучені Штати. Тепер же, з приходом Трампа, такого "даху" більше немає. А Європа місце американців повністю не зайняла – хоча, безумовно, повністю підтримує антикорупціонерів стратегічно.

При цьому за українською і не тільки традицією, антикорупційні органи є й активними політичними гравцями, нехай і не завжди цілеспрямовано, а де-факто.

Так, головні політичні події минулого року були безпосередньо пов'язані з НАБУ і САП. Спочатку – найбільші за час великої війни протести минулого літа, коли влада спробувала обмежити їхні повноваження.

А потім стався "Міндічгейт" – знову-таки, найгучніший політичний скандал за останні роки. Який зрештою призвів до повалення глави ОП Андрія Єрмака, який уже здавався "вічним". І хоча президент Володимир Зеленський публічно каже, що на звільнення Єрмака в нього були власні причини, без "Міндічгейту" це навряд чи б сталося. І точно не так скоро.

Повзучий наступ

За останні роки центральна влада робила кілька спроб узяти під свій контроль антикорупційні структури. Можливо, і не йшлося про те, щоб самостійно вирішувати, хто тут корупціонер, а хто ні. Але хоча б знати про те, кого і коли затримають, хотілося.

Особливо показовою була справа Всеволода Князєва – уже колишнього голови Верховного суду. Коли йому вручили підозру, в Офісі президента дізналися про це за фактом.

Принаймні так говорили співрозмовники видання в провладних колах і вже ексзаступник голови ОП Андрій Смирнов. І судячи з того, як описували реакцію Володимира Зеленського на кейс Князєва, президент справді волів би знати про це заздалегідь.

У 2023 році глава держави зробив спробу змінити розстановку сил в антикорупційній вертикалі. У серпні того року Зеленський запропонував прирівняти корупційні кейси до державної зради. А як відомо, всі справи такого роду йдуть в СБУ – це їхня пряма підслідність. Скандал, що розгорівся, не дав Офісу цього зробити й ідея зійшла нанівець. Але наміри залишилися.

Найяскравіший епізод протистояння між "антикорупціонерами" і владою стався в липні 2025 року. Усе трапилося дуже швидко – депутати, причому з неприхованим задоволенням, ухвалили закон про те, що НАБУ і САП відтепер підпорядковуються Офісу Генпрокурора. Комунікацію щодо цього рішення відверто провалили, не запропонувавши суспільству бодай трохи переконливої версії того, що сталося.

Люди, насамперед молодь, у відповідь вийшли на вулиці. Великими містами України пройшли "картонні протести". На картонках було написано і намальовано багато різного креативу, але суть зводилася до одного – владу наполегливо попросили не втручатися в роботу НАБУ і САП.

Протести проти обмеження незалежності НАБУ і САП (фото: Getty Images)

Хоча й не всі з присутніх могли б одразу й безпомилково розшифрувати обидві абревіатури, загальний настрій вони зрозуміли якраз правильно – влада порушила баланс стримувань і противаг у системі. І далеко не для того, щоб краще боротися з російськими агресорами.

Реакція народу і Європи спрацювала, Зеленський ветував закон, а крайніми багато в чому залишилися депутати. Звичайно, їм це не сподобалося – відтоді в роботі парламенту дедалі більше збоїв, в останні тижні ситуація дійшла до реальної кризи, про що докладно писало РБК-Україна.

В свою чергу, в НАБУ і САП зрозуміли – кредит довіри у них тепер великий. Але й відповідальність збільшилася прямо пропорційно.

"Не було в нас ніякої ейфорії. Усередині структури багато хто зрозумів, що все тільки починається. Адже люди не виходили просто за нас. Люди вийшли, тому що їх вибісило, що їх намагаються ламати через коліно. А тепер за нами будуть пильно стежити", – розповідає співрозмовник, близький до антикорупційної сфери.

Майбутнє "Міндічгейту"

Справді, стежити за НАБУ стали уважно: і звичайні громадяни, і влада, і Європа. І не дарма – невдовзі вибухнув "Міндічгейт".

Причому, як розповідають різні співрозмовники РБК-Україна, оприлюднення записів про "двушечку на Москву" було багато в чому превентивним ударом з боку антикорупціонерів. Тому що від ідеї так чи інакше їх приборкати – нехай і не настільки в лоб, як влітку – у владі не відмовилися.

Бюро буквально підірвало інформаційний порядок денний країни. Про те, хто такий Тимур Міндіч, який проходив на записах як "Карлсон", заговорили буквально всі, навіть ті, хто не міг пояснити, у чому його звинувачують. Звичайно, його одразу ж пов'язали із Зеленським, на підставі давніх дружніх і бізнесових зв'язків.

Детективи тим часом підігрівали повістку далі, обіцяючи нові викриття, публікували "тизери". Справа Міндіча відразу ж обросла численними припущеннями і маніпуляціями.

Опозиціонери не переставали сипати прізвищами представників влади, які, за їхньою інформацією, точно задіяні у схемі Міндіча. Частково багато хто мав рацію, наприклад, з екс-міністром енергетики та юстиції Германом Галущенком.

Утім, він довгий час залишався без підозри, отримавши її лише після того, як вирішив "провідати сім'ю" в Європі. Зараз Галущенко сидить у СІЗО, хоча деякі з фігурантів справи вже вийшли під заставу.

Ще одне ім'я, яке не переставали повторювати з першого дня "Міндічгейту" – Андрій Єрмак, його також активно прив'язували до цієї справи. Найбільше із загальних міркувань – якщо людина контролює в країні буквально все, то й таку масштабну схему точно не могли б прокрутити без його відома. Як мінімум.

У Зеленського на пресконференціях прямо запитували про Єрмака. Це ж питання ставили і на зустрічах із Семеном Кривоносом – директором НАБУ. Обидва тактовно відмовчувалися, але атмосфера навколо Єрмака відчутно загострювалася, пристрасті кипіли і в Раді, і в уряді.

Наприкінці листопада минулого року детективи НАБУ дісталися і до глави Офісу. Реагуючи на сотні запитань, у Бюро вийшли з сухим повідомленням: в Андрія Єрмака відбуваються слідчі дії, вони санкціоновані і проводяться в рамках розслідування. Якого розслідування, у Бюро традиційно не повідомили, але висновок напрошувався – у справі Міндіча.

Відтоді, крім підозри й арешту Галущенка, у "Міндічгейті" не відбувається особливих публічних подій. Політичну відповідальність топфігуранти скандалу, безумовно, понесли, влада загалом отримала потужний іміджевий удар. З юридичною ж відповідальністю все не так однозначно.

Після того як у НАБУ і САП виходили з цілими фільмами про Міндіча, нарізки з яких ставали мемами в соцмережах, напевно, багато хто чекав такого ж яскравого і швидкого судового процесу. А з'ясувалося, що попереду довга і доволі нудна рутина судового слідства, розглядів у доказовій базі, звернень до західних колег по правову допомогу та іншої бюрократії. І часто такі процеси тривають роками.

Ба більше – через кілька місяців після старту справи Міндіча видається, що в ролі головного лиходія в усій схемі виявляється той самий Міндіч. А він за своїм "калібром" навряд чи тягне на цю роль, до того ж перебуває в Ізраїлі, звідки його фактично неможливо дістати.

Тимур Міндіч в Ізраїлі (скріншот РБК-Україна)

Чи будуть у цій справі нові гучні підозри, в першу чергу, вищезгаданому Єрмаку – питання відкрите. У НАБУ і САП на цю тему не хочуть говорити навіть не під запис.

"У них всередині є різні групи з різними підходами. Хтось виступає за те, щоб Єрмака "запідозрити" – адже якщо його у справі не буде, то й обшук, виходить, даремно робили, і взагалі, раптом уся ця історія була тільки щоб його сковирнути, так виглядатиме. Хтось вважає, що так робити не треба, бо це остаточно розбалансує систему", – викладає своє бачення подій авторитетний депутат зі "Слуги народу".

Боротьба за Європу

Після "Міндічгейта" градус пристрастей навколо НАБУ і САП дещо знизився, але обидва органи все одно регулярно опиняються в центрі уваги.

Зокрема, активно розгортається сюжет із відносинами НАБУ/САП і Верховної Ради, до якого залучаються і треті гравці, в особі європейських партнерів.

Нардепи прямо заявляють, що не голосуватимуть за ті чи інші рішення, бо бояться отримати підозри від Бюро, як їхні колеги. Після кейса зі звинуваченнями проти Юлії Тимошенко кожен другий співрозмовник в очах депутатів виглядає як таємний агент НАБУ.

"Я чув взагалі фантастичні чутки, десь гуляла цифра про 178 депутатів під підозрами. Це просто вигадка. Вигадка тих, хто хоче аргументувати, чому ВР не працює. Зараз криза більшості є наслідком дуже поганої взаємодії між президентом. І НАБУ тут виглядає як невістка у відомому вислові", – каже нардеп від партії "Голос" Ярослав Юрчишин у коментарі РБК-Україна.

За словами іншого співрозмовника видання у владі, як і з кейсом Єрмака, щодо парламенту в НАБУ є різні підходи. "Є ті, хто кажуть: у нас є підтримка трибун (суспільства, - ред.), у нас є підтримка партнерів, будемо саджати всіх корупціонерів. А є ті, хто вважає, що зі "справою Киселя" все-таки було порушено якусь понятійну угоду", – каже співрозмовник.

Він має на увазі історію наприкінці минулого року, коли НАБУ і САП провели операцію під прикриттям і викрили схему з отриманням депутатами "конвертів" – доплат за голосування і депутатську роботу загалом, одним із фігурантів операції був нардеп від "Слуги народу" Юрій Кисіль. І "справа Киселя", як розповідали РБК-Україна нардепи, стала ще одним приводом для взаємних підозр і причиною для дестабілізації Ради.

При цьому нардепи та їхні соратники в інших органах влади не сидять склавши руки. "Депутати разом із директором НАБУ і главою САП буквально наввипередки їздять до наших європейських друзів – кожен зі своїм порядком денним. Одні намагаються пояснити, чому вони не голосують за законопроєкти щодо МВФ, інші – говорять про те, що їх політизують і демонізують", – говорить інформований співрозмовник видання.

Інше джерело РБК-Україна підтверджує цю інформацію, але визнає, що у змаганні за прихильність Брюсселя у Ради і влади загалом мало шансів.

"Європа ж не може поспівчувати нам у тому, що було порушено "понятійку" з конвертами. Ми не доб'ємося зміни курсу Європи щодо нас, максимум – вони почнуть бачити картинку більш об'ємно, що не всі дії або пропозиції антикорупціонерів і тих, хто їм співчуває, апріорі правильні. Але загалом це все поки що в одні ворота", – каже він.

Статистика щодо підозри нардепам від НАБУ і САП (інфографіка: РБК-Україна)

Тим паче, владу досі "наздоганяє" та сама історія з наїздом на НАБУ і САП минулого літа, яка справді скоригувала ставлення Брюсселя до Києва в довгостроковій перспективі. А самі антикорупційні органи скористалися цим кейсом, щоб протиснути в список вимог до України ухвалення потрібних їм законопроєктів: про незалежну експертизу, скасування "правок Лозового" тощо – які Рада, своєю чергою, голосувати категорично не хоче.

"Не те, щоб у нас зараз були якісь стосунки. Ми робимо своє, вони роблять своє, іноді буває спілкування. Але не завжди конструктивне", – говорить співрозмовник РБК-Україна в президентському оточенні.

Як приклад він наводить нещодавній публічний заклик НАБУ до введення санкцій проти екс-регіонала Юрія Іванющенка (у Бюро прізвище не називали, але фігурант вгадується безпомилково).

"Тут ніхто не був би проти, це все можна було б вирішити непублічно з ОП, СБУ та РНБО. А так тепер сам Іванющенко попереджений, і це тільки додає негативу сприйняттю країни. Ясно, що корупція – це погано, але зайва гучність процесів тільки допомагає іншій стороні", – продовжує співрозмовник.

У сухому залишку, ситуація виглядає наступною: інтерес до справи Міндича, який підняв НАБУ і САП на якісно новий рівень, падає. Посадок немає, гучних судових процесів і викриттів теж – принаймні, це вгадується в настроях людей, у яких навіть кейс Тимошенко не викликав особливої реакції.

У громадськості, яка ще в липні дала Бюро величезний кредит довіри, можуть виникати запитання. На які в НАБУ якраз воліють відмовчуватися – нерідко це теж неправильна стратегія.

Хоча саме існування в Україні органів, які не вбудовані в загальну вертикаль влади, особливо монолітну у воєнний час, – безумовний позитив із погляду демократії та довгострокової стійкості державного механізму.

Власне, так історію з "Міндічгейтом" уявляли й українські друзі в Європі: корупція під час війни – це погано, навіть жахливо. Але якщо є можливість про неї не тільки говорити, а й розслідувати – це безумовний позитив.

Запитання-відповіді (FAQ)

– Як зміна влади у США вплинула на роботу НАБУ і САП?

З приходом Трампа антикорупційні органи позбулися прямого американського "даху". Європа стратегічно підтримує їхню незалежність, але не займає місце США повною мірою.

– Чи став "Міндічгейт" реальною причиною відставки Андрія Єрмака?

Хоча президент заявляє про власні причини звільнення глави ОП, експерти та співрозмовники видання впевнені: без гучного скандалу довкола Тимура Міндіча та обшуків у Єрмака його відставка не трапилася б так скоро.

– Чому у Верховній Раді заговорили про "кризу більшості" через антикорупціонерів?

Після викриття схем із "конвертами" за голосування, депутати бояться отримувати підозри. Це призвело до паралічу роботи: нардепи побоюються кожного другого співрозмовника, вбачаючи в ньому агента НАБУ під прикриттям.

– Чому після гучних викриттів у справі Міндича досі немає посадок?

Яскраві медійні "тизери" від НАБУ змінилися довгою судовою рутиною і бюрократією. Ситуацію ускладнює те, що ключовий фігурант перебуває в Ізраїлі, а всередині самого Бюро немає єдиної думки, чи варто висувати підозру Єрмаку.

– Як НАБУ і САП використовують підтримку Євросоюзу в суперечках із владою?

Антикорупціонери скористалися спробами влади обмежити їхні повноваження, щоб внести свої вимоги до списку умов ЄС для України. Але депутати голосувати за них не хочуть.