Як обстріл фабрики в Прилуках змінив тютюновий бізнес і що буде далі: інтерв'ю з CEO BAT Україна Оксаною Сердюк

– 7 вересня фабрика у Прилуках постраждала внаслідок ворожого обстрілу. Яких збитків зазнало підприємство та як ця атака вплинула на операційну діяльність компанії?

– Найголовніше – вдалося уникнути людських жертв. Жодна людина не загинула, ніхто не зазнав важких травм. Це стало можливим завдяки чітким діям команди та дотриманню безпекових протоколів. Одразу після сигналу повітряної тривоги зміна зупинила технологічні процеси, і всі працівники вчасно перейшли до сховищ. Перші години після атаки ми зосередилися на безпеці: переконалися, де перебуває кожна людина, надали необхідну допомогу тим, хто цього потребував. Окремо хочу подякувати службовцям ДСНС, правоохоронцям та нашій команді, які оперативно зреагували на ситуацію та локалізували займання.

Що стосується матеріальних збитків, то втрати суттєві. Ми зупинили роботу виробничих ліній. На підприємстві працюють експертні групи, які проводять інженерно-технічні експертизи та оцінюють весь масштаб руйнувань і втрат.

Наразі ми вибудовуємо нову схему забезпечення ринкового попиту. Головне завдання – не допустити дефіциту легальної продукції, адже будь-яку прогалину на полицях моментально заповнює нелегальний ринок. Щоб зберегти стабільність постачань, ми залучили міжнародні можливості Групи BAT. Попит українських споживачів наразі покриваємо завдяки імпорту з європейських фабрик компанії.

Паралельно ми працюємо над адаптацією колективу до нових реалій, детально переглядаємо функціональне навантаження людей, узгоджуємо нові формати зайнятості та перерозподіляємо завдання відповідно до поточної ситуації на ринку.

– Ви кажете, що людей врятували саме сховища та чіткі дії за протоколом. Але вочевидь під час війни безпека працівників – це вже не лише вчасно спуститися в укриття. Що сьогодні ви вкладаєте в це поняття?

– Сьогодні безпека для нас – це складна багаторівнева система, яка охоплює не лише фізичний захист на підприємстві, а й медичні гарантії, побутову підтримку та психологічну допомогу.

Перший рівень – безумовно, фізична безпека. Ворожий удар по фабриці у Прилуках підтвердив, наскільки важливо мати належно обладнані укриття та зрозумілі й дієві алгоритми дій під час повітряних тривог. Усі наші співробітники знають, що робити у таких ситуаціях, і дотримуються протоколу без зволікань.

Другий рівень – медична та матеріальна допомога. Для всієї команди діє повне медичне страхування та страхування життя, що, серед іншого, покриває й воєнні ризики. Крім цього, компанія надає інші види матеріальної підтримки. Зокрема, ми забезпечили працівників зарядними станціями та додатковим обладнанням для проходження зими й подолання перебоїв в електропостачанні, підтримуємо постійний діалог з колегами на предмет надання додаткових засобів в цей період.

І третій напрям – це психологічна стійкість. У нас діє Employee Assistance Programme (EAP), яка надає співробітникам і членам їхніх родин цілодобовий конфіденційний доступ до кваліфікованих психологів, юристів та фінансових консультантів. Ця програма проявила свою особливу цінність для тих працівників, які перебували в укриттях на виробництві безпосередньо в момент атаки. Пережити такий досвід – колосальний стрес, тому надання якісної фахової допомоги постраждалим колегам стало першочерговим завданням.

В цілому, усі ці кроки є частиною нашої ширшої концепції Truly Inclusive – "По-справжньому інклюзивні". У BAT Україна ми намагаємося створювати середовище, де кожна людина відчуває системний захист навіть за таких складних умов.

– Що саме ви вкладаєте в концепцію Truly Inclusive?

– Філософія Truly Inclusive завжди була фундаментом нашої корпоративної політики. Для нас це передусім створення відкритого та безбар'єрного середовища для кожного. Ми регулярно проводимо аудити фізичної доступності робочих просторів: прибираємо архітектурні бар'єри та адаптуємо місця під потреби людей з інвалідністю. Також у компанії діють програми підтримки батьків з маленькими дітьми. Головне наше правило – забезпечити прозорі та рівні умови для розвитку кожного, незалежно від віку чи життєвих обставин.

І ми бачимо, що цей підхід дає практичний результат: цьогоріч BAT Україна вже увосьме отримала міжнародну сертифікацію Top Employer і посідає високі позиції в Індексі корпоративної рівності.

Нещодавно ми вирішили масштабувати ці практики й спільно з ГО "Точка опори ЮА" створили "Компас інклюзивності" – відкриту цифрову платформу, де ділимося власними напрацюваннями з ринком.

– Можете розповісти детальніше про "Компас інклюзивності"? Як виникла ідея створення платформи?

– Коли ми вибудували інклюзивні практики у BAT Україна, стало очевидно, що напрацьовані нами рішення можуть бути корисними далеко за межами нашої компанії.

Сьогодні багато українських компаній уже розуміють важливість інклюзивності, проте більшість сприймає її як абстрактне явище, щось вельми теоретичне. Ми дослідили ринок і побачили запит на простий і зрозумілий інструмент, який допоміг би компаніям без зайвих ускладнень оцінити стан справ у власному бізнесі і визначити перші кроки. Саме так з’явився "Компас інклюзивності". Для нас було принципово зробити його життєвим і прикладним, без повчань чи сухої теорії.

Платформа пропонує тест на визначення інклюзивного IQ як для роботодавців, так і для працівників. За його результатами користувач отримує персоналізовані рекомендації та готові кейси BAT Україна – фактично покрокові інструкції, які будь-яка компанія може адаптувати під власні процеси.

Найцінніший результат для нас – бачити реальний відгук ринку. За перші два місяці після запуску тест пройшли 261 роботодавець та 1581 працівник. І що показово: майже 85% користувачів поставили найвищі 9 і 10 балів, оцінюючи ймовірність застосування отриманих знань на практиці.

Таке прагнення до змін для нас справді цінне, адже в умовах сьогодення український ринок особливо потребує практичних інклюзивних рішень.

– Якщо говорити про внутрішній досвід BAT Україна: які програми підтримки сформувалися у вас через виклики повномасштабної війни?

– Найперший обов’язок сьогодні – це підтримка колег, які захищають країну в лавах Сил оборони. Людина на передовій має відчувати стабільний тил і бути впевненою у власному майбутньому. Саме тому за усіма мобілізованими співробітниками та співробітницями ми зберігаємо робоче місце та продовжуємо виплачувати заробітну плату.

Паралельно ми системно готуємося до повернення ветеранів і ветеранок до цивільної роботи. Так, у компанії діє програма "Відкриті до ветеранів", в рамках якої ми створили практичний гід для керівників та HR-фахівців, який вчить коректно взаємодіяти з колегами, які повертаються з військової служби, правильно оцінювати їхній досвід і знаходити для нього ефективне застосування у бізнес-завданнях. Це допомагає уникати бар'єрів у комунікації та робить реінтеграцію до колективу швидкою і комфортною.

– Ви зберігаєте робочі місця і готуєтеся приймати ветеранів, але чи буде їм куди повертатися? Яке взагалі майбутнє у фабрики в Прилуках – BAT планує її відбудовувати?

– Фабрика в Прилуках входила до трійки найсучасніших і найефективніших підприємств Групи BAT в усьому регіоні Америки та Європи. Вона повністю забезпечувала потреби внутрішнього ринку і водночас генерувала стабільний валютний виторг для держави завдяки експорту продукції до низки країн. До того ж саме тут ми налагодили єдине в Україні виробництво ТВЕНів.

Тому, звісно, ми б дуже хотіли відновити виробництво, однак наразі про це говорити зарано. Залишаються актуальними не лише суто безпекові загрози, а й подальше зростання обсягів незаконної торгівлі, які досягли безпрецедентних масштабів, та непередбачувана регуляторна діяльність.

– Що саме ви маєте на увазі, коли говорите про непередбачувану регуляторну діяльність?

– Останніми роками у парламенті регулярно з’являються законодавчі ініціативи, які на словах декларують посилення контролю за ринком та боротьбу з незаконною торгівлею, але на практиці лише створюють додаткові штучні бар'єри для прозорих компаній. Під час війни всі легальні виробники змушені були інвестувати сотні мільйонів гривень у виконання все нових і нових вимог законодавця: цілодобовий відеонагляд, запровадження системи е-акцизу, впровадження нових вимог до упаковки тощо. Жодна з цих новацій не мала й не може мати позитивного ефекту на подолання нелегальної торгівлі, але створила додаткові складнощі, витрати для легальних виробників.

Паралельно з цим не припиняються спроби нав'язати обов'язкове використання внутрішньої сировини. Попри те, що народні депутати вже тричі відхиляли цю ініціативу, норми нового законопроєкту №15372 знову пропонують закріпити обов'язкову частку українського тютюну у виробництві у поєднанні із запровадженням неймовірно складного механізму електронного контролю за обігом сировини в цілому. І це, незважаючи на те, що вже вдвічі відбулося перенесення запровадження системи е-акциз, через неготовність технологічних систем держави до обробки колосального обсягу даних.

Повірте, в умовах війни жодна компанія не вибудовувала б складну й дорогу транскордонну логістику, якби необхідну і якісну сировину можна було взяти на сусідньому полі. Український клімат просто не підходить для вирощування низки специфічних сортів, тому отримати потрібну якість тут просто неможливо. До того ж, нам просто невідомо, хто в Україні легально вирощував би тютюн і дотримувався світових стандартів до вирощування цієї сировини.

Глобальні компанії навряд чи переглядатимуть рецептуру своєї продукції заради локальних регуляторних експериментів. Якщо подібні норми будуть ухвалені, це просто заблокує виробництво в Україні та вдарить по експорту. Навіщо щось виробляти в Україні в таких жорстких регуляторних рамках, якщо можна просто імпортувати готову продукцію? Для нас це виглядає як антиконкурентна спроба створити гарантований ринок збуту для кількох аграріїв, повністю ігноруючи реальні стандарти якості та ставлячи під удар легальне виробництво.

Ще одна загроза для інвестора – це процвітання "тіньового" ринку в Україні. Згідно з дослідженням Kantar, у липні 2026 року частка нелегальних сигарет сягнула 21,6% – це рекорд за останні два роки. Фактично кожна п’ята пачка в країні зараз нелегальна, а річні втрати державного бюджету через несплату податків оцінюються у рекордні 36,4 млрд грн. І це вже питання не окремої індустрії, а національної економічної безпеки.

Для подолання цієї проблеми не треба ухвалювати жодних законодавчих змін, достатньо продемонструвати політичну волю до викорінення цього ганебного явища, що буквально заживлює організовану злочинність в країні. Ми почули рішучу готовність Прем’єр-міністра нарешті вжити рішучих заходів щодо незаконних гравців і дуже сподіваємося на позитивний ефект таких дій.

– Які регуляторні норми могли б реально скоротити нелегальний сегмент і підтримати легальних виробників?

– Ключовим пріоритетом має бути фокус на ефективному правозастосуванні вже чинних норм, а не на запровадженні нових заборон чи додаткових обмежень. Спроби штучно зарегулювати ринок лише позбавляють споживача доступу до легальної та перевіреної продукції, створюючи підґрунтя для нелегальної торгівлі.

Показовим прикладом є заборона ароматизаторів для електронних сигарет. Це рішення фактично знищило легальний ринок вейпів: наразі понад 94% цієї продукції перебуває в "тіні", що забирає з бюджету близько 10 мільярдів гривень щороку. Споживання нікуди не зникло – ба більше, нелегальні точки без жодних побоювань працюють навіть у великих торгівельно-розважальних центрах. При цьому якість, безпеку та походження такої продукції ніхто не контролює.

Законодавчих інструментів для контролю в Україні більш ніж достатньо. Питання полягає виключно в їхній практичній та скоординованій реалізації правоохоронними і контролюючими органами – БЕБ, податковою службою та митницею. Щоб покращити ситуацію, потрібно системно ліквідовувати нелегальні схеми й підпільні виробництва, а не вигадувати нові регуляторні важелі впливу на прозорих платників податків, при чому в умовах війни, коли підприємства буквально намагаються утриматися на плаву і зберегти виробництва в Україні.

– Якщо говорити про підтримку "білого" бізнесу з боку держави, чи очікуєте ви від уряду на компенсації або пільги внаслідок російського удару?

– Ми не просимо в уряду прямих фінансових компенсацій чи спеціальних дотацій. Ми чудово розуміємо, в яких реаліях живе країна і на що насамперед мають спрямовуватися державні кошти під час війни.

Однак, є питання елементарної справедливості і здорового глузду. Наприклад, історія з акцизом: коли ворожі удари руйнують склади чи фабрики тютюнових компаній, згорає продукція, за яку наперед був сплачений акцизний податок. Ми не розраховуємо на пряму фінансову компенсацію. Проте справедливо було б дати бізнесу можливість випустити такий самий обсяг на заміну, несплачуючи акциз удруге. Адже вимагати від бізнесу платити подвійний акциз за продукцію, спалену ворожим ударом, – це точно не про справедливість.

Якщо ж говорити ширше, то найкраща допомога з боку держави полягає навіть не у компенсаціях чи пільгах, а у забезпеченні передбачуваних умов та зменшення зарегульованості галузі й штучних бар'єрів.

Тютюнова галузь формує вагому частку надходжень до бюджету, що критично важливо під час війни. Лише BAT Україна за минулий рік сплатила 42,7 млрд грн податків різного рівня. Тому збереження легального виробника – це прагматичний інтерес самої держави.

– Яку роль сьогодні відіграють міжнародні компанії, що продовжують працювати в Україні?

– Міжнародні компанії, які зберігають присутність в Україні, забезпечують робочі місця, сплачують мільярдні податки та, за можливості, експортують продукцію на іноземні ринки – це насамперед наочний індикатор фінансово-економічної життєздатності держави.

Сьогодні багато говорять про залучення іноземних інвестицій, проте в реальності бізнес не ухвалює рішень за самими лише презентаціями. Потенційні інвестори насамперед зважають на практичний досвід тих, хто вже роками працює в країні, та на характер взаємодії держави з діючими підприємствами.

Компанії, які інвестували сюди сотні мільйонів доларів і зберегли операції у найскладніші періоди, сьогодні є головним орієнтиром щодо реального бізнес-клімату в Україні. Якщо прозорий бізнес поруч із викликами воєнного часу стикається ще й із внутрішньою регуляторною непередбачуваністю чи додатковими штучними бар'єрами, це стає серйозним застереженням для зовнішніх інвесторів.

Саме тому для держави критично зберегти діючий легальний бізнес, забезпечивши для нього прогнозовані правила гри. Це питання не преференцій, а базової стійкості економіки та стабільного наповнення бюджету для потреб оборони вже сьогодні.

– Якою ви бачите компанію BAT Україна через п'ять років?

– Насамперед я бачу компанію, яка залишається серед найбільших інвесторів країни. Ми хочемо бути орієнтиром для нового іноземного капіталу, з яким разом відбудовуватимемо сильну Україну.

По-друге, це місце, де ветерани, молоді фахівці та досвідчені експерти реалізують своє професійне зростання і мають повністю безбар'єрне середовище для реалізації свого потенціалу.

І по-третє, ми бачимо себе частиною цивілізованого ринку з мінімальною часткою "тіні". У ньому держава й легальний бізнес – передбачувані стратегічні партнери, які чують і підсилюють одне одного.

Нагадаємо, раніше в інтерв'ю РБК-Україна Оксана Сердюк розповіла про роботу Прилуцької тютюнової фабрики в умовах війни, а також про регуляторні виклики та загрози для збереження виробництва в Україні.