Топ-5 сюрреалістичних тварин, які мешкають під водою

Мохуватка чудова

У 2017 році в Британській Колумбії випливло щось дивне. Воно нагадувало желе. Вчені витягли його з лагуни у Ванкувері, але це був не норовливий кіномонстр. Студентиста маса була групою мікроскопічних істот, званих зооїдами.

На науковому жаргоні мозкоподібна колонія - це мошанка, а випадок у лагуні був ідентифікований як Pectinatella magnifica. Цей тип ніколи раніше не зустрічався у цьому районі. Усі відомі зразки були отримані на схід від річки Міссісіпі.

Це додало олії у вогонь суперечок, які намагаються вирішити, чи ці істоти є інвазивним видом. Їх каламутний колір часто робить колонію схожою на річкове каміння або робить їх невидимими у темній воді. Дійсно, ванкуверська мшанка була помічена лише тому, що рівень води впав достатньо, щоб зробити її видимою.

Вони могли бути проігноровані усі ці роки або тільки нещодавно вдерлися за межі своїх кордонів через зміну клімату, як припускають деякі. У будь-якому випадку, вони є одним із стародавніх видів, що дожили до нашого часу. 

В Україні вперше виявлена в місці впадіння Десни в Дніпро (фото: Вікіпедія)

Ізоподи

Рівноногі (ізоподи) належать до класу ракоподібних, як краби та омари. 2019 року вчені зняли цих істот на камеру під час експерименту. Команда хотіла з'ясувати, які падальники прийдуть першими, коли великий шмат м'яса впаде на дно моря. У цьому випадку був цілий алігатор.

Як тільки він торкнувся морського дна в Мексиканській затоці, не знадобилося багато часу, щоб ізоподи з'явилися. Кожен був розміром приблизно з футбольний м'яч. Вони були болісно блідого кольору і нагадували омарів. Дивний вигляд затьмарював їхню криваву поведінку. Протягом 24 години кілька із них закопалися наполовину в шлунок алігатора, щоб з'їсти рептилію зсередини.

Спритність ракоподібних, що продираються крізь товсту шкіру алігатора, здивувала дослідників. З іншого боку, ці жахливі істоти можуть роками обходитися без їжі.

Можливо саме тому, ізоподи набивають собі горлянки щоразу, коли надається можливість. Показовий приклад: коли один із них спробував спливти від алігатора, то упав на морське дно, оскільки став надто важким, щоб нормально рухатися.

Ізопод Armadillidium vulgare (фото: Вікіпедія)

Синій лобстер

Робін Рассел, досвідчений ловец лобстерів, був дуже здивований, коли у 2017 році серед звичайних коричневих лобстерів знайшов синього. Цей омар, якого назвали Лакі, мав також рожеві та лілові ділянки, що надавало йому райдужний вигляд. Лакі уникнув стати обідом і знайшов притулок у науковому центрі.

Хоча сині лобстери рідкісні, вони з'являються кожні кілька років. Забарвлення лобстерів змінюється завдяки пігменту астаксантину, який може реагувати на зовнішні впливи. Зазвичай лобстери коричневі, але під час варіння вони стають червоними через зміни пігменту.

Дослідники вважають, що синє забарвлення може бути викликане низьким рівнем астаксантину або генетичною мутацією. Мутації в минулому створювали лобстерів з незвичайним забарвленням, таких як яскраво-жовті, ситцеві з крапками та двоколірні.

Блакитне забарвлення зустрічається раз на 2 мільйони особин (фото: Вікіпедія)

Піросома

У 2018 році дайвери знімали підводні сцени біля острова Уайт у Новій Зеландії. Раптом їх здивувала примарна істота. Стрічкоподібна трубка мала довжину 8 метрів і виглядала як гігантський хробак.

Насправді це була колонія істот, званих оболочниками. Ці істоти їдять планктон і виглядають як крихітні палички, але мають складну будову зі спинним мозком. Вони можуть клонуватися, що дозволяє "стрічці" жити вічно.

Окрема колонія відома як піросома і може зростати до 18 метрів. Це зробило новозеландський випадок одним із найменших серед піросом. Найбільші колонії створює вид Pyrosoma spinosum, який також світиться, перетворюючи колонію на підводне світлове шоу, що вражає.

Колонія піросом, що світяться (фото: Вікіпедія)

Білий кит

У 1851 році Герман Мелвілл написав роман "Мобі Дік", який розповідає про білого кита. Ця історія стала класикою, але білий китоподібний - це не лише вигадка. Наприклад, біля берегів Мексики живе кіт-альбінос, відомий як Галон де Лече, або "Молочний галон".

У цьому районі було кілька спостережень білого кита, але ніхто не впевнений, чи це одна й та сама тварина, чи різні особини. Такі кити дуже рідкісні. У 2003 році нібито бачили чисто біле дитинча, але немає жодних фотографічних доказів цього спостереження.

Галон де Лече отримав свою назву після того, як дослідники виявили сірого кита-альбіноса у 2008 році. У 2016 році його знову побачили, цього разу з дитинчам звичайного кольору поряд. Останнє спостереження відбулося у 2019 році, коли гід зі спостереження за китами побачив білого сірого кита, що вистрибував з води неподалік узбережжя Нижньої Каліфорнії, Мексика.

Кит атлантичний, самиця з дитинчам (фото: Вікіпедія)