Ризик не зник. Він переїхав

Уперше за цикл спостережень індекс ризику країни знизився. Одночасно індекс поляризації зріс і вперше увійшов у зону високого ризику. Це не суперечність у даних – це діагноз

Аналітичний центр "Об’єднана Україна" оприлюднив результати другої хвилі індексів UPRAF: квартального індексу ризику країни (UCRI) за квітень–червень 2026 року та піврічного індексу поляризації (UPRI). Почнемо з двох чисел. 51,90 і 66,6.

Перше – індекс ризику країни. Він знизився на 5,07 бала (з 56,97 у першому кварталі), і це перше виразне зниження за весь цикл спостережень. Друге – індекс поляризації; він зріс на 3,3 бала (з 63,3) і вперше перетнув межу зони "Високий ризик". Одна країна, один квартал, два індекси, які показують у різні боки. Ми публікуємо їх разом саме тому, що окремо кожен вводить в оману.

Нам знизили ризик, а не ми його знизили

51,90 зі ста – це зона "Підвищений ризик". Країна з неї не вийшла, вона лише перемістилася в її нижню частину: це оцінка не "добре", а "менш погано, ніж було".

Тепер про джерело покращення. Індекс складається з п’яти рівноцінних доменів по 20 балів. Безпека дала −0,25, врядування – нуль, соціально-економічний домен – −0,32, суспільна стійкість – плюс 0,50 (єдиний домен, що погіршився), геополітика – −5,00. Тобто з 5,07 бала покращення 5,00 дав один домен із п’яти.

А в тому домені сталося ось що. 12 квітня Віктор Орбан програв вибори в Угорщині. Новий уряд зняв угорське вето – і розблокувалися три заморожені процеси: 22 квітня посли ЄС схвалили виплату позики на 90 млрд євро, 23 квітня Рада ЄС ухвалила 20-й санкційний пакет, а Верховна Рада ухвалила ключові закони програми МВФ, зрив яких був головним чинником високої оцінки першого кварталу.

Скажемо прямо: понад чотири п’ятих квартального покращення України зробили угорські виборці. Це не привід соромитися – це привід не переплутати везіння зі стратегією.

Найвищий ризик – не на фронті

Важливіша за динаміку сама структура індексу. Найризикованіший домен – суспільна стійкість, 13,00 з 20. Далі – врядування та інституції (12,00), і лише потім безпека (11,68). Головні ризики України лежать не на фронті й не в макроекономіці, а у внутрішньополітичному і суспільному контурах: держава утримує безпеку і гроші – і має найвищий ризик там, де живуть люди.

Найгостріший індикатор усього індексу – не фронт і не бюджет, а дезінформація: 3,5 з 4, причому змінилася не кількість вкидів, а їхня якість. Другий сигнал того ж домену: готовність терпіти війну "стільки, скільки необхідно" впала до 48% – уперше нижче критичного порогу.

Скло дістали з морозилки раніше, ніж ми планували

Тепер другий індекс. 66,6 зі ста, вперше – "Високий ризик". Весь приріст дав один вимір із чотирьох: партійно-електоральні розколи, з 16,4 до 19,7. Три інші не змінилися взагалі. Хтось скаже – добра новина. Ні: воєнно-поствоєнний вимір стоїть на 17,2 з 25 другий період поспіль, а плато на високому рівні – не стабілізація, а хронізація.

Що сталося з партійним виміром? Питання виборів перейшло з гіпотетичної площини у площину практичної підготовки: Рада опрацьовує законопроєкт про повоєнні вибори, реєстр виборців відновлено з 1 січня, у медіа циркулюють повідомлення про можливе оголошення кампанії восени.

Індекс фрагментації Рея-Тейлора зріс з 0,873 до 0,899 – історичний максимум: до парламенту проходять сім–дев’ять політичних сил, і жодна не перетинає 17%.

Головна новизна в тому, що фрагментується вже й владний табір – довкола чинної влади формуються щонайменше чотири окремі електоральні проєкти. А індекс прихованої поляризації становить 25,8 при порозі 25, другий період поспіль.

Три роки ми описували явище, яке назвали парадоксом воєнної консолідації: війна одночасно згуртовує суспільство на рівні цінностей і накопичує приховані розколи на рівні повсякденного досвіду. Це як скло, яке поставили в морозилку: воно виглядає цілим – питання лише в тому, що станеться, коли на нього наллють окріп.

Ми передбачали, що демонтаж почнеться після війни. Виявилося достатньо, щоб на горизонті просто з’явилися вибори. Часу на поствоєнну підготовку в держави менше, ніж планувалося.

І ще один набір цифр. Довіра до ЗСУ – 92%, до Верховної Ради – 18,5%, до судів – 22,5%. Довіра до Президента – 61%, але 67% хочуть після війни нового президента (проти 23% три роки тому), а 88% – перезавантаження центральної влади. Це не суперечність: українці довіряють особам, а не інститутам. Другого мандата сьогодні немає ні в кого.

П’ять балів можна віддати за одну зиму

Ми виокремили чотири сценарії, здатні звести покращення нанівець: осінньо-зимовий енергетичний шок (+4–7 балів, ймовірність 50–60%), новий блокатор рішень у ЄС або зміна позиції США, насильство на ґрунті мобілізації, від’ємний ВВП за другий квартал. Вони можуть збігтися: шок разом із погіршенням зовнішнього контуру додає 8–10 балів. Ті самі п’ять балів, які ми виграли, можна віддати за одну зиму.

І ще: ми вийшли з-під угорського вето, але точка зовнішньої вразливості не зникла – вона переїхала з Будапешта до Вашингтона. Це гірший варіант: угорська проблема вирішувалася виборами, американська – ні.

З поляризацією сприятливого сценарію немає взагалі. Оголошують вибори – фрагментація конвертується у відкриту конкуренцію. Відкладають – табори вже активовані, а запит на перезавантаження влади шукатиме інші форми вираження. Найбільше турбує послідовність наступних дванадцяти місяців: мирна угода оголошення виборів початок масової демобілізації.

Три найпотужніші тригери спрацюють майже одночасно, і UPRI здатен подолати позначку 75 балів протягом двох хвиль. Це не сценарій катастрофи – це просто розклад: кожен із трьох пунктів є тим, чого ми хочемо і чекаємо.

Що треба зробити до старту кампанії

Логіка наших рекомендацій така: якщо передвиборчу активацію поляризації неможливо зупинити – а її неможливо зупинити, – її треба зробити керованою. Тобто зняти найвибухонебезпечніші теми з кампанії до її офіційного старту. Ми називаємо три.

Перше – публічна дорожня карта виборів замість керованих витоків: узгоджений Офісом Президента, парламентом і ЦВК документ про безпекові умови, послідовність кроків після скасування воєнного стану та механізми голосування військових, ВПО і громадян за кордоном. Вона не зобов’язує до конкретної дати – вона знімає підозру в маніпуляції датою.

Друге – міжпартійний протокол електоральної деескалації: відмова від використання теми мобілізації та статусу учасників бойових дій проти опонентів, від оприлюднення неверифікованих внутрішніх замірів, спільна позиція щодо російських інформаційних операцій. Це не обмеження конкуренції, а запобіжник.

Третє – законодавча гарантія виборчих прав військових: вибори, в яких фронт фактично не голосує, стануть найпотужнішим підсилювачем розколу "фронт – тил", а легітимність такого результату оскаржуватимуть обґрунтовано і з першого дня.

Контекст уже сформований: 117 нападів на працівників ТЦК за чотири місяці цього року – стільки ж, скільки за весь 2024-й; близько 2 млн осіб у розшуку; близько 70% набору – не добровольці. За такої фактури тема «хто воював, а хто ухилявся» майже неминуче стане зброєю боротьби. І це найгірше, що може з нею статися.

Питання не в тому, чи буде поляризація

Наостанок – застереження, бо спокусливо прочитати цей звіт як заклик до єдності будь-якою ціною. Поляризація не є хворобою: у демократії конкуренція таборів – норма, а суспільство зовсім без розколів – це або повний консенсус, або несвобода.

Питання не в тому, чи буде поляризація, а в тому, по яких лініях вона пройде. Розкол навколо податків або земельної політики країна переживе легко. Розкол навколо того, хто має право називатися українцем і хто чесно виконав свій обов’язок перед державою, не переживає ніхто.

Тому йдеться не про зниження градуса дискусії, а про перенесення її на теми, які демократія здатна перетравити.

Наступна повна хвиля обох індексів – жовтень 2026 року.