Ні миру, ні війни: чому Іран і Трамп не можуть домовитись про кінець бойових дій

"Операція завершена", – пролунало з вуст держсекретаря США Марко Рубіо цього вівторка. Після двох з гаком місяців взаємних ударів, морської блокади та спровокованої цим паливної кризи, здається, що шанси на завершення конфлікту існують.

Але ситуацію ускладнюють вкрай хаотичні заяви і дії з боку ключового учасника конфлікту – президента США Дональда Трампа. І традиційні розбіжності між станом справ, який він змальовує у своїх виступах, та реальною ситуацією. Крім того, як показує досвід, укласти мир часто буває набагато складніше, ніж розв'язати війну.

"Перемир'я" без миру

Після активних обмінів ударами та масштабної регіональної ескалації в останні тижні конфлікт явно пішов на спад. На те є цілком об'єктивні причини.

Попри об'єктивний воєнний успіх, США явно не розраховували, що ця війна настільки затягнеться. До цього не були готові ні американський ВПК, ні політикум.

Деякі категорії американських озброєнь, такі як ракети-перехоплювачі, доволі швидко вичерпалися, а промисловість явно не встигала за потребами армії. Неприємною несподіванкою стали іранські дрони, протидія яким потребувала дешевого і масового засобу.

З іншого боку, Дональд Трамп та його команда, вочевидь, вірили, що іранський режим впаде після перших американських ударів. Коли стало зрозуміло, що цього не станеться, останні два місяці Білий дім провів у спорадичних спробах знайти хоч якесь рішення.

Дональд Трамп, президент США (фото: Getty Images)

За цей час з боку США було чути версії про наземну операцію, наземну операцію силами курдських ополчень, обмежену наземну операцію із захоплення іранського острова Харк, морську операцію по розблокуванню Ормузької протоки силами міжнародної коаліції (на це світові столиці від Японії до Франції відповіли Трампу чемною відмовою), розблокування протоки силами суто ВМС США. І все це в супроводі постійних погроз, які американський президент публікував у своїх соцмережах.

7 квітня з'явилася інформація, що США та Іран досягли угоди про припинення вогню за посередництва Пакистану. Але й після оголошення про перемир’я якісь "невідомі сили" атакували іранський нафтопереробний завод на острові Лаван. Іран відповів ударами по країнах Перської затоки. Крім того, тривала ізраїльська операція проти ліванської "Хезболли", вірного молодшого партнера Тегерану.

Хоча активність бойових дій зменшилася, в регіоні тривали взаємні удари, захоплення суден та подібні інциденти. Така війна низької інтенсивності могла б тривати дуже довго, проте 1 травня Трамп повідомив Конгрес, що воєнні дії, розпочаті проти Ірану 28 лютого, припинені.

Тоді президента запідозрили у спробі обійти Закон про воєнні повноваження, згідно з яким американський президент не може вести воєнні дії без дозволу Конгресу більше 60 днів. Проте, повноцінно бойові дії не відновились.

Замість цього стартувала операція Project Freedom, в ході якої американські ВМС з перемінним успіхом намагалися відновити судноплавство в Ормузькій протоці. Але й вона стала на паузу дуже швидко.

Причина, як повідомляють джерела NBC News, дуже характерна для нинішньої американської адміністрації – Білий дім просто не попередив про її початок ключового союзника в регіоні, Саудівську Аравію, а саудити у відповідь відмовились надавати американцям свій повітряний простір та авіабази для операції.

А переговори між США та Іраном, як наживо в Пакистані, так і через посередників, поки ні до чого не призвели.

Хто і чого хоче

Сполучені Штати явно не програли цю війну, проте і назвати цю кампанію успішною теж не можна. Амбітні цілі, які озвучувались американською стороною в перші тижні, явно не були досягнуті. Зараз в інтересах США – досягти угоди, яка стабілізує енергетичні ринки і відверне вірогідність втягування Штатів у дороговартісну, затяжну війну.

Набагато цікавіше питання, чого у даній ситуації прагне Іран. Сергій Данилов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень, відмічає, що ситуація для Ірану має подвійний характер.

США оголосили про завершення операції "Епічна лють", але війна триває (фото: Getty Images)

Блокада портів, обмеження нафтового експорту, руйнування підприємств та інфраструктури – все це стало важким ударом по і без того хворій іранській економіці. "Ситуація критична. Країна перебувала в системній кризі уже декілька років підряд. Зараз ці проблеми тільки збільшуються", – каже Данилов в коментарі РБК-Україна.

Проте, водночас, іранський режим продемонстрував неймовірну стійкість, переживши загибель верховного лідера і багатьох функціонерів силового апарату. Ресурсів не вистачає для нормального життя, але вистачає для втримання режиму. Він зберігає керованість і має достатньо сил для того, щоб придушити можливі антиурядові виступи.

За словами Данилова, така ситуація може сприяти недоговороздатності нинішньої іранської верхівки. "Вони вважають, що вони у виграшній ситуації і пішовши на компроміс, зараз радше втратять вигоди, які можуть отримати", – каже він.

Експерт вказує на те, що нинішні лідери Ірану, Моджтаба Хаменеї та люди, що за ним стоять, вважаються "радикалами" навіть в рамках нинішнього іранського режиму. Вони дуже закриті до зовнішнього впливу, навіть зі сторони дружніх режимів, таких як Китай, а також є релігійними фанатиками, які за потреби здатні вести навіть "самовбивчу" боротьбу.

"Якби влада належала не цій хунті, а президенту, або ж був живий минулий рахбар, то, ймовірно, був би можливий компроміс", - каже Данилов.

А знайти компроміс важко. Під питанням знаходяться майбутній контроль над Ормузькою протокою, можливе зняття з Ірану санкцій, статус іранської ракетної та ядерної програми.

Bloomberg 6 травня повідомив, що Іран розглядає останню американську пропозицію, проте зарано робити якісь висновки. Ще у вівторок президент Ірану Масуд Пезешкіан називав позицію США нереалістичною та заявляв, що Тегеран "не підкориться одностороннім вимогам".

Передача збагаченого урану американцям, про яку постійно заявляє Трамп, виглядає для Тегерану апріорі неприйнятною. А саме ліквідація ядерних амбіцій Ірану завжди була для США головною метою усієї кампанії.

Чи готовий світ до продовження війни

Якщо досягти угоди не вдасться, то бойові дії поновляться, а, можливо, навіть отримають новий імпульс. Головними цілями Ірану в такому випадку знову стануть країни Перської затоки.

Війна спустошила грошові і військові запаси арабських монархій, економіка яких спиралася на експорт енергоресурсів. Сергій Данилов вказує, що Бахрейн і ОАЕ уже звертаються до США по грошову позику, яка допоможе цим країнам покрити поточні витрати.

Чи "потягне" світ продовження конфлікту на Близькому Сході (фото: Getty Images)

Масштаб вичерпання їхніх арсеналів був настільки стрімким, що 2 травня Білий дім був вимушений схвалити екстрений продаж озброєння країнам Близького Сходу на 8,6 мільярда доларів.

У випадку продовження війни проблеми в цих країнах будуть тільки посилюватися. Це неминуче впливатиме на їхню політику, схиляючи їх до більшого "егоїзму" у політиці.

"Емірати вже заявили про намір вийти з ОПЕК, проте це стосується не тільки цього. Вони говорять і про можливий вихід з Ліги арабських держав, і про перегляд свого місця у Раді співробітництва арабських держав Перської затоки. Війна наочно продемонструвала відсутність солідарності між арабськими країнами", – каже РБК-Україна Сергій Данилов.

Чи не єдиними у світі, хто публічно виступає за продовження війни, є Ізраїль. Хоча уряд Нетаньягу не йде наперекір лінії Трампа, він наполягає на реалізації програми "максимум" стосовно Ірану.

"Якщо Іран не прийме всі вимоги США у координації з Ізраїлем, то, звичайно, необхідно вжити заходів – завдати удару по Ірану та продовжити як економічні, так і військові удари. Я вважаю, що ми повинні продовжувати з повною силою – або доки всі умови не будуть повністю виконані, або доки режим не буде повалений", – передає Bloomberg слова міністра енергетики Елі Коена, сказані незабаром після перших новин про можливу угоду.

Україна, хоч і потерпає від енергетичної кризи, змогла використати іранський конфлікт на свою користь. Київ запропонував арабським країнам свої військові технології та досвід, які стали дуже потрібними для відбиття іранських ударів. Це відкрило як економічні перспективи, так і збільшило українську міжнародну вагу.

"Безперечно, сприйняття України (у країнах Перської затоки - ред.) кардинально змінилося. Зараз ми розглядаємось як донор безпеки і як суб'єктна країна, яка сама приймає рішення. Є шанс закріпитися в певних сегментах", – каже з цього приводу Сергій Данилов. Водночас, експерт застерігає, що щоб ці перспективи були повністю реалізовані, Україна має підкріпити їх великим об’ємом роботи.

***
Фактично ж, у завершенні війни на Близькому Сході зацікавлені абсолютно всі. Блокування морської торгівлі боляче вдарило по енергетичному ринку, багато країн були змушені використовувати свої стратегічні резерви, заради стабілізації ситуації. МВФ попереджає про дуже погані наслідки для світової економіки, якщо війна затягуватиметься далі. Україна відчуває ці проблеми особливо гостро, адже окрім зростання цін на пальне, ця криза підживлює економіку РФ новими нафтовими доходами.

Проте залишається під питанням, чи зможуть порозумітися радикали, які зараз очолили Іран, та імпульсивний Дональд Трамп. Зараз американський президент демонструє оптимізм, вкотре говорячи, що війна "швидко закінчиться". І вчерговре дав іранцям тиждень на те, щоб пристати на його умови. Але ставлення Трампа до власних дедлайнів добре всім відомо, особливо в Україні.

А тим часом ситуація "ні війни, ні миру" в регіоні продовжується. Спочатку іранці завдали чергових ударів по Об'єднаних Арабських Еміратах, а минулої ночі американці обстріляли іранський порт Кешм та місто Бендер-Аббас – у відповідь іранці атакували американські військові кораблі в Ормузькій протоці. Але при цьому, як написав Трамп у Truth Social, "перемир'я триває".

Питання-відповіді (FAQ):

– Чому США прагнуть завершити війну?

• Американська сторона зіткнулася з вичерпанням деяких видів озброєнь (зокрема ракет-перехоплювачів) та неготовністю ВПК до затяжного конфлікту. Крім того, Білий дім намагається стабілізувати світові енергетичні ринки та уникнути дороговартісної наземної операції, на яку не розраховували на початку кампанії.

– Яка головна перешкода для укладання мирної угоди з боку Ірану?

• Нинішнє керівництво Ірану на чолі з Моджтабою Хаменеї займає радикальну позицію і вважає компроміс невигідним. Для Тегерану апріорі неприйнятною є ключова вимога Дональда Трампа – повна ліквідація ядерних амбіцій та передача збагаченого урану під контроль США.

– Як тривала війна впливає на союзників США в регіоні Перської затоки?

• Арабські монархії (зокрема ОАЕ та Бахрейн) вичерпали свої фінансові та військові ресурси, що змусило їх звертатися до США за позиками та екстреними закупівлями зброї. Це призвело до кризи солідарності: Емірати вже заявили про намір вийти з ОПЕК та переглянути участь у регіональних об'єднаннях.