У 2027-му ми можемо підписати договір про вступ в ЄС: інтерв'ю з Тарасом Качкою

Тарас Качка - про порядок вступу України в ЄС (джерело: інфографіка РБК-Україна)

В процесі інтеграції України до Євросоюзу широкі верстви українців цікавить насамперед конкретний результат – коли, власне, Україна стане повноцінним членом Євросоюзу.

Тоді як на практиці цей процес має дуже технічний характер, і пояснити широкій аудиторії значення окремих його важливих етапів не так просто, навіть з огляду на термінологію.

Приміром, вже завтра профільний віце-прем'єр з європейської та євроатлантичної інтеграції Тарас Качка в Брюсселі отримає від європейців бенчмарки за останніми трьома переговорними кластерами.

Простіше кажучи, Україна скоро отримає повний перелік критеріїв, які треба виконати для того, щоб вступ в ЄС став можливим, у всіх можливих сферах. Причому для України було зроблено виняток: адже, як правило, критерії офіційно передають країні-кандидату на вступ після одноголосного рішення всіх країн-членів Євросоюзу.

Однак офіційний, формальний прогрес України на шляху до ЄС поки стикнувся з об'ємною перешкодою у вигляді угорського прем'єра Віктора Орбана. Тож Київ та Брюссель були вимушені знаходити креативні варіанти, як рухатись вперед, поки Орбан ще перебуває при владі.

Очевидно, креативні варіанти можуть знадобитися і далі, навіть якщо Орбана угорці невдовзі викинуть з прем'єрського крісла. Адже президент Володимир Зеленський категорично вимагає від Євросоюзу озвучити конкретну дату вступу України до ЄС.

А це суперечить традиційному підходу європейців до розширення – так званому merit-based process, коли країна просувається до ЄС настільки, наскільки сама по факту впроваджує необхідні реформи.

Тож на тему можливого "пришвидшеного вступу" України вже багато тижнів йдуть запеклі дебати і в Брюсселі і в столицях країн-членів ЄС. І співрозмовники РБК-Україна в дипломатичних колах, зокрема й максимально приязно налаштовані шодо України, підкреслюють: без виконання вимог Україна в ЄС не зайде, і російська агресія проти України не є підставою для винятків.

Прикметно, що в розмові з РБК-Україна те саме говорить і Качка: Україна не вимагає для себе вступу "авансом". Як наголошує віце-прем'єр, без виконання вимог щодо вступу членство України в ЄС буде нефункціональним.

Але при цьому він детально пояснює, як на практиці можна зробити так, щоб Україна таки приєдналася до європейської сім'ї вже в осяжному майбутньому.

Про терміни вступу в ЄС

– І окремі західні медіа, і джерела РБК-Україна серед європейських дипломатів кажуть, що ідея якогось "пришвидшеного" вступу України в ЄС не знаходить відгуку, зокрема, на рівні країн-членів. Може, вона підтримується на рівні Єврокомісії, але на рівні національних держав – ні. Як ви оцінюєте насправді такі настрої? Це елемент торгу?

– Зазвичай така позиція – скептично оцінюємо, не скептично оцінюємо – це наслідок скорочення великих, наповнених нюансами тем.

Важливо, що Україна ніколи не виступала за вступ в Європейський Союз "авансом". Або без виконання всіх потрібних вимог. Це не має сенсу.

Вступати в ЄС без виконання вимог – це як "музей євроінтеграції". Якщо ви вступили, але митниця у вас не сумісна з усіма митницями держав-членів ЄС, то як ви знімете митний контроль на кордоні? Тоді не буде навіть свободи руху товарів.

І та сама історія з верховенством права. Треба розуміти, що Європейський Союз змінився в своїй природі. І це треба пояснити.

Європейський Союз завжди був насамперед про економіку. Це все було про ринок, ринок, ринок.

Але в 1997 році в тексті договору про Європейський Союз з'явилось згадування верховенства права. А Лісабонський договір 2007-го виніс верховенство права в основні цінності ЄС.

І паралельно Євроcоюз вже як інституція почав запускати своє фінансування з вимогами до верховенства права.

Це все стало вже каталогізовано, унормовано, так само, як і в економічній частині. І тому нам немає сенсу вступати, якщо ми не виконуємо всі необхідні кроки. Тому що ми не зможемо повноцінно користуватись фінансовими інструментами ЄС, ми будемо ізольовані.

Так, тоді можна номінально вважатися державою-членом ЄС, але що це тобі дає? Нічого, ні громадянам, ні бізнесу.

І тут, такі речі, як митниця, суди – рівнозначні. У нас часто сприймають, що верховенство права – це ніби якийсь екзамен, що від нас чогось більше вимагають, ніж від інших. Від нас вимагають рівно те саме, що вимагають від Італії. Італія на референдумі реформує базові механізми відбору суддів і прокурорів. Це те, чим ми займаємося тут. Те саме і в Польщі.

Я такий екскурс зробив для того, щоб пояснити: не варто вважати, що наші геополітичні обставини – це заміна вимогам. Що ми зможемо перестрибнути, що нічого не треба виконувати, що нас і так візьмуть, бо ми захищаємо Європу.

– Але єврокомісар Марта Кос, наприклад, публічно говорить про геополітичний фактор вступу України.

– Так, бо він пришвидшує процеси. Ми не кажемо, що одне має бути замість іншого.

Ми кажемо, що зараз склалися обставини так, що Україна отримала всі бенчмарки, по всіх кластерах. По трьох – в грудні. По решті трьох – я отримаю цього тижня.

Тобто переговорні кластери де-факто відкриті. Це вже революція в переговорному процесі.

Тарас Качка - про те, що вимоги Євросоюзу Україні в будь-якому разі доведеться виконувати (джерело: інфографіка РБК-Україна)

Тому що я постійно повторюю, що у відкритті кластеру є політичний момент і є фактичний момент. Політичний момент – це коли 27 держав-членів за це голосують. Це таке політичне "таїнство".

А фактична історія – це те, що мені передають лист, що держави-члени визначили такі й такі критерії. Це і є бенчмарки.

І Єврокомісія вже зобов'язана від імені держав-членів орієнтуватись на ці бенчмарки для того, щоб ми закрили переговорні кластери.

В грудні політичного "таїнства" не відбулося, але мені ці бенчмарки мені передали. Раніше такого не можна було робити. З жодною країною такого не робили. З нами і з Молдовою, але це зробили. І відповідно ми знаємо, що від нас вимагається.

Ми можемо швидко рухатись. Все, що від нас просять – це реалістичні речі, це вимагає нормальної роботи Верховної Ради, уряду, інших інституцій.

А далі Україна і 27 держав-членів ЄС сідають разом, створюється робоча група по написанню договору про умови вступу в Європейський Союз. І ось там все визначається: які перехідні періоди, що діє, що не діє, де держави-члени хочуть обмежити, наприклад, свободу руху працівників, бо вони не хочуть, щоб наші працівники хлинули одразу на їхній ринок тощо.

Тобто зараз для нас це просто домашня робота. Ми по ній просуваємось, а паралельно давайте створимо цю робочу групу і визначимо ці умови. І тоді, якщо ми рухаємось паралельно, ми не виходимо за межі методології переговорів, що дуже важливо для ЄC.

Ми скорочуємо шлях таким чином, щоб вже в 27-му році було можливим підписати сам договір про вступ.

– Давайте трохи відмотаємо хронологію назад. Отже, є бенчмарки, тобто наше домашнє завдання. За найоптимальнішого сценарію ми можемо закрити їх наступного року?

– Ми можемо цього року це зробити.

– Ви вважаєте, що це реалістично?

– Звичайно.

– Тож якщо все піде ідеально, то в 2026-му ми закінчуємо роботу по бенчмарках, а в 2027-му ми завершуємо писати договір про вступ?

– У 2027-му ми можемо підписати, бо загальна модель всім зрозуміла. Навряд чи це буде щось складне.

В самому договорі є речі суто практичні, сільське господарство тощо. Там вже проблематика зрозуміла. А є глибша історія – історія довіри.

Цей скепсис, про який в медіа говорять, про який деякі держави говорять, він пов'язаний з чим? З тим, що всередині самого Європейського Союзу є велика така політична дискусія щодо встановлення верховенства права. Для них це усвідомлюється як така найглибша інтеграція самого ЄС.

Можна створити внутрішній ринок, але європейське політичне суспільство формується саме через верховенство права. І є великі дебати, багато партій всередині Німеччини цим не задоволені. Ми бачимо приклад, Угорщини, бачимо дискусію в Італії, в Польщі, це ж досі не вирішено.

І тому такі країни, як Німеччина, кажуть: дивіться, в силу того, що це суперважлива для нас історія, нам потрібна довіра. Тому ви зробите свої реформи, і нам треба умовних 20 років, щоб ви "відстоялися", щоб ми переконалися, що все працює і так далі. Це не тому, що ми не хочемо вас приймати, нам просто треба довіра.

– Це 20 років до того, як ми зайдемо в ЄС, чи вже після?

– Ось, і тут виникає питання. Чому балканські країни так довго вступали? Тому що "довоєнна" методологія була побудована таким чином, що мало того, щоб зробити реформи, треба довести, що вони не зворотні.

А ми кажемо: дивіться, обставини геополітичні, агресивність Росії, війна, потреба інтеграції Європи не дають нам цих 20 років.

Що ми можемо зробити? Ми згадуємо, і всі згадують, що коли Румунія і Болгарія вступали в ЄС, був створений спеціальний механізм контролю і верифікації CVM (Cooperation and Verification Mechanism).

Тарас Качка - про те, разом з якими країнами Україна зможе вступити до ЄС (джерело: інфографіка РБК-Україна)

Тобто Європейська комісія, не зважаючи на те, що Румунія вже була членом ЄС, мала верифікувати, що Румунія все виконує, і могла своїм рішенням обмежити права Румунії, або, відповідно, Болгарії. Зараз це називається "сейфгардами".

Але в України немає 20 років чекати, поки все "устоїться". Може я перебільшую про 20 років, хай 10 років – але для нас це вічність. І тому цей механізм сейфгардів і CVM – це абсолютно нормальна історія.

Однак це не проговорювалося в деталях. Тому в медіа часто дуже спрощують ситуацію.

Але коли ти її розгортаєш, ти розумієш, що весь цей скепсис – це абсолютно раціональне питання до нас, на яке в нас є відповідь.

Про вимоги Євросоюзу

– Хочу уточнити щодо "реверсного вступу", тому що в принципі таку ідею озвучував певний час тому президент Зеленський. Якщо грубо подивитися, це те саме, що ми зробили в 2022-му, зі статусом кандидата в ЄС. Коли нам авансом – тому що в нас особлива ситуація – щось дають. По-перше, під абсолютно чесне слово, що ми все потім виконаємо, по-друге, раптом ми не виконаємо, то нас почнуть карати. Зі вступом в ЄС подібне можна зробити?

– Усі історії в процесі вступу України в Євросоюз полягали у створенні цього відчуття, що ми робимо щось швидше, ніж очікувалось.

Всі ті речі, які сталися, вони сталися через відчуття стиснутості часу. І зараз такий самий момент. Це не питання про те, щоб зробити щось "авансом", це питання того, чи можемо ми в стиснутому часі робити все швидше, ніж в дуже спокійних, довгострокових історіях.

А ми можемо. І приклади такі є. І коли в деталях на це дивишся, ти розумієш, що це не аванс в чистому вигляді, а це наш комітмент зробити все максимально швидко, під додатковим контролем Єврокомісії.

І, можливо, щось зробити в умовах, коли ми вже де-юре будемо членами Європейського Союзу. Щось довершити, дошліфувати.

– Тобто підписати угоду про вступ в ЄС реально до виконання 100% вимог?

– Я думаю, так. Тобто, в 2027-му році можемо підписати угоду. Підписана угода ще не набере чинності, це станеться після 27 ратифікацій країнами-членами ЄС. Процес ратифікації може тривати дуже довго. Наша політична мрія, щоб він пройшов якомога швидше.

Але, тим не менше, ми підписуємо угоду, і ми продовжуємо виконувати те, що ми ще не виконали до кінця.

– Який відсоток вимог треба виконати для того, щоб хоча б підписати угоду?

– Якщо ми досягнемо великого прогресу по верховенству права, решта буде мати технічне значення. Ми чекаємо на бенчмарки по 3,4,5 кластерах, але з тих відгуків, які ми чули, там все те, що і так вже багато разів обговорювалось. Наприклад, що стосується підтримки аграріїв, має запуститись виплатна агенція, цей закон вже схвалено, з 1 липня вона запрацює.

Ми вже настільки адаптувалися, що ми самі розуміємо, що в нас де не відповідає. Це питання лише часу і швидкості.

Наприклад, в енергетиці ми дуже близькі до повної інтеграції. Але буде ще кропітка робота довести все до кінцях в усіх деталях.

– Ці всі речі, про які ви говорите – якраз і можна буде "доводити" після підписання угоди про вступ, поки в ЄС буде проходити її ратифікація?

– Ключовим буде верховенство права. Бо це їхня внутрішня вимога до самих себе. Це не упереджене ставлення до України. Вони висувають до нас такі самі вимоги, як до себе.

– Варіант "часткового вступу в ЄС", коли ми, приміром, якийсь час не будемо мати доступу до якихось фондів, чи права голосу в Європейській Раді по якихось питаннях – він в принципі можливий, чи це зразу "ні"?

– У вашому питанні є кілька пунктів.

Перше, коли ми говоримо про дату вступу – це квінтесенція політичної дискусії. Чому вона потрібна?

Вона потрібна для того, щоб держави-члени ЄС, сказали: так, ми бачимо, що Україна буде в Євросоюзі. Не просто кандидатство нам дають, а те, що цей проект буде завершено. І звідси з'являється ідея дати, хоча всі розуміють, що точну дату зафіксувати – це дуже важко.

Хоча для Польщі і Угорщини така дата була зафіксована. Це теж не новаторство, ми тут не унікальні в цих історіях. Просто зараз і право ЄС стало складнішим, і ця історія з верховенством права дуже бурхливо розвивається останні 10 років.

Це вже чистої води політика. Це питання того, як закомітяться голови держав-членів ЄС.

– ЄС готовий в принципі відійти від своєї риторики про merit-based process, тобто процесс вступу, заснований на досягненнях країни?

– Ми не готові відійти від merit-based process. Це дуже важливо. Невелике упередження з'явилося, що це ми вимагаємо відійти від цього.

– Так, про це говорять і наші співрозмовники.

– Тому я всюди, на всіх 100% своїх зустрічей підтверджую, що йдеться про merit-based process. Це прямо всюди є. І на письмі викладено.

І це перша історія.

Друга історія – щодо політик ЄС, на що ми спроможні, на що не спроможні.

Нам ще треба навчитися і нашу інфраструктуру розбудувати, щоб ми могли використовувати гроші зі структурних фондів Європейського Союзу. В Польщі теж перші кілька років членства в ЄС, вони не були дуже ефективні у використанні цих коштів. В нас ситуація теж дуже-дуже непроста.

Тому тут є збіг певних речей в часі. Скоріш за все, співпаде і наша спроможність, коли ми навчимося брати ці гроші, і наша можливість доступу до цих грошей. І це займе кілька років.

– Тобто, зразу ми не зайдемо в ЄС із доступом до всього і всюди?

– Тому що і ми не будемо спроможні, і механіки не буде. А дискусії з приводу права голосу, в яких радах ЄС ми беремо участь, не беремо – це все дискусії в рамках робочої групи по написанню договору про вступ. Треба обговорити, як це буде працювати. Там є дуже багато нюансів, але нам головне почати дискусію зараз, цього року.

І тоді справді 2027 рік виглядає реалістичним. Але вся реалістичність буде залежати від того, наскільки швидко ми зможемо по цих merit-based речах рухатися.

– Чи бачите ви політичну готовність, станом на зараз, березень-2026, з боку країн-членів ЄС зафіксувати конкретну дату підписання угоди про вступ?

– Те, що ми чули від Урсули фон дер Ляйєн, це абсолютно нормальна позиція, що вона не може говорити про дату. І це, до речі, абсолютно нормальна заява від президента Європейської комісії, тому що ці переговори про вступ ми ведемо із державами-членами Європейського Союзу.

А Європейська комісія тут як ad hoc інституція, яка діє від імені держав-членів. І тому, поки всі держави-члени Європейського Союзу не погодяться на певну дату, Європейська комісія каже, що вона взагалі не може в таких категоріях говорити.

Тарас Качка - про те, що вимоги до України не є якимись особливими (джерело: інфографіка РБК-Україна)

Я думаю, що ця дискусія має тривати далі, доти, доки ця дата не з'явиться. Це нормальна, абсолютно реалістична історія. Це потрібний важливий трек.

Але якщо ми будемо більш амбітні по реформах у сфері верховенства права, це створить більш оптимістичну атмосферу.

Ми ж бачимо суспільну дискусію. Є багато людей, які говорять: навіщо нам ці реформи, під чиюсь дудку, "зовнішнє управління", "соросята"...

– У 2026 році про таке слухати – це, звісно, жесть, інакше не скажеш.

– Треба розуміти, що це політична дискусія, все нормально. Але для вступу в ЄС нам треба зрозуміти, що ми маємо виконати те, що вимагається.

Це означає абсолютно серйозно, по-дорослому довести нормальну роботу по судочинству, доробити кримінально-процесуальний кодекс, судову експертизу, дореформувати правоохоронні органи. Все це цілком нормальні реалістичні речі. Просто вони зараз у нас загострені, радикалізовані такими персональними дискусіями.

Активісти дуже часто використовують європейські речі для якихось персональних історій – і в зворотній бік це працює теж. Але наша магістральна задача – це просто доробити всі ці речі.

– З огляду на те, що Ісландія проявляє інтерес до вступу в ЄС, кілька балканських країн роками топчуться біля входу – якась інша країна встигне обійти Україну на цьому шляху? Чи ми зайдемо разом з кількома іншими, в одній хвилі?

– Це, скоріше, питання до європейців. Ви згадали Ісландію, дуже дякую за це. Ми в Мюнхені мали обговорення про розширення ЄС, там була міністр закордонних справ Ісландії.

І ми говорили, що Ісландія – показник того, що єдине рішення для інтеграції – вступ в Європейський Союз. Бо Ісландія повністю інтегрована у внутрішній ринок Європейського Союзу.

– По верховенству права до них, напевно, теж ніяких питань немає.

– Взагалі питань немає.

Але їм все одно треба вступити в Європейський Союз, тому що вони розуміють, що це політична єдність, у них всі ці виклики щодо Арктики є. І тому, коли ми говоримо про те, що ми хочемо – ми хочемо договір на основі статті 49 договору про Європейський Союз. Тобто класичний договір про вступ в ЄС. Ніякі інші формули.

Чи вступить хтось раніше чи не раніше – я би орієнтувався на те, що це в наших руках. Я впевнений в тому, що при швидкому завершенні всіх реформ цього року, ми можемо бути там разом з Ісландією, разом з Чорногорією, яка вже починає вести переговори про цей договір про вступ.

Та четвірка, про яку говорили восени, четвірка лідерів – Україна, Молдова, Албанія, Чорногорія – теж лишається актуальною. Але в цій частині треба просто говорити, де ми є, саме де є Україна і про наш конкретний кейс.

Про мирну угоду та США

– Як процес вступу в ЄС станом на зараз корелюється із ширшим контекстом мирних переговорів, які у нас ніби як ідуть, але поки нікуди особливо не привели?

– Тут є консенсус в усіх форматах дискусій, вузьких, широких, політичних, технічних, які стосуються встановлення миру, які стосуються повоєнної відбудови. Всюди аксіоматичним є вступ в Європейський Союз. Причому з різних обґрунтувань.

В питаннях миру це більше питання геополітичне, з різними поясненнями. В питаннях економічної відбудови вступ в ЄС – це доступ до грошей, але також сертифікація якості регулювання. Якщо ми вступаємо в ЄС, значить, в нас є достатньо якісне верховенство права, достатньо якісні суди і це реклама для інвестицій.

З усіх боків тут є зрозумілий консенсус. Далі вже питання, як буде розвиватися дискусія про встановлення миру в Україні. Тому що є коаліція охочих, де держави-члени Європейського Союзу і навіть інституції ЄС присутні, є більш вузький формат зі США, є тристоронній формат. Це всюди обговорюється.

Для нас важливо зрозуміти, що є цей широкий консенсус. Але рішення щодо членства в ЄС все одно приймаються в рамках переговорів про вступ. Все решта – це додаткові політичні чинники.

– Але коректно назвати США лобістом чи прихильником членства України в ЄС?

– Це дуже парадоксальна історія, що при всій антагоністичності і скептичному ставленні до ЄС з боку адміністрації Трампа, ми всі чули про їх торгівельні відносини, тут все якраз позитивно. Але рішення все одно лишається за ЄС, і цей діалог іде напряму з державами-членами Євросоюзу.

– Щоб підсумувати: як ви загалом бачите ідеальний, але при цьому реалістичний таймінг наступних великих кроків на шляху до ЄС?

– Почнемо з того, що найголовнішим елементом буде верховенство права. І тут треба перший крок – усвідомити, що все, що від нас просять, це доробити ті реформи, які ми почали ще років 10 тому. Реформу верховенства права ми почали зі змін Конституції в 2016 році.

З того часу багато що вже зроблено. В сфері судочинства, наприклад, у нас є ВРП, ВККС, інституції, яким довіряють, які відбирають суддів десятками і сотнями.

Тому наша задача забезпечити, щоб просто ці інституції працювали і їм довіряли. Закінчуються строки в членів ВРП, от на цьому тижні обрали двох членів ВРП від Ради суддів.

Нам треба, щоб далі працювали НАБУ, САП, ВАКС належним чином. Їхня статистика за минулий рік – більш ніж 700 справ, близько 100 вироків.

Це все дуже класні, якісні показники. Треба, щоб воно далі працювало. Що ми робимо?

Ми чітко розуміємо, що є найголовніше. Ми точно маємо доправити Кримінально-процесуальний кодекс. У нас гарний кримінально-процесуальний кодекс. Це теж всі визнають. Він оцінений Радою Європи, він працює і так далі. Ніхто не говорить про докорінну зміну, але є речі, які тре ба доправити.

Ми зараз робимо таке велике коло обговорення з усіма стейкхолдерами, ми зустрічалися з парламентом Європейській комісії свої пропозиції надіслали, тому ми вийдемо з таким законопроектом.

Якщо один кодекс треба міняти, може бути один законопроект. І його пройти з Верховною Радою.

Про домашнє завдання України

– А скільки всього Раді треба буде прийняти законів, на виконання європейських вимог?

– Якщо говорити про всі наші завдання, це близько 300 законів.

– Доводилось чути ідею, щоб всі ці закони упакувати в один великий проект, з огляду на хронічну кризу у ВР.

– Коли ти дробиш все по одному реченню, губиться загальна картинка. А якщо прийти у Верховну Раду із загальною картинкою і сказати, що дивіться, ось наше верховенство права, нам треба тут доробити, тут доробити, тут доробити,. Можливо не один проєкт, тому що тоді "каша" може бути, але кілька великих проектів – цілком може бути.

Наприклад, все, що треба по судочинству, все, що треба по правоохоронних органах. Ось така перша проба пера буде з Кримінально-процесуальним кодексом, це ми будемо робити.

Є речі, які треба робити на рівні Кабміну, наприклад, судова експертиза, у нас є урядова інституція, там треба наглядову раду створити і так далі.

Буде велике питання по ОГП, по завершенню реформ, це теж європейська історія. Багато є рішень Європейського суду справедливості по незалежності прокуратури, як вона має працювати. І тут ми маємо, не міняючи Конституцію, оцінити, як можна зробити так, щоб це була менш політизована процедура. Подивимося, після цього з Європейським Союзом визначимо.

Але всередині ОГП призначення на посади має бути за конкурсами, і має бути не лише процедура, а і сама інституція всередині, яка буде відбирати – теж до неї має бути довіра.

Тарас Качка - про обсяг роботи, який стоїть перед Верховною Радою (джерело: інфографіка РБК-Україна)

Із найближчих проектів також буде великий блок щодо оновленої антикорупційної стратегії.

Це буде друге покоління антикорупційної стратегії. В її рамках є аналіз кожного кроку, кожного рішення і процедури, яка є в державі, і того, що треба поправити.

Перше покоління цієї стратегії дуже добре спрацювало, не всі сто відсотків пунктів виконані, але рівень виконання достатньо високий, і він допомагає вичищати такі корупціогенні чинники в бюрократії. І тому ця оновлена антикорупційна стратегія дуже важлива, вона буде акцентована також і на сферу верховенства права, де що можна поправити.

Теж в цій частині є фінансовий контроль, аудит, це вже не класичне верховенство права, але нам Марек Белька, який очолює аудиторську комісію в рамках Ukraine Facility, підготував дуже гарний звіт про внутрішній аудит для цілей Ukraine Facility, його впровадження фактично приведе до нас у відповідність до ЄС.

Тобто це будуть такі перші кроки, це те, що ми з Мартою Кос визначили, я думаю, що будемо на цьому концентруватися.

Буде ще одна важлива історія – це залучення міжнародних експертів до формування інституцій, які здійснюють добір, проводять всі конкурси.

Ми дуже багато зробили в цій історії, якщо подивитися, то в нас міжнародні експерти фактично всюди присутні. Цей досвід такий болісний для всіх, тому що треба зрозуміти українську культуру, треба зрозуміти, що міжнародники приносять нові елементи. Потім з'являється багато різних інсинуацій, чи ці міжнародники самі працюють, чи ними хтось "кукловодить".

Зараз час заспокоїтися і зрозуміти, що залучення міжнародників потрібно для вступу в ЄС, для побудови цієї довіри. Це не питання недовіри до нас, це не питання контролю, це не питання "зовнішнього управління".

Це треба для того, щоб нам довіряли всередині ЄС. Для чого треба ця довіра? Треба розуміти, що ЄС працює тоді, коли умовний митник в Миколаївській області видав якийсь документ, і цей документ діє аж до Португалії, без будь-яких сумнівів.

Тому тут є такий інструмент, він застосовується до всіх країн-кандидатів, до нас, до Албанії, до Македонії, до всіх. І тут питання лише в тому, щоб до самого цього інституту було більше довіри.

– Серед усіх бенчмарок, які ви вже отримали, і які зараз отримаєте, які можуть стати найбільш проблемними тут, в Україні? Можливо, в аграрній сфері?

– Два приклади, щоб було зрозуміло.

Є дуже політична проблема, яка всередині бенчмарок буде, її видно по скринінгових звітах, по нашому Ukraine Facility. Це регулятор на залізничному транспорті. І взагалі новий підхід до регулювання на залізничному транспорті, анбандлінг Укрзалізниці, і тарифоутворення в незалежному регуляторі для залізниці.

Це неуникна історія. Ми, грубо кажучи, її відкладаємо свідомо, бо війна, важкий стан Укрзалізниці. Але це треба зробити.

Питання в тому, коли ми це зробимо, чи ми зробимо цього року, чи все ж таки це трошки затягнеться. Але це, можливо, одна з найбільш проблемних речей.

По довкіллю є розуміння, що будуть перехідні періоди, але нам треба нарешті дати свій дизайн політики в сфері довкілля.

За цей рік нам треба сказати чітко, що ми робимо, коли робимо, що робить бізнес, які там податки, які платежі, які зобов'язання, як зменшення викидів відбувається, яка в нас мережа природоохоронної зони, що ми робимо з водою, всі ці речі. Дуже чіткі зобов'язання і плани.

А в сільському господарстві, в рамках цих переговорів, нам треба буде просто привести все у відповідність до стандартів ЄС. І там є єдина проблема, яку ми ідентифікували, і ЄС про це говорить – це засоби захисту рослин. Це пестициди. І то, всі розуміють, що це питання суто часове.

Просто так співпало в цей момент, що Європейський Союз почав забороняти використання пестицидів. А ми ще хвилю переходу на ті пестициди, які в ЄС використовуються, ще не завершили. Бо європейські виробники пестицидів не до кінця готові пропонувати товар на нашому ринку.

Але проблема буде власне в частині написання договору про умови вступу України в ЄС. Це проблема поза бенчмарками.

Проблема того, як ми вписуємося в спільну сільськосподарську політику Євросоюзу. Тому що великі дебати в середині ЄС щодо сільськосподарської політики з 2028 року: чи там буде Україна, чи не буде України, обмежено чи не обмежено.

– Окрім аграрної, в яких ще сферах європейці бачать в нас серйозного конкурента?

– Автомобільний транспорт. Це буде чутлива історія.

Про проблему Орбана

– Розмова на тему євроінтеграції не може завершитися без згадки одного прізвища. Це прізвище – Орбан. Чи є у вас бачення, як далі жити і рухатись у випадку, якщо він через чотири тижні зуміє зберегтися при владі?

– Завершення виборів поміняє умови роботи. Парламентська кампанія – це емоції, реклама, агітація. Будь-яка взаємодія з Україною використовується для агітації. Закінчаться ці вибори – і буде нормальна робота урядів. Хто б не виграв, це демократія.

І в умовах нормальної роботи урядів знайти рішення можливо. Ми розуміємо, що в нас немає розбіжностей по національних меншинах. Ми розуміємо, що в нас немає розбіжностей майже ні по чому.

Один великий проект, по якому є розбіжність, це те, що компанія MOL і Орбан дуже люблять купувати російську нафту. Не лише ми, а й Європа в цілому, виступають за те, щоб відмовитись від російської нафти. І є раціональні рішення на всі ці речі.

Тобто це цілком нормальна історія. Так само в нас було і з Польщею. Ми чекали завершення виборів, щоб налагодити деякі речі.

Тарас Качка - про те, як працює Євросоюз (джерело: інфографіка РБК-Україна)

– Тобто завершення виборів автоматично знизить градус?

– Я не думаю, що автоматично, але це дасть нам таку можливість.

Але є більша проблема. Це те, що буде робити Угорщина після цих виборів з вимогами до неї самої щодо верховенства права.

– З боку Брюсселя?

– Так. Якщо там почнеться певне полегшення, так як це сталося в Польщі після виборів, то тоді буде нормалізуватися ситуація з фінансуванням Угорщини. Відповідно, буде менше оцього нагнітання стосовно України.

Питання-відповідь (FAQ)

– Коли Україна зможе стати членом Євросоюзу?

Це може статися досить швидко. План полягає в тому, щоб виконати всі критерії (бенчмарки) протягом 2026 року, а вже у 2027-му підписати договір про вступ. Такий темп реальний завдяки "стиснутості часу" через війну.

– Чи правда, що нас не візьмуть, доки ми не виконаємо 100% вимог?

Не зовсім. Підписати угоду про вступ реально ще до виконання всіх умов на сто відсотків. Поки триватиме довгий процес ратифікації договору парламентами 27 країн ЄС, Україна зможе "дошліфовувати" технічні реформи.

– Чому деякі країни ЄС скептично налаштовані і просять нас "зачекати" тривалий час?

Головна причина – вони хочуть переконатися, що реформи верховенства права є незворотними. Україна пропонує компроміс: вступити швидше, але погодитися на спеціальний механізм контролю (сейфгарди), який діятиме вже після нашого приєднання.

– Чи отримають українці одразу всі фінансові переваги та вільний ринок праці?

Скоріш за все, будуть перехідні періоди. Європейські країни можуть тимчасово обмежити доступ українців до свого ринку праці, а нам самим знадобиться час, щоб навчитися ефективно використовувати гроші з фондів ЄС. Це звичний шлях, який проходили інші країни, що вступали до ЄС.