2025: втомлені, але не скорені. З чим українці заходять у 2026 рік

Динаміка довгої війни має свої цикли. 2022 рік був роком очікування швидкої Перемоги. 2023 – роком сподівань на підтримку партнерів і повернення позицій. 2024 – найбільш депресивним роком, з усвідомленням того, що ми на довгій дистанції і сили треба розподіляти. Яким був 2025-й, в колонці для РБК-Україна розповідає засновниця та CEO дослідницької компанії Gradus Євгенія Близнюк.

Результати опитувань Gradus показують: 2025 став роком повернення фокусу на себе і свій ресурс, і вже потім – піклування про інших. Українці адаптувалися до тривалого стресу, проте ця адаптація має межу і довгий стрес дається взнаки, проявляючись у зниженні продуктивності, забудькуватості чи проблемах зі сном.

У настроях – менше паніки і страху, проте більше накопиченої втоми, прагматизму і вимогливості до якості життя. У 2026-й ми входимо із запитом на передбачуваність, довгострокову безпеку та прості, людські точки опори.

Нижче – ключові висновки року, зібрані в одну картину.

Емоційний ландшафт: втома як головний фон, і надія як тихий ресурс

У грудні 2025 року 52% респондентів назвали втому емоцією, яку відчувають найчастіше – це найвищий показник серед усіх станів. Далі йдуть напруженість (43%), роздратування (35%) та розчарування (34%). Надію згадали 33%, тож вона залишається важливою.

Паралельно бачимо зміни у структурі стресу: втома накопичується, страх поступово відступає. Це не про легкість. Це про звикання до реальності, у якій високі ризики тримаються довго, а люди вчаться жити всередині цього тиску.

Окремий маркер – 91% українців зараз оцінюють свій рівень стресу як високий або дуже високий. Це рекордно високий рівень, який добре пояснює, чому суспільству так потрібні “маленькі опори” і чому зростає попит на психологічну підтримку.

Відчуття "низької якості життя" стало масовим досвідом

Коли ми запитуємо про якість власного життя, 72% українців оцінюють її як низьку. Причини мають чітку ієрархію: переживання за безпеку близьких, фінансові труднощі, занепокоєння за власну безпеку, тощо.

Ці цифри важливі для розуміння 2026-го: люди входять у новий рік із потребою в визначеності. Гасла працюють гірше. Ціну мають рішення, що повертають відчуття контролю – у безпеці, доходах, прогнозованості правил. Переконливо звучать заклики, які підтверджуються власними діями представників держави.

Психологічне здоров’я: запит на допомогу високий, звернення – рідкісні

Психологічний стан українці оцінюють дедалі критичніше: частка тих, хто вважав його задовільним, знизилася з 36% у 2024 році до 29% у 2025-му.

Запит на підтримку залишається високим: упродовж останніх шести місяців 41% відчували потребу в психологічній допомозі, але лише 7% зверталися до фахівців, ще 24% розмірковують над цим.

Це водночас історія про стигму, доступність і дефіцит ресурсу. Коли життя відчувається “на межі”, навіть правильне рішення – піти до психолога – потребує сил, яких бракує. Саме тому в 2026 році зростатиме роль простих форматів підтримки: корпоративних програм, доступних консультацій, нормалізації турботи про себе як щоденної практики.

52% респондентів назвали втому емоцією, яку відчувають найчастіше – це найвищий показник серед усіх станів (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Саморегуляція через повсякденність: ритуали, "малі радощі" та економіка емоцій

Digital-етнографія Gradus у 2025 році підсвітила те, що кількісні опитування не завжди вловлюють: українці будують стабільність із дрібниць, які залишаються в зоні їх контролю. Наприклад, ранок перетворюється на стратегічний “якір”: люди створюють послідовності дій і “буферний час”, щоб зібрати себе до дня.

У цифровій поведінці бачимо боротьбу за увагу: багато хто починає ранок із соцмереж, хоча визнає, що це погіршує настрій. У харчуванні – тісний зв’язок емоцій і раціону: тривога й втома тягнуть до солодкого і калорійного, пропуски їжі вдень завершуються переїданням увечері.

На цьому тлі формується культура “малих радощів” – естетика їжі, запас улюблених продуктів, комфорт на кухні. Це частина ширшого явища – емоційної економіки, коли стабільність вибудовується через невеликі передбачувані купівельні рішення.

Саме цю логіку підсилюють і кількісні дані з дослідження “Споживчий прагматизм”: 88% прагнуть жити “тут і зараз”, 85% підтримують рівновагу, дозволяючи собі приводи для радості, водночас 82% уникають зайвого, 77% обирають менше речей, але кращої якості, 70% називають здоров’я витратами, на яких не варто заощаджувати.

Для 2026 року це означає: українці підуть глибше у стратегію “дозованої радості від споживання”, де важливу роль відіграє турбота про свій фізичний і емоційний стан, проте і про свій бюджет.

Готовність до війни заради стійкого миру: запит на гарантії

Тринадцята хвиля “Градусу суспільства під час війни” показала чітку рамку: українці прагнуть сталого миру та не живуть очікуванням швидкого фіналу. 27% сподіваються на завершення активних бойових дій до кінця наступного року. 32% вважають, що активна фаза триватиме ще кілька років. 59% називають оптимальним сценарій завершення активної фази за умови гарантій, що війна не відновиться в найближчі десятиліття.

Паралельно тримається висока довіра до ЗСУ: 52% називають армію найнадійнішою інституцією, 54% – головною запорукою перемоги. Серед факторів, що наближають перемогу, звучать разом зі Збройними Силами також військова допомога Заходу, санкції проти РФ, згуртованість і спротив суспільства.

У 2026-й ми зайдемо з прагненням до дорослої розмови про безпеку. Суспільство хоче бачити довгу траєкторію: що буде із захистом, економікою, інституціями.

Ідентичність і єдність: українська мова стає повсякденною нормою

Один із найбільш стабільних трендів – мовні практики. За систематичними вимірюваннями Gradus, частка тих, хто спілкується українською в побуті, зросла з 53% у квітні 2022 року до 73% у грудні 2025-го.

Це важливо для 2026 року як індикатор консолідації: мова дедалі частіше працює як маркер належності й внутрішньої опори. Водночас у дослідженні до Дня Незалежності фіксується і зона напруги: серед факторів роз’єднання знову виринають різні політичні погляди та оцінка рішень влади, а також різний соціальний статус. Це сигнал про потребу нових форматів суспільного діалогу й справедливості правил.

І хоча цей тренд не є рівномірним для всіх регіонів і населених пунктів, середні показники продовжують підвищуватися.

Образ майбутнього: гордість, потенціал і складний запит до держави

Дослідження “Україна 2035” дає сильний контур того, на що спирається колективна гордість у 2025-му: ЗСУ (75%), волонтерство і громадянська активність (55%), цифрові технології (42%). Частка тих, хто не бачить жодних здобутків держави, знизилася з 27% у 2021 році до 10% у 2025-му.

Коли йдеться про майбутнє, 47% описують його у позитивних образах, 16% – у негативних. Це співвідношення тримає країну в режимі стриманого оптимізму: попри емоційне виснаження, здатність позитивно уявляти собі завтрашній день зберігається.

У 2026 рік українці заходять з високою довірою до ЗСУ та зростаючою цінністю громадянської ідентичності (фото: Віталій Носач\РБК-Україна)

Окремий момент стосується очікувань від держави. Ми бачимо зростання запиту на безпеку й добробут як функцію держави, при цьому зберігається висока цінність свободи і невтручання в особисте життя. Цей баланс формуватиме суспільний договір: люди будуть підтримувати сильні інституції, якщо вони працюють прозоро, передбачувано і з повагою до громадянина.

Українці за кордоном: бажання повернутися звучить голосно, проте раціональні бар’єри тримають

У 2025 році серед українських мігрантів у ЄС 64% хотіли б повернутися (проти 55% торік), але часові горизонти часто лишаються невизначеними. У фокусі причин неповернення змістився акцент: вагу набирає якість життя та професійні можливості в ЄС.

У якісному дослідженні про молодь за кордоном бачимо чіткий запит: потрібна “картинка майбутнього” в Україні, яка перетворюється на план. Це про траєкторії освіти і кар’єри, передбачувані сервіси, та моделі життя на кілька країн. І це прямий виклик 2026 року для держави і бізнесу – адже людський капітал це теж капітал. Тож конкуренція за людей відбуватиметься через умови, сервісність і можливості реалізації.

Медіа й увага: смартфон як головний екран, Telegram як звична інфраструктура

Дослідження “Медіаспоживання 2025” фіксує, що 91% споживають контент зі смартфона. 44% щодня проводять у месенджерах понад три години, 36% – стільки ж на відеоплатформах, 30% – у соцмережах. Новини значною мірою приходять через месенджери (75%), а YouTube стає головним місцем для дозвілля (61%).

Це означає, що 2026-й принесе ще одну хвилю “перегонів за увагу”: люди прагнутимуть бути в курсі подій і водночас берегтимуть себе від перевантаження. Ті, хто навчиться говорити з аудиторією коротко, чесно і з повагою, отримають довіру.

Отже, з чим українці заходять у 2026-й?

• Із накопиченою втомою, яка стала фоном року, і з дуже практичним бажанням повернути собі ресурс.
• Із тверезим розумінням довгої війни та запитом на стійкий мир, який спирається на гарантії безпеки.
• Із потребою у передбачуваності – у правилах, економіці, сервісах, підтримці.
• Із культурою маленьких опор: ритуали, “малі радощі”, турбота про здоров’я, дозована інформація, близькі зв’язки.
• Із високою довірою до ЗСУ та зростаючою цінністю громадянської ідентичності.
• Із вимогливістю до якості життя – і в Україні, і в контексті повернення тих, хто за кордоном.