Тривога річниці: чому наближення 24 лютого б'є по психіці і як з цим жити

Чому лютий став особливим місяцем

Лютий завжди був складним - місяцем дефіциту світла та внутрішніх сил. Але тепер для українців він став чимось більшим.

"Це місяць, коли наше тіло і психіка мимоволі повертаються в точку найбільшого зла. Наближення 24 лютого активує пам'ять, яку неможливо стерти: заціпеніння і початок невідомості", - пояснює психолог.

Цього року ми входимо в п'ятий рік повномасштабної війни. І до звичної тривоги додається щось нове - інший рівень виснаження.

Що змінилося на п'ятому році

Перші тижні після 24 лютого 2022 року були часом гострого адреналіну - шоку, мобілізації, дії. Зараз все інакше.

"Це вже не той гострий адреналін перших тижнів. Це втома буття - глибоке визнавання від тривалого перебування в небезпеці та непевності", - каже Логвиненко.

Коли людина виснажена - її внутрішні опори стають крихкими. Питання "чи вистачить мені сили вистояти далі?" звучить дедалі гучніше. І річниця лише підсилює цей стан.

"Наближення 24.02 працює як тригер, що стискає час. Ми ніби знову опиняємося на межі, але тепер - зі значно меншим запасом енергії, ніж на початку", - пояснює психолог.

Чому нам так тривожно саме зараз

Те, що відбувається з психікою в цей період - не слабкість і не збільшення. Це закономірна реакція на надзвичайні обставини.

Психолог виділяє три головні причини тривоги річниці:

• Мозок переходить в режим "червоної зони", очікуючи на повторну загрозу
• Ми знову проживаємо втрати - будинок, безпеку, плани або близьких людей
• Соцмережі та новини переповнені спогадами , що створює ефект "нескінченного 24 лютого"

Для того щоб людина почувалася спокійно, їй потрібен фундамент - відчуття "я можу тут бути". Тригерні дати б'ють саме по цій опорі.

"24 лютого - це момент зустрічі з фундаментальною незахищеністю життя. Війна поставила під сумнів наші базові опори. Проте, як казав Віктор Франкл, ми не завжди можемо змінити ситуацію, але ми завжди вільні обрати своє ставлення до неї", - нагадує психолог.

Як знайти опору: 5 практичних порад

Визнайте свою втому як досвід

Чотири роки - це не просто час, це шлях неймовірної стійкості. Ваша втома легітимна. Вона свідчить про те, як багато ви вже змогли осмислити та витримати.

Переосмисліть свою тривогу

Тривога як свідчення цінності. Ми тривожимося за те, що нам дороге. Ваша тривога - це зворотний бік вашої любові до життя, до близьких, до своєї землі. Вона каже про те, що ви досі живі та відчуваєте.

Поверніть собі контроль через рутину

Війна забирає контроль над великими планами, але ви все ще керуєте своїм днем. Смачний сніданок, чисте вбрання, робочі завдання - це дрібні, але реальні точки опори.

Створіть власний "ритуал" пам'яті

Замість того щоб пасивно страждати від спогадів, зробіть їх активними. Дія - найкращі ліки проти безпорадності.

Зверніть увагу на тіло

Тривога живе в тілі. Теплий душ, дихальні вправи або коротка прогулянка допоможуть "заземлитися".

Коли тривога стає сигналом про допомогу

Є межа між природною тривогою річницею і станом, з якою психіка вже не справляється самотужки. Лютий мине і п'ятий рік вимагатиме від нас особливої якості - бережного ставлення до свого внутрішнього вогню, щоб він не згас від холодних вітрів минулого та тривоги за майбутнє.

"Якщо тривога стає паралізуючою, порушується сон або з'являються нав'язливі панічні атаки - це сигнал, що психіці важко впоратися самотужки. Професійна підтримка допоможе знайти сенс навіть у таких важких переживаннях і повернути волю до життя", - попереджає Світлана Логвиненко.

Звернутися по допомогу - не слабкість. Це те саме рішення, що і знайти бронежилет перед виходом у небезпечне місце.

"Пам'ятайте: ми вже вистояли неймовірно багато. Кожен рік війни зроблений нами сильнішими, досвідченими та згуртованими, ніж того ранку. Наша тривога сьогодні - це ціна нашої небайдужості та любові до життя", - підсумувала психолог.