"Я мати трьох ненароджених дітей": Наталія Валевська про втрати, скандальне минуле і Пугачову

Наталія Валевська - співачка, чиє ім'я вже понад двадцять років асоціюється з епохою розквіту української попсцени та легендарним хітом "Палала". За багаторічною творчою історією ховаються глибокі особисті драми, важкі життєві випробування та трансформації, про які вона лише зараз наважується говорити відверто.

Про болісний шлях до материнства та втрату трьох ненароджених дітей, непросте примирення з батьками та братом-військовим, тиск через виступ на Антимайдані у 2014 році, а також про переосмислення життя після розлучення - у відвертій розмові з Наталією Валевською для РБК-Україна.

Це скорочена версія розмови. Повне інтерв'ю дивіться на YouTube-каналі РБК-Україна LIFE.

25 років на сцені та 45 років життя

– Цього року у вас відразу дві круглі дати: 25 років на сцені та 45-річчя. Порівняйте себе за цей проміжок часу. Якою ви прийшли в шоубізнес і якою є сьогодні?

– Я цього аналізу не робила. Головне, що дівчинка Наталка, така весела, яка регоче, заливається сміхом, залишилася. Слава Богу! Хоч як її кидало в зону турбулентності, та вона залишилася в мені. І це круто, тому що я не знаю, як без неї жити.

Я була не обізнана на початку творчого життя, дуже довго була інфантильною. Я тільки пару років як зрозуміла, що таке доросла позиція, відповідальність за себе, своє життя, свої вибори, вчинки та думки. Тобто це лише нещодавно до мене осяяння прийшло. Добре, що прийшло. Хоч зараз.

Тому за ці 25 років змінилося розуміння, що я співаю, про що я співаю, що я хочу співати, що я не хочу. Але досконально в шоубізнесі я ще не розібралася, тому що я граю роль не тільки артистки, співачки, авторки пісень, віршів і музики. Ще співавторки, ще можу в аранжуванні деякі робити правки та вносити свої рекомендації.

– Дуже дивно чути від людини, яка 25 років уже в цьому, що ви ще, як ви сказали, недосвідчена. Це через ті зміни, які на ринку сталися? А ви зараз не хочете попрацювати в якійсь досвідченій команді?

– Із задоволенням. Я це робила, я наймала людей, і це мало нульовий результат.

– А чому?

– Тому що люди беруть гроші, і це так зручно, коли вони кажуть: "Ми за результат не відповідаємо". Це такий напрямок, що ніхто не може спрогнозувати позитивний результат.

Скільки буде охоплень, чи цей контент зачепить людей, чи ні? Це спрогнозувати ніхто не може. Так, можна купити певну кількість реклами, щоб бути скрізь. Але це не гарантує, що ця пісня буде жити роками, як "Палала", наприклад. Ніхто ж неї не вірив, її закидали всі експерти камінням і зафукали до неможливості.

– Ви не відчуваєте на собі особистий тиск написати такий самий хіт, як "Палала"?

– Ой, навіщо взагалі тиск? Дивіться, я людина, яка взагалі не вміє сидіти на місці. Моя велика проблема - це сидіти на місці. Я думаю, що ви з перших хвилин побачили, як я залетіла.

І на тлі цього я розумію, чи хочу я вкладати енергію, бо енергетичний ресурс - це для мене найцінніше. Якщо це не варте моєї енергії, я не буду туди вкладатися. Я хочу у творчість. Я просто заберу своє, я не буду вкладатися в гроші. Це така штука, яку я обов'язково зароблю. Я знаю, як. Я це роблю з 12 років.

Фото: Наталія Валевська в інтерв'ю РБК-Україна про власні трансформації за 45 років життя (інфографіка РБК-Україна)

Колеги по сцені та Алла Пугачова

– Ви раніше сказали, що вважаєте якихось ваших колег талановитішими за вас. Кого і чому?

– Багато. Я так захоплююсь тими, хто виділив час свого життя, щоб вдосконалити до світової висоти вокальну майстерність. Я насолоджуюсь цими вокальними техніками, цією подачею себе як архетипу. Вони себе пізнали.

Я можу назвати абсолютно всіх. І це не говорить про те, що хтось на першому щаблі, хтось ні. І це не говорить, до речі, про те, що я захоплююсь цією людиною як людиною.

Людські якості – це окрема історія. Я туди не лізу, і кожна людина має право бути такою, як є. Це значить LAUD. Це TAYANNA. Це Вєрка Сердючка.

Це і Джамала, яка і в материнстві себе знайшла, і творити зараз продовжує. Це і Юля Саніна, це і Тіна Кароль, це і Злата Огнєвіч, це і Катя Бужинська, яка дала шалену кількість концертів благодійних. Для мене це дуже важливо. Це і Наталя Бучинська, у якої зараз суперпрорив.

Я щаслива за Іво Бобула - в нього зараз також надцяте дихання відкрилося, наскільки популярний. Щаслива за Павла Зіброва, Віктора Павліка.

Я щаслива просто за те, що нарешті наші люди звернули увагу на українських митців.

– У вашому житті була людина, яка дала вам поштовх для творчості, я говорю зараз про Аллу Пугачову. Поясніть, у чому для вас її феномен? Що для вас в ній є таким ціннісним, як в артисті, не як у людині?

– Совість!

– Саме як в артисті - совість?

– Так. Не в кожного вистачить сміливості. Я не заглиблювалася, як це відбувалося, як покидалася країна, як ставився хрест на всьому, що було до. Для мене це совість і гідність.

Дуже багато людей живе своєю професією, і живе рейтингами в професії. Для них це сенс життя. Значить для пані Алли – це не сенс життя. Для неї сенс життя в іншому. Але це вже не феномен. Це її вибір.

Так само як і наш вибір - не їхати з України, продовжувати жити навіть під обстрілами. Для мене це вольові люди. І це люди з великої літери для мене. Ми не титани, тому що ми вразливі. Ми можемо здригатися під час якоїсь ситуації.

– А ви не боїтеся хейту через симпатію до Алли Борисівни? Попри те, що вона нібито опозиційна до російської влади, але…

– Дивіться, боятися хейту - це дорівнює не приймати взагалі. Я знаю себе багато років. Я хороша людина.

Я коли косячу, я завжди кажу: "Я накосячила, вибачте мені, будь ласка". Якщо людині захочеться побачити в мені щось погане, я не можу заборонити цього. Хто я така, щоб людям забороняти це робити?

Це ж не означає, що не потрібно прислуховуватися. Я прислуховуюся до думки людей, тому що є експерти, які вказали на недопрацювання. Якщо це велика кількість людей, я написала, сіла, задумалась.

Фото: Наталія Валевська в інтерв'ю РБК-Україна про те, за що поважає Аллу Пугачову (інфографіка РБК-Україна)

Сім'я, материнство та Антимайдан

– Ви сьогодні згадували, що у вас у роду присутня лють. Ваше дитинство було непростим через сварки батьків. Як це вплинуло на вас у дорослому віці?

– Так тут навіть не тільки про родину йдеться. Я розумію відповідальність за будь-яку взаємодію з людьми.

– Ви постійно про це думаєте?

– Звичайно. Це може зруйнувати цю людину. Як мене зруйнували, я просто не розуміла.

Я іноді можу бути суворою, але справедливою і я пояснюю чому, аргументую, і можу повторити - з позиції любові. Не доходить, добре. Я ще раз повторю, якщо мною не нехтують.

Я так навчилася, але ще вчуся далі. Тому що все ж таки свої кордони треба розуміти, що це таке, у всьому треба розбиратися реально. Тож треба балансувати й усвідомлено жити весь час. І не випадати з реальності у свою творчу хмаринку.

Це реально потрібно відстежувати. Таке життя. Іноді можна зірватися, Усі ми люди. Але після того потрібно напроситися на дорослу розмову, якщо людина готова. Якщо ж не готова, значить потрібен час, прийди пізніше. І за цим принципом жити.

– Вам вдалося пробачити батькам за той період?

– Ви інтуїтивно відчуваєте ці речі. Я вчора на кухні своїй помічниці говорила про це. Тільки тепер нарешті мені вдалося пробачити своєму батькові. Це так важко з себе виймається. Мені треба було зробити мільйон медитацій і практик.

А от з мамою ми ще працюємо. Мама живе за кордоном. І все, що на відстані - це складно.

Хочеться цієї близькості, і коли людина поруч, ті речі, які б ти хотіла сказати, ти вже не будеш говорити. Все тане, бо ти бачиш очі, справжню наповненість душі. Я все це відчуваю: чим людина наповнена, що їй говорити, а що ні.

Тому з мамою ми ще продовжуємо наш шлях взаєморозуміння. Я не знаю, скільки нам часу потрібно в цьому житті. Якщо нам вдасться, буде класно. Якщо ні, то будемо крутити колесо Сансари далі.

– Ви також розповідали, що і з братом не спілкуєтеся.

– Вже спілкуємося. Поки ми з вами переносили інтерв'ю, у мене багато чого динамічно змінилося. Мурашки по всьому тілу йдуть. Я відчуваю, що я заходжу в новий етап.

Я думаю, багато хто відчуває це. Само виходить все, де був затик і пробка, дуже потужно закрита, воно все розкривається зараз. Принаймні я це відчуваю. Є якісь об'єднання нарешті.

Я завжди була до цього відкрита, але не завжди ті сторони були до цього готові в тому форматі. А якщо є токсичність, я не дозволяю, навіть якщо це кровне споріднення.

– Цього разу хто зробив перший крок? Як ви відновили спілкування?

– Знаєте, коли камінь ставиш на воду, такі круги з'являються від каменю, отак воно й з'явилося. Це так вирішив Господь, я думаю, що прийшов час. Воно розчинилося. Ми навіть нічого не проговорювали. Воно так раз - і все стало здоровим, без токсика.

– І у вас зараз хороші стосунки?

– Що таке здорові, кращі стосунки? Треба ще визначення цьому дати. Тому що я людина, яка дуже завантажена. У мене є моя родина. Своїй кровній родині я дякую за життя. Я туди не влізу. Якщо хтось запитає, як я жива чи ні, я підніму слухавку завжди.

Якщо ми раз на місяць, раз на декілька тижнів, з якоїсь причини повинні зідзвонитися, ми завжди гарно поговоримо з теплом, і з теплом попрощаємося до наступного разу.

Мій брат пройшов пекло, він захищав нашу країну на Херсонському напрямку. Це жахливо, він ледь не загинув, але Бог його залишив. Це також дуже болюча тема, якої не хочуть торкатися, тому що я знаю, що відчувають люди, в яких рідні на передовій. Тому краще не треба.

Це такі моменти, коли повертаєшся навіть подумки. Все одно я переживаю знову і знову це. Тому я бажаю всім, хто має рідних, близьких, і нашим захисникам, звичайно, повернутися живими.

– Ви сказали, що у вас зараз нейтральне ставлення до життя, але був також і момент, коли ви думали про самогубство. Як ви прийшли із точки А в точку Б? І що ви могли б порадити людям, які зараз перебувають в такій складній психологічній ситуації.

– Це було в пубертатному періоді. Пубертатний період - це момент, коли людина не зрілого віку не може контролювати свої емоції, хоча не всі такі. Зараз є дітки, які зріліші, ніж я.

Зараз ми перебуваємо навіть у дорослому житті в тому стані, коли не завжди ми можемо контролювати свої емоції через те, що ми реально зазнали неймовірної кількості психічних, психологічних травм. Неймовірну!

Ми не всі їх прожили, вони десь поскладалися, і вони є тягарем. Декілька інструментів є дуже простих. Ти не можеш ні з ким поділитися. Ти замкнулася чи замкнувся. Береш папір - він лікує і витримає все. Береш ручку і просто шуруєш каляки-маляки до тих пір, поки тебе не попустить. Реально ця штука працює. Це найпростіший і доступний інструмент.

– Ви також багато розповідали про те, як хочете стати мамою. Я вам щиро справді цього бажаю. Якщо хочете і можете, поділіться з нами вашим, можливо, прогресом в цьому складному питанні.

– Я відчула, що в певний час заблокувала функцію материнства. Тільки цього року до мене це дійшло. Про материнство я говорити так просто не можу, тому що це дуже болюча для мене тема.

Я пройшла дуже багато втрат. Я мати трьох ненароджених дітей, і це дуже важко. Тому що я не зовсім не мати, я мати. Науково доведений факт, що назавжди залишається частина дитини в матері, а ці діти були в мені. Це говорить про те, що вони назавжди будуть зі мною.

Я досліджувала минулого року, тому що був момент дуже трагічний для мене. Я втратила дитину. Був також момент і у 2022 році, коли я втратила дитину. Я тепер говорю це для того, щоб ви розуміли, що шлях до материнства непростий.

Хто винен? Я, тому що я колись зробила певний крок, але я за нього вже попросила у Бога на сповіді. Значить Бог мене вже простив. Мені треба простити себе.

Лікарі не завжди можуть допомогти стати матір'ю. Це не завжди безпліддя, це не завжди патологія. Якщо ви знайдете корінь, вам буде легше з цим працювати. Я з цим працюю. Я знаю, де та коли я заблокувала. Це тільки цього року мені дійшло.

Я повинна була прийти через скільки особистих трагедій, які дуже сильно переживала. Я просто вирішила вийти в ліс. Я визначила місце пам'яті цих трьох ненароджених діточок. Я з ними поговорила. Я поплакала.

І це дуже важливо - прожити цей момент. Це не означає, що ти повинна стати матір'ю. Ти можеш бути чайлдфрі й маєш право бути щасливою, навіть не народивши дитину у своєму житті. Я прийняла вже, що я можу ніколи не народити дитину.

Бажаю, щоб у вас народилися дітки, і в мене з моїм чоловіком народилися дітки. Але, будь ласка, сфокусуйте свою увагу на тому, що ви маєте право бути щасливими попри все, навіть якщо у вас не буде діточок. Будь ласка, ви повинні бути щасливими попри все.

Фото: Наталія Валевська в інтерв'ю РБК-Україна про материнство та втрату ненароджених дітей (інфографіка РБК-Україна)

– Хочу зазирнути у ваше минуле, хоча ви мені перед записом і говорили, що треба вчитися не озиратися туди. Але я думаю, що інколи це треба робити суто для аналізу. 2014 рік. Ваш виступ на Антимайдані. Як ви сьогодні оцінюєте той вчинок?

– Було б класно, якби взагалі мене не було тоді в країні, щоб не підіймалась та слухавка. Але деякі речі приходять з часом, і якщо чинна влада використовує якісь інструменти…

Були погрози, одним словом. То навіть не знаю, якби я зараз в подібній ситуації, що я робила б. Це важко, коли ти чуєш певні фрази на твою адресу, і ти розумієш, що ці люди не жартують, тут дуже важко зробити якийсь вибір. Ну просто де б ти не була, людину можуть ліквідувати.

Я ще, можливо, не на тому рівні, щоб давати таку оцінку всьому. Це дуже серйозні речі. Ми зараз живемо, ми повинні зосередитися на тому, що ми маємо сьогодні. Як я особисто дію сьогодні, що я роблю сьогодні. Якщо Бог дасть так, що прийде час і можна буде розказати й назвати, це було б дуже добре. Можливо, це якось полегшить мій душевний тягар.

– Це було повністю ваше рішення чи частково і вашої команди також?

– Ні, це зовсім не моє рішення.

– За останні 5-7 років вам надходили якісь політичні пропозиції, можливо?

– Періодично. Дивіться, для чого політиці популярна людина? Щоб залучити електорат. А я тут не для того, щоб залучати просто електорат.

Я тут для того, щоб допомагати людям і намагатися своїми навичками робити щось хороше для наших людей, або для всіх, хто дотичний до мене. Бо я ж не тільки тут, в Україні, я виїжджаю за кордон на благодійні заходи.

Тож артист не тільки через музику допомагає, але ще й слухає, може словом підтримати. І ділом, якщо є час, можна ще з допомогою благодійної діяльності щось хороше робити. І поки я тут і вже маю певний життєвий бекграунд, то бачу, що я повинна кожного дня робити щось хороше. Це моя задача на цей момент часу.