Нестор Шуфрич - український політик, народний депутат Верховної ради III - IV, VI - IX скликань.

Член політичної партії "Опозиційна платформа - За життя" (раніше - член СДПУ (о), Партія Регіонів, Опозиційний блок).

У Верховній раді IX скликання Нестор Шуфрич обраний головою Комітету з питань свободи слова.

Очолював Міністерство з надзвичайних сітутацій в 2006-2007 і 2010 роках. Обіймав посаду заступника секретаря РНБО в 2010-2012 рр.

Фото: Нестор Шуфрич (РБК-Україна)

Біографія

Народився в в Ужгороді 1 січня 1967 року. Батьки Нестора Шуфрича - Іван Юлійович (військовослужбовець, директор спортшколи, почесний президент ФК "Говерла"), мати Марія Петрівна (працювала в обласному відділенні лотереї, володіла нафтовою свердловиною в Полтавській області).

Нестор Шуфрич з дитинства займався великим тенісом, потім стрільбою з лука. У 15 років отримав розряд майстра спорту СРСР. У 2010 році Шуфрич очолив українську Федерацію стрільби з лука.

Вищу освіту здобув в Ужгородському університеті на факультеті історії. Переривав навчання в зв'язку з армійською службою в Угорщині. Закінчив інститут в 1992 році за спеціальністю "історик, викладач історії".

У 2004 році захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата економічних наук.

Кар'єра

Трудову діяльність почав під час навчання на заочному відділенні після армії. Шуфрич підробляв перекладачем з угорської в Будапешті. Пізніше в Ужгороді працював інженером в науковому центрі "Хунгарології".

У 1990-1991 - комерційний директор спільного радянсько-американського підприємства "Вест-Контрейд", що займалася поставками вугілля і продажем будматеріалів.

У 1997 році Шуфрич став членом СДПУ, а через рік очолив відділення партії в Закарпатті. До 2007 року обіймав посаду першого заступника голови СДПУ (о).

У 1998 році Нестор Шуфрич переміг на парламентських виборах від округу №70 в Закарпатській області та став депутатом ВР 3 скликання від СДПУ (о). Переобирався в 2002 році по мажоритарному округу як самовисуванець.

Під час Помаранчевої революції Шуфрич підтримував Віктора Януковича, був його уповноваженим у Верховній раді, Верховному Суді, ЦВК.

На виборах до ВР 5 скликання балотувався від опозиційного блоку "Не так!" Леоніда Кравчука, який не набрав необхідної кількості голосів для проходу в парламент. Від цієї ж політичної сили Шуфрич був обраний депутатом Верховної ради АР Крим.

У 2006 році очолив Міністерство з питань надзвичайних ситуацій в Кабміні Віктора Януковича. Був звільнений з посади в 2007 році після призначення прем'єром Юлії Тимошенко.

У 2007 році вступив у Партію Регіонів і пройшов до Верховної Ради 6 скликання за її списками.

У 2010 році знову був призначений міністром з питань НС, пробув на посаді близько півроку. А в липні 2010 обійняв посаду заступника секретаря РНБО.

У 2012 році Шуфрич брав участь в парламентських виборах від "Партії Регіонів", пройшов у ВР 7 скликання. Був одним з депутатів, що голосували за "Закони про диктатуру". Після початку збройного конфлікту на Сході України спільно з Віктором Медведчуком брав участь в організації переговорів між представниками ЛДНР, України, Росії, ОБСЄ.

На дострокових парламентських виборах в 2014 році Шуфрич брав участь від партії "Опозиційний блок". Восени 2017 перейшов в політичну силу "За життя" Вадима Рабиновича.

На виборах до Верховної Ради в 2019 році Нестор Шуфрич балотувався під №7 "Опозиційної платформи - За життя".

29 серпня 2019 року приніс присягу народного депутата ВР 9 скликання, був обраний головою Комітету з питань свободи слова. Член Політичної ради ОПЗЖ, член парламентської фракції "Опозиційної платформи - За життя".

Ім'я Нестора Шуфрича неодноразово згадувалося в новинах у зв'язку з публічними заворушеннями і бійками. Політичний діяч брав участь в бійці в приміщенні ЦВК під час Помаранчевої революції в 2004 році, намагався кулаками залагодити конфлікт з Сергієм Льовочкіним, Миколою Рудьковським, Юрієм Луценком, Юрієм Березою. У 2014 році був побитий активістами Євромайдану в Одесі.

Шуфрич був президентом футбольго клубу "Говерла", який припинив своє існування через борги в 2016 році.

Сім'я

Нестор Шуфрич одружений втретє, є четверо дітей. Перша дружина Ірина Ярошовець (історик, дочка Закарпатського секретаря обкому КПРС) народила йому в 1998 році сина Олександра (футболіст, віце-президент ФК "Говерла").

Вдруге Нестор Шуфрич одружився в 1994 році на моделі Наталії Вороні, у шлюбі з якою з'явився син Нестор. Розлучився в 1998 році.

Третя дружина Шуфрича - Катерина Майкова - учасниця конкурсів краси, танцівниця, журналістка. У 2012 році у пари народився син Іван, в 2016 році - дочка Марія, а в 2018 - Анна.