Закон про держслужбу

Закон про державну службу - документ, що регулює діяльність української держави в питаннях створення соціальних, економічних, правових відносинах.

Закон вперше був прийнятий в 1993 році. Його підписав перший Президент Кравчук.

Документ складався з 8-ми розділів і 38-ми статей. У ньому були розглянуті, крім загальних положень, такі аспекти:

  1. Державна політика у сфері державної служби, 
  2. Правовий статус державних службовців, 
  3. Проходження державної служби в державних органах та їх апараті, 
  4. Службова кар'єра, 
  5. Припинення державної служби, 
  6. Матеріально та соціально-побутове забезпечення державних службовців, 
  7. Відповідальність за порушення законодавства про державну службу.

Підписаний 16 грудня 1993 року, Закон діяв 12 років, періодично видозмінюючись поправками.

В грудні 2015 року Верховна Рада України прийняла новий Закон. Причини цього крояться у невідповідності старого Закону про держслужбу вимогам сучасності та Європейського Союзу (нагадаємо, в країнах ЄС діє поділ адміністративної та політичної сфер).

Нововведення, прийняті парламентаріями, виражаються в таких аспектах:

  1. Державний службовець не може займатися політикою; 
  2. До державних службовців зараховуються тільки співробітники Міністерств та органів місцевого самоврядування, при цьому їх помічники, радники, консультанти переходять у розряд патронатів, 
  3. Змінилися вимоги до прийому на роботу: особливо значущим є конкурс на посаду, 
  4. Всі державні службовці будуть розбиті на три категорії (А, Б, В), кожна з яких ділиться на три ранги; 
  5. По досягненню віку 65-ти років державний службовець виводиться на пенсію; 
  6. Пенсії при цьому не потрапляють в категорію спеціальних.

On Top