Місяць тому відбулася інавгурація новообраного президента України Володимира Зеленського. Відразу ж після цього прем'єр-міністр Володимир Гройсман направив у Верховну раду заяву про відставку. Але та не підтримала це рішення. Це означає, що Кабінет міністрів у нинішньому складі продовжує працювати – як мінімум до завершення дострокових парламентських виборів і формування нового уряду. Заявивши про готовність залишити посаду прем'єра, Гройсман запевнив, що його Кабміну вдалося "змінити тренд від зниження і руйнування до закладання основ зростання економіки". "Ми почали рухатися у впровадженні якісних змін, які ще сьогодні не завершені, – сказав Гройсман. – Трьох років, мабуть, недостатньо, щоб вирішити ті проблеми, які створювалися десятиліттями". РБК-Україна проаналізувало соціально-економічні реформи, розпочаті нинішнім урядом, згадавши як Кабмін змінював країну, виділивши топ-5 міністерств, у яких це вийшло швидше і краще за інших.
Медицина в Україні довгі роки залишалася, мабуть, найбільш недореформованою й неефективною галуззю у частині використання бюджетних коштів. Українці не отримували якісні медичні послуги, тоді як держава продовжувала з року в рік витрачати десятки мільярдів гривень на утримання ліжко-місць у лікарнях.
Медреформу намагалися провести відразу після Революції гідності. Але до реальних кроків вдалося перейти лише у 2017 році, коли парламент прийняв розроблений МОЗ закон про державні фінансові гарантії медобслуговування населення. Лише після цього профільне міністерство запустило перший етап реформи, і, як кажуть у відомтсві, "гроші почали ходити за пацієнтом".
Ключова ланка реформи – Національна служба здоров'я, створена у 2018 році. Вона укладає договори з приватними і комунальними медустановами, оплачуючи їм лише ті послуги, що лікарі реально надали пацієнтам, які підписали з ними декларації. За даними МОЗ, до травня цього року декларації підписало вже 27,5 млн громадян. Такий підхід дозволяє ефективним медустановам, з якими хочуть співпрацювати громадяни, отримуючи гроші від Нацслужби здоров'я, підвищувати зарплати персоналу та інвестувати кошти в оновлення обладнання.
Перебудовуючи роботу медичної системи і йдучи від застарілих радянських підходів, МОЗ переводить медиків на електронний документообіг, починаючи з медкарти пацієнтів і рецептів, закінчуючи лікарняними листами і напрямками на обстеження.
З квітня цього року Нацслужба здоров'я також відповідає за держпрограму "Доступні ліки", яка вже показала свою ефективність. З її допомогою пацієнти повністю або частково за рахунок держбюджету купують необхідні їм медикаменти. До теперішнього часу у цій програмі задіяні майже 6,2 тисячі аптек.
Наступним етапом медреформи повинна стати реалізація програми безкоштовної діагностики. А далі МОЗ планує презентувати гарантований пакет медпослуг, за які громадянам не доведеться платити, як це відбувається зараз, причому часто неофіційно. Список послуг восени повинна затвердити Верховна рада, врахувавши ці зміни при прийнятті держбюджету на наступний рік.
Не менш важливе питання нарівні з медициною – реформа освіти. Навчання від початкової школи до внз вже не відповідає вимогам економіки і світовим тенденціям. Подібно медицині, система освіти, як і багато співробітників цієї сфери, ментально залишилися у минулому, використовуючи застарілі методики та підходи до навчання.
Принаймні, так було до 2017 року, коли парламент прийняв новий закон про освіту. У Міносвіти та науки пояснюють, що з прийняттям цього закону реформа пройде за чотирма напрямками – середня, професійно-технічна, а також вища освіта і зміна підходів в управлінні і фінансуванні науки. Почали зі середньої освіти, а точніше – з початкової школи.
Навчальний рік, що завершився, став першим, коли в Україні почав діяти стандарт навчання "Нова українська школа". Поки цей формат задіяний у перших класах, для його реалізації держава на навчальний рік 2018/2019 виділила близько 1 млрд гривень, спрямувавши кошти на закупівлю нового мультимедійного обладнання, інтерактивних дошок і нових парт.
Навчальний процес, згідно з принципом "Нової школи", для дітей початкових класів відбувається в ігровому режимі і орієнтований на патріотичне виховання школярів. Що важливо: першокласникам не ставлять оцінки, щоб діти не переживали за результат, а були мотивовані розвиватися у спокійній атмосфері. У Міносвіти пояснювали, що мета такого формату полягає не тільки у навчанні дітей, надання їм знань, але й і у підготовці дітей до реального життя, де вони можуть реалізувати ці знання.
Міністр Лілія Гриневич запевняє, що перший рік навчання у новому форматі вже дозволяє говорити про певні успіхи. За її словами, і вчителі, і батьки визнають, що діти більш мотивовані ходити в школу, де їм дозволяють висловлювати свою думку і вчитися командній роботі.
У регіональній політиці Кабміну ключовою стала реформа децентралізації. Її ще у 2014 році почав уряд Арсенія Яценюка, але активна фаза змін припала на останні кілька років, за які у країні вдалося створити 882 об'єднані громади (ОТГ). У них проживає майже 70% всіх громадян України.
Що дає містам і селам об'єднання? ОТГ отримує повноваження і ресурси порівнянні з тими, які раніше були доступні лише облцентрам. До бюджетів ОТГ направляють 60% податку на доходи фізосіб, а також єдиний податок, податок на прибуток і податок на майно. В останньому випадку Кабмін і Верховна рада дозволила містах самостійно визначати ставки податку. За даними Мінрегіону, у ході реформи доходи місцевих бюджетів зросли майже на 200 млрд гривень у період з 2014 по 2018 роки, досягнувши майже 270 млрд гривень. Все це при грамотному керівництві трансформується у нові дороги, соціальні і культурні проекти в ОТГ.
У рамках децентралізації місцеві бюджети безпосередньо зв'язали з центральним, минувши "посередників". Тоді як раніше прямі трансферти з держскарбниці були доступні лише обласним і районним центрам, які уже далі розподіляли кошти, використовуючи "ручний режим". Як раніше пояснював віце-прем'єр-міністр – міністр регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Геннадій Зубко, до 2014 року влада лише говорила про готовність передати ресурс і повноваження на місця, однак, не бажаючи втрачати вплив на регіони, не наважувалася на цей крок.
Не менш важлива для регіонів реформа – економія енергоресурсів. Вже у цьому році має відбутися повноцінний запуск Фонду енергоефективності, створеного у 2018 році за підтримки ЄС. Фонд буде не тільки виділяти фінансування на проекти з енергозбереження, але й надавати технічну підтримку для цих цілей. Західні донори оцінюють інвестиційний потенціал ринку енергоефективності в Україні приблизно у 50 млрд доларів. Цей напрямок може стати одним з пріоритетних в країні, дозволивши не тільки модернізувати житло, скоротити споживання газу і оновити енергоінфраструктуру, але і створити серйозну підмогу для ривка в економіці.
Активно задіяний Мінрегіон і у реалізації медичної та освітньої реформ у регіонах. У цьому процесі відомство відповідає за розробку нових стандартів соціальної інфраструктури - від дитячих садків і шкіл до нових амбулаторій у сільській місцевості. У відомстві також відзначають, що в останні роки їм вдалося на 70% змінити будівельні норми і вимоги, які тепер відповідають сучасним стандартам.
За словами заступника глави Мінрегіону Льва Парцхаладзе, який курирує цей напрямок у міністерстві, за останні кілька років вже вдалося реалізувати близько 12 тисяч проектів, оновивши соціальну інфраструктуру в країні на 20%. І ця робота продовжується: в регіонах будується понад півтисячі нових амбулаторій, а разом з МОН йде робота над реформуванням шкільної інфраструктури, в тому числі і по концепції "Новий освітній простір", в основі якого створення умов для комфортного навчання. Мова йде не тільки про модернізацію і ремонт навчальних закладів, але і нові підходи до безпеки, енергоефективності, внутрішнього дизайну і обладнання, обов'язкової інклюзивності.
У цьому році Мінрегіонрозвитку ставить за мету разом з МОН збільшити кількість шкіл, де будуть реалізовані такі проекти, до 500 по всій країні, в яких навчається більше 200 тис. дітей.
Підвищення якості освіти – це інвестиції у майбутнє, але реальні фінансові вливання країні сьогодні потрібні не менше. За останні роки Україна стала одним з лідерів у світі по динаміці поліпшення умов ведення бізнесу, що підтверджують позиції країни в рейтингу Всесвітнього банку Doing Business. Інвестори, приймаючи рішення про роботу у тій чи іншій країні, звичайно, не керуються самими лише позиціями держав у подібних рейтингах. Але це дає їм загальне розуміння ситуації з бізнес-кліматом, і тому у майбутньому дозволяє розраховувати на приплив інвестицій.
Помітний стрибок у рейтингу Україна зробила за рахунок спрощення ряду процедур у будівельній галузі - за два останні роки за показником "Отримання дозволів на будівництво", країна покращила свої позиції відразу на 110 пунктів, піднявшись зі 140-го до 30-го місця в рейтингу. Поки що це найкращий результат для України з усіх індикаторів, за якими розраховується рейтинг.
Якщо говорити про конкретні зміни у сфері будівництва, то за останній час скасовані процедури реєстрації декларацій для об'єктів СС1 (до 4 поверхів), а також вимога отримання техумов ДАБІ, спрощена реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації (тепер онлайн можна зробити це за один день). Крім того, Мінрегіон розробив перелік будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл ДАБІ. У 2018 році також відбулася так звана "будівельна амністія" для приватного будівництва, що дозволило тисячам власників житлових будинків і дач легалізувати нерухомість, побудовану без дозвільних документів.
Інвестори, приїжджаючи в Україну, часто чують від чиновників про перспективу нашої країни, як транзитного, логістичного та туристичного хаба. Але, зіткнувшись з українською реальністю – дорогами та транспортною інфраструктурою, іноземці отримують привід засумніватися у можливості країни.
В Україні погані дороги, і це визнають в уряді. Але в останні роки влада почала активно працювати над вирішенням цієї проблеми. По-перше, збільшилися витрати на будівництво і ремонт доріг. По-друге, чиновники стали шукати додаткові джерела доходів для дорожнього господарства, як, наприклад, митний експеримент, у ході якого половина коштів від перевиконання плану з митниці прямувала до обласних бюджетів на потреби дорожнього господарства.
За даними Держказначейства, ще у 2015 році з держбюджету на потреби Укравтодору було виділено майже 23 млрд гривень, з яких 17,6 млрд гривень йшло на виплату боргів і тільки 4,5 млрд гривень – на ремонт і будівництво. За підсумком 2018 року загальні витрати на Укравтодор зросли до 26,5 млрд гривень. При цьому на будівельні роботи та утримання доріг державного значення у минулому році з казни направили майже 12 млрд гривень і ще приблизно стільки ж для доріг місцевого значення. У нинішньому році загальні витрати на дорожні роботи по країні досягнуть близько 40 млрд гривень.
За оцінками в.о. голови Укравтодору Славоміра Новака, за рік в Україні відновлюється 1,5-1,8 тис. км доріг, не рахуючи тих проектів, які реалізує місцева влада. Але поки одна з ключових проблем для місцевої влади полягає у тому, як облдержадміністрації розпоряджаються субвенцією з держбюджету. Найчастіше левову частку коштів спрямовують на дороги державного значення, залишаючи лише трохи для доріг у селищах і невеликих містах.
Не залишилася непоміченою активність чиновників Міністерства інфраструктури в плані залучення в країну авіаперевізників з низькими тарифами – лоукостерів. За останні кілька років, враховуючи підвищений попит на польоти в ЄС з боку трудових мігрантів в Україну зайшли великі європейські авіакомпанії як ірландський Ryanair. Після приходу цієї авіакомпанії свою присутність на українському ринку збільшили і інші перевізники, зокрема, угорська Wizz Air, відкривши нові маршрути в Європу.
Немає сумнівів, що потенціал для розвитку авіаринку в Україні величезний. За оцінкою міністра інфраструктури Володимира Омеляна, поки тільки 5% громадян активно користуються авіапослугами. У міністерстві ставлять амбітну мету збільшити цей показник до 50% у найближчі 12 років. Але навряд чи це стане можливим без активного розвитку ринку внутрішніх авіаперевезень. У цьому напрямку вже багато років залишається пробіл, який не хочуть заповнювати західні перевізники.
До того ж вартість перельотів всередині країни, які здійснють місцеві авіакомпанії, залишається надто високою і неконкурентною порівняно з цінами на проїзд в автобусах і поїздах. Поодинокі спроби чиновників домовитися про перельоти з українськими компаніями, як було нещодавно з рейсом "Київ-Ужгород", який скасували через кілька тижнів після початку польотів, поки не дозволяють говорити про швидке вирішення питання з нестачею доступних внутрішніх рейсів.
Непросто, але все ж вдався Кабміну старт пенсійної реформи. Чиновники у 2017 році металися між ідеями про підвищення пенсійного віку і збільшення ставок соціального внеску з зарплат, за рахунок якого виплачуються пенсії. Не робити нічого у цій ситуації було б найгіршим рішенням, оскільки солідарна пенсійна система (коли за рахунок внесків працюючих виплачуються пенсії) буквально тріщала по швах і надходжень ЄСВ не вистачало.
У цій ситуації Міністерство соціальної політики запропонувало обійтися "малою кров'ю", залишивши пенсійний вік без зміни і не підвищуючи ставки внеску. Але натомість чиновники запропонували нову формулу розрахунку пенсії, одним із ключових елементів якої став страховий стаж – період, протягом якого за працівника сплачували ЄСВ.
Ще дві складових формули – коефіцієнт особистого заробітку і середня зарплата за останні три роки. Щоб ця формула працювала, у пенсіонера повинно бути не менше 26 років страхового стажу. У 2018 році цей показник становив 25 років, але щороку він буде збільшуватися до тих пір, поки в 2028 році не складе 35 років. Що важливо, на перший погляд, у цій непростій формулою Кабмін передбачив щорічний перерахунок пенсій, який вперше провели у березні цього року. І, мабуть, норма про індексацію – ключова.
Логіка цього рішення у тому, що пенсіонери, які вже давно вийшли на пенсію, до введення індексації отримували виплати на рівні тих років, коли вони їх оформляли. Для розуміння: перед реформою останній раз перераховували пенсії ще в 2012 році. Але через інфляцію купівельна спроможність цих виплат щороку знижувалася, тим самим наближаючи пенсіонерів до межі бідності.
У Кабміні виконали лише один етап реформи. І поки влада все ще далека від запровадження другого рівня пенсійної системи, в якому кожний працюючий має персоніфікований рахунок, з якого при виході на пенсію отримує виплати паралельно з "солідарної пенсією". Без реалізації цього кроку всі подальші зусилля чиновників, у тому числі, і по перерахунку пенсій, з часом будуть нівельовані.
У цьому році Міністерство соціальної політики розпочало ще одну реформу, спрямовану на ефективне використання бюджетних коштів. Мова йде про монетизацію житлових субсидій, що передбачає виплату пільг грошима населенню. Спочатку планувалося, що з 2019 року частина субсидіантів буде отримувати субсидії у безготівковій формі – на банківські рахунки, з яких кошти повинні списуватися на оплату послуг ЖКГ.
Але вже на початку року уряд переглянув свої плани, ввівши паралельно з безготівковою формою субсидії готівкою. Обидва варіанти монетизації повинні сприяти економії енергоресурсів. Мотив очевидний – заощаджену суму субсидії сім'я може витратити на свій розсуд. Чи вдасться чиновникам досягти поставленої мети, привчивши громадян споживати менше газу, води та електроенергії, поки сказати складно. Але світовий досвід показує, що це вірний напрям, у якому має рухатися уряд.