Штрафні списки: як санкції США, ЄС і України впливають на Росію

"Санкції... Де тут логіка? Її немає – це додаткові заходи щодо стримування Росії", – заявив на підсумковій прес-конференції 20 грудня президент РФ Володимир Путін, пов'язавши санкційну політику Європи і США зі "зростанням могутності Росії". Але бравада Путіна не має підстав, адже за майже п'ять років санкції завдали багатомільярдних збитків російській економіці.

США: нарощуючи темп

Всупереч побоюванням, в 2018 році Захід не дав задній хід у відносинах з РФ і не почав поетапне скасування санкцій. Поки ЄС регулярно продовжує дію вже прийнятих санкцій, США вводять нові, хоч і не завжди пов'язані з ситуацією в Україні.

У кінці січня 2018 року Мінфін США оприлюднив так званий "кремлівську доповідь" – список з 210 російських топ-чиновників, політиків і бізнесменів, багато з яких входять в найближче оточення Володимира Путіна. У список потрапили фактично всі керівники президентської адміністрації, уряду, силових структур, зокрема прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков і Владислав Сурков, який вважається "куратором України" в Кремлі. Список підготували, як того вимагав закон про санкції проти РФ, Ірану і Північної Кореї, ухвалений ще влітку 2017 року. Головне звинувачення на адресу росіян – організоване втручання в президентські вибори в США.

Сама по собі публікація списку не означала безпосереднього введення санкцій, а розглядалася як потенційна можливість для цього. Але вже 15 березня під санкції потрапили півтора десятка фізичних осіб і компанія "Агентство інтернет-досліджень" - найвідоміша в РФ "фабрика тролів", курована Євгеном Прігожиним, якого називають "особистим кухарем Путіна".

На початку квітня було завдано більш відчутний удар – новий пакет санкцій торкнувся 24 російських бізнесменів і чиновників, безпосередньо пов'язаних з президентом РФ, зокрема, постраждали компанії Олега Дерипаски, Ігоря Ротенберга, Віктора Вексельберга та інших бізнесменів. Всі їхні активи на території США виявилися заморожені.

США також активно відреагували на "справу Скрипалів" – спробу російських спецслужб отруїти екс-співробітника ГРУ Сергія Скрипаля та його доньку Юлію хімічною речовиною "Новачок" на території Великобританії. Через цей скандал США в березні вислали з країни 48 російських дипломатів і 12 співробітників місії при ООН, а також закрили консульство РФ в Сіетлі.

З кінця серпня набула чинності перша частина санкцій США у зв'язку зі справою Скрипалів, після чого були заборонені поставки Росії практично будь-якої зовнішньої допомоги, продаж товарів оборонного призначення, надання будівельних та проектних послуг. Надалі цей пакет санкцій може бути розширений, якщо Росія не надасть переконливих доказів того, що вона не застосовувала хімічну зброю.

Американські "чорні списки" продовжують регулярно оновлюватися. У вересні туди потрапили ще 27 чоловік та 5 юросіб, пов'язаних з російською армією і спецслужбами, зокрема широко відома "ПВК Вагнера", бойовики якої воювали на Донбасі, в Сирії та в Африці.

Інші причини потрапляння в санкційні списки – підтримка сирійського, північнокорейського та іранського режимів, організація кібератак, зокрема, запуск вірусу NotPetya, від якого серйозно постраждала Україна влітку минулого року.

Останнє за часом розширення санкцій у зв'язку з гібридною агресією РФ проти інших країн було оголошено США 19 грудня. Під санкції потрапили 18 фізичних і юридичних осіб, які працюють у російській розвідці, причетних до кібератак і втручання в американські вибори. Як заявив 17 грудня спецпредставник Держдепартаменту США по Україні Курт Волкер, на порядку денному стоїть питання введення нових санкцій проти РФ у зв'язку з її діями в Азовському морі.

Але в той же час Мінфін США 19 грудня поінформував Конгрес про плани виключити з санкційного списку компанії, що належать Олегу Дерипасці, зокрема, En+ і "Русал". Формальним приводом для цього рішення стала згода Дерипаски зменшити свою частку в цих компаніях.

Весь рік йшли дискусії про введення санкцій проти компаній, у тому числі європейських, які беруть участь у будівництві РФ газопроводу в обхід України "Північний потік-2". У вересні президент США Дональд Трамп заявив, що не збирається робити цього. Вже після агресії в Керченській протоці Конгрес США в резолюції, підтриманій конгресменами від обох партій, закликав Трампа використовувати всі можливі заходи по блокуванню "Північного потоку-2".

Європейський союз: зберігаючи тиск

Для Євросоюзу, на відміну від США, головне питання стояло не стільки в розширенні, скільки у збереженні раніше введених санкцій проти РФ, пов'язаних з її агресією проти України. В цьому році санкційний список ЄС поповнився прізвищами лише п'яти громадян РФ, причетних до проведення виборів президента РФ в окупованому Криму. В ЄС також застосували санкції до шести російських компаній, які брали участь у будівництві керченського мосту.

До 31 січня 2019 року продовжені секторальні санкції, які зачіпають нафтову, фінансову та оборонну галузі російської економіки. Через це великі російські держбанки, на кшталт "Ощадбанку" і ВТБ, не мають доступу до європейського ринку капіталу. В ЄС заборонена торгівля з Росією товарами військового або подвійного призначення. Росія також не має доступу до європейських технологій і розробок, пов'язаних з видобутком нафти.

До 15 березня наступного року будуть діяти заходи щодо замороження активів і заборону на в'їзд для 44 компаній і 155 громадян РФ відповідно – через "дії, що підривають територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України".

До 23 червня 2019 року продовжено "кримський пакет" санкцій, яким заборонено експорт (у сфері транспорту, комунікацій, енергетики) і імпорт товарів з окупованого півострова, а також інвестиції в Крим і Севастополь.

В останні кілька років продовження європейських секторальних і персональних санкцій, що відбувається раз на півроку, викликає менше ажіотажу, ніж у 2014-15 роках. Справа в тому, що ослаблення санкцій на загальноєвропейському рівні чітко прив'язане до прогресу в мінському переговорному процесі. Оскільки ніякого прогресу в мирному врегулюванні не спостерігається, санкції продовжуються чи не автоматично – принаймні, багатьом так здається з України.

Але в цьому році продовження санкцій проти РФ опинилося під питанням. Для прийняття рішення потрібна одностайна підтримка з боку всіх країн-членів Євросоюзу. Накласти вето на санкції може, по суті, будь-яка країна ЄС. Багато хто в такій якості називав Італію, в якій кілька місяців тому до влади прийшли ультраправі і популісти, що традиційно вважаються "друзями Кремля". Під час свого візиту до Москви в жовтні прем'єр-міністр Італії Джузеппе Конте заявив, що "для Італії санкції ніколи не були самоціллю, це інструмент, який потрібно скоріше вилучати".

До групи ризику традиційно відносили й Угорщину. Зараз Будапешт знаходиться в гострій фазі конфлікту з Києвом через український закон про освіту і роздачу угорських паспортів етнічним угорцям на Закарпатті. До того ж прем'єр Угорщини Віктор Орбан вважається одним з головних "друзів Путіна" в Європі. "Якби зараз не було санкцій, які шкодять нам, то ми могли б ще з великим випередженням рухатися вперед. Природно, ці заходи завдають шкоди, ми втрачаємо можливості", - говорив Орбан на зустрічі з Путіним у липні цього року під час візиту в РФ

Але ні Італія, ні Угорщина так і не зважилися вимагати пом'якшення санкцій на останньому саміті ЄС 13 грудня, і санкції були продовжені в повному обсязі. На ситуацію вплинули події в Керченській протоці і захоплення Росією українських суден і моряків. На цьому тлі наполягати на пом'якшення санкцій проти РФ було б, м'яко кажучи, недоречно.

У той же час Україна передала Євросоюзу "азовський пакет" санкцій, які передбачають персональні заходи проти російських військових, які атакували українські судна, а також санкції проти азовським морських портів РФ. Але більш реалістичним завданням наразі є продовження поточних пакетів санкцій на тлі того, що в Європі все частіше вимагають вести з Росією business as usual. Про нарощування санкційного тиску з боку ЄС або синхронізації кроків з США мова не йде, за винятком хіба що таких формальних випадків, як висилка російських дипломатів по "справі Скрипалів".

Україна: синхронізація кроків

Україна кілька разів на рік оновлює свій пакет антиросійських санкцій, вносячи до нього нові прізвища і компанії. Втім, у 2018 році українська влада не здійснювала особливо різких кроків у цьому питанні. Київ переважно приєднувався до тих санкцій, які проти Росії продовжував Євросоюз.

У квітні президент Петро Порошенко підкреслив, що українські санкції проти держави-агресора повинні бути синхронізовані з санкціями США і ЄС. За словами Порошенка, синхронізація санкцій була пов'язана із "застосуванням хімічної зброї в центрі Європи Російською Федерацією у Великобританії, так і з проведенням незаконних виборів президента на території окупованого Криму".

На початку травня РНБО підтримав рішення про введення нових санкцій проти російських фізичних і юридичних осіб, а також про продовження вже існуючих. Всього під українські санкції потрапили 1746 людини і 756 компаній. Для порівняння – в 2017 році було 1228 осіб і 468 компаній. Серед відомих російських бізнесменів в список потрапили Олег Дерипаска і Аркадій Ротенберг. Також в ньому вперше опинився побіжний український бізнесмен Сергій Курченко.

У свою чергу, з початку листопада почали діяти російські санкційні списки, куди потрапили 322 українських громадянина і 68 компаній. Під санкції потрапили депутати Верховної ради, великі українські підприємці, чиновники з Адміністрації президента і різних органів виконавчої влади, відомі політики, активісти та лідери думок, а також юридичні особи, які контролюються великими українськими бізнесменами.

25 грудня санкції були розширені, в списки увійшли ще 245 осіб, в першу чергу, діючі депутати Верховної ради (зокрема, з "Опозиційного блоку"), а також сім українських компаній. Під персональні санкції потрапили два десятка нардепів з ОБ, які входять в групу Рината Ахметова. При цьому сам олігарх у санкційних списках не вказаний, на відміну від свого бізнес-бізнес-партнера і екс-громадянина РФ Вадима Новинського. Нові фігуранти списку з ОБ в листопаді виступили за виключення з фракції Юрія Бойка і Сергія Льовочкіна, які створили проект "Опозиційна платформа - За життя" разом з Вадимом Рабиновичем і депутатами, які орієнтуються на кума Путіна Віктора Медведчука. Примітно, що ні Бойка, ні Льовочкіна в списку санкцій немає.

Економічний ефект

Російська влада з 2014 року не втомлюється повторювати, що будь-які санкції у кінцевому рахунку повинні піти російській економіці на користь, в тому числі завдяки введеним РФ контрсанкциям і "програмі імпортозаміщення". Але на практиці санкції негативно вплинули на економіку РФ, що виразилося в падінні курсу рубля, зростанні держборгу і бюджетного дефіциту. За відсутності доступу до західних кредитних ресурсів і технологій постраждали фінансовий і нафтогазовий сектори.

З лютого 2018 року був ліквідований резервний фонд РФ, кошти якого йшли на покриття дефіциту бюджету. Його об'єднали з фондом національного добробуту, що в 2017 році скоротився на 14% - з 71,8 до 65,2 млрд доларів.

У 2017 році російська економіка почала поступове відновлення зростання ВВП склало 1,5% - до 1,6 трлн доларів. За підсумками 2018 року він повинен скласти близько 1,8%. Тим не менш, до показників 2013 року – 2,3 трлн доларів, ще далеко. Згідно з підрахунками Bloomberg, в цілому за останні чотири роки в результаті санкцій, падіння цін на нафту і інших факторів, російська економіка втратила потенційних 10% зростання.

При цьому основний негативний ефект для російської економіки несуть санкції, введені США та ЄС, тоді як санкції з боку України мають, скоріше, символічний і політичний ефект.