Віадуки, садиби та гори. Чим зайнятися у Ворохті восени: детальний розбір маршруту

Восени Олексій Войцеховський вирушив в автоподорож разом із сім'єю проїхав один великий маршрут знаковими локаціями Карпат.

Сім'я побувала на озері Синевир, водоспаді Шипіт, у Центрі реабілітації бурих ведмедів та інших місцях, а потім влаштувала вояж найвідомішими замками Закарпаття.

У новій статті для РБК-Україна пропонуємо про те, що подивитися у Ворохті на Івано-Франківщині.

"Сьогодні я хочу розповісти про третю частину поїздки: це був наш далекий переїзд із Закарпаття до Ворохти. Стаття фактично може служити у якості гіда для самостійної поїздки на відпочинок до Ворохти на кілька днів. Але я продовжу з того місця, де зупинився у попередній частині", – розповідає Олексій.

Переїзд із Закарпаття до Ворохти

Із Закарпаття ми їхали через Хуст, Тячів, Рахів і далі до Ворохти. Ми раніше вже були у Ворохті, і нам так тут сподобалося, що вирішили ще раз заїхати та озирнутися вже другим поглядом.

Дорога вийшла понад 200 кілометрів. Їхали ми тут уперше. Це просто надприродна краса! Майже вся дорога, за винятком невеликої ділянки біля Хуста, – ідеальний гірський серпантин, з краєвидами один кращий за інший.

Досить довгий відрізок їхали уздовж кордону з Румунією. Відстань до Румунії була 30-50 метрів, та сторона була відразу на іншому березі Тиси. Телефон радісно вітав нас у Румунії та повідомив, що успішно підключено роумінг. Радіо теж мовило незрозумілою нам мовою. Там, до речі, якась кліматична аномалія. При виїзді було +3.5-4, а ближче до кордону з Румунією було вже +18 градусів!

Далі ми вирішили подивитися географічний центр Європи біля Рахова. Доторкнулися до географічної мітки.

Біля самої мітки є автомобільна кишеня-стоянка. Там можна припаркуватися, пройтися до мітки, розім'ятися, сходити в туалет.

Там само є невеликий сувенірний ринок та заклад, який називається "Музей-колиба". По суті, це звичайна колиба, де можна поїсти, але всі стіни й навіть стеля вкриті предметами народного побуту. Розглядати все це можна дуже довго.

Доїхали до Ворохти ми дуже легко і протягом усієї дороги не переставали дивуватися дедалі красивішим краєвидам і краєвидам. Дорожнє покриття – ідеальне. Часто зустрічалися дорожні роботи, але майже всі вони проходили на одній зі смуг і в основному лише на переїздах через дренажні протоки гірських джерел і на невеликих мостах.

"Повторно закохатися у Ворохту"

Приїхали ми до Ворохти вже після обіду, заселилися у котедж, відпочиваємо після дороги та набираємось сил. Прокинувшись і поснідавши, ми зрозуміли, що день буде сонячний і теплий. Вирішили присвятити його прогулянці на конях. У сусідньому господарстві пан Василь якраз займається організацією таких прогулянок.

Вже за годину на нас чекали Мурчик, Буян та Зіра, а також двоє провідників (включаючи Василя). Завантажуємось у сідла і починаємо прогулянку!

Наш маршрут майже відразу звернув від річки до гори, яка називається Довбушівка. Трохи підвівшись, ми зробили невеликий привал біля двох гірських джерел. Вони знаходяться за 30 метрів одне від одного, в одному з них тече сірководнева вода (з рідним генічеським запахом), а у другому – звичайна джерельна. Яку скуштувати – вибір за вами!

Далі стежка пішла круто вгору. Були перешкоди, канави, гілки, бруд і все це – дорогою на гору. Причому з таким ухилом, що місцями й людині важко було б просто йти, не тримаючись за гілки або коріння дерев, яке стирчало з усіх боків. Але наше кінне тріо, пихкаючи, пробиралося крізь усі перешкоди та негаразди!

Всю дорогу вгору ми йшли густим лісом. Дійшли аж до вершини гори. Висота майже 1200 метрів. На самій верхівці стоїть невелика дерев'яна, напівзанедбана хатинка. Який звідти відкривається краєвид!

Ані словами, ані навіть камерою це не передати навіть на 20%. Цей краєвид буде ще довго перед очима. І сподіваюся, часто снитиметься. Я однозначно повторно закохався у Ворохту.

Трохи перепочивши і насолодившись видами, ми почали спуск на інший бік, оминаючи гору. Весь спуск був уже без такої густої рослинності. Вся долина, в якій знаходиться Ворохта, була в нас постійно ліворуч, тому протягом усього спуску ми спостерігали цей краєвид з різних ракурсів по всьому шляху.

Спустившись у долину, ми пройшли через горбистий приватний сектор. Дорогою розглядали яскраві старі хатки і прекрасні, відносно "свіжі" котеджики. Як же все-таки тут гарно!

Повернувшись до нашого котеджу, ми подякували нашим провідникам і, звичайно ж, нашим коням. Син їхав на другові Мурчику. Другу, бо він наш сусід і вранці проходив до нашого котеджу, а ми годували його яблуками та морквою. Тепер вони ще більше здружилися.

Що ще подивитися у Ворохті?

Ворохтянські віадуки

У Ворохті розташовані два із шести українських віадуків, які використовувалися раніше для залізничних зв'язків. Обидва віадуки мають більш ніж сторічну історію і перевищують 100 метрів завдовжки: 100 і 130 метрів відповідно. Ці ворохтянські віадуки є одними з найдовших споруд у Європі.

Побудовані в період Австро-Угорської імперії, ці конструкції вражають красою: старовинні аркові кладки, масивні будови, вигин залізничних рейок та дивовижні краєвиди Карпат обов'язково стануть яскравими сторінками у вашому фотоальбомі карпатського мандрівника.

Озеро Несамовите

Це одне із найвищих озер України. Несамовите знаходиться на висоті 1750 метрів над рівнем моря. Дістатися до нього можливо тільки пішки, прямуючи маркованими туристичними стежками. Екскурсія до Несамовитого – це цілий день пригод, тому перед походом врахуйте свої сили та рівень підготовки.

Навколо цього озера існує безліч легенд, більшість з яких застерігають від купання в мальовничому гірському водоймищі. Але це не зупиняє втомлених від походу мандрівників: поблизу Несамовитого завжди можна знайти наметові табори та затишні вогнища, а в крижаній воді майже завжди буде якийсь турист, особливо стійкий до низьких температур.

Церква, споруджена без цвяхів

Ще одне унікальне місце у Ворохті – Церква Різдва Богородиці. Цей храм є яскравим прикладом дерев'яної гуцульської архітектури. Створений взагалі без використання цвяхів!

Сама церква була збудована у сусідній Яблуниці у 17-18 столітті, але пізніше була перевезена та відновлена саме у Ворохті. Точна дата її побудови залишається невідомою, про це досі сперечаються історики. Однак величний вигляд храму вражає уяву, попри його невеликий розмір.

На огляд цих визначних пам'яток ви не витратите багато часу (за винятком походу до озера), але отримаєте естетичне задоволення та можливість зробити розкішні фото.

Також тут відносно недалеко розташовані Велика Карпатська Гойдалка, Чемегівський каньйон та Великий обвал, про які я розповідав у одній із публікацій раніше. З додаткових активностей – велопрогулянки, піші походи у гори та інші екскурсії.

Інфраструктура та житло у Ворохті

Дістатися Ворохти можна будь-яким видом транспорту. Тут є автовокзал та залізнична станція. У селищі безліч колиб, де можна насолодитися смаколиками місцевої гуцульської кухні, чим ми регулярно займалися. Відпочинок у Карпатах – це, перш за все, емоції, які ви відвезете із собою.

Тому варто максимально зануритися у місцеву атмосферу та культуру, у тому числі у локальні гастрономічні традиції. До речі, про локальні ласощі я готую окрему публікацію. Це не можна описати коротко і побіжно, тому потрібно розкрити тему на 100%.

Якщо ви обрали відпочинок у Ворохті, то можливості для проживання будуть представлені готелями, приватними садибами та котеджами на будь-який бюджет та смак.

Також у селищі безліч магазинів. Великих супермаркетів тут немає, найближчий (АТБ) знаходиться в Татарові, за 8 км від Ворохти. А у сусідньому Яремчі навіть відкривається МакДональдс! У селищі також є відділення Нової пошти та кілька мережевих АЗС. В цілому розташування дуже зручне і комфортне як для піших прогулянок, так і для власників автомобілів.

Багато хто вибирає Ворохту як альтернативу проживання в Буковелі, особливо ті, хто подорожує своїм транспортом. Тут ціни на житло та їжу значно нижчі, а відстань до всіх розваг та інфраструктури Буковеля – всього 20 кілометрів.

Ось так і закінчується наша велика подорож, яка розпочалася у Синевирській Поляні та продовжилася через Закарпаття та центр Європи до Ворохти. Весь вояж зайняв майже два тижні.

Ми проїхали кілька сотень кілометрів карпатськими серпантинами з шикарними пейзажами. Спробували десятки страв місцевої карпатської та закарпатської кухні. Зустріли кілька добрих, простих та гостинних господарів, у садибах яких зупинялися. І, звичайно ж, отримали емоції та спогади. Саме це і є фінальною метою будь-якої нашої подорожі.

Пропонуємо також почитати, де відпочити зі спа-басейнами на Закарпатті восени.

Також повідомлялося, скільки коштуватиме відпочинок у Верховині.

Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.