Виніс пораненого побратима на собі: історія бійця Нацгвардії із позивним Самбо
Історія бійця Самбо, який виніс на собі пораненого побратима (Колаж РБК-Україна)
Нацгвардієць Руслан із позивним "Самбо" потрапив до Криворізької бригади Національної гвардії у перші дні війни. Йому за два дні до повномасштабного вторгнення йому зателефонували з частини, де він проходив строкову службу.
Історію Самбо та про його героїчний подвиг розповіли у Національній Гвардії України.
До війни вже був готовий
23 лютого 2022 року речі Руслана вже були зібрані до рюкзака, а вранці 24-го він був у військкоматі. З самого дитинства він займався спортом – брав участь у всеукраїнських змаганнях із самбо, професійно займався футболом, і навіть у 17-річному віці грав за футбольну команду Маріуполя.
Він зазначає, що фізична підготовка дуже важлива, тому що доводиться ходити пішки на великі відстані у повному екіпіруванні.
Перша ротація у Самбо була у Донецьку область, село Новомихайлівка. Для нього це стало справжнім випробуванням на міцність, оскільки село навесні 2022 року було однією з найгарячіших точок. Російські війська намагалися прорвати оборону, але безуспішно – Сили оборони відбивали кожну атаку противника.
Фото: Руслан із позивним "Самбо"
"Наші позиції були на самому "нулі". Разом з нами були бійці з різних підрозділів і вони передавали нам свій досвід. Команда була неймовірно згуртована та об'єднана однією метою – знищити ворога", - розповідає Руслан.
Він зізнається, що під постійними обстрілами дуже швидко починаєш розрізняти де "вихід", де "приліт".
"Після чергового обстрілу ми рухалися на сусідню позицію і несли гранатомет. У цей час за нами стежила ворожа "пташка". Майже одразу по нас відкрили вогонь - росіяни думали, що ми несемо Джавеліни. Їх вони дуже боялися", - згадує Самбо.
Фото: Росіяни дуже бояться Джавеліни
Я тягнув його, скільки вистачило сил
Одна з позицій військового знаходилася менш ніж за 200 метрів від позиції росіян. Він вільно спостерігав за ними.
"Перебуваючи у наряді, спостерігав за їхніми позиціями в "нічник". Зазвичай вони пили багато алкоголю, а потім, будучи вже п'яними, хаотично стріляли в наш бік, провокуючи на вогонь у відповідь. Перед спробами наступу завжди працювала артилерія, а вже потім намагалася пройти піхота", - розповів Руслан.
На початку травня було деяке затишшя, а ближче до 9 росіяни активізувалися. 7 травня з 5 ранку ними била артилерія разом з авіацією.
"У сусідню позицію потрапив танковий снаряд і боєць із позивним Куля, яким там знаходився, отримав тяжке поранення ніг. Наш бойовий медик надав йому допомогу, але, на жаль, сам потрапив під танковий обстріл і загинув. Відчуття часу стиралося, обстріли не припинялися і я чув крики про допомогу і намагався залишатися у свідомості. Коли танк почав працювати в інший бік, з'явилася можливість відтягнути Кулю на іншу позицію для евакуації, я залишився з ним, поки інші бійці висунулися в сусідню посадку за допомогою. Потрібно було відійти на безпечнішу дистанцію і кілька годин, скільки вистачило сил, тягнув Кулю і стежив, щоб він не знепритомнів", - розповів Руслан.
Пізніше хлопцям довелося йти по допомогу, щоб швидше доставити пораненого до медиків.
"Куля почав марити, і я зрозумів, що без медичної допомоги він довго не протягне, тому ухвалив рішення самостійно йти за допомогою. Взявши з собою кілька людей, ми змогли евакуювати Кулю", - додав Самбо.
Після евакуації нацгвардієць пройшов лікування та повернувся у стрій – у складі підрозділу оперативного призначення та звільняв окуповані населені пункти Херсонської області.
До речі, раніше ми писали про те, що екс-депутат зі Швеції вирушила захищати Україну.
А ще розповідали історію японця Такао, який спочатку волонтерив, а потім вступив до лав ЗСУ.
