На вулицях столиці "сховані" багато пам'ятних будівель, історія яких вражає. Часто навіть корінні кияни не знають таємниць таких будинків, а через банальну неуважність можуть їх навіть не помічати.
Про одну із таких будівель пише київський історик Максим Олейніков у Facebook.
Практично у центрі Києва на вулиці Січових Стрільців, 45 А розташований флігель, який звели на початку ХХ ст. Зараз цей будинок непросто побачити, бо він "ховається" у дворах. Найкраще "секретний" дім видно з дахів гаражів, що стоять перед садибою.
"Колись ця вулиця називалась Львівською, потім - Троцького, потім - Артема, зараз - Січових Стрільців. Змінилась не лише назва, а й нумерація. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття під номером 37 була садиба, яку у 1906 році придбав цукровий мільйонер і землевласник Андрій Іванович Шелюжко", - пише історик.
Садиба Шелюжка була відомою у старому Києві, але з часом від неї залишився тільки флігель. Його архітектурний стиль визначають як модерн, хоча на фасаді є трохи елементів і класицизму - колони з капітелями і пілястри, і готики - невеликі вежі, увінчані шатром, так звані пінаклі.
Втім цікавим є цей будинок не лише з архітектурної сторони - у цій будівлі створили перший у тодішній Російській імперії риборозплідник. Його заснував син власника садиби Лев Андрійович Шелюжко, який був біологом за освітою. Розплідник став чи не найбільшим у Європі.
"Це було і комерційне підприємство, і водночас наукове - 256 акваріумів і басейнів для розведення екзотичних видів тропічних риб і рослин. У цей час Лев не лише займався комерцією, але й зробив перші описи біології риб, написав рекомендації з акваріумістики, критичні статті щодо наукових робіт з іхтіології. Також став завідувачем секції акваріумів київського відділення Товариства любителів рослин і акваріумів", - зазначає історик.
Деякі з видів риб там вперше розмножувались у штучних умовах. Лев також цікавився і комахами, навіть зібрав їх колекцію. До 1917 року складала майже 200 тис. експонатів.
"Колекція була визнана в науковому середовищі настільки цінною, що з початком Першої світової війни, побоюючись наближення фронту, її евакуювали до Ростова. А у 1916 році повернули до Києва. Вона займала при перевезенні аж два залізничних вагони. За перевезення платив власник колекції", - додає Олейніков.
Лев Шелюжко на поч. 1910 років (фото: facebook.com/maksym.oleynikov)
Пізніше садибу та риборозвідню Шелюжка націоналізували та передали у власність Всеукраїнській академії наук. Але через нестачу палива взимку всі риби і рослини загинули.
"Єдиною втіхою Льва Шелюжка стала його колекція метеликів. Відстороненість від політики і повна присвята науці, певно, зберегла тоді сину мільйонера життя", - каже історик.
У 1930 році Шелюжко запропонував Зоологічному музею ВУАН передати свою колекцію безплатно за умови, якщо йому нададуть довічну штатну посаду хранителя колекції з окладом старшого зоолога музею, але не менше 200 рублів на місяць.
Також він вимагав, щоб колекції надали статус самостійного підрозділу з гарантією її неподільності, виділили для неї значне приміщення, виготовили додаткові шафи, найняти лаборанта-препаратора і закупили обладнання та літературу для подальших досліджень.
"Також Шелюжко вимагав викупити в нього наявні ентомологічні шафи, що він оцінив у 15 тис. рублів, тоді як уся колекція передавалася безплатно й оцінювалася у 200 тис. рублів. Однак такі умови через фінансову скруту Зоомузею були неприйнятними", - пояснює Олейніков.
Попри це Лев надалі працював науковим співробітником Зоологічного музею ВУАН. Пізніше він почав їздити в експедиції для поповнення фондів, купував для музею приватні колекції.
У 1930-ті роки будівлю риборозплідника передали Українському науково-дослідному інституту рибного господарства.
У 1936 році Лев отримав звання доцента. Його іменем назвали 2 види риб і 8 видів метеликів. Науковець знову запропонував безплатно передати свою колекцію із дотриманнями умов, які він раніше висував. Цього разу Зоологічний музей ВУАН погодився.
Під час окупації Києва німцями у вересні 1941 року евакуювати музей не вдалось. Співробітники теж залишились в місті і продовжували працювати у музеї.
"Перед наступом радянських військ восени 1943 року найцінніші ентомологічні колекції музею, перш за все колекцію метеликів Шелюжка, було відправлено як трофей до Німеччини. Сам Шелюжко також виїхав з німецьким керівництвом Музею та Інституту зоології. Він деякий час працював у Кенігсбергу в університеті", - каже історик.
Перевезенню колекції в Німеччину завадили радянські війська. Вони перекрили шлях вагонам, окупанти їх покинули. Згодом їх знайшов радянський офіцер і колекцію переправили до Москви. Лише у 1946 році випадково її знайшов відомий ентомолог В. Совинський та передав до Києва, де вона зберігається і досі в Зоологічному музеї Київського національного університету імені Т.Шевченка.
Сам же Шелюжко залишився в Німеччині. З 1946 по 1961 рік працював науковим співробітником Зоологічної державної колекції Баварії. Але впорядковував зібрання музею аж до своєї смерті 22 серпня 1969 року.
Лев Шелюжко після Другої світової війни залишився жити і працювати в Німеччині (фото: Вікіпедія)
У 1952 році брав участь в експедиції до Африки, звідки привіз поповнення колекції лускокрилих та риб. Був автором наукових робіт з ентомології, зоології і біології у німецьких, англійських і французьких наукових журналах.
"У 1950-х роках у будівлі риборозвідні знову стали розводити екзотичних риб, які продавали в єдиному тоді зоомагазині. Надалі в цьому будинку знаходились різні за назвами і підпорядкуванням, але майже однакові за тематикою своєї діяльності установи і організації, що були так чи інакше причетними до рибного господарства", - каже Олейніков.
Зараз там розміщене Державне агентство рибного господарства України. На будинковій табличці вказано, що тут знаходилася перша вітчизняна риборозвідня, але ім'я Шелюжка не згадується.
Раніше ми писали про те, що в Києві нівечать одну з епохальних споруд, яка має статус пам'ятки ХІХ століття.
Переглядайте також раритетні фото Києва, які зроблені понад 100 років тому.