Полярник Богдан Гаврилюк: Холод - єдине, до чого не може звикнути людина

– Пане Богдане, ви перебуваєте в Антарктиді вже в десятій експедиції. Чому вирішили поїхати на край світу?

– Вперше в Антарктиду я потрапив 20 років тому. Тоді я був механіком по системах забезпечення станції. Через якийсь час доля склалась так, що я прийшов працювати в Радіоастрономічний інститут у Харкові, потім став геофізиком. Зараз я керівник станції і це моя десята експедиція.

Мене завжди приваблювало відкривати для себе щось нове. Зараз я перебуваю у місці, в якому перша людина ступила фактично тільки у 1935 році - це менше, чим 100 років тому. На багатьох островах є такі місця, де жодна людина ще не заходила - її там ніколи не було. Тому для мене величезна подія, коли маю змогу підійнятись на якусь гору і звідти розглядати наші острови, які навіть за деякі айсберги менші.

– Ви як керівник організовуєте усю роботу станції. Розкажіть про свою команду і що зараз ви вивчаєте?

– У цьогорічному складі експедиції 14 осіб, усі чоловіки. П’ятеро людей - це технічний склад: дизель-механік, інженер по системах життєзабезпечення, системний адміністратор, який відповідає за всю комп'ютерну мережу і за зв'язок, кухар та лікар. Інші 9 людей - вчені, які працюють по наукових програмах. Це 3 біологи, 3 метеорологи та 3 геофізики.

Антарктика - це дуже чисте місце, в якому мінімальна кількість людського впливу, тому легко досліджувати певні явища. Для цього на острові розставлено багато чутливої апаратури.

Станція Вернадського складається із 11 споруд

На станції маємо 3 основні напрями - це метеорологічні, геофізичні і біологічні. Метеорологи фіксують різні погодні параметри весь час, поки ми тут живемо. Йде постійний моніторинг, починаючи з температури повітря і океану, вологості повітря, осадів, тиску, і тому подібне.

У метеорологів величезна програма - це і метеорологічні, і гляціологічні, і гідрологічні і озонометричні спостереження, і дослідження, і аерологічне зондування атмосфери. Вони досліджують стан води, течії, прозорість води, солоність, постійно беручи проби води в різних точках в акваторії станції.

Також ведуть спостереження за айсбергами. Окремою програмою є георадарне зондування льодовиків в районі станції. Особливо цікавим є спостереження за озоновим шаром. Всі у світі знають про такий феномен, як озонова дірка. Як раз зараз ми відчуваємо її над нами, а саме тим, що озоновий шар зараз менше ніж в середньому. Це характерно для цього часу, тобто кінця вересня, жовтня. Наші метеорологи постійно вимірюють вміст озону в атмосфері.

Богдан Гаврилюк уже в десятий раз бере участь в експедиції в Антарктиді (фото:  volyn.com.ua)

Геофізики досліджують електромагнітне оточення Землі, вплив Сонця та магнітних хвиль на електромагнітне поле Землі.

У нас діє магнітна обсерваторія, яка є одною із перших таких обсерваторій, що почали функціонувати в Антарктиці, і маємо один із довших рядів даних вимірювань магнітного поля. 

Сама станція складається з 11 будівель різного призначення. Є головна споруда, приміщення для дизель-генераторів, технічна будівля, яку ми називаємо столярнею, є склади для зберігання харчових запасів та аварійна база. Є спеціальні будівлі на березі, де наші метеорологи міряють припливи, відливи. Будівлі магнітної обсерваторії винесені за далеко за станцію, там знаходиться вимірювальна апаратура.

Команда 28-ої антарктичної експедиції

– Дослідження ви проводите тільки на острові, чи на материку також?

– Уся вимірювальна апаратура розміщена поблизу станції, але на інших територіях теж можемо проводити дослідження. Наші біологи часто подорожують. Вони зараз на "Зодіаках" - наших човнах фіксують все, що бачать і на березі, і на островах, і в акваторії. Одна із найцікавіших програм - це дослідження китоподібних, ссавців, птахів і звісно пінгвінів.

– Можливо ви зараз наблизились до якогось грандіозного наукового відкриття? 

– Ми постійно виконуємо роботу зі спостереження, іноді вона дуже непомітна. У нас були спільні роботи з колегами з різних країн: з поляками, німцями, французами, але стратегічні наші партнери - це британці та американці. Зараз виходять деякі спільні статті з новинками. Наш вклад в науку йде поступово крок за кроком, а тоді з'являється загальний об'єм інформації. Не скажеш, що ми зробили якийсь прорив моментально, бо це послідовний процес.

- Для більшості пересічних жителів планети Антарктида це щось неймовірно далеке і невідоме. Поділіться своїм досвідом, як це жити на краю світу? Як проходить ваш день?

– Колись на станції багато речей, які потрібні для життя, доводилось робити вручну. Це займало величезну кількість часу і зусиль. І це важко було. Зараз у нас апаратура працює, технічні засоби тощо. За останні роки станцію суттєво модернізували, і технічна модернізація повинна проводитись постійно, якщо ми хочемо йти в ногу з часом.

За останні кілька експедицій проведено багато важливої роботи. Це замінені на нові дизель-генератори станції, замінена система опалення в головній будівлі, модернізовані опріснювачі, системи водопостачання тощо. Великі кроки зроблені в покращенні зв’язку станції з усім світом. Модернізується наукове обладнання, апаратура реєстрації.

З приходом антарктичної весни (вона настає 1 вересня. - Ред.) роботи більше. На станції кожна людина вибирає зручний для себе режим, але є і загальні роботи, чергування тощо.

В Антарктиді 80% запасу прісної води на планеті

Я з ранку обробляю геофізичні дані отримані з тієї апаратури, з якою я працюю, за вчорашній день, ніколи не відкладаю. Перевіряю, чи все  працює, в якому стані апаратура. Після обіду йду в  один із дальніх будиночків, де теж є апаратура. Організовую роботу команди, деякі моменти треба десь проконтролювати, на чомусь загострити увагу. А взимку, коли багато снігу, то ще щодня багато часу займає його прибирання між основними будівлями станції.

Ми повинні тримати доріжки в чистоті між найважливішими будівлями, щоб якщо якась пожежа, то можна було швиденько розгорнути пожежні рукави. Іноді відкидання снігу може зайняти декілька годин.

– А чим ви займаєтесь у вільний час? Які є розваги в Антарктиді?

– Тут є чим зайнятись в вільний час. Є можливість попрацювати над собою і чогось досягти, чомусь навчитись, залежить тільки від людини і бажання.

Щоб зробити життя різноманітним, іноді беру до рук чудову гітару Фендер. Я просто обожнюю цей інструмент. Час від часу пишу тексти нових пісень. Але під час цієї експедиції це буває рідко, бо постійно думки про війну.

В моєму офісі є піаніно на 2 октави, яке я колись сам зробив тут на станції. Воно вже стало досить знаменитим в Антарктиці, про нього багато хто знає.

Я люблю займатись дослідженням історії станції. У головному коридорі розвісив багато інформації про різних дослідників, які працювали у цьому регіоні.

На вулиці ми встановили маленькі ворота, іноді, коли дозволяє погода, там граємо у футбол. Також маємо маленьку баньку, яку колись я робив. Ще у нас є міні-спортзал.

Розумію, що треба підтримувати свій стан - і фізичний, і моральний, бо після експедиції я знову повертаюся в армію. Коли маю час, то згадую, яке буває озброєння, дещо по військовій тактиці, як використовувати аптечку та інше.

Попри вічну мерзлоту на континенті ростуть деякі види мохів 

– Знаю, що ви служили у прикордонних військах. А як так сталося, що полярник ще й прикордонником став?

– Я був у складі 26-ї експедиції, коли почалося вторгнення кац*пів. Після повернення додому буквально за  кілька днів мене мобілізували в армію і я служив в прикордонній службі. Спочатку в 31-му загоні,  а потім останні десь п’ять місяців в 105-му загоні у Чернігівській області.

Після 11 місяців служби прямо з кордону я був назначений геофізиком і начальником станції в нову експедицію. Не було часу ні з родичами бачитися, ні з сім'єю. Повернувся на станцію і таке враження, що наче і не  виїжджав. Але цей рік в армії під час війни був важким у моєму житті, як і для кожного чоловіка, кому прийшлось стати військовим.

– В Антарктиді ви фактично позбавлені багатьох благ цивілізації - ні розваг, ні ресторанів. Чого вам найбільше не вистачає на станції?

– У перших експедиціях не вистачало спілкування з рідними. Добре, що вже зараз у нас є інтернет і є можливість дивитися новини та зв'язуватися з близькими. Але ще якихось там 6 місяців тому я був в окопах на позиціях на кордоні - там не вистачало багато чого. Тому мені просто совість не дозволить сказати, що мені зараз тут чогось бракує.

У нас є всі умови для роботи і життя. Маємо чудове екіпірування, робочу одежу і взуття, захисні окуляри і все таке. З продуктів є все необхідне і в достатніх об’ємах, яблука, картопля, макарони, крупи, консерви, заморожене м'ясо, риба, птиця. Їжі вистачає. Харчування нічим не відрізняється від звичайного.

Наш кухар все грамотно планує, а лікар нам щодня додає вітаміни. Звичайно, що у нас немає свіжих кавунів чи полуниці. Але є заморожені фрукти. Зі свіжих зараз є  яблука, які за пів року ще збереглись в непоганому стані. А ще квасимо собі капусту, так вона довше зберігатиметься. Усі продовольчі запаси на станцію привозять разом з командою одразу на цілий рік.

Хотілось би на станції якогось котика завести, але не можна. Хоча раніше тут були собаки і два котики - вони теж були включені в склад експедиції.

Полярники зрідка можуть приймати чужі судна у себе на станції 

– До найближчої цивілізації вам тисячі кілометрів. Цілий рік ви в ізоляції, усі проблеми треба вирішувати самим. З якими небезпеками ви стикаєтесь?

– Дикі тварини тут такі, що якщо їх не чіпати, то вони не нападатимуть. У нас бувають сильні шторми. Це більше небезпека не так для здоров'я зимівників, скільки для інфраструктури станції і для  наукових комплексів. Іноді дуже потужні урагани рвуть антени, валять стовпи електропередач до інших будівель, пошкоджують самі будівлі. Оце от небезпечно.

Під час водних експедицій є небезпека знаходження на човні в морі. Або часто працюючи по одному, не дай Бог когось може ударити струмом, або у тріщину якусь можна провалитися. Треба бути обережним, з холодною головою приймати рішення і грамотно все робити.

Іноді буває, що йдеш на лижах, а все зливається білим і не розумієш, де тут край. Небезпечно, бо можна звалитись.

Коли низький озон, то на вулицю виходимо в захисних окулярах. Наш озонометрист поміряв, що сьогодні озон близько 140 одиниць Добсона (норма озону - близько 300 одиниць Добсона. - Ред.)

– А чим це небезпечно?

– Озоновий шар створює захист від ультрафіолету, який вбиває все живе. Під час Антарктичної весни, це приблизно жовтень-листопад - озоновий шар мінімальний. Ось в цей час і всі говорять про цей феномен, який називають озоновою діркою. Тобто шар менший, в цей час ультрафіолет більше впливає на все живе. Тому треба захищатися. В першу чергу очі, бо можна їх "спалити". Тому ми користуємось окулярами. І коли дуже низький озон мажемось кремами.

Біологи вивчають місцевих тварин, але їм заборонено впливати на їхнє життя

– За рік експедиції, навіть не контактуючи з іншими людьми, ви певно також хворієте?

– Якщо щось стається, перша допомога у нас на місці - є лікар. Бувають проблеми пов'язані зі споживанням води, яку використовуємо з опріснювача. Вона без мінералів, вимивається кальцій з організму, тому страждають зуби. Можуть бути травми чи навіть серйозні операції та інфекції. У нас уже був випадок, коли доводилось робити хірургічне втручання. У будь-якому випадку лікар потрібен, щоб нам було спокійніше, бо життя людей у пріоритеті.

– А як ви переносите низькі температури? Звикли уже до холоду?

– Норвезький полярник Фрітьйоф Нансен колись сказав, що єдине до чого не може звикнути людина, так це до холоду. Я з ним погоджуюсь. Але ми живемо в 21 столітті, нам навіть екіпіровку зараз шиють за персональними розмірами. Зараз тут на станції гарні умови для роботи. Біологи виходять в океан на човні на цілий день, одежа тепла і надійна. У нас всього достатньо.

Станція з року в рік стає все сучаснішою та комфортабельнішою. Те, що працюючи на нашій станції ми весь термін знаходимось в стані зими, потужних вітрів і снігу, але будемо відвертими, станція розташована на узбережжі материка, і тут погода значно м’якша, чим в глибині материка. Крім того, в останні роки досить помітний тренд на потепління в регіоні Антарктичного півострова.

 

– Про Антарктиду ходить багато міфів, які найабсурдніші речі ви чули?

– Стосовно цікавих чуток про цей край, то тут їх безліч. Хтось каже, що в Антарктиді є ворота у потойбічний світ. Дехто вірить, що тут були гітлерівські бази. Але то все чутки.

Інша справа, коли ми стикаємось з тим, що ми не можемо пояснити. Весь світ зараз дивується дивовижною картою Пірі Рейса, яку знайшли в минулому столітті в архівах в Стамбулі. Карта датується приблизно 1513 роком і там є чіткий опис Антарктиди, яку відкрили тільки через 200 років. От це дивовижно - звідки взялися ці знання?

Є й смішні моменти. Іноді жартують про те, що чим займаються полярники на Південному полюсі - кажуть, що ми пінгвінів перевертаємо.

Також люди плутають і кажуть, що в Антарктиді живуть полярні ведмеді, але вони водяться в північних широтах, а у нас - пінгвіни.

До речі, зараз до станції приходять уже перші пінгвіни. Їх тут вже є близько 15, а скоро буде дуже багато, робитимуть гнізда. Ми до них не підходимо, бо нам заборонено втручатися у їхнє життя. Але нас вони не бояться.

Найбільше біля станції живе субантарктичних пінгвінів

– Багато мандрівників мріють побувати в Антарктиді. Чи взагалі у майбутньому реальний туризм на цьому материку?

– На Антарктичному півострові дуже розповсюджений туристичний рух і я думаю він і буде в цьому сезоні десь приблизно з другої половини січня до березня. У цей час акваторія наших островів більш-менш відкрита від льоду і судна можуть заходити. У нас бувають заходи туристичних суден або яхт. Просто останні декілька років була ця епопея з ковідом, в минулу мою експедицію ми були не вакциновані, тому заборонено було заходити суднам на станцію.

– Тобто ви можете перетинатись ще з іншими людьми? Чи ви комунікуєте тільки між собою - ці 14 людей, які на острові?

– Цього року після відходу нашого судна забезпечення "Ноосфери" до нас ще заходив британський криголам "Сер Девід Атенборо". Вони вертались зі своєї станції Розера. Це було десь в березні чи на початку квітня. Вони проходили біля нас, зупинились і чоловік 10 побувало у нас на станції. А ми зробили візит до них на судно.

Ближче до Антарктичного літа вони можливо знову до нас зайдуть. До речі, в районі Антарктичного півострова антарктичним літом, коли дозволяє льодовий стан, приходить немало яхт. Маю з десяток друзів шкіперів та капітанів, дехто з них вже мені листи писав, що, мабуть, будуть в цьому році. Тобто вони просять дозволу стати біля станції, якщо все в порядку, ми дозволяємо і вони можуть короткий маленький візит зробити до нас, подивитись на станцію. А ми робимо маленьку екскурсію, спілкуємось.

Судно "Ноосфера" привозить команду та усі запаси харчів одразу на рік

- Іноді станцію "Вернадського" називають найпівденнішою частинкою України, а ви дотримуєтесь традицій? Святкуєте Різдво, Великдень? 

- Під час війни назвати це якимись святкуваннями не можу. Суто, щоб підтримати традиції. Звісно, ми стараємось бути в цьому плані якби в тонусі. Ми спокійно відзначаємо всі дні народження зимівників - трохи сидимо за столом, спілкуємось, від нашого кухаря обов’язково буде торт.

Кожну суботу у нас більш-менш урочиста вечеря. Кухар нам готує страви, картоплю чи якесь м'ясо по особливому рецепту. Ми одягаємося в чисті сорочки, свіжу одежу, щоб бути "схожими" на людей. Це треба, щоб не забувати, що ми теж є джентльменами та іноді просто хочеться переодягатися зі своїх робочих костюмів у звичайну одежу.

Поблизу станції щорічно гніздять багато пінгвінів (фото надані прес-службою станції "Академік Вернадський")