Про життя в умовах війни, бронювання артистів-чоловіків, виховання доньки після розлучення з чоловіком та те, чи правда, що раніше росіянам платили більше, аніж нашим акторам - в інтерв'ю РБК-Україна розповіла акторка Ольга Атанасова.
Атанасовій 40 років, вона стала відомою ще у студентські роки, коли носила дівоче прізвище - Лук'яненко. Вона грала в російському серіалі "Кадети" та бачила, як ставляться до акторів з України на майданчиках, де були "колеги" з країни-агресорки. Нині ж артистка активно знімається у нових фільмах та серіалах, серед яких "Розтин покаже", а ще - гастролює з театром.
РБК-Україна розпитало Атанасову про секрети краси, ролі, якими вона пишається, прізвище чоловіка та те, чому російських акторів раніше цінували більше за українських.
– Часто актори кажуть, що на тлі повномасштабної війни зйомок стало набагато менше, і лише зараз все потроху відновлюється. Чи відчували ви це на собі?
– Скажу за себе, мене не було обділено ролям. Можливо, не так багато, але я б не сказала, що прям зовсім немає проектів. У мене проекти є, але наразі більше театральних робіт. Зараз у мене десь 9 робіт в театрі. Наприклад, за цей і попередній місяць було 22 вистави. Роботи більше, аніж було.
– А що вам подобається більше: зйомки в кіно чи робота в театрі?
– Я не можу отак визначити. Люблю кіно, обожнюю майданчики, от цей вайб особливий. І так само я люблю театр, тому що те, чого ми набуваємо в театрі, ми потім переносимо це в кіно. Тому не хочу навіть розподіляти, я люблю, коли в моєму житті є гармонія, баланс.
– Якби ви не були акторкою, ким би ви себе могли уявити?
Я уявляю себе всіма. Я можу бути і слідчим, і балериною, і співачкою, і ким завгодно. Але все це у мене таке кіношне, дуже яскраво я все це бачу. А на ділі це більш рутинна робота, мені здається, тому я дуже люблю свою яскраву роботу.
Коли я вступала, у мене був вибір: або піти шляхом дідуся, він у мене слідчий, або піти й бути акторкою. І мистецтво перемогло, я дуже радію цьому.
– Як змінилися ваші погляди на життя за час повномасштабної війни?
– Що стосується моїх якихось принципів, то вони не змінні. А що стосується життя, я думаю, що ми всі змінилися. Мене більше не так цікавить матеріальне, наскільки дорога ця суконька чи сумочка. Все це пішло на другий план. Ти розумієш, що найважливіше - це життя. Мене завжди сварили деякі люди за те, що я живу одним днем. І от наразі я розумію, що все правильно я робила.
А стосовно матеріального, то зараз більше йдеш не до грошей, а до себе внутрішнього. Я стала більше спілкуватися з донечкою і це просто моє щастя. Я знайшла для себе дуже багато всього в ній: вона мій коуч, моя подружка. До повномасштабної війни я не приділяла їй стільки часу, тому що постійно працювала, у нас була няня. А потім все це на мені: уроки, приготування їжі і так далі.
Спочатку було якось несподівано, бо дуже багато чого я не робила, або робила тільки на вихідних. І от наразі вже який рік я можу бути просто матусею, подружкою. Я знайшла доньку для себе, справжню, це і є справжня любов.
– Вже відомо, що в Чернігові в театрі не вистачає чоловіків (через мобілізацію і повномасштабну війну), тому жінки вимушені виконувати чоловічі ролі. А ви помічали, що чоловіків-акторів стало менше?
– Не можу сказати. В моєму колективі, де я працюю, слава Богу, всі наші чоловіки-актори. Але у мене ще дуже багато вистав, де тільки жінки, наприклад, "Дівич-вечір", "Серцеїдки". Тому поки я такого не відчула.
– А чи погодилися б ви зіграти чоловічу роль, якби таке сталося?
– Це якось дивно, хоча в театрі Шекспіра грали лише жінки. Може, як незвичайний експірієнс, дивлячись який матеріал. Мені здається, жінки мають грати жінок, а чоловіки - чоловіків.
– Є роль, на яку ви ніколи не погодитися? Можливо, якась містична чи моторошна.
– Я актриса, тому можу зіграти будь-яку роль. Головне - щоб вона мене зацікавила. Немає ніяких таких забобонів стосовно ролей. Все залежить від матеріалу, від підходу, від режисерського рішення.
– Що ви думаєте щодо бронювання чоловіків-акторів, це потрібно?
– Я вважаю, що кожен тримає свій тил. І кожен допомагає чим може, як може. Тому я вважаю, що актори-чоловіки теж багато цього роблять. І не треба дивитися тільки на те, що хтось актор, треба дивитися, що конкретно ця людина робить для того, щоб поліпшити ситуацію в країні. Я вважаю, що дуже багато акторів, які наразі лишилися тут, дуже сильно допомагають. Дуже багато волонтерської діяльності, багато всього. Тому вони мають право, я вважаю.
– До речі, іноді можна зустріти таку думку, що нібито в умовах війни ми не маємо веселитися, ходити в театр, в кіно і так далі. Що б відповіли тим, хто так каже?
– Кожна людина має право на свою думку. Але мені кожен день приходять в особисті повідомлення подяки за те, що ми робимо, за те, що ми надихаємо глядача, за те, що в ці складні часи люди мають змогу відчути якісь позитивні емоції. Тому я впевнена, що театр має бути.І таким способом ми лікуємо душі, можна сказати. Дуже часто до нас приходять військові, і тим самим вони теж підтримують те, що ми робимо. Ми робимо це з вдячністю за те, що ми маємо змогу це робити.
– Ви граєте разом з Адою Роговцевою, яка вона в реальному житті?
– Вона чудова. Я дуже люблю цю людину. Для мене це взірець жіночності, розуму, усіх чудових якостей, якими наділена жінка. Для мене це жінка, в першу чергу. Її погляд на життя - я вчусь дуже багато чому в неї. Те, які в неї очі, те, як вона може все перевести в гумор. Вона як дитина в якихось речах. Мені пощастило знати цю людину багато років, працювати з нею на одній сцені.
– А є якісь поради, які вона вам давала?
– Якісь поради є, але це тільки дуже, мені здається, особисте. Втім, головна її порада - бути вірною собі.
– Поговоримо про "Кадетів" та російські серіали. Раніше існувала думка, що українським акторам платили менше, аніж росіянам. Це правда?
– Я не питала, скільки отримували росіяни, бо я знімалася, можна сказати, ще студенткою. І наші гонорари і в моїй країні були не дуже великими. Але думаю, що це правда. І було ж таке, до речі, що платили в Україні акторам з Росії більше, аніж нашим акторам.
– Ще кажуть, що раніше на знімальних майданчиках росіяни та українці були не на рівних, що в Україні давали кращі ролі не нашим акторам.
– На жаль це правда, так і було. Але це ж не ми особисто робили. Це робили наші продакшени або продюсери, канали. А те, що їм давали найкраще - вони себе відчували в дуже казкових умовах. Вони цього вимагали і їм це давали. Їх тут дуже сильно бавили. Думаю, що актори з РФ навіть у своїй країні не були такими потрібними, як у нас.
– А чому, на вашу думку, так відбувалося?
– Бо, на жаль, не цінували своїх зірок, тому що орієнтувалися на РФ. І зірки звідти диктували, які актори мають бути. І тут проблема, скоріше, в тому, що ми самі не цінували своїх зірок. Подивіться, скільки зараз в нас багато талановитих людей. Вони ж завжди були, правда? Просто їм наразі дали шанс. А раніше не всі навіть отримували такий шанс.
Мені нема на що жалітися, бо я якраз багато знімалася, в мене були хороші ролі в ті часи. Але ж не давали багатьом людям цей шанс. Хоча й пам'ятаю, в якийсь проект вже були затверджено на головну роль акторку з РФ. І коли я приходила і казала режисеру, що я бачу себе в цій ролі, що я маю її виконати, мені казали, що вже затверджено. Але я просилася, завдяки наполегливості мене потім затверджували на головні ролі.
– А хтось колег з Росії писав вам після 24 лютого 2022 року?
– Дивно, але ніхто. А, може, і не дивно. Жодна людина не написала. Я нікому не писала і мені ніхто не писав. На початку повномасштабної ми закликали артистів сказати правду, але нас блокували.
– Є роль, якою ви найбільше пишаєтеся? Можливо, була якась знакова.
– Я люблю всі свої ролі. Але знакова - коли зіграла Джульєтту в театрі. Бо це був початок кар'єри і вона була така дуже вдала, я нею пишаюсь. А в кіно, думаю, що все ще попереду.
– А є роль в театрі чи в кіно, про яку ви шкодуєте або навіть соромитеся її?
– Ні, жодної. Я дуже прискіпливо відношуся до сценаріїв, які я обираю.
– Поговоримо про особисте. Нині ваше серце вільне?
– Моє серце вільне. В моєму серці живе любов, але це любов до моєї доньки Адель.
– Вам, до речі, пишуть в соцмережах, запрошують на побачення?
– Так, звісно, але я дуже багато чого не читаю. Плюс я навіть зі знайомими людьми не можу піти побачення, бо немає часу.
– Назвіть три чітких "ні" в чоловіках.
– Невихованість, я дуже не люблю невихованих чоловіків. Друге - нарцисизм, коли людина любить тільки себе і більше нікого не поважає, окрім себе. І жадібність.
– Ви розлучилися зі своїм чоловіком у 2022 році. Нині він підтримує вас та доньку фінансово, бере участь у її вихованні?
– Колишній не проживає на території України, тому вихованні доньки повністю на мені. Адель я виховую самостійно.
– Ви брали прізвище чоловіка, після розлучення не думали повернути своє?
– Знаєте, мені просто так подобається, як у мене в соцмережах, "Ананасова". Якби можна було змінити на "Ананасова", то я б змінила. Мені просто прізвище подобається. Я ніяк не пов'язую себе зі колишнім чоловіком. Коли я вийду заміж, то зміню прізвище, але якщо воно мені буде подобатися.
– Ваша фігура вражає, як ви тримаєте себе у формі?
– Я займаюся спортом, це не секрет. І я дуже це люблю, коли є вільний час, я можу займатися ним 5 разів на тиждень. І навіть коли важко, бо спорт мене мотивує. Стосовно їжі, я можу собі дозволити те, що я хочу, але не люблю солодке. Іноді на мене щось находить, тоді я можу з'їсти пів київського торта, або ще щось. Але то таке, раз на два-три місяці буває, і я собі дозволяю це їсти.
Думаю, у мене вже відпрацьовано правильні звички, тому чогось такого на постійній основі (чипси та інше) мені просто не хочеться, я вже таке не їм, бо мені воно не смачне. Їм більше овочі, перестала їсти наразі жирне м'ясо, їм курку, овочі, салати. Тобто моя їжа дуже схожа постійно. І звісно, якісь нервові напруження діють на мою фігуру також, бо у мене ще давно було три введення у виставу, тому це також впливає на форму.
– А чи можете ви розсекретити свою вагу?
– Десь 50-51 кілограмів.
– Як ви ставитеся до так званих "уколів краси"?
– Я не кажу, що це погано. Думаю, що оці мезотерапії, які з маленькими голочками, це як вітаміни, ними можна підживити шкіру. Ботокс я собі не колола, в цьому немає потреби. В мене дуже хороший косметолог, який радить мені, що мені потрібно, що не потрібно. І наразі всі мої косметологічні дії направлені на збереження того, що я маю. Тобто на підтримку, якісь масажі, а не радикальні методи.
– Щодо радикальних методів. Чи думали ви про якісь серйозні підтяжки та операції в майбутньому, умовно після 50-60 років?
– Мені важко про це щось казати, бо я більше сподіваюся на те, що винайдуть якусь пігулку, я її прийму і просто залишуся такою, яка є. Але головне, щоб людина була щасливою. Якщо ця операція дійсно потрібна і вона допоможе людині стати впевненою, то так. Але ж багато такого, що проблема більше в голові. Тому спочатку потрібно розібратися, чи точно операція вирішить всі твої проблеми.
– Розкажіть про принципи виховання вашої донечки.
– Мій головний принцип виховання - це любов. Я не сварю її за навчання. Моя Адель самостійно вже давно робить уроки, бо я вирішила: або ми з донькою подруги, або я для неї суворий вчитель. Я не хочу бути суворим вчителем. В нас просто є домовленості щодо оцінок. Якщо вона дотримується цього, якщо мені не телефонують зі школи - я взагалі не контролюю її навчання, не перевіряю зошити.
Якщо щось вже не те, то я, звісно, втручаюся і починаю вже розбиратися з ситуацією. Наші стосунки побудовано на довірі, тому вона може розповісти мені абсолютно все. Тому це найголовніше. Вона мені дуже допомагає, я такою не була. Вона хоче мене радувати, коли бачить, що я втомлена після гастролей, то вдома прибере, квіточки поставить. Вона молодець, мені дуже пощастило з дитиною.
– А як щодо соцмереж? Вона сидить в TikTok чи Instagram?
– В TikTok я не дозволила їй зареєструватися, тому що, по-перше, це по віку не дуже підходить, по-друге - там контент не дуже сприятливий. Хоча вона щось дивиться в інших соцмережах, не забороняю. Я просто їй кажу, що є речі, яким в соцмережах вірити не можна, все треба перевіряти. Вони зараз дивляться і потім розповідають про щось, ніби це факт, а це неправда.
– На жаль, все одно в наш інфопростір просочується російський контент: блогери, пісні, їхні тренди. Як ви пояснюєте доньці, що це не нормально і цього варто уникати?
– Тут пояснювати особливо і не потрібно, тому що діти все це бачать. Якби ми жили десь за кордоном, то, можливо, треба було пояснювати. А тут все зрозуміло і так. Можу зізнатися, що моя дитина не розмовляє виключно українською. Але, скажімо, тиснути на неї я теж не буду, тому що це має бути її рішення. Воно прийде, якщо це показувати своїм прикладом. Слухаємо українські пісні красиві, дивимося фільми виключно на Netflix українською мовою. До неї прийде і вона сама почне розмовляти виключно українською мовою.
До речі, в прем'єрному 4-ому сезоні детективу "Розтин покаже", який зараз транслює канал ICTV2, Атанасова зіграла господарку кафе-вагона Дашу - розумну, красиву, вільну жінку. У минулому сезоні в неї був роман з головним героєм Олегом Гончаром, але й у 4-ому Даша не залишиться сама.
Вас можете зацікавити