Известный украинский певец и продюсер Дмитрий Монатик (MONATIK) впервые принял участие в поэтическом проекте Павла Шилько “Буремні вірші”, в котором известные украинские звезды читают поэзию, которая была создана во время полномасштабной войны России против Украины.
Стихотворение с названием "Если у меня остался только день" артист написал под влиянием чувств и переживаний, причиненных этой войной.
В нем автор обращается к войне, как к человеку, с которым ведет тяжелый разговор.
Певец лично озвучил свое авторское стихотворение, а команда проекта положила его на музыку, дополнила эмоциональным ассоциативным видеорядом и опубликовала на YouTube.
"В это свое произведение Дмитрий вложил сильнейшие месседжи, адресованные войне, которая продолжается сейчас в Украине. Пронзительные метафоры, жесткие и реалистичные образы, безусловный поэтический талант Дмитрия заставят зрителей слушать эти строки, затаив дыхание", - говорит Сергей Затула, сопродюсер “Буремні вірші”.
І навіть якщо в мене залишився лише день
Знай, що попереду усе життя в таких як я
Назад вже вороття немає
Будинок рідний враз перетворився на намет
І вони не забудуть тих очей, що закривалися від рук твоіх із злим татуюванням "Z"
Сама не разгадаєш. Іди геть! Бо ти вже не така страшна.
Сьогодні вперше за ті дні, що нам здаються довгими роками, - посміхаюсь
І посмішку мою запам'ятай. Згадуй навіки.
Уві сні і наяву. Доки повільно у глибоких водах від самотності зникаєш.
А я стою. Дивлюсь на тебе і дивуюсь:
Це ж треба низько впасти так, що діти твоїх птиць-убивць малюють?
Я бачив. Бачила і ти. Я вибачаюсь, якщо раптом і драматизую
Але вуста твої нечесні, чесно кажучі, вже не працюють
Я впевнений, що ТИ тепер драматизуєш...
Прийшла пора тобі піти. Йди геть!
Поглянь, що в мене ти забрала! Що ти наробила!
Ти розвалила міста в мені... мости в мені.. людей в мені вбила!
А я стою. І мрії створюю ще дужче. І дуже чітко уявляю, як на моїй землі все зажило...
Як обіймаються від щастя рідні душі, я чую як сміються, як забувають все, що їх бентежило...
Я бачу: діти бігають у парку. І пролунала не сирена, а шкільний дзвінок.
Діти усі сіли за парту, мистецтва розпочався в них урок
Я бачу: люди ходять у кіно і на концерти.
Співають в унісон разом відверто.
Так, шрами на душі і тілі заважають їм, глибокі ті, що ти лишила.
Але вони танцюють і стрибають вище,що є сили! Біль зникає, знаєш?
Я бачу: мати обіймає свого сина, я бачу, як вогонь вже загасили у містах.
Я відчуваю,як зникають біль, страждання, сльози і народжується сила.
Я відчуваю,як зникає страх... Я бачу, люди повертаються з чужих земель
На землі, котрі так любили з самого дитинства
Я чую,ю в небесах літають літаки, - їх не бояться , бо вони летять із миром до землі
Землі, на котрій сяє мир, добро, взаєморозуміння і єдинство
Я чую, як птахи співають, бачу як виходить сонце з горизонту
Я бачу: прокидаються міста і всі по своїм справам розбігаються
Діляться планами вуста, - всі на улюбленій роботі...
Я чітко чую: друзі гучно обговорюють свій день у парку, не на фронті.
Я чую свіжий і такий смішний стендап і люди сльози витирають вже від сміху... безтурботно
Я бачу, як зникають танки. З'являються набридливі з автомобілів пробки
Думки несуться у танок і перетворюються мрії про майбутнє в замальовки
Я чую літо нам свої вірші красиві теплі знов пише
Всупереч тих, які були раніше. Я відчув.
Навколо лише справжня, гучна, улюблена до болю у душі - місцева тиша
Мені не вистачить години описати все, у що я вірю. Дня - тим паче.
Ми жили добре. Жити будемо ще краще.
Я щіро вірю, що я це побачу. Та навіть якщо в мене залишився лише день -
Знай, що попереду усе життя в таких як я
Як думаєш, Вони тобі таке пробачать?
Напомним, ранее певец Александр Положинский "разорвал" русских актуальным стихотворением.
Мы также писали, что украинский защитник написал стих, который трогает до слез.