У Львові виявили давні фрески під розписами церкви: їм сотні років!

У Львові по вулиці Винниченка завершили перший етап дослідницьких робіт у церкві Святого Архистратига Михаїла. Під час були знайдені первісні фрески, які були приховані під пізнішими нашаруваннями.

За словами фахівців, цей костел раніше належав кармелітам і він є дуже рідкісним архітектурним типом однонавного храму з глибокими бічними каплицями та багатим малярським оздобленням інтер'єру.

Стародавні фрески були знайдені під поточними розписами й навіть відомо, хто та коли їх замалював. Під час реставрації у XIX столітті Леонард Захарський перемалював значну частину первісних фресок, які були у костелі ще з 1730-х років.

Минулого року дослідники провели діагностику елементів малярського оздоблення храму, провели лазерне сканування інтер'єру церкви, фотоінвентарізацію стінопису, фотограмметричні обміри розписів, а ще - консерваційну креслярську документацію.
У львівському костелі знайшли старовинні фрески (фото: facebook.com/InstytutPolonika)

"Багаторічна занедбаність призвела до незадовільного стану малярського оздоблення храму. Щоб зупинити процес деградації, розпочали комплексне міждисциплінарне консерваційне дослідження, яке мало на меті визначити ступінь і причини пошкодження розписів та провести інвентаризацію всього інтер’єру для підготовки до майбутніх консерваційних робіт", - написали мистецтвознавці у своєму звіті.

Реставратори дослідили пігменти, склад розчину, рівень забруднення та провели дослідження в ультрафіолетовому світлі, щоб більш деталізовано роздивитися розписи.

Історія цього костелу дивовижна і за роки існування він зазнав багатьох трансформацій. Його почали будувати 1634 року як костел Відвідин Діви Марії при монастирі кармелітів босих. Тодішній король Владислав IV Ваза зробив пожертву на будівництво костелу - на честь перемоги Речі Посполитої у війнах з Московією та Туреччиною.
Знайдені фрески були приховані під іншим шаром малюнків (фото: facebook.com/InstytutPolonika)

Будував костел львівській муляр з ломбардського містечка Борніо - Адам Ларто на прізвисько Покора. За іншими даними - автором проєкту був архітектор Ян Покорович.

А фрески XVIII століття, ймовірно, належать авторству невідомого майстра з Італії. Існує гіпотеза, що майстер був з Болоньї, який навчав о. Бенедикта Мазуркевича, а той - Станіслава Строїнського. У 1642 році у зведений костел та монастир поряд оселилися отці кармеліти.

Костел стояв за межами міських фортифікацій і через це часто зазнавав нападів та руйнувань. А от монастир був своєрідною фортецею, яка входила в загальну систему і він був укріплений високими мурами.

Комплекс вистояв під час татарсько-турецьких облог (1672 та 1695 роках), однак у 1704 році монастир захопили шведи.

У міському мурі свого часу спеціально пробили Босяцьку хвіртку - для ченців-кармелітів. І саме через неї військо шведського короля Карла XII увійшло до середмістя та захопило Львів.

У 1717 році кармелітам вдалося відновити костел. У 1731-1732 роках італійський художник Джузеппе Педретті разом зі львівським учнем-монахом Бенедиктом Мазуркевичем виконали фресковий розпис стін та склепіння. Стінопис реставрували та частково змінювали у 1870, 1906 та 1918 роках.

У XIX столітті в костелі проводили масштабні реставраційні роботи. Конструкцію будівлі тоді укріпили, а значну частину фресок - перемалювали. У 1938 році провели ще одну реконструкцію - під керівництвом Єжи Яніша. Тоді майстри перефарбували міжнавнові стовпи.
Фрески знаходяться в катастрофічному стані (фото: facebook.com/InstytutPolonika)

У 1945 році радянська влада закрила монастир і ченці переїхали до Кракова. Спочатку споруди монастиря стали місцем проживання безпритульних, а потім склади. В колишніх келіях зробили гуртожиток.

Згодом у монастирі розмістили Музей науки та техніки, в деяких приміщення були реставраційні майстерні.

Протягом 1960-1980 років сад колишнього монастиря був місцем для збору молодіжного неформального об'єднання "Республіки Святого саду", де збиралися львівські хіпі. У 1979 році храм передали Львівському історико-архітектурному заповіднику.

А у 1991 році костел передали ченцям Студійського Уставу УГКЦ. На той момент там був розташований склад будівельних матеріалів. Кажуть, що приміщення було переповнено сміттям, яке вивозили протягом двох тижнів, а стіни довелося мити за допомогою пожежної машини.

Окраса святині - унікальний вівтар у формі святині (темп'єтто) з чорного та червоного мармуру. Це єдина мистецька пам'ятка, що походить з часу будівництва костелу. Нині в оздобленні інтер'єру можна побачити фрески та епітафії ХІХ століття, частково збереглись дерев’яні скульптури, зокрема постать летючого ангела.