За даними омбудсмана Дмитра Лубінця у цивільному полоні перебувають майже 16 тисяч цивільних громадян з України. Водночас реальна кількість незаконно затриманих цивільних може бути значно вищою через обмежений доступ до інформації.
З початку повномасштабного вторгнення Україні вдалося повернути лише 171 особу. Процес повернення ускладнюється тим, що у світі не існує механізмів обміну цивільних бранців, а на окупованих територіях Росія продовжує незаконно утримувати українців, піддаючи їх тортурам та знущанням.
Медичний психолог, керівник Київського обласного центру соціально-психологічної допомоги та психолог проекту Assisto Василь Гуменюк розповів РБК-Україна, як допомогти людині, яка повернулася з полону, аби полегшити її біль.
"Коли ми порівнюємо військових та цивільних, ми розуміємо, що велика частка комбатантів має спеціальну підготовку, і якщо навчання якісне, особливо це стосується спецслужб, їх власне готують до полону, і до того як із цим справитись. Ті, хто пішли добровільно на службу, також можуть бути психологічно більш готові до такого розвитку подій", - пояснює психолог.
Але у випадку з мобілізованими військовими ситуація трохи інша. За словами експерта, не всім щастить загартовуватися до такого досвіду, проте все одно десь на підсвідомому рівні боєць допускає можливість полону.
"Найскладніша категорія осіб в цій групі - мобілізовані військовослужбовці-новачки, які не встигають отримати достатню підготовку й змушені потрапляти на фронт раніше, ніж це було б можливим за інших умов. І авжеж тут вони мало чим відрізняються від звичайної цивільної людини, котра потрапляє до катівень", - зазначив Гуменюк.
Між тим, не менш важливим є індивідуальний фактор. У кожного із нас свій особистий життєвий досвід і психотип, інколи ми можемо зрозуміти те, як ми себе поводитимемо тільки перед лицем смерті.
"Я чув не одну історію, коли цивільна людина без досвіду могла проявити себе стійко і холоднокровно в умовах невизначеності, перебуваючи в незаконному ув'язненні. Варто пам'ятати, що вирішальний фактор, як буде проживатися перенесений досвід в майбутньому, відіграє наша психіка, і те, як вона інтерпретує пережите", - вважає психолог.
"У кожного залишиться свій слід, але наслідки будуть різні. Тому у всіх будуть якісь зміни, у кожної особи своя "температура плавлення", і те, який у людини досвід, темперамент, та і характер в цілому, буде впливати на те, як вона пройде ці випробування", - додав він.
Найпоширенішим наслідком, що може мати цілу низку проявів, є посттравматичний стресовий розлад. Його симптоми:
Людина може реагувати на певний звук, запах чи слово, яке здатне повернути її у стан, який вона пережила під час утримання чи тортур. Під час утримання чи полону мозок зазнає деструктивних змін, тому після повернення додому таким людям потрібна підтримка психотерапевта, та інколи психіатра, який за потреби може призначити і медикаментозну терапію.
"У звільнених з полону також можуть загостритись і психологічні прояви (латентні психологічні розлади). Наприклад, якщо до полону людина була схильна до межових розладів особистості, цей стан може загостритись - найслабкіші ланки психіки відреагують в першу чергу", - пояснив Гуменюк.
Якщо ж, наприклад, у людини є схильність до захворювання на біполярний афективний розлад, то у безпечних умовах він може проявлятися мінімально - чергуванням хорошого і поганого настрою, піднесенням та депресією тощо.
"Такий прояв називається циклотимія, і якщо він не є частим та інтенсивним, може вважатися нормою. Людина вчиться жити з таким станом, але коли вона переживає гостру стресову подію він може загостритись й інколи навіть переростати у біполярний афективний розлад", - розповів психолог.
Окремий наслідок травми - розвиток психозів. Насправді, зауважує експерт, це серйозний психічний стан, при якому людина втрачає контакт з реальністю. Серед основних його проявів:
"Психоз може бути проявом в тому числі й шизофренії. Я неодноразово стикався з ситуаціями, коли до полону людина була абсолютно здорова, а після звільнення вона мала ознаки психозу. У моїй практиці є кейс, коли після звільнення з полону людина почала хворіти на злоякісну форму шизофренії, почала агресивно поводитися щодо оточуючих, навіть заподіявши ножове поранення своєму сусіду", - розповів психолог.
"На превеликий жаль ці ситуації трапляються. Якщо говорити про шизофренію, як правило нею хворіє близько 1% населення - це не так вже й багато. Але тут діє причинно-наслідковий зв'язок: якби людина не пройшла цей гострий стресовий досвід - був би шанс, що вона ге захворіє", - також зазначив він.
Не запитуйте про деталі утримання - це найперше і найголовніше правило, наголошує експерт. Пам'ятайте, усе, що повертає людину до пережитого досвіду, може нести ризик ретравматизації.
При комунікації зі звільненими полоненими важлива емпатія, яка містить у собі часткове прийняття та розділення переживання.
Спочатку розповідає психолог, після повернення з полону, усі переживають певну ейфорію, піднесення, задоволення. Але потім, коли і сім'я, і сам вцілілий стикаються з реальністю, зі складністю отримати допомогу, з юридичними барʼєрами для того, щоб отримати ті, чи інші виплати або підтримку від держави, ця рутина виснажує їх додатково. На цьому етапі в сім’ях можуть початися внутрішні конфлікти, особливо якщо це було частим явищем до пережитих подій.
Близькому оточенню важливо зрозуміти, що людина, яка пройшла полон, вже трохи інша людина, і навчитися з розумінням ставитися до цього. Після полону вцілілі можуть по-різному себе проявляти, але це не означає, що варто потурати всім негативним проявам.
Важливо, наголошує експерт, берегти і захищати свої особисті кордони. Але разом з тим пам'ятайте, після пережитого досвіду кожному треба дати певний час на відновлення. Якщо є потреба - допомогти знайти психолога чи іншу соціальну підтримку.
"Гострі стресові події, як правило, спричиняють наслідки саме в найбільш уразливих аспектах психіки. Водночас навіть після глибокого травматичного досвіду - зокрема полону чи насильства - повернення до безпечного середовища може стати початком процесу відновлення та поступового покращення психоемоційного стану", - розповів Гуменюк.
Початковою умовою для повернення до попереднього життя є наявність безпечного і підтримуючого середовища: поруч мають бути люди, з якими пов'язане відчуття приналежності, довіри та емоційної безпеки. Саме контакт зі "своєю зграєю" (родиною, близькими або спільнотою) і відновлення базового відчуття свого місця в соціумі створюють фундамент для подальшого одужання.
"Сьогодні техніки самодопомоги є поширеними, і я вважаю кожна людина має ними володіти. Але зверніть увагу: будь-які техніки чи вправи працюють лише тоді, коли вони доведені до автоматизму", - наголосив психолог.
"У стресовій ситуації ми забуваємо все, що ми знали та вміли, тож часто у таких обставинах людина їх не використовує. Тому найбільш дієвий метод - це регулярна практика, навіть коли для цього немає потреби", - додав він.
Одна з корисних технік самодопомоги називається "mindfulness" - допитливе спостереження, коли людина навчається занурюватися в якийсь процес, що відбувається тут і зараз.
"Думки будуть повертати вас знову до стресової події, не варто їх пригнічувати - спробуйте просто повертати всю увагу на ту склянку, що тримаєте в руках. Вивчайте, досліджуйте вагу, форму, текстуру, як падає світло, як воно просвічується, яке воно на дотик. Потім залучайте нюх, піднесіть склянку з водою до губ, але не пийте воду з неї", - пояснює Гуменюк.
"Далі наберіть маленьку кількість цієї рідини, спробуйте її смак і намагайтеся всю увагу тримати саме на цьому процесі. І вже потім зробіть ковток. Після цього подивіться навколо, знайдіть і зафіксуйте 5 предметів. Наприклад, лампа на столі стоїть, телефон лежить поруч, вікно, карниз тощо", - продовжив він.
Потім сфокусуйтесь на трьох-чотирьох звуках, які ви чуєте навколо. Зверніть увагу на шум автомобілів за вікном, спів птахів тощо.
Після цього зверніть увагу на 2-3 запахи навколо, або відчуйте, яке повітря у кімнаті: сухе, холодне, тепле, холодне, гаряче. Після цього спробуйте уявити якусь річ, дві речі на смак, які ви любите. Далі спробуйте доторкнутися до чогось - до поверхні, на якій ви сидите, до стільця, стола тощо.
"У більшості випадків в нашій голові ми прокручуємо своє кіно, у звільнених з полону воно, як правило, драматичне, трагічне, страшне й неприємне. Мозок, ще раз повторюсь, часто не відрізняє реального від нереального. І тому він переживає це так, ніби це дійсно з ним відбувається зараз. Ця вправа дає можливість повернутися в "тут і зараз", - розповів експерт.
Завдяки ній можна зрозуміти - ось вона, реальність, вона така і вона переді мною. І хоча "кіно" все одно буде повертатися в голову, така техніка допоможе знизити рівень кортизолу, і як наслідок знизити силу стресу.
"Mindfulness-техніка є науково доведеною, і якщо її регулярно практикувати - у 50% вона може дати помітний результат. Тому тут важлива періодичність повторень. Якщо техніку підточити до автоматизму, так само в стресовій ситуації, ми зможемо її ефективно використовувати. Тому автоматизм - найкращий інструмент допомоги у цьому", - резюмував Гуменюк.
Вас може зацікавити
Варто врахувати, що матеріал підготовлено ГО "Нові Українські Наративи" у межах гранту, наданого Проєктом ЄС "Право-Justice", що імплементується Expertise France. Її зміст є виключною відповідальністю ГО "НУН" і не обовʼязково відображає позицію Європейського Союзу.