Єдина країна у світі, яка не має столиці: що про неї відомо

Науру - мікродержава з несподіваним устроєм

Науру - це найменша республіка у світі за кількістю населення після Ватикану. Площа країни - лише 21 квадратний кілометр. Населення - близько 12 тисяч осіб.

Острів знаходиться на відстані 42 кілометри на південь від екватора. Заселений корінними народами Мікронезії та Полінезії.

Науру не має офіційної столиці, хоча всі урядові установи, парламент та резиденція президента розміщені в районі Ярен. Саме Ярен де-факто виконує функції адміністративного центру, але на жодному міжнародному рівні не визнаний як столиця.

Чому в Науру немає столиці

Причина банальна і водночас унікальна: через малі розміри держави не було потреби виділяти окрему столицю. Всі ключові функції зосереджені на одному узбережжі, але юридично статусу "столиці" не має жодна локація.

Це не помилка чи забуття, а свідоме рішення влади. У конституції країни не прописано жодного адміністративного поділу, який би визначав столицю.

Що ще варто знати про Науру

• У минулому країна була надзвичайно багатою через експорт фосфатів
• Протягом 1980-х Науру мав один із найвищих ВВП на душу населення у світі
• Через виснаження ресурсів та неправильні інвестиції, економіка занепала
• Нині країна отримує фінансову допомогу від Австралії та надає притулок мігрантам в обмін на фінансування
• У 1888 році острів анексувала Німеччина і приєднала його до Маршаллових островів
• У 1914 році острів захопила Австралія
• Після Першої світової Науру отримав статус мандатної території Ліги Націй під спільним управлінням Австралії, Нової Зеландії та Сполученого Королівства.
• Під час Другої світової Науру було окуповане японськими військами та звільнене тільки 13 вересня 1945 року, після капітуляції Японії.
• У 1968 році в Науру було проголошено Незалежність
• У Науру своя опріснювальна станція, оскільки на острові немає джерел прісної води
• Також є своя електростанція
• На острові ростуть кокосові пальми, фікуси, лавр та інші листяні дерева, в середині острова - гібіскус, вишня, мигдалеве та мангове дерева
• Усі ссавці на острів були завезені людьми: щури, коти, собаки, свині, кури

Науру сьогодні: життя без суєти

Науру має лише одну лікарню, одну авіалінію, кілька шкіл і жодної армії. Основна інфраструктура зосереджена в прибережній частині острова. Туризм не розвинений, візити обмежені, іноземцям в'їзд дозволяється лише за запрошенням.

Усе життя в країні тече в межах кількох кілометрів. Уряд працює, не маючи "столиці", і це влаштовує як владу, так і мешканців.

Як виглядає Науру зі супутника (фото: Вікіпедія)

Чим займаються мешканці Науру

Після занепаду фосфатної промисловості, яка колись робила Науру найбагатшою на душу населення, економіка країни суттєво змінилася.

Основні види зайнятості:

Державний сектор - найбільший працедавець. Люди працюють в урядових структурах, школах, лікарнях.

Сервісна сфера - невеликі магазини, кафе, логістика, обслуговування.

Співпраця з Австралією - частина мешканців зайнята у сфері обслуговування імміграційного табору, який фінансує Австралія (Nauru Regional Processing Centre).

Сільське господарство - у мікромасштабі. Вирощують кокоси, банани, утримують свиней і курей для себе.

Рибальство - важливе джерело їжі, але переважно не комерційне.

Мови в Науру

У країні є дві офіційні мови:

• науруанська (місцева мова, австронезійська)
• англійська (використовується в освіті, уряді, бізнесі)

Науруанською мовою спілкується більшість населення у побуті. Це унікальна мова, яка майже не має родичів серед інших мов світу.

Її викладають у школах, але англійська залишається головною в адміністративних справах та міжнародному спілкуванні.

Затока на узбережжі Науру (фото: Вікіпедія)

Що ще важливо знати

• У країні немає великих підприємств чи туристичної індустрії.
• Багато науруанців залежать від державної допомоги або грошових переказів родичів з-за кордону.
• Через обмежені можливості для працевлаштування, рівень безробіття високий, а багато молоді шукає шляхів виїзду.

Науру - виняток у світі. Держава без столиці, яка живе за власними правилами, історія якої колись була прикладом швидкого збагачення, а тепер - нагадуванням про вразливість маленьких країн.