"Доля не усміхається рабам": 20 потужних цитат Ліни Костенко про Україну, війну і кохання

Про Україну:

• "А ви думали, що Україна так просто. Україна - це супер. Україна - це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни"
• "Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивовижна-предивовижна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує ось аж тепер"
• "Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили вистави в концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А в нас є. "
• "Шматок землі, ти звешся Україною. Ти був до нас. Ти будеш після нас"
• "Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову"
• "Бо хто за що, а ми за незалежність. Отож нам так і важко через те".
• "Мова солов'їна, а тьохкають чортзна-що"
• "І щось у мені таке болить, що це і є, напевно, Україна".

Про війну:

• "Україна пручається, як Лаокоон, обплутаний зміями. Вона німо кричить, але світ не чує. Або не хоче почути"
• "Лінію оборони тримають живі"
• "Доля не усміхається рабам"
• "Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші"
• "У кожної нації свої хвороби. У Росії - невиліковна".

Про любов:

• "Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти в її очах. Жінка втрачає на інтелекті, лише коли закохана. Так що бажано стабільно підтримувати в ній цей стан"
• "Кохання - це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість"
• "Скільки років кохаю, а закохуюся в тебе щодня"
• "Чужа душа - то, кажуть, темний ліс. А я кажу: не кожна, ой не кожна. Чужа душа - то тихе море сліз. Плювати в неї - гріх тяжкий, не можна"
• "Страшні слова, коли вони мовчать"
• "Жінка - як музика, її можна любити навіть не дуже розуміючи"
• "І все на світі треба пережити, і кожен фініш - це по суті старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варто...".

Хто така Ліна Костенко

Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в Ржищеві (Київська область) у вчительській сім'ї Василя Григоровича та Зінаїди Юхимівни Костенко.

Невдовзі сім'я Костенко переїхала жити до Києва - у робітниче селище на Трухановому острові. Писати вона почала в літературній студії при журналі "Дніпро". Коли їй було 16 років, почали друкувати її твори.

Костенко була одним із лідерів шістдесятницького руху і приходила на суди до дисидентів, яким інкримінували антирадянську діяльність і пропаганду.

Найвідоміші її твори - роман у віршах "Маруся Чурай", поетична збірка "Над берегами вічної ріки", а також перший прозовий роман "Записки українського самашедшого".

Вас також може зацікавити

• 10 пісень на вірші Ліни Костенко, які має почути кожен
• Фото квартири, де живе Ліна Костенко
• Як сьогодні виглядає Ліна Костенко.