Зеленський, Буданов, Федоров: як відхід Єрмака змінив баланс сил у владі

"Це непростий кейс, коли голова твого Офісу з тобою політично конкурує. Питання другого туру турбує – і буде відкладатися на будь-якій людині, яка туди може потрапити", – говорить РБК-Україна співрозмовник у президентському оточенні.

Дійсно, за час української незалежності такого ще не траплялося. Якщо глава президентського офісу/адміністрації навіть був електоральним політиком, а не бізнесменом/функціонером, то вже точно не потенційним конкурентом своєму шефу на виборах.

Багато в чому через це Кирило Буданов і не виглядав основним претендентом на крісло глави ОП, що звільнилося після Андрія Єрмака, про що докладно писало РБК-Україна.

Нова роль Буданова в системі влади

За таких вихідних даних не дивно, що притирання між Зеленським і Будановим проходило не особливо гладко. За інформацією численних джерел РБК-Україна, кілька тижнів тому справа ледь не дійшла взагалі до розриву.

Але потім, як розповідають джерела РБК-Україна, між "людиною номер один" і "людиною номер два" відбулася відверта розмова про те, як їм конструктивно працювати далі. І напруга спала.

Глава Офісу президента Кирило Буданов на нараді (фото: Getty Images)

Хоча далеко не всі співрозмовники видання оптимістично оцінюють міцність цього "миру", в осяжній перспективі позиції Буданова в ОП, схоже, нічого не загрожує (ще у квітні в кулуарах ходили чутки про те, що його відставка можлива влітку).

"Сказати, що Зеленський і Буданов між собою всі крапки над "і" розставили – такого немає. Але все ж між ними стало набагато краще", – говорить джерело видання у вищому керівництві країни.

Інший співрозмовник у президентському оточенні наполягає, що масштаб проблем між Зеленським і главою його офісу занадто перебільшений.

"Вони не збігаються темпераментами, своєю емоційною натурою. Тому коли вони відносно мало спілкувалися, не йшли один одному емоційно на якісь поступки, то було складно. І обом довелося зробити кроки назустріч. Був досягнутий нормальний формат", – пояснює співрозмовник.

За його словами, певний негативний шлейф після епохи Єрмака досі відіграє свою роль. "Дехто збоку зазначає, що от Буданов не їздить із президентом у відрядження, а АБ (Єрмак, – ред.) раніше їздив постійно. Але справа у тім, що сам президент сприймає це як неправильне, що АБ завжди намагався бути поруч, і не хоче це повторювати. І Кирило намагається не йти в те саме русло, щоб не було помилок. Але між ними абсолютно нормальні стосунки", – пояснює співрозмовник.

Прізвище Єрмака в розмовах РБК-Україна на внутрішньополітичні теми виникає регулярно, що й не дивно – він відігравав надто велику роль у всіх державних і політичних процесах, і відігравав дуже довго.

Співрозмовники РБК-Україна, що на Банковій, що в інших органах влади, наполегливо запевняють: епоха Єрмака закінчилася.

"Він повністю злетів із радарів. Вони з президентом уже давно в дуже різних контекстах і масштабах завдань живуть. АБ займається зараз своєю судовою справою, і дай бог, щоб вона на АБ і закінчилася. А його вплив будувався на ньому самому, на його інтригах, на зіштовхуванні людей лобами. І ось коли він "випав", то все й закінчилося", – пояснює співрозмовник в оточенні Зеленського.

І додає: усі ті, кого було заведено вважати "людьми Єрмака", як-от прем'єрка Юлія Свириденко чи голова Нацбанку Андрій Пишний, насправді вже давно "не його". Або ніколи "його" і не були.

Як Банкова знову зайнялася Радою

Зараз Буданов дещо знизив свою медійну активність і більше займається рутинними справами.

Майже за півроку на посаді Буданов зумів налагодити конструктивні стосунки і зі своїми заступниками, які йому дісталися від колишнього керівника Офісу.

"Спочатку деякі придивлялися, часом виконували не всі доручення. Наприклад, Татаров, ті, хто по міжнародній лінії працюють. Але тепер це все минуло, і є конструктивна робота", – зазначає ще одне джерело РБК-Україна.

Серед напрямків, на яких зараз зосереджений керівник ОП – переговори та обміни, комунікація з бізнесом і підприємцями, а також робота Верховної ради.

Зокрема, Буданов, спільно з керівництвом парламенту і "Слуги народу" просунув ідею із зустрічами і з депутатами СН, і з опозицією.

"Це був наш план з реанімації роботи Ради. Щоб вона хоча б на апараті ШВЛ ще, скажімо, рік якось протягнула", – розповідає співрозмовник у парламенті.

Результат цих зустрічей складно назвати вражаючим, але все ж він є: Рада почала голосувати потрібні для закриття зобов'язань перед Заходом законопроекти, хоча б через один.

Як мінімум зі своєю фракцією президент збирається зустрічатися і в майбутньому. За інформацією РБК-Україна, останній такий захід припав йому до душі, як і самим депутатам. Наступного разу, попередньо, така зустріч може відбутися приблизно на День незалежності.

Зустріч Зеленського і Буданова з керівництвом "Слуги народу" (фото: t.me/V_Zelenskiy_official)

"Наші депутати такі: о, нас знову збирають. Тоді було зрозуміло – Єрмака знімали, а зараз ось знову, значить, хочуть нас послухати... А якщо до наступної зустрічі ще й вдасться розв'язати якесь важливе для депутатів питання, то взагалі буде захват", – каже співрозмовник у "Слузі народу".

З іншими фракціями ефект від зустрічей, очевидно, не настільки відчутний. Принаймні словесні перепалки в сесійній залі між СН і головною опозиційною силою, "Євросолідарністю", нікуди не поділися.

"Головне, що ми один одного послухали. Петро Олексійович зрозумів, що можна домовлятися, акуратно так: типу я вас трохи менше буду атакувати, але і ви мене трохи менше. Подивимося", – розповідає інформований співрозмовник видання.

Очевидно важливе для лідера "ЄС" питання – персональних санкцій проти нього – вирішити на зустрічі не вдалося. Проте деякі співрозмовники видання прогнозують, що поточний судовий процес, у якому Порошенко оскаржує ці санкції, може закінчитися із вельми несподіваним для публіки результатом.

"Усі ці зустрічі з опозицією – це не про power-sharing, не про поділ влади, як дехто вважає. Це скоріше respect-sharing. Це не про "зміцнення інституцій", у нас все одно тут своєрідний "феодалізм", але за такого феодалізму важливо, кого куди покликали, як виявили повагу. Всі ці зустрічі з депутатами оздоровлюють атмосферу, однозначно", – говорить співрозмовник РБК-Україна в партії влади.

Між цими "великими" зустрічами поточна комунікація з нардепами багато в чому лежить саме на Буданові. "Якщо раніше Єрмак спілкувався тільки з 5-10 обраними нардепами і міг навіть не відповідати на повідомлення глави ВР, то тепер будь-який нардеп може поспілкуватися з керівником ОП, причому простіше і швидше", – говорить один з парламентаріїв з СН.

Старі суперечки з Варшавою

Звісно, внутрішньополітична діяльність Офісу президента не проходить безхмарно. Особливо, коли вона призводить до проблем у зовнішній політиці.

Прямо зараз розвивається, і, судячи з усього, не збирається збавляти обертів конфлікт із Польщею, спровокований перейменуванням одного з українських підрозділів на честь героїв УПА.

Загалом, за нового глави ОП українська політика пам'яті помітно активізувалася – хоча до "польської" історії прямого стосунку вона не має. Поінформовані співрозмовники РБК-Україна пояснюють, що вже сотні разів якісь українські підрозділи висловлювали бажання отримати якесь почесне найменування, це суто внутрішня, навіть внутрішньовоєнна історія, без будь-якого зовнішнього або тим більше польського контексту.

Але гіперчутливим до історичних питань полякам, очевидно, потрібен був привід, особливо в контексті наближення парламентських виборів. І, як каже один зі співрозмовників видання, не було б історії про "героїв УПА", знайшовся б інший привід для обурень.

Перепоховання Андрія Мельника (фото: t.me/V_Zelenskiy_official)

І справді, перепоховання в Україні лідера ОУН Андрія Мельника жодних особливих емоцій у сусідів не викликало. І хоча персонально Мельник і орієнтована на нього частина українського визвольного руху не була причетна до антипольських операцій на Волині, у масовій польській свідомості він безумовно належить до числа "ворогів" і "злочинців".

Сама ідея зі створенням Пантеону українських героїв, як кажуть співрозмовники РБК-Україна, належить нинішньому спікеру Ради Руслану Стефанчуку. І презентував він ще у 2018 році, під час обговорень програми тоді ще кандидата в президенти Зеленського. Причому візія цього Пантеону у тернополянина Стефанчука різко розходилася з візією низки інших людей у близькому колі Зеленського, наприклад, братів Шефірів. Які, м'яко кажучи, дивувалися запропонованим Стефанчуком кандидатурам.

Стефанчук же від свого бачення не відмовився, але ні за Андрія Богдана, ні за Андрія Єрмака жодного руху в цьому напрямку не було. "А коли Кирило з'явився в Офісі, він пішов із цим до нього – і отримав фідбек. Для Кирила ця тематика виглядає куди більш органічною, ніж для того ж Єрмака, наприклад", – розповідає інформований співрозмовник РБК-Україна.

За інформацією видання, робота в цьому напрямі триватиме – незабаром має відбутися ще одне гучне перепоховання, яке, ймовірно, не викличе особливої радості у західних сусідів.

Федоров під ударом

"Раніше у всіх був один ворог, проти якого всі дружили. Після того, як він зник, почалася певна дестабілізація, всі почали дивитися один на одного з недовірою", – описує співрозмовник РБК-Україна у владі настрої в пост-єрмаківську епоху, маючи на увазі коло найбільш наближених до Зеленського осіб.

Інший співрозмовник так описав умовну розстановку фігур після відходу Єрмака. Замість одного "віце-президента", яким по праву і вважався ексголова ОП, зараз їх кілька: Буданов – із внутрішньої та зовнішньої політики, голова фракції СН Давид Арахамія – із парламентських справ і, частково, зовнішніх контактів, прем'єрка Юлія Свириденко - з економіки.

Крім них, є група "топ-менеджерів" із широкими повноваженнями, гарним рівнем доступу і володінням інформацією: верхівка парламенту і СБУ, персонально заступник голови ОП Олег Татаров, секретар РНБО Рустем Умеров, міністр оборони Михайло Федоров, міністр енергетики Денис Шмигаль і т.д.

Володимир Зеленський, Кирило Буданов, Рустем Умеров, Денис Шмигаль (фото: t.me/V_Zelenskiy_official)

В умовах певного вакууму, який виник після того, як Єрмак пішов з державної системи, всередині цього кола наближених почали розквітати різні інтриги, що підтверджують РБК-Україна самі його учасники або близькі до них особи.

Приміром, за останні кілька тижнів дуже багато довелося почути про різке охолодження стосунків між Зеленським і главою МО Федоровим.

Так, певний час тому президент заявив, що в України є домовленість "на найвищому політичному рівні" щодо придбання систем Patriot, але підготовка юридичних процедур з українського боку затягнулася.

"На жаль, станом на сьогоднішній день навіть юридичні кроки ще не опрацьовані за цим контрактом. Поставив фінальний термін – тиждень на всі підготовчі кроки. Розраховую на доповідь у п'ятницю: або ясність щодо реалізації нашої домовленості щодо "петріотів", або серйозні кадрові висновки", – сказав Зеленський.

Троє джерел видання у військових і політичних колах упевнені, що ця заява Зеленського – "камінь" у бік Федорова (хоча в оточенні міністра це заперечують).

"Коли Федоров ішов у МО, він багато чого обіцяв, у нього були дуже амбітні завдання і цілі. І чесно кажучи, йому поки що не дуже вдалося щось із цього виконати. Не тому що він не хоче, а тому що багато чого не вирішується так, як він це бачив, або вирішується довше. І якщо так триватиме – то до кінця літа або до початку осені до нього можуть виникнути питання. Але поки що йому ще потрібен час", – говорить виданню один із нардепів від СН.

У кулуарах в ходу й інші версії того, чому між президентом і міністром оборони пробігла чорна кішка. Від невирішеної проблеми з "бусифікацією", яка, як і раніше, генерує нові неприємні для влади скандали, до відлунь "Міндічгейта".

А саме – того, що Федоров тоді був одним із комунікаторів між "центром ухвалення рішень" і антикорупційними структурами. Та й загалом, нібито вибудував із НАБУ/САП (стосунки з якими у Банкової, природно, дуже прохолодні) занадто близькі контакти.

Що ж до анонсованої реформи армії, Міноборони вже почало реалізовувати її перший етап – про підвищення зарплат військовослужбовцям, нові контракти та оновлену процедуру повернення з СЗЧ. Але її набагато складніша частина — зміни мобілізації та роботи ТЦК та СП — все ще на етапі підготовки.

Примітно, що і співрозмовники на Банковій, і в оточенні Федорова будь-який конфлікт геть заперечують. "Президент абсолютно нормально з Федоровим спілкується, і не тільки з профільних питань, а з широкого кола тем. У Федорова є повний доступ, коли це необхідно", – говорить джерело РБК-Україна в оточенні Зеленського. "Зараз навіть більше довіри стало", – підтверджує близький до Федорова співрозмовник.

При цьому в неофіційних розмовах і вони визнають, що без інтриг і медійних атак навколо міністра оборони не обходиться. І крім політичних міркувань, бачать причину в тому, що Міноборони управляє величезними бюджетами, а військова промисловість зараз в Україні – одна з дуже небагатьох сфер економіки, де є великі, навіть дуже великі гроші.

"Почали переводити закупівлі на тендери, відмовлятися від непотрібних нам зараз озброєнь, різати гроші на непотрібні релокації підприємств, дублювання держзамовлень тощо. Звичайно, з'явилося дуже багато незадоволених, які почали атакувати. Але коли ми остаточно переведемо все на тендери, усі заспокояться, остаточно приймуть нові правила", – говорить співрозмовник в оточенні Федорова.

"Михайла багато хто сприймає як конкурента. І там у МО ті ж самі проблеми – але це не проблеми самого МО, а те, що МО має вирішувати, кому давати гроші на зброю. А в когось завищені ціни, у когось зброя вже застаріла, хтось хоче більше, ніж може поставити. Тому його й атакують з усіх боків", – розповідають на Банковій.

Низка співрозмовників РБК-Україна окремо виділяла протистояння між Федоровим і Арахамією, чиї позиції помітно зміцнилися після відходу Єрмака (до чого і сам голова фракції СН чимало доклався).

Один із видимих проявів цього конфлікту – публічні атаки на Федорова і його команду "діджиталізаторів" з боку голови фінансового комітету ВР Данила Гетманцева, якого вважають близьким до Арахамії. Справа дійшла до судового позову про захист честі та гідності, який нинішній в.о. голови Мінцифри Олександр Борняков подав проти Гетманцева. Сам нардеп виклик прийняв і тепер хоче залучити до процесу ще й самого Федорова.

"Ви ж розумієте: якби президент хотів це зупинити, йому було б достатньо один раз зателефонувати Арахамії. Але він цього не робить, хоча про все в курсі", – говорить РБК-Україна один із впливових нардепів у Раді. "Система почала "жерти" Федорова, як колись зжерла багатьох інших", – додає його колега по "Слузі народу".

Зеленський з міністром оборони Михайлом Федоровим (фото: t.me/V_Zelenskiy_official)

"Те, що атакують Михайла, не означає, що президент це почав і що президент це підтримує", – відповідають на це у Зеленського. При цьому співрозмовники в оточенні Федорова наполягають, що навіть якщо якісь атаки з боку Арахамії раніше і мали місце, то зараз між двома президентськими топ-менеджерами все гаразд, і спілкуються вони навіть тісніше, ніж раніше.

А атаки з боку Гетманцева там називають приватною ініціативою нардепа, пов'язаною з інтересами в гральному бізнесі, який опинився у веденні Мінцифри.

Відносини Міноборони і Генштабу

Ще одна лінія напруги, яку причетні навіть особливо не намагаються приховувати - між Федоровим і кадровими військовими на чолі з головкомом Олександром Сирським. Те, що такий конфлікт після призначення нового глави Міноборони майже неминучий, можна було передбачити і без жодних політичних інсайдів: надто вже різний бекграунд, спосіб мислення, та й банальна різниця у віці між тими ж Федоровим і Сирським.

"Коли Федорова тільки призначили в Міноборони, він запропонував президенту змінити головкома. Серед запропонованих ним кандидатур був Андрій Білецький, Михайло Драпатий. Ігоря Оболенського пропонувалося призначити начальником Генштабу. Президент тоді відмовився змінювати головкома, тому що Сирський його в усьому влаштовує і він йому довіряє", – зазначив один зі співрозмовників. Його слова підтвердили ще два джерела РБК-Україна.

Водночас у Федорова заперечують, що новий міністр оборони приходив з ідеями заміни головкома, наприклад, на Білецького. Але визнають, що з Сирським у них різне бачення того, як треба вести війну.

"Головком же воює так, як завжди воював. А результати стали кращими – якраз через наші дії з відключення росіянам "Старлінків", забезпечення міддл- і дип-страйків, які руйнують росіянам логістику й економіку тощо", – міркує співрозмовник в оточенні міністра.

Питання наземних роботизованих комплексів та снарядів – також одна з причин напруги між командою Федорова та Генштабом. Співрозмовники і в ГШ, і в профільному парламентському комітеті стверджують, що Міноборони затягнуло з контрактуванням цих коштів у необхідній кількості для потреб війська і натомість наголосили суто на дронах.

Ще одна почута від військових претензія – у тому, що команда Федорова нібито намагається заходити "на поле" ЗСУ.

"Міноборони як розпорядник коштів має забезпечити армію всім необхідним, а Генштаб вирішити, як цими ресурсами воювати. Такий поділ функцій іде в логіці стандартів НАТО – щоб не було конфлікту інтересів і щоб один орган не бачив фінансової зацікавленості в затягуванні війни. Коли Міноборони говорить про те, як ми повинні воювати, або які війська потрібно створювати – це не його функціонал", – відповідає на це джерело РБК-Україна в ГШ.

Зеленський з Олександром Сирським та Андрієм Гнатовим (фото: t.me/V_Zelenskiy_official)

"Коли в присутності Федорова нардепи почали хвалити Сирського і відзначили його заслуги в тому, як налагоджується ситуація на фронті, міністр досить ревно на це відреагував. Він у відповідь сказав, що в цьому є заслуга і його команди. З боку це виглядало так, немов Федоров хоче, щоб наші успіхи у війні асоціювалися саме з ним", – додав один зі співрозмовників у Раді.

Інтриги навколо Федорова – найпомітніша, але не єдина внутрішньополітична лінія поточного моменту.

Наприклад, один зі співрозмовників РБК-Україна в парламенті розповідає, що хмари нібито згущуються і над прем'єром Юлією Свириденко. Джерело нервозності – активність антикорупційних структур довкола її рідного брата, який покинув Україну ще до великої війни. Це породило навіть чутки про пошук можливого кандидата їй на заміну.

"Нічого не буде, снаряди лягають дуже далеко від неї. Це навіть показує, що більше на неї нічого нема, раз так далеко риють", – дезавуює чутки співрозмовник в оточенні президента.

Серед інших відносно помітних змін внутрішнього балансу сил – ослаблення колись майже всемогутнього заступника голови ОП Олега Татарова.

"Грубо кажучи, Олег програв боротьбу "соросятам". Його підходи не спрацювали. Питання щодо конкурсу на ДБР вирішиться протягом місяців, "правки Лозового" теж будуть на підході. У нього залишаються тільки "менти", але й там хочуть обласних начальників на конкурсах обирати. Він працює, але це все, захід", – розповідає виданню один із добре поінформованих нардепів.

***

У цьому контексті тема майбутніх виборів хоч і не стоїть першою на порядку денному, але завжди незримо присутня. Особливо у світлі надій нинішньої команди влади на вікно можливостей щодо завершення війни, яке, як очікується, триватиме до прийдешньої зими.

"На загальному тлі Зеленський зараз виглядає як острівець стабільності, зі своєю усталеною підтримкою. І ми зараз виглядаємо як типова українська партія влади: база в селах і містечках, електорат 55-60+, середній дохід, середня освіта, все середнє", – говорить РБК-Україна один з інформованих співрозмовників у владі. І розраховує, що в будь-якому разі якось вийде вирішити проблему другого туру, з активним залученням Буданова до її вирішення.

Питання-відповідь (FAQ)

– Що змінилося у владі після відходу Єрмака?

– За словами співрозмовників видання, вплив усередині президентської команди став розподілятися між кількома фігурами.

– Які стосунки між Зеленським і Будановим?

– Після періоду напруженості президент і глава ОП змогли домовитися про формат подальшої роботи, кажуть співрозмовники РБК-Україна. Джерела стверджують, що стосунки між ними помітно покращилися, хоча говорити про повне зникнення всіх розбіжностей поки рано.

– Чи є охолодження між Федоровим і Зеленським?

– У політичних і військових колах ходять такі розмови, проте співрозмовники як на Банковій, так і в оточенні Федорова наявність конфлікту заперечують. При цьому вони визнають, що навколо міністра оборони посилилися апаратні інтриги та публічні атаки.

– Що відбувається між Міноборони і Генштабом?

– Джерела говорять про напругу між командою Федорова і військовим керівництвом. Причини називають різні: від розбіжностей щодо закупівель озброєнь до ширшої суперечки про те, де проходить межа повноважень Міноборони і Генштабу.