Трамп дозволив Україні виробляти ракети Patriot: що для цього потрібно та які терміни

Заява Дональда Трампа про те, що США дозволять Україні виробляти комплекси Patriot, пролунала на тлі найгострішого за час війни дефіциту ракет-перехоплювачів. 

Про те, де виробляють Patriot і ракети до нього, а також скільки часу потребуватиме Україна на розгортання виробництва, читайте у матеріалі РБК-Україна.

Дефіцит ракет для збиття балістики

Про критичну нехватку боєприпасів до Patriot українські посадовці говорять відкрито вже кілька місяців. Ще у травні речник Повітряних сил Юрій Ігнат заявляв, що пускові установки Patriot, NASAMS та IRIS-T у деяких підрозділах напівпорожні, а представники Повітряних сил змушені випрошувати по 5-10 ракет на кожних міжнародних переговорах.

Фото: Установка Patriot (Wikimedia)

На початку липня ситуація загострилася ще більше. Радник міністра оборони Сергій "Флеш" Бескрестнов заявив, що в України фактично немає ракет, здатних збивати російську балістику, і що дефіцит PAC-3 відчувається у всьому світі. За його словами, Україна вже законтрактувала багато ракет Patriot на майбутній період і намагається просити партнерів по НАТО дати їх у борг із подальшим поверненням.

Причина такої обережності партнерів – не лише глобальний дефіцит виробництва, а й побоювання самих країн НАТО. Бескрестнов зазначив, що держави, які межують із Росією, серед них Німеччина, вважають загрозу з її боку високою і не поспішають віддавати власні запаси ракет – навпаки, намагаються їх накопичувати на випадок можливої агресії проти Польщі чи країн Балтії.

Наслідки дефіциту вже видно у статистиці перехоплень: тієї ночі, коли "Флеш" робив цю заяву, українська ППО не збила жодної балістичної ракети, що летіла на Київ, тоді як відсоток збиття крилатих ракет і "Калібрів" залишався високим.

Реагуючи на нестачу, Міноборони на початку липня звернулося одразу до 40 країн-партнерів із проханням про невідкладне надання ракет для Patriot вже цього місяця – в обмін на майбутні поставки за чинними контрактами.

У відомстві нагадали, що у квітні вперше уклали рекордний контракт на сотні ракет PAC-2 для Patriot за підтримки Німеччини, а також вперше зробили крок до закупівлі близько сотні ракет на 1 млрд доларів за кредит ЄС. Втім, у міністерстві визнали, що цього недостатньо, і захист українського неба напряму залежить від швидкості рішень і масштабування механізмів PURL та JUMPSTART.

Саме на цьому тлі гострої нестачі й прозвучала заява Трампа про локалізацію виробництва.

Заява Трампа та реакція сторін

Про намір дозволити Україні виробляти Patriot Дональд Трамп повідомив під час зустрічі з Володимиром Зеленським. За словами американського президента, Вашингтон "покаже Києву, як робити ці системи", хоча й визнав, що йдеться про "дуже технічно складну річ". Водночас Трамп висловив переконання, що Україна "швидко впорається" і зможе розгорнути потужності, куди приїде відповідна компанія.

Ще до цієї заяви міністр закордонних справ Андрій Сибіга повідомляв, що Київ веде переговори з міжнародними партнерами щодо отримання ліцензій на виробництво антибалістичних систем Patriot, а Зеленський називав посилення української ППО, зокрема постачання Patriot, однією з ключових тем зустрічі з Трампом на саміті в Туреччині.

Ключову роль у можливій локалізації взяла на себе Польща. Міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш заявив, що передача техніки в Україну неможлива без безпосередньої участі його країни: саме Польща разом із Німеччиною, Швецією та Нідерландами отримала в Анкарі статус держави, куди можуть передаватися технології, пов'язані з виробництвом і обслуговуванням ракет Patriot. За його словами, Варшава буде співпрацювати з Києвом щодо цього питання і готова "негайно приступити до експлуатації та подальших операцій".

Фото: установки Patriot (Getty Images)

При цьому оцінки термінів у різних сторін помітно розходяться. Косіняк-Камиш заявив, що виробництво ракет в Україні може розпочатися вже за кілька тижнів, підкресливши, що навіть Сполучені Штати – єдиний виробник Patriot у таких масштабах – не встигають забезпечити захист усіх потребуючих країн, тому діяти треба дуже швидко. Українські ж авіаційні експерти, з якими поговорило РБК-Україна, налаштовані значно стриманіше й говорять радше про роки, ніж про тижні.

Хто і де виробляє Patriot та скільки на це йде часу

Виробництво ракет до ЗРК Patriot – приклад масштабної міжнародної кооперації, де жодне окреме підприємство не випускає систему одноосібно.

Випуск найсучаснішої модифікації PAC-3 (працюють за принципом прямого кінетичного влучання, що критично важливо саме для збиття балістичних ракет) закріплений за американською компанією Lockheed Martin на її потужностях в Арканзасі.

У Німеччині розгорнуто фінальну збірку ракет попередньої версії PAC-2 (або GEM-T, уражають ціль осколково-фугасною боєголовкою), а Японія має власні ліцензійні виробничі лінії. Критично важливі компоненти – системи точного наведення, бортова електроніка – постачаються розгалуженою мережею вузькопрофільних субпідрядників по всьому світу.

Авіаційний експерт Костянтин Криволап у коментарі РБК-Україна зауважив, що з пусковими установками для Patriot проблем в України немає – вони вже є, а частину з них виробляють поляки. Тому, на його думку, мова насамперед іде саме про виробництво ракет. За його оцінкою, у найкращому разі рік піде лише на створення виробничого майданчика – будівництво, "укриття" потужностей і завезення обладнання. А сам виробничий цикл однієї ракети PAC-3 за технологією триває від 23 до 25 місяців, тобто приблизно два роки. За найоптимістичнішим сценарієм, перші власні ракети Україна може отримати не раніше 2029 року. При цьому вже у 2027 році Україна має отримати законтрактовані ракети PAC-3 безпосередньо від США.

Фото: Анатолій Храпчинський (інфографіка РБК-Україна)

Авіаційний експерт і директор з розвитку оборонного підприємства Анатолій Храпчинський у коментарі РБК-Україна звернув увагу на важливий нюанс: поки достеменно не відомо, яку саме частину виробничого ланцюга передають Україні і чи йдеться про справжню технологічну підтримку. За його словами, для кінцевої збірки потрібні зовсім інші виробничі лінії, і навряд чи мова йде про пускові установки чи засоби радіолокації – найімовірніше, йдеться лише про самі ракети. "Позитивна динаміка в тому, що, скоріше за все, Patriot дозволять виробляти в Україні, але яка саме частина виробництва, чи це фінальне складання – ці деталі поки не розкриті", – зазначив Храпчинський.

Ігор Федірко, виконавчий директор Української Ради зброярів, у коментарі РБК-Україна вважає, що на цьому етапі не варто говорити про повний цикл виробництва комплексу Patriot в Україні.

"Patriot – це не лише ракета. Це радар, пункти управління, пускові установки, засоби зв’язку, програмне забезпечення та кілька типів ракет-перехоплювачів. Виробництво всієї системи потребувало б окремих домовленостей із виробниками, доступу до критичних технологій і створення великої кількості сертифікованих виробничих ліній", – пояснює Федірко.

Реалістичнішим він вважає поетапний сценарій:

• спочатку – обслуговування, ремонт, виготовлення окремих компонентів, контейнерів та обладнання;
• далі – фінальна збірка й випробування ракет із використанням частини імпортованих вузлів. І лише після цього можна говорити про поступове поглиблення локалізації.

"Водночас PAC-2 та PAC-3 – це дві різні виробничі програми. Сучасні ракети сімейства PAC-2, зокрема GEM-T, виробляє Raytheon, тоді як PAC-3 MSE – це продукт Lockheed Martin із власним складним ланцюгом постачання. Тому ліцензія на одну ракету автоматично не означає можливість виробляти іншу", – каже керівник Ради зброярів.

На першому етапі, на його думку, більш реалістично говорити саме про локалізовану збірку одного типу перехоплювача, а не одночасне освоєння PAC-2, PAC-3 і всього комплексу.

Щодо термінів, Федірко зазначає, що після рішення про ліцензію необхідно укласти міжурядові та промислові угоди, визначити конкретний тип ракети, провести аудит українських підприємств, підготувати обладнання, навчити персонал, сертифікувати постачальників і створити систему контролю якості.

За максимально сприятливого сценарію окремі операції, ремонт або складання ракет із готових імпортованих модулів можна запускати протягом приблизно одного-двох років. Але вихід на стабільне серійне виробництво – це щонайменше два-три роки, каже Ігор Федірко.

Глибока локалізація, включно з виробництвом значної частини компонентів в Україні, може потребувати від чотирьох до семи років. Виробництво всього комплексу Patriot – якщо таке рішення взагалі буде погоджене – є ще довшим і складнішим процесом, каже експерт.

Для порівняння, рішення про розширення виробництва GEM-T у Німеччині було оформлене у 2024 році, будівництво спеціального підприємства тривало близько двох років, а початок виробництва та перші постачання запланували на кінець 2026-го – початок 2027 року. І це відбувається на базі компанії, яка десятиліттями працює з Patriot.

Тому не варто створювати очікування, що ліцензія дозволить Україні вже за кілька місяців самостійно випускати ракети Patriot, підсумовує Федірко. Але якщо процес розпочати зараз, він дасть Україні довгострокову спроможність, якої сьогодні немає навіть у багатьох країн НАТО.

Які ризики несе виробництво в Україні

Це виробництво буде однією з пріоритетних цілей для Росії, каже Ігор Федірко. Але це не означає, що від нього потрібно відмовлятися. Українська оборонна промисловість уже працює під постійними ракетними ударами, і за роки війни навчилася будувати значно стійкішу модель виробництва.

Фото: Ігор Федірко, виконавчий директор Української Ради зброярів (інфографіка РБК-Україна)

"Ризик потрібно не заперечувати, а управляти ним. Це означає, що не має бути одного великого заводу, втрата якого зупиняє весь процес. Виробничий цикл має бути розподілений між кількома майданчиками, із дублюванням критичних операцій, захищеним зберіганням компонентів і можливістю швидко відновити виробництво", – зазначив експерт.

За його словами, частину найбільш технологічно чутливих компонентів на початковому етапі можна отримувати від американських або європейських партнерів, а в Україні здійснювати інтеграцію, фінальну збірку, тестування та поступове нарощування власної частки.

Певний ризик існує і для західних виробників через можливість ураження обладнання або витоку технологій. Саме тому безпека виробництва, захист документації та контроль доступу будуть одними з головних умов американської сторони, підсумовує Федірко.

Показово, що навіть у самих Сполучених Штатах, за словами польського міністра оборони Косіняка-Камиша, обсяги виробництва Patriot не встигають закривати потреби – США "не можуть забезпечити захист" всіх, кому потрібні ці ракети. Це і є ключова причина, чому питання локалізації виробництва – хоч часткового і хоч не за один рік – стало для Києва не просто предметом дипломатичних заяв, а практичною необхідністю.

Наразі невідомо, чи йдеться про повноцінний трансфер технологій із будівництвом заводу в Україні, чи про більш обмежену форму співпраці – наприклад, складання окремих компонентів із поставлених деталей. Міноборони України виражає впевненість в успіху ініціативи, однак остаточні технічні й юридичні параметри угоди, включно з роллю Польщі як держави-транзитера технологій, ще належить узгодити.

Питання – відповідь (FAQ):

– Чому в Україні бракує ракет для Patriot?

– Через масовані обстріли, зростання глобального попиту на такі системи через конфлікт на Близькому Сході та обережність партнерів, які тримають власні запаси на випадок загрози з боку Росії.

– Що саме пообіцяв дозволити Трамп?

– За його словами, США дозволять Україні виробляти системи Patriot, хоча яка саме частина виробничого циклу передається — фінальна збірка ракет чи щось інше — поки не розкрито.

– Скільки часу реально займе налагодження виробництва?

– За оцінками експертів, окремі операції чи складання ракет із готових імпортованих модулів можливі за один-два роки, вихід на стабільне серійне виробництво — щонайменше два-три роки, а глибока локалізація з випуском компонентів в Україні — від чотирьох до семи років.

– Чи означає ліцензія, що Україна вироблятиме весь комплекс Patriot?

– Ні, наразі йдеться радше про локалізовану збірку одного типу ракети-перехоплювача, оскільки повний комплекс включає радар, пункти управління, пускові установки та кілька типів ракет, кожен з яких вимагає окремих домовленостей і сертифікованих виробничих ліній.