Про те, чому в мирних переговорах настала помітна пауза, нерішучість Трампа і плани Путіна – читайте в колонці заступника головного редактора РБК-Україна Мілана Лєліча.
Коли Дональд Трамп різко активізувався на українському напрямі, нескінченною чергою пішли різноманітні зустрічі, дзвінки та заяви від вищого керівництва України, США та РФ. Паралельно з ними – щоденний потік різноманітних інсайдів (у лапках і без) у західних медіа – щодо реальних намірів і планів усіх учасників процесу, подробиці дискусій за зачиненими дверима високих кабінетів.
Але вже пару тижнів, як цей потік помітно обмілів. Майже немає ні "зливів", ні власне зустрічей або дзвінків на вищому рівні, присвячених мирному врегулюванню російсько-української війни. Навіть Трамп і його команда перестали бадьоро рапортувати про свої грандіозні успіхи на українському напрямку.
У цей час триває і дивне, по-справжньому гібридне місячне "припинення вогню". Коли до пуття незрозумілі ні його умови (всі сторони пропонують свої версії), ні навіть дата початку і, відповідно, закінчення – знову ж таки, США, Україна і Росія спираються на різні дати. Та й саме перемир'я, в основі якого, як не крути, заборона на удари по енергетичних об'єктах, регулярно порушується агресорами. Не кажучи про те, що слова "перемир'я" – будь-якого роду – і "обстріл Кривого Рогу" в сприйнятті українців ніяк не можна вмістити в одне речення.
Війна не "заморожена", навіть навпаки, а ось процес мирних переговорів очевидно підмерзає. Чи зможе Трамп його розморозити в осяжному майбутньому? Більшість співрозмовників РБК-Україна, як у західних, так і в українських політичних колах, вважають, що він точно спробує, причому досить скоро. Але чи вийде – судити не беруться.
Ще до президентських виборів у США українські симпатики Трампа, яких тоді напевно було більше, ніж зараз, малювали наступний сприятливий сценарій на випадок його перемоги. Трамп з усім своїм ентузіазмом береться за мирне врегулювання, висуває Україні якісь умови, Україна чинить опір, Трамп закручує гайки, Україна сяк-так погоджується, потім Трамп висуває умови Росії – а та, навпаки, наполягає, не відступаючи від своїх максималістських цілей.
І ось тут-то американський президент і розуміє, хто справжні bad guys у цій історії, закручує гайки вже росіянам, а на Україну навпаки обрушує потік всілякої допомоги. Примітно, що схожі міркування (щоправда, із застереженням "якщо дуже сильно пощастить") РБК-Україна тоді чуло і від деяких західних дипломатів.
Парадоксально, але з деякими поправками поки що події дійсно розвиваються приблизно в такому руслі. Трамп взявся "мирити" агресора і жертву з усім своїм натиском, висунув Україні низку умов. Україна відмовилася, після скандалу в Овальному кабінеті сталося закручування гайок у вигляді припинення воєнної допомоги.
"28 лютого я побачив, як США зсунулися з позиції союзника на позицію "чесного посередника", але який насправді схиляється в бік Росії", – поділився з РБК-Україна своїми враженнями один з європейських дипломатів.
У підсумку, Україна трохи здала назад, навіть трохи зрушила свої червоні лінії, і, головне, сказала Трампу "спасибі" за всі його старання. Фактично з усіма мирними пропозиціями Білого дому українська сторона після підкреслено конструктивних дискусій погодилася.
Трамп взявся за Росію, і тут сталася очікувана осічка. Очікувана, втім, тільки для тих, хто має з росіянами справу вже багато років: Москва упирається, грубить, огризається, вигадує умови і відмовки. Тільки б не робити те, на що формально погодилася – припиняти вогонь і рухатися до реального врегулювання.
Здавалося б, саме час господареві Білого дому зрозуміти, хто тут bad guys і кого насправді треба карати. Але справа поки йде насилу, хоча агресори роблять усе від них залежне, щоб розкрити Трампу очі.
Низка співрозмовників РБК-Україна в місцевих і європейських колах упевнені, що Трамп дійсно хотів би домогтися реального, а не формального припинення вогню до Великодня або до ста днів свого президентства, до кінця квітня.
"Припинення вогню в Україні може дати поштовх до закінчення війни. Припинення вогню в Україні – це ідея Трампа. Ми розуміємо це як перший крок до закінчення війни. У нього є інтерес до цього кроку", – сказав на зустрічі з журналістами цього тижня Володимир Зеленський.
При цьому в розумінні Трампа стійке припинення вогню – це, по суті, і є той самий "кінець війни", який він уже зможе вигідно продати американській публіці. Для України ж більше значення має фінальна мирна угода і що настане після неї: гарантії безпеки різного роду, які унеможливлять нову російську агресію в тривалій перспективі.
Але поки що навіть до першого кроку у вигляді повного перемир'я ще далеко. І Трампа це починає відверто дратувати, про що він так і говорить журналістам. Уперше за весь час на адресу Росії від нього лунають не лише компліменти, а й погрози.
Утім, на Кремль вони жодного враження поки що не справляють. Ба більше, придворні пропагандисти останніми днями почали дозволяти на адресу Трампа неприпустимі останніми місяцями висловлювання: на кшталт того, що він "примхливо тупотить ніжкою", а США "загралися у світового гегемона". А заступник глави МЗС Рябков патякає про "необхідність усунути першопричини конфлікту", прямо відкидаючи американські мирні пропозиції.
Співрозмовники РБК-Україна серед європейських дипломатів розділилися в думках щодо того, як Трамп може нарешті змусити Путіна робити хоч щось. На думку одних, Трампу достатньо буде ще більше накрутити градус своєї риторики. На думку інших, цього точно не вистачить. "Одних лише гучних погроз від Трампа точно буде недостатньо, якими б вони не були. Путін може відреагувати тільки на дії", – каже один зі східноєвропейських дипломатів.
У чому згодні всі численні джерела РБК-Україна – нинішня лінія поведінки Кремля має відразу кілька вагомих причин.
Перша – Путін просто тестує ліміт терпіння Трампа, в рамках улюбленої переговорної тактики росіян. Причому іноді тестує невдало – як зі спробою реанімувати затхлу історію про "нелегітимного Зеленського", що викликало у Трампа окреме обурення. Утім, яке знову-таки не вийшло за межі риторики.
Друга – Росія хоче повністю витіснити ЗСУ зі своєї території, щоб у принципі позбавити Україну цього козиря на будь-яких потенційних переговорах.
Третя і найголовніша – Путін, з подачі своїх генералів, вірить, що може істотно поліпшити свої "переговорні позиції" за рахунок подальшої окупації української території. "Є підстави вважати, що ми їх доб'ємо", – заявив російський диктатор кілька тижнів тому. "Добити", звісно, нікого не вийде, але захопити ще більше зруйнованих у пил сіл і містечок тут і там – у Кремлі вважають це посильним завданням. Саме з цією метою РФ і активізувала свої наступальні дії останнім часом. Тим більше, попереду літо – найкраща пора року для атаки.
Паралельно з цим РФ змогла активізувати і суто двосторонній американо-російський діалог. Спецпредставник Путіна Кирило Дмитрієв, з його хорошими зв'язками в американських бізнес-колах, без особливих проблем знайшов спільну мову зі спецпредставником Трампа бізнесменом Стівом Віткоффом. І зараз щосили намагається зацікавити американців спільними бізнес-проектами, від освоєння російських природних ресурсів до взаємовигідного розморожування сотень мільярдів російських грошей, що перебувають під замком у Брюсселі.
Тоді як у Трампа час не безмежний, на тлі незбагненної для стороннього спостерігача економічної політики Білого дому і наростання інших проблем, що викликають невдоволення вже навіть у рідній Республіканській партії. Ось і держсекретар Марко Рубіо каже, що США "за тижні, а не за місяці" зрозуміють, чи дійсно РФ налаштована на завершення війни, а його бос "не попадеться в пастку нескінченних переговорів про переговори". Але це, знову-таки, поки що лише слова.
Утім, не встигли українці як слід порадіти тому, що Трамп нарешті почав проявляти вербальну агресію не тільки проти них, а й проти росіян, як американський президент знову зрівняв шанси. Путін, звісно, його "розлютив", але в Зеленського "можуть бути великі проблеми", якщо він відмовиться від угоди щодо корисних копалин.
Схоже, Трамп хоч і охолов після сутички в Овальному кабінеті, але точно не забув того, що сталося. І вирішив покарати українців новою, набагато жорсткішою версією "мінеральної угоди", ніж у лютому.
Утім, Зеленський та інші топ-представники української влади вже багаторазово проговорили свої червоні лінії, і дали зрозуміти, що будуть щось підписувати тільки після тривалої, планомірної та розміреної роботи над текстом документа.
"Мінеральна угода" критична для вашого загального успіху, це фундамент відносин зі США, це допоможе і в плані гарантій безпеки, і в переговорах про припинення вогню. Шукайте шляхи до позитивного вирішення цієї історії", –говорить співрозмовник РБК-Україна в дипломатичних колах. І дає ще одну пораду: "Ваша сторона на багато що в США вплинути не може. Тому впливайте на те, на що ви можете вплинути. І не рефлексуйте так на слова, які ви чуєте, реагуйте на конкретні дії".
Тим паче, що в нинішній адміністрації Трампа і навколо неї чимало людей, які в принципі підштовхують Білий дім зовсім махнути рукою на Україну і займатися іншими, легшими питаннями. І зайві емоційні реакції з Києва тільки зміцнюють їхні позиції.
***
Подальші кроки на україно-американсько-російському треку поки що залишаються в повному тумані. За словами Зеленського, "найближчими тижнями" відбудеться зустріч української делегації з американською, після зустрічі американців із росіянами, що відбулася вчора. Але на якому рівні відбудуться ці переговори, що на них обговорюватимуть, нарешті, чи буде продовжено навіть нинішнє дивне "енергетичне перемир'я" – поки що незрозуміло.
Новини можуть надійти в будь-який момент, абсолютно в будь-який. Сам Трамп на тижні укотре яскраво продемонстрував свій метод ухвалення стратегічних рішень. "Це, ймовірно, спало мені на думку рано вранці, досить рано вранці", – пояснив він причину раптової паузи в тарифній війні проти всього світу.
Яке рішення прийде Трампу в голову щодо російсько-української війни, в Києві можуть дізнатися в будь-який день, починаючи приблизно з обіду – з урахуванням різниці в часі.
Як раніше писало РБК-Україна, згідно з упровадженою американцями волейбольною термінологією, переговорний "м'яч" три тижні тому перебував на російській стороні. І, як очікувалося, росіяни незабаром перекинуть його українцям або американцям. Тепер же схоже, що м'яч і зовсім загубили, а всі учасники змагань мляво сваряться про те, хто в цьому винен.