Тіньова "Мотор Січ": соратник Богуслаєва намагається втягнути "Узбекнафтогаз" у міжнародну аферу

Європейський вектор Ташкента та російська загроза

Нещодавно іноземними ЗМІ прокотилася хвиля новин про зближення між ЄС та Узбекистаном. У Ташкенті навіть особисто побував президент ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр із меседжами про посилення економічної співпраці між країнами.

Крім того, між ЄС та Узбекистаном була підписана Угода про розширене партнерство та співробітництво (УРПС).

Згодом це співробітництво отримало перші дипломатичні прояви на найвищому рівні. Під час 13-го Діалогу високого рівня з питань політики та безпеки у Брюсселі Узбекистан, країни Центральної Азії та ЄС обговорювали, зокрема, агресивну війну Росії проти України та висловили намір "поглиблювати стратегічне партнерство у сферах безпеки".

Попри це, за наявними даними, в Узбекистані можуть розглядати можливість реалізації проєктів із російськими структурами, які передбачають використання вкраденої продукції та технологій "Мотор Січі".

Як створювалася схема

"Мотор Січ" є унікальним високотехнологічним та стратегічно важливим підприємством України.

Наразі колишній президент "Мотор Січі" В'ячеслав Богуслаєв перебуває під слідством за підозрою у колабораційній діяльності та пособництві державі-агресору.

За даними слідства, спроби забезпечувати росіян продукцією "Мотор Січ" не припинилися ні після 2014 року, ні пізніше.

Зваживши на те, що початок АТО рано чи пізно зумовить заборону легального продажу росіянам послуг та товарів підприємства, ще у 2017 році Богуслаєв направив Петра Кононенка реєструвати компанії в Москві. Так у РФ з'явилося ТОВ "Борисфен", яке отримало ліцензування від "Мотор Січ" на широкий спектр послуг.

Російська компанія локально виконувала обмежений обсяг робіт через відсутність власної виробничої та наукової бази. Тож, починаючи з 2017 року, за паперами "Борисфену" як підрядника низку замовлень насправді збирали та ремонтували на потужностях "Мотор Січ" у підпільний спосіб.

Зрештою "Борисфен" і сьогодні працює в РФ та, як сама заявляє, забезпечує ремонтами двигуни для російських компаній "Газпром", "Роснефть", "Вертолеты России" тощо.

Втягування "Узбекнафтогазу" та "тіньовий флот" для авіації

Після початку повномасштабного вторгнення Кононенко в Україну не повернувся. Попри те, що створена структура у вигляді "Борисфену" позбавлена українських ліцензій, ця компанія намагається розгортати інвестиційні проєкти в Центральній Азії.

Зокрема, в Узбекистані нібито вже розглядають можливість запуску спільного багатомільйонного інвестиційного проєкту з Кононенком, який пропонує збудувати у регіоні майданчик за аналогом "Мотор Січі". За наявними даними, він переконує потенційного партнера - "Узбекнафтогаз" (УНГ) - у тому, що нібито має доступ до ліцензій та потужностей українського підприємства.

За описаною моделлю йдеться про схему, подібну до морського "тіньового флоту РФ": через підробку документів та контрабандні коридори з тимчасово окупованих територій України до РФ вивозять б/в запчастини й деталі продукції "Мотор Січ", ремонтують їх і видають за нібито виготовлені "Борисфеном" як "дочірньою структурою" заводу.

Крім того, за наявними даними, низку комплектуючих Кононенко замовляє в Китаї, видаючи їх, знову ж таки, за виготовлені на "Мотор Січі".

Ризики для Ташкента

Попри те, що і сам Кононенко, і низка пов'язаних компаній (окрім "Борисфену", це VOLGA DNEPR AIRLINES, "Вертолетные комплексы" тощо) перебувають під дією не лише українських обмежень, а й санкцій Європейського Союзу, Канади та Австралії, за даними джерел, представники окремих країн продовжують діалог щодо проєктів за його участі.

Такі дії можуть свідчити про чергову спробу росіян винести за межі України виробничу базу, технології та компетенції одного з ключових підприємств українського авіадвигунобудування, використавши для цього юрисдикцію третьої країни.

Для Узбекистану та "Узбекнафтогазу" участь у такому проєкті означатиме не лише репутаційні, а й цілком реальні санкційні ризики. Практика ЄС останніми роками засвідчує, що обмеження дедалі частіше поширюються на іноземні компанії, які беруть участь у схемах обходу антиросійських санкцій або забезпечують російський військово-промисловий комплекс.

Не меншої уваги наведені дані потребують і від українських дипломатичних структур (МЗС, Посольства України в Узбекистані), оскільки саме дипломатичними каналами Україна може своєчасно поінформувати узбецьку сторону про санкційні та правові ризики такої співпраці.