Росію треба загнати в кут, щоб були справжні перемовини: інтерв'ю з Андрієм Сибігою

Головне:

• Енергетичне перемир’я: Послаблення санкцій не наближає мир; єдиним виходом є енергетичне перемир'я, яке РФ одразу порушила.
• Санкційна політика: Вилучення олігархів Усманова та Фрідмана з санкційних списків є ганебним, тому Україна вимагає санкцій проти двох десятків нових осіб.
• Позиція щодо США: Твердження про "стратегічний глухий кут" в переговорах безпідставні; РФ треба "заганяти" через потужні санкції, тиск і заморожені активи.
• Саміт лідерів: Реальний прорив у переговорах можливий після зустрічі Зеленського з Путіним, за участі Трампа чи Ердогана.
• Євроінтеграція: Досягнуто порозуміння з Угорщиною, тому Київ планує відкрити всі євроінтеграційні кластери до кінця року.
• Скандал з Південною Кореєю: Сибіга вважає ситуацію вичерпаною.

Після періоду підкреслено теплих контактів з Україною, Дональда Трампа знову хитнуло в бік Росії. Окрім угоди про закупівлю російського дизеля, президент США відзначився серією вкрай різких випадів про Зеленського, при цьому розповідаючи журналістам, що "Путін дуже хоче укласти мирну угоду".

Причому різкий розворот Білого дому стався прямо під час чергового візиту українських переговорників до США, що викликало окреме обурення в Києві.

Читайте також: Трамп вигадав нову "причину" початку російсько-української війни

Втім, як каже РБК-Україна міністр закордонних справ Андрій Сибіга, зараз важливо утримуватись від різких рухів і оцінок. "Ми розуміємо, що у США ось-ось відбудуться проміжні вибори до Конгресу, і фактор внутрішньої політики може впливати на заяви, які ми чуємо публічно", – дипломатично говорить глава МЗС.

В ході розмови з Сибігою РБК-Україна детально зупинилося і на очікуваних новинах на треку євроінтеграції, відносинах з Угорщиною, Польщею та Південною Кореєю, однак, звісно, розмова почалася з головного – останніх новин з-за океану. "Умиротворення ніколи не приносить миру", – говорить голова МЗС. І кілька разів підкреслює: єдиний реальний шлях до миру полягає якраз у зворотньому – максимальному посиленні тиску на Москву.

А Україна, зі свого боку, до перемир'я готова – порушує його якраз РФ, зокрема і після того, як про таке енергетичне перемир'я публічно оголосив Трамп.

– Що означає для України рішення США зняти санкції з російського дизелю до 7 квітня?

– Послаблення санкцій проти Росії точно не наближає мир і не допоможе знизити ціни. Єдине, що справді могло би подіяти, – це повне енергетичне перемирʼя.

Україна давно готова до цього. У нас є конкретні дієві пропозиції, які ми напрацювали разом з країнами-партнерами. І вони запропоновані Росії. Але перемирʼя не хоче Путін.

Останній приклад – енергетичне перемирʼя, яке Росія фактично порушила негайно після його оголошення, ударом по ТЕЦ-5 у Харкові.

Такі кроки для нього виглядають як слабкість. Умиротворення ніколи не приносить миру. І слабкість перед агресором тільки мотивує його іти далі.

– З огляду на останні дії та заяви Білого дому, в принципі, чи залишається простір для мирних перемовин за участі США, чи є в них ще зміст?

– Україна буде використовувати кожну можливість для досягнення миру. Ми прагнемо завершити війну якнайшвидше, на відміну від Росії.

Я мав низку телефонних розмов із європейськими колегами. Дякую країнам, які висловили однозначну позицію підтримки України.

Ми – країна у війні, ми захищаємося і відстоюємо своє право на життя. Цей тиждень стане тижнем активної роботи з європейськими партнерами для підвищення тиску на Росію.

– Чи не входимо ми зараз в період відносин зі США, схожий на той, що ми пережили на початку минулого року, зі скандалами, різними гострими заявами тощо?

– Варто утриматися від передчасних чи емоційних оцінок. Стримана та мудра позиція України, глави держави, нашої дипломатії повернула ці відносини у правильне дипломатичне русло після подій, які ви згадали. Переконаний, що так буде і зараз.

Водночас ми розуміємо, що у США ось-ось відбудуться проміжні вибори до Конгресу, і фактор внутрішньої політики може впливати на заяви, які ми чуємо публічно.

Ми зберігаємо голову холодною і продовжуємо працювати над головним: посиленням позицій України та досягненням миру.

– Держсекретар США Марко Рубіо ще кілька днів тому заявив, що ситуація в "стратегічному глухому куті". В такому разі, який зміст у поточних процесах, зустрічах, поїздках наших представників?

– Я точно не бачу Україну саме з такою характеристикою. Навпаки, треба Росію загнати в глухий кут, аби досягти того результату, якого прагнуть не лише Україна, а й весь світ – закінчення російської агресії та відновлення справедливого миру.

Немає безвихідних ситуацій. Повинні бути правильні підходи, аби вирішувати найскладніші питання.

Щоб розрубати цей гордіїв вузол та примусити Росією до миру, повинна бути достатня політична воля.

– З боку Заходу?

– З боку США, з боку деяких партнерів, аби дотиснути Росію.

Я не впевнений, що Росія теж вважає себе загнаною. Як тільки вона буде загнана в кут, тоді ми побачимо реальні, серйозні перемовини. А цього можна досягти.

Тут рецепт, який я завжди повторюю, – це залученість та лідерство США, це тиск на Росію, підвищення ціни агресії для Росії, підвищення наслідків для оточення Путіна, особисто для Путіна, усвідомлення ними, що ніколи вони не досягнуть стратегічних цілей в Україні.

Якщо говорити про підвищення ціни – це тиск, санкції, цей важіль мають і США, й інші наші партнери. Це, безумовно, заморожені російські активи, це дуже чутливо для Росії, і це те, що дійсно буде їх заганяти за стіл перемовин.

Читайте також: Маск відреагував на слова Трампа про нового президента для України

І, безумовно, ізоляція Росії. Як вони себе можуть почувати загнаними в кут, якщо вони зустрічаються зі світовими лідерами, якщо їх запрошують на спортивні змагання, культурні заходи?

Що змінилося? Жодних ознак зменшення агресії немає. Навпаки, йде ескалація. Відповідь Путіна на всі мирні пропозиції – ескалація. Він нехтує, він зневажає, він цинічно дає ляпаси на всі мирні зусилля.

І, навпаки, Україна якраз має і проактивні пропозиції, бачення, як досягти справедливого миру. Вони опрацьовані з нашими партнерами, і американськими, і європейськими.

Ми маємо це розуміння. Цей гордіїв вузол можна розрубати тими інструментами, які ще повністю не задіяні. Це зміцнення наших українських оборонних спроможностей, зокрема далекобійних, ліцензії для нашого ОПК, посилення армії, наша макрофінансова стабільність.

Ось комбінація цих елементів, безумовно, створює той необхідний тиск, аби змусити Росію сісти серйозно за стіл перемовин. Україна готова. І ми це демонструємо чітко.

– Найочевидніша історія в контексті санкцій – це закон Грема. Якраз невдовзі добігає місяць, коли він має запрацювати. Чи ще розраховуємо ми на якісь рішучі дії з боку США?

– Лише рішучий підхід здатен наблизити мир. Саме час задіяти весь санкційний потенціал, враховуючи динаміку ситуації на полі бою, враховуючи стан російської економіки.

Я вважаю, що санкції наших партнерів мають бути не просто руйнівними, вони повинні просто "розірвати" економіку Росії і мати швидкий ефект.

Тому що Росія адаптується до санкційних режимів. Минулого тижня у нас був голова МЗС Британії Ед Мілібенд, і ми йому показали елементи ракети, ідентифіковані з останньої атаки на Прилуки. І там є елементи, вироблені в країнах Заходу.

Це знову ж таки означає, що не повинно бути пауз між санкційними рішеннями і пакетами. Ми повинні більше фокусуватися на конкретних речах. І вчора ми мали змогу проговорити з британським колегою, як відрізати Росію від технологій, як відрізати Росію від доступу до елементів, необхідних для виробництва своєї зброї.

В 90% озброєнь Росії можна знайти компоненти, вироблених у країнах Заходу. І це треба припинити. І ми маємо тут ще суттєвий потенціал.

Ми знаємо, що Росія консультувалася з Іраном і консультується щодо того, як обходити санкції.

– А деякі санкції взагалі послаблюють, як з двома російськими олігархами.

– Я вважаю це ганебним рішенням, неправильним рішенням – вилучення із санкційного списку двох олігархів, Усманова і Фрідмана. Відповідь наша буде дуже зрозуміла і чітка: у зв'язку з цим додатково санкціонувати по десять російських олігархів.

Україна вже підготувала такий список. І я буду ставити це питання на зустрічі міністрів закордонних справ ЄС в Люксембурзі цього тижня. І знову ставити питання і про повернення в список цих двох прізвищ.

Я дуже радий, що мені підтвердив мій візаві Ед Мілібенд, що вони не знімають, не зняли і не збираються знімати санкції з цих двох осіб. І те саме стосується інших наших партнерів з-поза Європи. Тому ми будемо все робити, аби їх повернути назад в список.

Це дієвий підхід. А ось загравання, умиротворення якраз заганяє ситуацію в глухий кут.

– Вже можна побачити ознаку певного негативного тренду: зняття санкцій з двох російських олігархів, почалися якісь розмови навіть щодо перезапуску Північного потоку тощо. Як цей тренд зупиняти?

– Ми активно будемо цьому протидіяти. Ми маємо тут союзників. І серед лідерів, і в політичних силах. Тому що це, передусім, про виклики безпеці. Не лише безпеці України, а й безпеці трансатлантичній. І ми вже все це проходили.

І ми знаємо, чим закінчується ось ця Ostpolitik, яка була в післявоєнній Німеччині. І ці всі проекти – це про корумпування. Всі енергетичні проекти російські – про корумпування.

Читайте також: Гаманці Путіна. Як Усманов і Фрідман вийшли з-під санкцій ЄС і чому це небезпечно

Ми знаємо, в які формули це загортається. Ми знаємо, що намагаються це подавати як проекти не російські, а від третіх країн, під чужим прапором.

Тобто що Росія робить? Вона навіть в енергетиці застосовує підхід "третього прапора".

Що з торгівлею зерном в обхід санкцій, в тому числі з окупованих територій, що з енергетикою, що з диверсіями і саботажем, які зараз відбуваються на території країн Європи. Вони ж намагаються це робити через громадян інших держав. Але за всіма цими акціями під третім прапором стоїть Росія.

І вони вже давно не "гібридні". Я розумію, що некомфортно часом називати речі своїми іменами.

– Якщо не гібридні, як би ви їх назвали – усе, що Росія останнім часом виробляє в Європі?

– Я вважаю, що це, по суті, військові операції, враховуючи їхні наслідки. Застосовується зброя, страждають люди. Об'єктами ураження виступають, в тому числі, військові об'єкти чи стратегічно важливі об'єкти. Тому, безумовно, вони потребують реагування у всіх вимірах.

– Але ось ми бачимо абсолютно конкретний кейс – в болгарських водах Росія атакувала кораблі, з жертвами. Всі розуміють, що це Росія, Україні навіть в теорії не було би сенсу щось робити там. Але ми не бачимо реакції тих же болгар, взагалі про статтю 4 договору НАТО, а тим паче про статтю 5, не йдеться.

– Я скажу не про Болгарію, а загалом наш підхід до всіх подібних інцидентів у всіх географіях. Сором'язливе замовчування ні до чого доброго не призведе. Загроза від цього не зникає, якщо ти робиш вигляд, що її не помічаєш.

Навпаки, мають бути рішучі дії, тому що Росія тестує, Росія провокує, вона вивчає реакцію. Вона це використовує в військових цілях, і наші партнери це повинні розуміти.

Ми повинні мінімізувати російський вплив на них. Знову ж таки, повернемось до цих "російських домів". Це осередки цього "русского міра", який становить пряму загрозу для кожної столиці країни, де вони знаходяться. Вони втручаються у внутрішні справи, у вибори. Вони втягують місцевих громадян у незаконну діяльність. Ми все це знаємо.

Ми ділимося цією інформацією з нашими партнерами і готові тут допомагати. Як і з кібератаками. Вони набрали зараз такого характеру, що підважують нормальне функціонування держав. І вони будуть лише нарощуватися.

Від Росії зараз відповідь – це ескалація. І ми повинні зробити все, щоб досягти, по-перше, деескалації, через досягнення конкретних рішень. Це перемир'я у Чорному морі, це енергетика. Це інші дії, моменти, пов'язані з відновленням свободи мореплавства в Чорному морі.

Україна по всіх цих треках вносила пропозиції. Ми задіяли нових партнерів. Вперше Індія почала відігравати велику роль. У нас відбувся перший візит міністра закордонних справ Індії.

Ми знаємо про їхні контакти з росіянами. Це теж відповідає глобальній ролі Індії в світі. Єгипет теж вперше готовий відігравати роль посередника чи фасилітатора.

Це важливо. Ми бачимо спроби багатьох країн світу відігравати ту чи іншу роль в наших мирних зусиллях. І ми вважаємо, що теж настав час і для нової, сильнішої, якісно нової ролі Європи.

Ми позитивно оцінюємо поїздку лідерів країн Африки, їхню мирну місію 2023 року. Ми би вітали, якби такий елемент знову повторився, участь лідерів африканських країн, важливих країн, в мирних зусиллях, чи то зі свободою мореплавства, тому що це про продовольчу безпеку і нестабільність у їхніх країнах, чи про повернення дітей, чи про найманство.

Росія зараз активно вербує громадян з Африки, маючи страшні втрати на фронті. І вони знайшли для себе таку зручну жертву. Коли гине громадянин тієї чи іншої африканської країни, вони не виплачують компенсації сім'ї, немає публічності. Людину просто закопали і забули.

– Чи залишається на порядку денному тристороння зустріч між Україною, Росією та США, та коли вона може відбутися?

– Україна неодноразово підтверджувала готовність до такої зустрічі для просування мирних зусиль. Ми би хотіли, щоб вона відбулася якомога швидше. Ми будемо використовувати кожну, навіть найменшу можливість для наближення миру.

Але найбільш дієвим, найбільш правильним з точки зору нової, чи якісно нової динаміки мирних зусиль, була би зустріч Путіна із Зеленським.

– Удвох? Чи з Трампом?

– Чи разом з Трампом, чи за посередництва президента Ердогана. Ми сигналізуємо, ми готові до цього. І нам є, що показати як результат цієї зустрічі.

Як мінімум перемир'я, обмін військовополоненими, повернення дітей.

Тобто це так звані confidence-building measures. І ми маємо цей набір потенційних домовленостей, які могли би бути оприлюднені за результатами такої зустрічі.

– Без такої зустрічі на рівні лідерів, наскільки реалістичним виглядає укладення якогось часткового перемир'я: енергетичного, морського, обох разом?

– Ми повинні боротися за це. І Україна працює з партнерами заради цього.

Ми бачимо наслідки перекриття Росією свободи мореплавства в Чорному морі. Ми бачимо занепокоєння партнерів передусім з Глобального Півдня. Вони розуміють наслідки для їхніх економік передусім через глобальну продовольчу безпеку, де Україна відіграє одну з ролей, глобального гаранта продовольчої безпеки.

Тому тут якраз треба боротися кожного дня, разом з тими партнерами, які можуть вплинути. А зустріч Зеленський-Путін могла б зафіксувати цей стан домовленостей, хоча я переконаний, що він може бути попередньо досягнутий і на нижчому рівні.

– І на рівні переговорних груп?

– Абсолютно. Щоб це не блокувало, щоб це було досягнуто вже зараз. Але якщо ми говоримо про нову динаміку, про нову перспективу, про нову часову рамку завершення війни – потрібна зустріч на рівні лідерів, я так вважаю.

Тому що ми бачимо, що коли зустрічаються команди на нижчому рівні, дуже часто вони повертаються до обговорення того ж самого вже по декілька разів. Тому я і кажу, що саме президент здатен поставити крапку в найскладніших питаннях.

– Періодично учасники або дотичні до переговорного процесу говорять про якісь "креативні ідеї". Про що йдеться?

– Я думаю, що це пов'язано з тим, що "дух Анкориджа" помер. Що формула "3 плюс 2" не працює. Що Україна чітко займає позицію: "нічого про Україну без України".

Жодна формула коштом територіальної цілісності і суверенітету не буде прийнята Україною і нашим народом, президентом України. Тому так, мають бути нові ідеї, виходячи з цих геополітичних реалій.

І команда американська, яка побувала в Москві – до речі, вісім разів вони там побували, а потім нарешті приїхали до нас вперше – нею були озвучені певні ідеї для напрацювання, обговорення, аби знову вийти на якийсь етап обговорення.

– Перейдемо до євроінтеграції. Як нам все-таки вдалося домовитися з Угорщиною і коли можлива зустріч Зеленського з Мадяром?

– Це ще одне свідчення того, що в зовнішньополітичній діяльності, яка опирається на національні інтереси країн, не може бути глухих кутів. З будь-якого кута можна знайти креативний вихід. Я вважаю, що ми з Угорщиною на доброму шляху, аби дійсно та нова сторінка, яку ми започаткували, наповнилася взаємовигідним співробітництвом.

Від взаємодії на європейському треку до розвитку двосторонніх проєктів, регіональних проєктів, ми відкриті, ми розуміємо спільно погоджені дії, пов'язані з розблокуванням шляху України до Європейського Союзу.

Читайте також: Мова, нафта та ЄС: як Україна та Угорщина домовляються попри публічні сварки

Єдиною перепоною відкриття решти кластерів виступала Угорщина. Зараз лишається два. По двох процедурно було дано зелене світло. Ми розуміємо подальші кроки. Україна готова виконувати свої домашні завдання, бо це теж є наш державний інтерес на шляху до повноцінного членства в Європейському Союзі.

Ми в постійній комунікації і на зв'язку з нашими угорськими партнерами, ми це поважаємо і вдячні за це. Я сподіваюся, що ця домовленість буде дотримана.

– А щодо зустрічі на найвищому рівні?

– Вона має відбутися, ми до неї готові. Якщо буде найближча оказія, або міжнародний захід, я вважаю, доречно, щоб вона відбулася. Ми в цьому зацікавлені.

– Є високі шанси на те, щоб відкрити всі кластери до кінця цього року?

– Ми ставимо собі таке завдання. Ми маємо цього досягти. У нас інше розуміння часу в Україні в звʼязку з війною – і у нас немає часу на довгі очікування рішень, які вже давно мали бути ухвалені. Ми виконали передумови для відкриття кластерів. Інших причин, окрім політичних, немає.

І найбільшим стримуючим фактором була позиція Угорщини, з якою ми зараз знайшли порозуміння і йдемо вперед.

– Минулого тижня з Брюсселя було багато новин, пов'язаних із майбутнім Євросоюзу. Те, що нас стосується безпосередньо, це аграрна сфера, де пропонуються серйозні обмеження для України. Це може стати серйозною проблемою?

– Ми критично ставимося до будь-яких положень, дискримінаційних щодо України. Ми категорично проти "декаплінгу". Ми категорично проти неправильних оцінок спільного руху і у відкритті кластерів, і у закритті переговорних позицій.

Ми вважаємо, що це все має бути, виходячи з тих реалій, які відбуваються і в Україні, і в регіоні.

– Вони кажуть, що Європа хоче просто "допомогти" Україні, щоб вона повернулася на традиційні аграрні ринки Африки і Азії, а не конкурувала з європейцями. В це вони загортають страх перед силою української "аграрки"?

– Ми відреагували на ці тези і твердження. Ми зараз активно працюємо з партнерами, щоб документ, який 28 жовтня має бути оприлюднений, це "дорожні карти", відображали реальний стан речей і реальну оцінку.

– Ці "дорожні карти" – це не перша ідея якось модифікувати процес вступу в ЄС нових членів. Була ідея "асоційованого членства" від німців, яку у нас зустріли дуже прохолодно. В нинішньому варіанті, як це було подано єврокомісаркою Мартою Кос, нас все влаштовує?

– У нас є своя позиція. Я повторюся, вона повинна відображати стратегічно той поступ, якого досягла Україна, і має відображати чітке розуміння подальших кроків щодо повноцінного набуття Україною членства в Європейському Союзі. І це є стрижнева річ, яка має вибудовувати всю логіку документу.

– Проблема номер один для нас зараз – це фінансування. І поточні "дірки" в бюджеті, як ми розуміємо, можна закрити тільки за допомоги партнерів. Цього року це вдасться?

– Я не можу бути голослівним. Я повинен спиратися на факти. Ми працюємо з партнерами. У нас є розуміння потенційних рішень. Тому давайте дочекаємося цих рішень.

Звичайно, що дипломатія не може бути осторонь від макрофінансової стабільності своєї держави. У нас є завдання від президента.

У нас вже проведена робота з партнерами. Є кілька шляхів, як цього досягти.

Перший – заморожені російські активи. Я вважаю, що це найбільш справедливий, найбільш швидкий і безболісний для партнерів спосіб.

Другий – у поточному 90-мільярдному кредиті (Ukraine Support Loan) від ЄС розкрити можливість участі для країн з-поза Європи: Сполученого Королівства, Канади та інших країн.

Ми теж тут працюємо, аби залучити додатковий ресурс. У нас є комітменти, озвучені державами під час Саміту НАТО в Анкарі.

Дуже важливо, щоб ці зобов'язання, які були взяті країнами щодо підтримки оборонного бюджету України, були фіналізовані до кінця року. Тут теж я бачу потенціал.

У нас є програма SAFE, там є незадіяних чи недовикористаних європейською стороною 20 млрд євро. Тут теж ми пропонуємо своє розуміння і бачення, в тому числі з вигодою для європейських країн, як можна було б попрацювати з Україною, що дозволило б нам залучити додаткові ресурси.

Є двосторонні треки, за якими ми працюємо з деякими країнами щодо підтримки і прийняття відповідних рішень для фінансової стабільності чи покриття бюджету. І тут теж ми маємо певний прогрес, я вважаю. Наради проводяться премʼєр-міністром Сергієм Корецьким практично щоденно, постійно, визначені завдання, визначені конкретні люди, відповідальні за залучення цих коштів.

– Польський трек – всі бачать і відчувають, що рівень напруги між нами помітно спав. Чи варто очікувати якихось нових спалахів – у разі якихось подій, або, можливо, дій з нашого боку в царині історичної пам'яті?

– Ми зацікавлені в розвитку добросусідства, взаємовигідного добросусідства. Це інтерес наших народів і наших країн. Це і спільна безпекова необхідність, як для нас, так і для Польщі.

Читайте також: Будьте обережні, коли ви говорите про історію: інтерв'ю з послом Польщі Лукасєвічем

Я вважаю, що ми зараз дипломатично впорядкували наші відносини. Вони відбуваються по багатьох рівнях. Я вважаю, що в нас відбулася нормалізація саме на цьому треку.

З нашого боку жодних перешкод в ексгумаціях не буде. І цей процес повинен працювати. Ми вважаємо, що він більше має обговорюватися з істориками, і не політизуватися.

Ми тут відкриті до розмов з нашими партнерами. Ми вдячні, що прем'єр Туск приїхав на саміт Карпатської ініціативи з великим оборонним пакетом.

Польща була тією країною, яка відгукнулася на запит України з постачанням боєприпасів, вкрай необхідних для збиття реактивних дронів. У нас фактично була відсутня ця амуніція, поляки нам надали допомогу, тому я тут теж дякую і міністру Сікорському, президент спілкувався з прем'єром Туском, ми це дуже цінуємо.

Готуються чергові пакети військової допомоги, вкрай важливі для оборони України.

Це стратегічне партнерство в дії, воно взаємовигідне. Польща стала членом Антибалістичної коаліції, тому це дорога в обидві сторони. Саме лідерство премʼєр-міністра Туска забезпечило цей результат, і у стратегічній перспективі він матиме безпосередній та дуже значний вплив на зміцнення безпеки Польщі.

Це дуже важливо розуміти, щоб і далі воно так розвивалося. Польща нас активно підтримує на нашому євроінтеграційному треку у відкритті кластерів.

– Ви нещодавно казали журналістам, що вважаєте історію з Південною Кореєю "непорозумінням", яке має скоро вичерпатися. Натомість в Сеулі, схоже, так не вважають, вони пішли на серйозний крок, відкликавши свого посла. Чому ця історія ніяк не завершиться?

– Це тимчасове відкликання посла, і про цей крок південнокорейської сторони ми знали. Ми теж запрошували на розмову корейського посла.

Ми вважаємо, що ситуація вичерпана.

Все було пов'язане з різним тлумаченням етапів конфіденційності щодо передачі військовополонених.

Україна всі свої зобов'язання виконала. Ми зробили жест доброї волі, передавши двох військовополонених Південній Кореї.

Україна дотримується Женевських конвенцій. Україна поважає Конституцію Південної Кореї, згідно з якою ці громадяни вважаються громадянами Південної Кореї. Тому ми прийняли таке рішення.

Нас поєднує дуже перспективне, взаємовигідне майбутнє. Я вважаю, що обов'язково дипломатія переможе у наших відносинах, і ця історія залишиться позаду.