Понад 29 тисяч гривень на місяць. Зарплати зростають, бізнес скаржиться на кадровий голод
Український ринок праці демонструє суперечливі тренди: офіційне безробіття скорочується, а номінальні зарплати зростають двозначними темпами. Утім, за позитивною статистикою ховається глибокий дефіцит трудових ресурсів та структурний розрив між вимогами роботодавців і навичками кандидатів. Чому зростання доходів не вирішує проблему кадрового голоду та де зараз платять найбільше – у ексклюзивній колонці академіка НАН України Богдана Данилишина для РБК-Україна.
Головне:
- Безробіття падає, але не через вибухове створення вакансій. Кількість зареєстрованих безробітних у першому півріччі 2026 року знизилася до 220,6 тис. осіб. Показник працевлаштування зріс на 22%.
- Структурний перекіс. У торгівлі кількість шукачів більш ніж удвічі перевищує пропозицію роботодавців. Натомість у переробній промисловості підприємства не можуть закрити позиції через брак кваліфікації кандидатів.
- Зарплати зростають: середня зарплата, за даними Держстату, зросла за рік на 22,1% та сягнула 29 632 гривень. Лідерами з доходів залишаються IT та телеком і фінансова сфера.
- Конкуренція на онлайн-ринку: за даними Work.ua, кількість резюме зростає утричі швидше за кількість вакансій. При цьому зарплатні очікування кандидатів перевищують середню пропозицію роботодавців на 8,3%.
Дехто помітив, що перше півріччя вже минуло… Навіть те, що у першій половині 2026 року на українському ринку праці посилилися ознаки стабілізації. Кількість зареєстрованих безробітних поступово скорочується, роботодавці активніше наймають працівників, а заробітна плата продовжує зростати аж двозначними темпами.
Водночас ці зміни відбуваються все ж таки на тлі дефіциту трудових ресурсів, а також – значних відмінностей в оплаті праці між видами економічної діяльності.
Чому наявне менше зареєстрованих безробітних?
У січні-червні 2026 року послугами Державної служби зайнятості скористалися 388,5 тис. осіб. Це на 38,5 тис., або на 11%, більше, ніж у відповідному періоді 2025 року. При цьому статус зареєстрованого безробітного мали 220,6 тис. осіб – на 6,3 тис., або приблизно на 2,8%, менше, ніж роком раніше.
Помітно поліпшився показник працевлаштування. За перше півріччя 2026 року роботу за сприяння служби зайнятості отримали 153,6 тис. осіб, тоді як у січні-червні 2025 року – 125,9 тис.
Таким чином, кількість працевлаштованих збільшилася на 27,7 тис., або на 22%. Частка працевлаштованих серед усіх отримувачів послуг служби зайнятості зросла приблизно з 36% до 39,5%.
Однак зменшення зареєстрованого безробіття не можна пояснювати лише створенням нових робочих місць. На чисельність робочої сили продовжують впливати зовнішня міграція, мобілізація та демографічне скорочення працездатного населення. Тому український ринок праці дедалі частіше характеризується не надлишком працівників, а нестачею кадрів певних професій і кваліфікацій.
Вакансії та шукачі роботи не завжди знаходять одне одного
Станом на 1 липня 2026 року найбільше вакансій, зареєстрованих у Державній службі зайнятості, пропонували підприємства переробної промисловості – 13 тис. робочих місць. У сфері оптової та роздрібної торгівлі, включно з ремонтом автотранспортних засобів і мотоциклів, налічувалося 10,6 тис. вакансій, а в освіті – 6,3 тис.
Водночас найбільше зареєстрованих шукачів роботи припадало на торгівлю та ремонт автотранспортних засобів – 23,7 тис. осіб. У сфері державного управління, оборони та обов’язкового соціального страхування роботу шукали 21,9 тис. осіб, у переробній промисловості – 14 тис.
Порівняння цих показників демонструє структурну нерівновагу. Наприклад, у торгівлі кількість шукачів роботи більш ніж удвічі перевищує кількість заявлених вакансій. У переробній промисловості чисельність кандидатів і пропозицій роботи формально є близькою – 14 тис. шукачів проти 13 тис. вакансій.
Проте навіть за такого співвідношення роботодавці не завжди можуть швидко закрити вакансії. Причиною є невідповідність між професійними навичками та кваліфікацією кандидатів і вимогами підприємств. Додатковим бар’єром залишається різниця між зарплатою, яку готові запропонувати роботодавці, та оплатою праці, на яку розраховують працівники.
Отже, головною проблемою ринку стає не лише кількість робочих місць, а їх відповідність можливостям і очікуванням шукачів роботи.
Середня зарплата перевищила 29 тисяч гривень
На тлі дефіциту трудових ресурсів бізнес продовжує підвищувати заробітну плату, намагаючись утримати досвідчених працівників і залучити нових фахівців. У січні–травні 2026 року середньомісячна заробітна плата, за даними Держстату, становила 29 632 гривень. За відповідний період 2025 року вона дорівнювала 24 260 гривень. Отже, за рік номінальна середня зарплата збільшилася на 5 372 гривень, або на 22,1%.
Зростання середньомісячної зарплати має тривалий характер:
- у 2022 році вона становила 14 847 гривень;
- у 2023 році – 17 442 гривень;
- у 2024 році – 21 473 гривень;
- у 2025 році – 25 946 гривень.
Порівняно з 2022 роком номінальний показник у січні–травні 2026 року майже подвоївся. Водночас таке порівняння відображає саме номінальну динаміку і безпосередньо не характеризує зміну купівельної спроможності доходів.
Найвищі зарплати залишаються зосередженими у видах діяльності, де особливо важливими є спеціалізовані знання, технологічні компетентності та висока кваліфікація. Лідером у січні-травні 2026 року була сфера інформації та телекомунікацій із середньою зарплатою 79 278 гривень. Це приблизно у 2,7 раза більше за середній показник по країні.
У фінансовій та страховій діяльності середньомісячна зарплата становила 63 112 гривень. Тобто вона більш ніж удвічі перевищувала загальнонаціональний рівень. У професійній, науковій та технічній діяльності працівники в середньому отримували 38 029 гривень.
Такі відмінності свідчать про збереження значної галузевої диференціації оплати праці. Варто враховувати й методологічні особливості офіційної статистики. Показник Держстату сформований на основі даних юридичних осіб та їхніх відокремлених підрозділів із кількістю найманих працівників від десяти осіб. Він також не враховує грошове забезпечення військовослужбовців.
На онлайн-ринку конкуренція серед кандидатів посилюється
Дані порталу Work.ua доповнюють офіційну статистику та показують ситуацію на ширшому онлайн-ринку праці. Станом на 14 липня 2026 року на платформі налічувалося 102,6 тис. вакансій. Це на 4,3% більше, ніж на початку липня 2025 року, коли було зафіксовано 98,3 тис. пропозицій роботи.
Водночас кількість резюме збільшилася значно швидше – з 4,867 млн до 5,446 млн, або на 11,9%. Отже, темпи розширення бази кандидатів майже утричі перевищили темпи зростання кількості вакансій. Це свідчить про збереження і навіть посилення конкуренції серед шукачів роботи, попри загальний дефіцит кадрів у низці професій.
Середня зарплата, зазначена у вакансіях, станом на середину липня 2026 року становила 30 039 гривень проти 24 836 гривень роком раніше. Пропозиція роботодавців зросла приблизно на 21%.
Водночас зарплатний показник у резюме, який відображає очікування кандидатів, сягнув 32 532 гривень. Розрив між очікуваннями працівників і середньою пропозицією роботодавців становив близько 2,5 тис. гривень, або 8,3%.
Офіційна середня зарплата (29 632 гривень) і середня зарплатна пропозиція в онлайн-вакансіях (30 039 гривень) є близькими за величиною. Однак ці показники мають різні методики розрахунку та охоплюють різні сегменти ринку. Тому їх варто розглядати як взаємодоповнювальні, а не повністю зіставні.
Від безробіття до конкуренції за кваліфікацію
Показники першої половини 2026 року свідчать, що український ринок праці поступово змінює свою структуру. На перший план виходить не масове безробіття, а дефіцит працівників із потрібними знаннями та навичками. Підприємства змушені конкурувати за кваліфікований персонал через підвищення зарплат, навчання працівників і перегляд умов праці.
Водночас загальне збільшення кількості резюме означає, що для самих кандидатів пошук роботи не обов’язково стає простішим. Попит роботодавців концентрується у конкретних професійних групах, тоді як частина шукачів має досвід або кваліфікацію, що не повністю відповідають актуальним потребам економіки.
Подальше збалансування ринку потребуватиме розвитку професійної перепідготовки, тіснішої взаємодії роботодавців із закладами освіти, підвищення прозорості зарплатних пропозицій та швидшого оновлення навичок працівників. Саме здатність поєднати наявний людський потенціал із реальними потребами підприємств визначатиме, наскільки стійким буде відновлення зайнятості та зростання доходів населення.