Після війни – на вибори? Як Україна готується до голосування і які головні проблеми

Головне:

• Вибори лише після війни: президент Зеленський і ЦВК наголошують, що голосування можливе лише після завершення бойових дій

• Перехідний період: ЦВК пропонує щонайменше пів року на підготовку до виборчої кампанії

• ВПО та біженці: головні виклики – знайти, де перебувають виборці, та забезпечити їм можливість проголосувати

• Інфраструктура та дільниці: більшість "тилових" дільниць у хорошому стані; на прифронтових територіях пошкоджено 20–25%

• Голосування за кордоном: більше дільниць; електронне голосування поки що не планують

• Голосування військових: на спеціальних дільницях або за місцем розташування частини; важлива політична нейтральність ЗСУ.

"Я прошу зараз, і заявляю це відкрито, США допомогти мені, можна разом з європейськими колегами, забезпечити безпеку для проведення виборів. І тоді за наступні 60-90 днів Україна буде готова", – заявив 9 грудня президент Володимир Зеленський.

Тему проведення виборів в Україні вже давно озвучувала частина західних партнерів, переважно американці. Тож вибори перестали бути суто внутрішнім питанням – і повернулись в порядок денний разом із війною та переговорами про її завершення.

При цьому, як кажуть співрозмовники РБК-Україна у владі, заяви Зеленського про вибори саме зараз пов'язані не з конкретними планами проводити голосування. Натомість це було реакцією на чергові закиди президента США Дональда Трампа про те, що в Україні давно не проходили вибори.

Український меседж при цьому звучить просто: вибори можливі лише після завершення бойових дій. Але незалежно від мотивів, процес запущено. І тут постає дилема – яким має бути перше повоєнне волевиявлення. І чи готова до нього Україна, не лише формально, а й по суті.

У Центральній виборчій комісії пропонують закласти перехідний період після завершення війни, тривалістю щонайменше пів року перед стартом виборчої кампанії.

Втім, навіть за таких базових умов універсального сценарію для України не існує. Заступник голови ЦВК Сергій Дубовик в інтерв’ю РБК-Україна зазначив, що комісія вивчала велику кількість іноземного досвіду, однак жоден з них не може бути механічно застосований до українських реалій.

"У першу чергу, це розмір нашої країни, розмір виборчої інфраструктури і кількість виборців, це місцезнаходження нашої країни в сім’ї європейських народів", – пояснив Дубовик.

Водночас окремі приклади все ж варто брати до уваги – принаймні для того, щоб не повторювати старі помилки в умовах післявоєнного перезапуску політичної системи.

Як знайти виборців

За роки великої війни мільйони українців стали біженцями – переїхавши за кордон, або внутрішньо переміщеними особами – якщо просто перебралися в інший регіон України.

У контексті виборів це означає дві проблеми. Перша стосується інфраструктури для голосування. Друга – необхідності зрозуміти, де все ж таки знаходяться виборці, і дати їм можливість проголосувати.

Зі схожими труднощами зіштовхнулася Боснія і Герцеговина в 1996 році після завершення кривавої громадянської війни, що тривала 4 роки. Там питання участі біженців та ВПО у виборах вирішувалося у складі ширшого мирного процесу, пояснив РБК-Україна громадський діяч з Боснії і Герцеговини Самір Ібішевіч.

"Перші повоєнні вибори були проведені лише після підписання Дейтонської мирної угоди, яка не тільки зупинила війну, але й запровадила нову конституційну та адміністративно-територіальну модель держави", – зазначив Ібішевіч.

Після цього були сформовані виборчі округи, створені виборчі комісії, підтверджені списки виборців, у тому числі біженців і внутрішньо переміщених осіб.

Лише коли конфлікт було формально завершено, за наявності чіткої правової рамки, стало можливим проведення перших повоєнних виборів.

"Значну роль у цьому процесі відігравали міжнародні інституції, які забезпечували нагляд за реєстрацією виборців і легітимністю виборчого процесу", – підкреслив Ібішевіч.

Кількість українських біженців та ВПО (Інфографіка РБК-Україна)

Схожі виклики постали і в Іраку у 2005 році, після вторгнення у країну США та повалення режиму Саддама Хусейна. Вибори проходили в умовах фактичної війни низької інтенсивності, терактів і масового внутрішнього переміщення населення.

Для іракських біженців за кордоном уперше було організовано голосування у 14 країнах. Однак участь ВПО всередині країни залишалася фрагментарною і нерівною, що згодом розкритикували міжнародні спостерігачі.

Як зазначалося в звіті Brookings Institution, внутрішньо переміщені особи зіткнулися з низкою практичних перешкод.

"Багато хто не міг зареєструватися до закінчення терміну, а деякі втратили документи через втечу чи руйнування своїх домівок", – писали американські аналітики Балкіс Джарра та Ерін Муні.

Чи буде електронне голосування

На відміну від Боснії та Герцеговини й Іраку, в Україні залишається дієздатною ЦВК. Тож як розв'язувати проблеми голосування ВПО і біженців, загалом, ясно. За словами Сергія Дубовика, всередині України з виборчою інфраструктурою все відносно непогано.

У "тилових" регіонах більшість будівель, які використовують як приміщення для виборів, залишаються цілими. На прифронтовій території близько 20–25% дільниць розміщені у пошкоджених будівлях, але це не фатально, вважає замголови ЦВК.

"Зараз це трошки важче, але ми думаємо і над використанням для виборчих дільниць малих архітектурних форм, організації їх у тимчасових спорудах", – сказав РБК-Україна Дубовик.

Що ж до голосування українців за кордоном, то єдиним реальним виходом є розширення мережі дільниць, за домовленістю з кожною окремою країною. Але ЦВК пропонує окремо закріпити в законі, що вибори на території Росії і Білорусі не будуть проводитися.

При цьому голосування у Дії як реальну опцію поки що не розглядають. Щонайменше тут немає законодавчої рамки.

"На сьогоднішній момент, окрім якоїсь онлайн-дискусії, роботи над цим напрямком не відбуваються. Ані Мінцифра, ані команда застосунку не працюють над реалізацією такого інструменту", – повідомив 29 грудня тоді ще міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.

Загалом голосування біженців та ВПО буде найменшою проблемою з усіх можливих, зазначив у коментарі РБК-Україна Андрій Магера, заступник голови ЦВК у 2007–2018 роках, фахівець з конституційного права Центру політико-правових реформ.

"На парламентських і президентських виборах неважливо, де такі виборці взагалі будуть голосувати. Тому що їхній голос йде "в одну бочку", в межах всієї країни. Неважливо, де він за ту чи іншу партію проголосує", – сказав Магера.

За його словами, ВПО та біженців можна буде включати до списку виборців за зміною виборчої адреси.

"Законодавець має передбачити запобіжники – аби ця виборча адреса не змінювалася дуже часто. Щоб не було "виборчого туризму". Наприклад, зберегти право поміняти виборчу адресу один раз на рік", – підкреслив експерт.

Щоправда, єдиною реалістичною опцією в цьому випадку буде повернення до пропорційної моделі – коли Рада обирається лише за партійними списками без мажоритарників.

Втім, все це перебуває на рівні дискусій у рамках робочої групи з підготовки оновленого виборчого законодавства. Наприкінці грудня минулого року її створили у Верховній Раді за дорученням Зеленсьького. Крім народних депутатів, до неї увійшли представники уряду та громадянського суспільства.

Роботу ведуть за сімома напрямками: від адміністрування та безпеки виборів до голосування ВПО, біженців, військових, а також виконання міжнародних зобов'язань України у сфері виборів. За словами голови фракції "Слуга народу" у Верховній раді Давида Арахамії, до кінця лютого вже має бути напрацьовано конкретний законопроект.

Поки на онлайн-засіданнях робочої групи проходять "обкатку" найрізноманітніші ідеї щодо виборів, щодо яких не знаходять згоди не лише представники влади і експерти, а й експерти між собою.

Загалом, ключовим питанням є оновлення державного реєстру виборців, зазначив у розмові з РБК-Україна Олександр Корнієнко, перший віце-спікер Верховної Ради та голова робочої групи.

"Мова йде перш за все про оновлення механізмів наповнення державного реєстру виборців на добровільній основі, використання для цього і електронних технологій, і збільшення строків такої самореєстрації", – пояснив Корнієнко.

Так, у робочій групі розглядають інтеграцію електронного кабінету виборця з "Дією" та сервісами геотрекінгу. Це також має допомогти з пошуком найближчої дільниці.

Голосування військових

Ще одним викликом для України буде участь у виборах тих, хто перебуває у Силах оборони. В принципі, їх можна включати у списки виборців там, де розміщена військова частина. Коли ж війська розміщені "у полі", як виняток, можна створювати спеціальну дільницю за поданням Міноборони.

"Єдине, що не треба зловживати утворенням спеціальної дільниці, тому що там момент публічності набагато слабший, ніж на звичайних виборчих дільницях", – зазначив Магера.

За словами Корнієнка, військовим у Силах оборони може бути важко реалізувати своє право бути обраним. Це буде особливо актуальним під час парламентських та місцевих виборів – коли тисячі військових виявлять бажання стати депутатами різних рівнів.

У післявоєнній Боснії і Герцеговині не існувало спеціальних або окремих механізмів голосування для військовослужбовців. Військові мали право голосу і брали участь у виборах на рівних засадах з іншими громадянами відповідно до чинного виборчого законодавства.

"Водночас існувало чітке обмеження щодо участі військових у політичній діяльності як кандидатів. Військовослужбовці не могли балотуватися на виборні посади, якщо перебували на службі", – сказав виданню Самір Ібішевіч.

Для участі у виборах вони мали звільнитися з військової служби. Суть такого обмеження – аби Збройні сили були політично нейтральними.

"Цей підхід був спрямований на запобігання мілітаризації політики та зменшення ризику впливу збройних структур на демократичний процес", – підкреслив Ібішевіч.

Вибори після війни (Інфографіка РБК-Україна)

Якщо ж за тисячами військових на службі закріпити можливість одночасно брати участь у політиці, можливий цілий набір варіантів. Від повторення досвіду 2014 року з нардепами-комбатами до більш небезпечного прикладу низки африканських країн – де армія і влада майже невіддільні.

Втім, наразі українське законодавство дозволяє військовим суміщати службу та політику. Йдеться хіба що про корекцію процедури їх балотування.

"Тут, звичайно, треба ухвалювати рішення і визначати можливі умови, при яких надавалися б відпустки на агітацію, який порядок дій має бути, чи потрібна відпустка безпосередньо на реєстрацію. Можливо, перенесення механіки подачі документів в електронний вигляд – така можливість в кодексі передбачена, треба її там уточнити", – сказав РБК-Україна Корнієнко.

***

В цілому більшість технічних проблем, пов’язаних із проведенням виборів, вирішити можна. Значно більше запитань викликає стан політичної інфраструктури та готовність людей, вказував у розмові з РБК-Україна Дубовик.

Йдеться не лише про партії, представники яких мають працювати у дільничних комісіях, а й про спроможність громадських організацій виконувати функції спостереження. Окреме питання – рівні і зрозумілі умови для передвиборчої агітації.

У цьому сенсі вибори виходять далеко за межі технічної процедури голосування. Не менш важливим буде відновлення довіри до політики після війни – коли суспільство виснажене, партії та громадський сектор ослаблені. І, звісно, коли зберігається загроза з боку Росії.

Тож поспіх може виявитися небезпечнішим за паузу. Сумнівні з погляду легітимності вибори – це саме те, на що розраховує Росія, намагаючись поставити під сумнів демократичність української держави.

Після завершення бойових дій Україна опиниться перед складним вибором: або витратити час на відновлення політичної інфраструктури та провести вибори без запитань до їхньої легітимності, або ж отримати процедуру, результати якої доведеться постійно виправдовувати.

І саме від цього вибору значною мірою залежатиме стабільність повоєнної української демократії.

Це може бути цікаво

– Яка головна умова проведення виборів в Україні згідно з позицією президента та ЦВК?

Ключовою умовою є повне завершення бойових дій. Окрім безпекового фактору, Центральна виборча комісія наголошує на необхідності перехідного періоду тривалістю щонайменше шість місяців перед початком виборчої кампанії.

– Які дві основні проблеми виникають у контексті голосування мільйонів біженців та ВПО?

1. Інфраструктурна: пошкодження виборчих дільниць (близько 20–25% на прифронтових територіях).

2. Облікова: необхідність точно встановити місцезнаходження виборців та забезпечити їм можливість проголосувати.

– Чи розглядається можливість проведення виборів через додаток "Дія"?

Наразі ні. Михайло Федоров зазначив, що робота над таким інструментом не ведеться, оскільки відсутня законодавча база. Проте "Дію" можуть використати для самореєстрації виборців або пошуку найближчої дільниці через електронний кабінет.

– Яка головна складність участі військових у виборах як кандидатів?

Основна дилема полягає в тому, чи мають військові звільнятися зі служби для участі в політиці (як це було в Боснії та Герцеговині для дотримання нейтральності армії), чи держава має створити механізм спеціальних відпусток для агітації, що дозволить суміщати службу та балотування.

При написанні матеріалу використовувались дані ЦВК та ООН, заяви президента України Володимира Зеленського, Заступника голови ЦВК Сергія Дубовика, Першого віце-спікера Верховної Ради Олександра Корнієнка, експерта Центру політико-правових реформ Андрія Магери та громадського діяча з Боснії і Герцеговини Саміра Ібішевіча.