Найдивніший космічний експеримент США: навіщо орбіту Землі засипали голками
NASA продовжує відстежувати залишки мідних голок West Ford (фото: NASA)
Понад 60 років тому США реалізували один із найдивніших космічних експериментів в історії. Щоб забезпечити надійний військовий зв'язок, на орбіту вивели сотні мільйонів мідних голок, які мали утворити штучний шар для відбиття радіосигналів.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на звіт NASA.
У часи Холодної війни уряд США шукав надійні шляхи дальнього зв'язку, які б не залежали від підводних кабелів чи природної іоносфери, вразливої до ядерних вибухів.
Для розв'язання цієї проблеми ВПС США у співпраці з Массачусетським технологічним інститутом (MIT) започаткували проєкт West Ford.
На орбіту було виведено сотні мільйонів мікроскопічних мідних диполів, покликаних утворити штучний шар для відбиття радіосигналів. Це й створило одне з перших великих скупчень космічного сміття в історії.
Історія запуску та концепція штучної іоносфери
Створювати штучну іоносферу вирішили за допомогою мідних дипольних голок, які мали розсіятися по орбіті й утворити хмару для відбиття радіохвиль.
Перша спроба запуску у 1961 році виявилася невдалою, проте в травні 1963 року за допомогою диспергатора на основі нафталінового гелю на орбіту вдалося вивести від 120 до 215 мільйонів мідних голок.
Розмір голок у співвідношенні до поштової марки того часу (фото: NASA)
Основні етапи реалізації та технічні параметри
Передавання даних: дослідники успішно продемонстрували працездатність системи, передавши голос, текст і дані між станціями Міллстоун-Хілл у Массачусетсі та Кемп-Паркс у Каліфорнії.
Складність сигналу: за словами доктора Дональда Маклеллана з Лабораторії Лінкольна при MIT, прийнятий сигнал мав значні спотворення за частотою й часом через різницю в орбітальних швидкостях та положеннях голок.
Критика та ризики: астрономи застерігали про перешкоди для спостережень, а супутникові оператори - про ризик зіткнень із голками.
Система запуску West Ford (фото: NASA)
Доля мідного кільця та сучасний стан на орбіті
Передбачалося, що під дією сонячного випромінювання голки швидко зійдуть з орбіти та згорять в атмосфері. Більша частина з них дійсно згоріла, однак значна кількість голок злиплася в згустки.
Через більшу масу ці утворення не зійшли з орбіти так швидко, як окремі елементи. За даними NASA, навіть через десятиліття десятки подібних згустків продовжують перебувати на навколоземній орбіті (частина - на висотах понад 2000 км).
З появою перших повноцінних супутників зв'язку потреба в штучній іоносфері відпала, проте уламки проєкту West Ford все ще залишаються пам'яткою ранньої космічної ери.
