Фрески, графіті, замуровані поховання й таємничі підземелля - Кирилівська церква ховає в собі чимало загадок. Її збудували у XII столітті в одному з найкривавіших куточків стародавнього Києва, як усипальницю князів. Сьогодні ця пам'ятка є в попередньому списку ЮНЕСКО, оскільки має величезне історичне і культурне значення.
Про всі таємниці одного із найдревніших храмів Києва в інтерв'ю РБК-Україна розповіли завідувач сектора "Музей Кирилівська церква" Національного заповідника "Софія Київська" Андрій Петренко та старша наукова співробітниця Марина Проніна.
Церкву заклали у ХІІ столітті на тлі міжусобних війн. Засновником храму і ктитором (меценатом, – ред.) став чернігівський князь Всеволод Ольгович, який посів на київському престолі у 1140 році. Храм він присвятив своєму небесному покровителю святому Кирилу архієпископу Александрійському.
"Святиню збудували в історичній місцевості на Дорогожичах. Саме тут колись проходили основні бої за Київ. Літопис каже, що дорогожицька земля була "кров’ю полита і кістьми осіяна". Невдовзі після заснування навколо церкви сформувався ансамбль Кирилівського монастиря", - каже Проніна.
Кирилівська церква входить у попередній список ЮНЕСКО. У храмі збереглося 800 кв. м фрески ХІІ століття, деякі композиції не мають аналогів у світі.
"Система розпису центральної частини цієї церкви й Софіївського собору абсолютно ідентичні. Тільки у верхніх зонах у соборі - мозаїка, а тут - фреска. Ктитори Кирилівської церкви не могли собі дозволити мозаїку, бо вона була дуже коштовна. Храм, скоріш за все, розписували місцеві майстри - після розпису Софії в ХІ ст. в Києві сформувалась своя іконописна школа на основі візантійської", - говорить науковиця.
Крім цього, у храмі є 863 середньовічних графіті, написані старослов'янської та латиною.
"Графіті у храмі - це послання до Бога. Колись люди вважали, що молитва є тимчасовим явищем. Закінчилась молитва - закінчилось прохання. А якщо нашкрябати щось на стіні храму, то це доходитиме до вух Бога постійно. Тому кожна людина вважала за потребу зробити такий напис. У деяких графіті просили навіть про покарання недоброчинних платників. Якщо людина була не писемна, то на стіні робила хрестик, або ставила якусь емблему. У нас є навіть дитячі графіті - зображення коника", - ділиться Петренко.
Літописи свідчать, що Кирилівська церква була князівською усипальницею.
"Тут поховали дружину засновника храму княгиню Марію Мстиславівну - онучку Володимира Мономаха, її старшого сина князя Святослава - героя давньоруської поеми "Слово о полку Ігоревім", а також його сина Всеволода Рудого і його дружину княжну Марію Казимирівну. Жодне поховання не дійшло до наших часів", - каже Проніна.
За її словами, скоріш за все, поховання розграбували у період з ХІІІ по ХVII ст., коли він стояв пусткою після зруйнування ордами хана Батия. Монголо-татари не могли пограбувати, оскільки у них було табу щодо могил.
Крім цього, у підземеллях храму є 21 поховання: тут покоїться родинна Тупталів. Найвідомішим представником яких є митрополит Димитрій Ростовський, з часом зарахували до лику святих. Зараз підземелля храму замуроване, так само як і вхід у печери.
"Під час реставраційних робіт у ХІХ ст. у вівтарній частині виявили тріщину, в якій були фрагменти чоловічих кісток і шматок чернечого одягу. Дослідники вважають, що це мощі когось з місцевих святих – була традиція вкладання їх у стіни храму. Є переказ, що тут у печерах жив монах Кирило, можливо його кістки були замуровані у церкві. Під час реставрації їх вилучили й де вони зараз вже невідомо", - каже Петренко.
Також у стіні храму є таємний хід, який веде на висоту 5,5 м. Колись там був балкон. Вчені припускаються, що він міг бути призначений для того, щоб князь Всеволод підіймався на нього молитись і так бути ближчим до небесного покровителя.
Додамо, що Кирилівська церква функціонує як музей, але тут також періодично проводять богослужіння.
Читайте також про те, чим унікальна церква Спаса на Берестові, яку датують ХІІ століттям.
Раніше ми писали про те, що Успенський собор у Лаврі став символом відбудови України. Його підірвали комуністи у 1941 році, а відновили святиню невдовзі після проголошення нашої незалежності. Більшість храму розписана у стилі козацького бароко, а Андріївський приділ МП самовільно розмалював у стилі російської церкви.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.