Хто такий Роберт Фіцо. Головні факти про скандального прем'єра Словаччини

Що відомо про Фіцо

Роберт Фіцо народився 15 вересня 1964 року в місті Топольчани у тодішній Чехословаччині, а тепер західній Словаччині. Народившись в родині робітника, Фіцо молодший отримав освіту юриста. З дитинства мріявши стати політиком, Фіцо розпочав свою політичну кар'єру у Комуністичній партії незадовго до Оксамитової революції у 1989 році, яка призвела до розпаду Чехословаччини.

Він був представником Словаччини в Європейському суді з прав людини з 1994 по 2000 рік, тоді ж створив свою лівоцентристську партію Smer-SD ("Курс - соціальна демократія"). Це сталось у 1999 році після того, як йому відмовила в посаді міністра Партія демократичних лівих (SDL), спадкоємці комуністів.

Через два роки після вступу Словаччини до ЄС, у 2006-му партія Фіцо здобула переконливу перемогу, що дозволило йому вперше сісти в крісло прем'єра.

У 2009 році він привів свою країну до єврозони (валютний союз 20 держав-членів ЄС, які прийняли євро як національну валюту, - ред.). У 2012-му попри перемогу на виборах Фіцо не вдалось сформувати коаліцію, тож наступні два роки він працював в опозиції.

За два роки, а саме у 2014 він балотувався на президентських виборах, проте зазнав поразки у другому турі від незалежного кандидата Андрея Кіски.

У 2016-му Фіцо втретє переміг на виборах, однак вже за два роки його прем'єрство завершилося "словацьким Майданом" - Фіцо був змушений піти у відставку на тлі масових протестів через вбивство журналіста-розслідувача й антикорупціонера Яна Куцяка та його нареченої Мартіни Кушнірової.

Після повернення до парламенту Фіцо був обраний членом Комітету Національної ради Словаччини з економічних питань.

Минулої осені в Словаччині відбулися парламентські вибори. За їх результатами Фіцо та партія "Курс - Соціальна демократія" прийшли до влади.

Внутрішня політика Фіцо

Значна частина перемоги Фіцо на виборах у 2006 році пояснюється його гучною критикою економічних, податкових, соціальних, пенсійних і законодавчих реформ попереднього правого уряду.

В той час, як міжнародні організації, по типу Міжнародного валютного фонду, Світового банку чи ОЕСР сприймали реформи як дуже позитивні та успішні, значні верстви населення вважали інакше. Особливо це відчувалось в малооплачуваних, безробітних, а також отримувачів соціальної та іншої соціальної допомоги.

Перебуваючи в опозиції Фіцо пообіцяв скасувати більшість цих реформ. Однак після вступу на посаду Фіцо застосував більш обережний підхід, оскільки він хотів переконатися, що Словаччина зможе виконати Маастрихтські критерії, необхідні для прийняття євро.

Дані критерії таки були виконані, 1 січня 2009 року Словаччина прийняла євро.

Серед реформ, які запровадив Фіцо, кілька встановлених стандартів щодо того, скільки разів співробітники можуть бути тимчасовими працівниками замість того, щоб отримувати постійні контракти.

Згідно із законодавством попередника Фіцо, Мікулаша Дзурінди, роботодавець міг залишити нових співробітників тимчасовими та створити дворівневу робочу силу, що багато хто й зробив. Політика Словаччини в галузі праці зараз загалом узгоджується з більшістю інших держав ЄС.

Фіцо також запровадив новий "Трудовий кодекс", який надавав право на попередження про звільнення, а також на вихідну допомогу, скорочення понаднормової роботи, що зробило звільнення дорожчими для роботодавців, коротший тимчасовий трудовий контракт та більше повноважень для профспілок.

Фіцо в зовнішній політиці

У зовнішніх відносинах з Європою уряд Фіцо зіткнувся з суперечностями. Однак під його керівництвом Словаччина увійшла до Європейського Союзу.

Фіцо виступив проти одностороннього проголошення Косово незалежності від Сербії, яке він назвав "головною помилкою", в результаті чого Словаччина не визнала Косово як суверенну державу. Жоден із трьох урядів Фіцо не визнав Косово, і після цього він продовжив перебувати в опозиції щодо визнання.

Влітку 2017 року Фіцо сказав, що основи його політики полягають у наближенні до ядра, а саме близькості до Франції, Німеччини.

"Я дуже зацікавлений у регіональній співпраці в рамках Вишеградської четвірки, але життєво важливим інтересом Словаччини є ЄС", - сказав він.

У 2022 - 2023 роках Фіцо був гучним критиком президента Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн та її зовнішньої та військової політики щодо російського вторгнення в Україну.

Проросійські погляди Фіцо

Неодноразово Фіцо озвучував кремлівські тези й відзначався проросійською риторикою. Він з 2014 року називав санкції ЄС проти Росії неефективними та вбачав у них загрозу для словацької економіки. Він також цинічно заявляв, що війна в Україні розпочалася, бо "українські нацисти та фашисти почали вбивати росіян на Донбасі".

Крім того, Фіцо заявив, що війна є "замороженим конфліктом", який нібито неможливо вирішити шляхом військової підтримки України.

Чергову скандальну заяву щодо війни в Україні Роберт Фіцо зробив вже після перемоги на виборах, коли висловився за проведення мирних переговорів. За його словами, Словаччина має більші проблеми, ніж допомога Україні.

Фіцо виступає проти допомоги Україні

Після того, як Фіцо очолив уряд, Словаччина перестала передавати Україні військову допомогу. Ба більше прем’єр-міністр Словаччини виступає навіть проти вступу України в НАТО.

"Членство України в НАТО тільки на користь Третій світовій війні. Нам достатньо незалежної України", - сказав словацький прем'єр.

Водночас Фіцо наголосив на прихильності до співпраці з державами в усьому світі, включно з Росією.

"На хвилі конфлікту існує велика зацікавленість у відновленні нормальних відносин з Москвою. Я хочу проводити політику добрих, дружніх відносин з усіма, хто в такій політиці зацікавлений", - сказав він.