День закоханих чи вигадка? Яке свято 14 лютого і чому день святого Валентина насправді влітку

Зміст

• Що відзначають 14 лютого з точки зору церкви
• Легенда про покровителя закоханих і канонізація Валентина

Що відзначають 14 лютого з точки зору церкви

"14 лютого - як День закоханих - не має жодного відношення до Православної Церкви. Тобто з нашої точки зору це - абсолютно світське свято. І святкувати його, чи ні, мають вирішувати самі закохані (а не Церква регламентувати цей момент)", - розповів експерт.

Водночас якщо говорити про День святого Валентина, то такий святий дійсно був.

"І день його пам'яті є. У католиків він якраз 14 лютого", - зауважив Коваленко.

За його словами, історія про Валентина, як про покровителя закоханих, "має своє коріння в більш пізню епоху".

Так, визначний англійський поет Середньовіччя Джеффрі Чосер (який відіграв значну роль у становленні розмовної англійської мови в літературі за часів домінування латини та французької) в одному зі своїх творів - поемі "Пташиний парламент" - "якраз згадує нібито цю історію".

"Дослідники вважають, що саме від нього пішла ця історія з покровительством закоханих", - пояснив протоієрей ПЦУ.

Йдеться про те, буцімто саме в цьому творі вперше представлена думка, що День святого Валентина є особливим для всіх закоханих (адже, виходячи з тексту поеми, саме в цей час кожен птах обирає собі пару).

"Але пізніше навіть Католицька Церква прибирала його (Валентина, - Ред.) із загального списку святих. Однак залишала як місцешанованого (як того, чию пам'ять за бажання можна вшановувати, - Ред.)", - розповів ректор православного університету.

Він зауважив, що Католицька Церква також не знає такого свята, як День закоханих.

"Тому День закоханих із церковними святкуваннями насправді не пов'язаний. Хоча святий Валентин, як святий, існує. І його пам'ять у православних теж є - влітку. Проте в його житії немає ніякої історії про закоханих", - підсумував Коваленко.

Легенда про покровителя закоханих і канонізація Валентина

У прес-службі Православної Церкви України (ПЦУ) раніше розповіли, що вшановують кількох святих з ім'ям Валентин.

"Ймовірно, що святий, який згадується у масовій культурі 14-го лютого, відомий у церковному календарі як святий Валентин Інтерамський (Італійський). Він жив в італійському місті Терні у III столітті та був страчений 269 року", - пояснили українцям.

При цьому всі святі, які звершили свій подвиг до 1054 року в Західній Європі (тобто до розділення на Західну і Східну Церкву), є шанованими православними святими.

Тому пам'ять святого Валентина відзначається і в католицькій, і в православній традиції, однак у різні дати:

• католики згадують його 14 лютого (однак не у загальному календарі, де цього дня вшановуються святі Кирил і Мефодій, а у "Римському мартиролозі", де вказані місцеві дні пам'яті);
• православні згадують святого влітку - 12 серпня (за старим стилем) або ж 30 липня (за новоюліанським церковним календарем).

Згадка про священномученика Валентина (Уалентина), єпископа Італійського, в новоюліанському календарі за 2025 рік (скриншот: pomisna.info/tserkva/kalendar)

У ПЦУ наголосили, що свято, яке заведено відзначати 14 лютого як день закоханих, насправді не відповідає фактам з реального життя святого Валентина.

"Відповідно до однієї із найпопулярніших легенд, святий Валентин "вінчав закохані пари попри заборону жорстокого імператора Клавдія II". Нібито правитель вважав, що чоловіки, які не мають дружин та дітей, будуть кращими воїнами. Однак ця легенда містить значну помилку у хронології подій, адже за часів життя святого Валентина у III столітті взагалі ще не існувало особливого обряду церковного вінчання", - пояснили знавці.

Йдеться про те, що на той час Церква вважала законним той шлюб, який укладався відповідно до громадянських законів і закріплювався християнами через спільне причастя та оголошення перед членами громади.

Канонізував святого Валентина у 496 році Папа Геласій. Він і присвятив йому день пам'яті 14 лютого.

"Ймовірно, це було зроблено задля того, аби витіснити язичницьке святкування, яке відзначалось у Римі в ті часи та супроводжувалось жертвоприношеннями на честь плідності та материнства. Тож масова культура, власне, поєднала вшанування пам'яті християнського святого з язичницькими мотивами, що були поширені раніше. А згодом - перетворила це ще й на комерцію, спонукаючи купувати подарунки", - вважають у ПЦУ.

Насамкінець українців закликали присвячувати правдивій любові кожен день, виявляючи її до ближніх у своїх благих справах (замість того, щоби дарувати символічні матеріальні подарунки один раз на рік).

"Тож долучімося до цієї Любові й ми, не чекаючи "особливих" дат у календарі, встановлених із сумнівних причин. Лише наповнившись справжньою Любов'ю, яка "довготерпить, милосердствує... не заздрить... не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнiвається, не замишляє зла, не радiє з неправди, а радіє iстинi" ми зможемо її дарувати іншим - безкорисливо та щодня", - підсумували у ПЦУ.