Можливе послаблення американських гарантій безпеки для Європи знову активізувало дискусію про роль французької ядерної зброї. Журналісти разом з експертами проаналізували, чи здатен незалежний ядерний арсенал Франції стати ефективним стримувальним фактором для Росії та забезпечити захист європейських союзників.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на The Economist.
Як зазначає видання, новий поштовх дискусії дали одразу два чинники - політика президента США Дональда Трампа та триваюча агресія Росії проти України.
Європейські країни дедалі частіше розглядають сценарій, за якого Вашингтон може скоротити або навіть відмовитися від традиційних гарантій безпеки для союзників по НАТО. У такому разі саме Франція залишається єдиною державою ЄС із повністю незалежним ядерним арсеналом.
На відміну від Великої Британії, яка використовує американські технології для своїх балістичних ракет підводного базування, французькі сили ядерного стримування повністю контролюються Парижем.
За оцінкою видання, Франція має близько 300 ядерних боєголовок, які можуть застосовуватися як авіацією, так і атомними підводними човнами. А ось пускових шахт країна не має.
Проте такий арсенал дозволяє країні гарантувати удар у відповідь навіть після раптової атаки противника, що є основою французької концепції ядерного стримування.
Водночас французька військова доктрина передбачає можливість завдання одноразового попереджувального ядерного удару, якщо буде поставлено під загрозу життєво важливі інтереси держави. Його метою є не ведення ядерної війни, а демонстрація готовності до подальшої ескалації для стримування противника.
Одне з головних питань, яке порушують експерти, полягає у тому, чи буде президент Франції готовий ризикувати власною країною заради захисту інших європейських держав.
У матеріалі наголошується, що Франція не має стратегічних можливостей, аналогічних американським. На відміну від США, які географічно віддалені від потенційного театру бойових дій, Франція сама опиняється під безпосередньою загрозою у разі масштабного ядерного конфлікту.
Саме тому критики концепції "французької ядерної парасольки" ставлять питання, чи погодиться будь-який французький президент пожертвувати безпекою Парижа заради захисту Берліна, Гельсінкі або Таллінна.
Французькі стратеги відповідають, що безпека європейських партнерів безпосередньо пов'язана з безпекою самої Франції. На їхню думку, через географічну близькість та високий рівень політичної інтеграції напад Росії на одного з ключових союзників автоматично створюватиме загрозу французьким життєво важливим інтересам.
Водночас, як наголошує видання, Париж свідомо уникає чіткого визначення, які саме країни входять до цього кола партнерів. Французька влада лише говорить про "європейський вимір" своїх життєво важливих інтересів.
The Economist зазначає, що навіть за наявності потужного арсеналу французька "ядерна парасолька" навряд чи здатна повністю замінити американські гарантії безпеки для всього континенту.
Окреме питання викликає і політична невизначеність усередині самої Франції. Видання звертає увагу, що після президентських виборів 2027 року в країні може змінитись зовнішньополітичний курс. Зокрема, серед можливих сценаріїв згадується перемога Марін Ле Пен, чия партія неодноразово критично висловлювалася щодо окремих напрямів європейської інтеграції.
Останнім часом все більше європейських держав схиляються або до розміщення на своїй території ядерної зброї, або до створення разом з Францією своєрідного "ядерного альянсу".
Наприклад, президент Фінляндії офіційно підписав поправки до закону про ядерну енергетику. Цей крок остаточно дозволив ввезення, транзит та зберігання ядерної зброї на території країни в рамках інтеграції до оборонної системи НАТО.
А Польща та Франція почали конкретні переговори про "ядерну парасольку". Сторони провели перше засідання спеціальної координаційної групи.
Також Берлін офіційно погодився брати участь у навчаннях французьких стратегічних ядерних сил. Досі країни діяли окремо, але тепер спільна стратегія має зміцнити стабільність у ЄС.