РФ готує власні мідлстрайки: в оборонці спрогнозували, чим відповість Кремль
Дрони середньої глибини, мідлстрайки, з весни знищують логістику Росії. Головний виклик для них – програмні алгоритми навігації, детекції цілей і донаведення, здатні працювати в умовах щільного РЕБ. Натомість найближчим часом Росія, найімовірніше, зробить ставку не на автономні перехоплювачі, а на масштабування власних систем радіоелектронної боротьби. Про технологічні бар'єри розвитку мідлстрайків, ймовірну відповідь Росії та ставлення європейського ОПК до нових технологій РБК-Україна поговорило з CEO оборонної компанії Trident Group Юрієм Гуменчуком.
Головне:
- Технологічний виклик: головним бар’єром розвитку мідлстрайків є створення програмних алгоритмів навігації, детекції цілей та донаведення, здатних ефективно працювати без зв'язку з оператором в умовах інтенсивного РЕБ.
- Відповідь РФ: найімовірнішим сценарієм відповіді Росії є масштабування систем РЕБ нового покоління, оскільки створення ефективних автономних перехоплювачів вимагає складної інфраструктури, якої РФ наразі не має.
- Російські аналоги: Росія активно працює над створенням власних мідлстрайків – проміжних рішень між дешевими дронами та масивними "Шахедами".
- Скепсис ОПК: більшість європейських оборонних гігантів досі недооцінюють нові технології, живучи в парадигмі минулого. Натомість на ринку з’являються компанії нової формації, які проявляють реальний інтерес до мідлстрайк-технологій.
- Переваги мідлстрайків: порівняно з ракетами, вони значно дешевші, простіші у виготовленні та експлуатації, хоча й поступаються їм у швидкості.
Чому автономність важливіша за звʼязок
– Які конкретно технологічні бар'єри щодо мідлстрайків (обчислювальна потужність на борту, навігація без GPS, енергоємність) залишаються нерозв'язаними сьогодні, і який з них найскладніший?
– Коли ми говоримо про мідлстрайки, йдеться про робочу глибину від 50 до 300 км. Для нас це означає ураження командних пунктів противника, місць дислокації техніки, логістичних вузлів, систем РЕР і ППО, а також складів БК та ПММ середнього розміру.
Сюди ж входять великі стаціонарні обʼєкти, на кшталт НПЗ, які неможливо релокувати.
Звісно, усі ці цілі противник намагається щільно закрити засобами РЕБ. На шляху до них ми також постійно стикаємося з ешелонованим РЕБом тактичного та оперативного рівнів. Тому для підвищення ефективності мідлстрайків ми маємо два головні технологічні виклики: звʼязок та автономність.
Зі звʼязком усе традиційно: це постійна гонка, де ми шукаємо нові типи звʼязку, розширюємо діапазони та частоти, а ворог масштабує придушення.
А от автономність – це значно цікавіший та перспективніший трек. Вона дозволяє виконувати основну частину місії взагалі без звʼязку з оператором, у режимі повної радіотиші. Борт може зʼявлятися в ефірі лише точково – наприклад, для підтвердження атаки вже ідентифікованої цілі.
Фото: дрони, розроблені компанією (Trident Group)
Автономність включає три етапи: навігацію, детекцію цілей та кінцеве донаведення.
І хоча у нас вже є хороші напрацювання, задача залишається надзвичайно складною і глобально ще не вирішеною на потрібному рівні. Головний технологічний бар'єр зараз лежить не в площині апаратної обчислювальної потужності на борту, а саме в програмних системах – нам потрібні алгоритми, які гарантували б високий рівень якості, стійкості та надійності в реальних бойових умовах.
Якою може стати відповідь Росії
– Росія вже адаптується, пересідаючи на цивільні автомобілі. Яку технологічну відповідь з боку РФ ви вважаєте найімовірнішою найближчим часом – власні автономні перехоплювачі, масштабування РЕБ нового покоління чи щось інше? І коли, на вашу думку, ми побачимо перші серійні зразки такої відповіді?
– Пересадка на цивільні авто тут не сильно допоможе, оскільки більшість цілей оперативного рівня просто неможливо перемістити в пікап.
Щодо масштабування автономних перехоплювачів – у найближчому майбутньому це виглядає малоймовірним. Для цього як мінімум необхідно мати ефективний перехоплювач. Але це ще далеко не все - потрібна комплексна система виявлення та розгалужена інфраструктура управління.
Найімовірніше, їхні перехоплювачі будуть працювати виключно як точкове ППО для захисту найбільш критичних обʼєктів (НПЗ, виробництв ключових компонентів) та окремих територій. Серед них - Москва та Петербург.
Більш вірогідним і небезпечним сценарієм є розвиток та масштабування систем РЕБ. Для цього у них вже є абсолютно все: відпрацьовані технології, глибока експертиза, налагоджена система виробництва та інфраструктура. Саме тому ми маємо такий постійний і великий запит на нові, нестандартні види звʼязку.
– Чи є ознаки того, що Росія вже працює над власними мідлстрайк-аналогами для ударів по логістиці ЗСУ, чи поки що це суто оборонна гонка (РЕБ проти комп'ютерного зору)?
– Я переконаний, що Росія активно працює над власними мідлстрайками. Вони шукають проміжне, збалансоване рішення між дешевими "Молніями" та масивними "Шахедами". Ми маємо дуже серйозно готуватися до масової появи таких засобів на полі бою.
– У яких сценаріях мідлстрайк все ще програє ракеті, і чи є межа дальності/боєчастини, яку технологія найближчим часом не подолає?
– Обмеження для мідлстрайків встановлені здебільшого самою класифікацією. За потреби ми можемо суттєво розширювати їхні характеристики за рахунок зміни розмірів борту та джерел енергії.
Якщо порівнювати їх з ракетами оперативного рівня, то головна перевага ракети – це швидкість (особливо у балістики), що робить її перехоплення критично складним завданням. Проте в усьому іншому ракета суттєво програє: вона на порядки складніша у розробці та виготовленні, астрономічно дорожча і значно вимогливіша в експлуатації.
Фото: дрони, розроблені компанією (Trident Group)
Яке ставлення Європи
– Європейські оборонні гіганти на кшталт Rheinmetall публічно скептично оцінюють перспективи дешевих дронів та недооцінюють технологію. Чи існує таке ставлення й до мідстрайків?
– Більшість європейських оборонних гігантів все ще живуть у парадигмі минулого. З низки причин їм вкрай важко визнати, що продукти, які вони розробляли десятиліттями і планували ще довше постачати своїм арміям, вмить втратили свою актуальність на сучасному полі бою.
Старим корпораціям буде неймовірно важко трансформуватися. Проте, на противагу їм, зараз активно з’являються "неопрайми" – компанії нової формації, які мислять зовсім інакше.
– Чи звертаються до Trident Group європейські замовники чи партнери з інтересом саме до мідлстрайк-технологій, і чи бачите ви зрушення в риториці європейського ОПК за останні місяці – від скепсису до реального запиту на ліцензування/закупівлю?
– Так, запити від партнерів є. Багато нових організацій на Заході розуміють, що технології війни незворотно змінилися, бачать у цьому вікно можливостей і шукають своє місце в новій екосистемі.
Але більшість урядових структур все ж таки продовжує мислити категоріями закритості, суверенності та освоєння внутрішніх оборонних бюджетів. У цій сфері ми всі ще намагаємось намацати нову, якісну модель співпраці. Вона точно не буде такою, як до великої війни. Рішення в бік відкриття експорту українських технологій – це дуже правильні кроки на цьому шляху.
Це хороші сигнали, але ми маємо розуміти, що йдеться про трансформацію величезної, сталої та консервативної системи. Успіх цього процесу залежить не лише від нас, а й від наших союзників.
Створення нової моделі експорту military-tech – це надзвичайно складне, але стратегічно важливе завдання. Середовище зараз максимально динамічне: якщо ми не будемо швидко адаптуватись і будувати мости, ці можливості будуть втрачені.