Вступ України до Євросоюзу – частина домовленостей про завершення війни. Київ вже зараз хоче отримати чітку дату, коли це станеться.
Наскільки реалістично швидке членство України в ЄС, чи готова до цього Європа і наскільки нам вистачає західної допомоги вже зараз – читайте в інтерв'ю заступника голови Офісу президента Ігоря Жовкви для РБК-Україна.
Читайте також: Україна вступить в ЄС до 2027 року? Politico розкрило план із 5 кроків
Головне:
За час великої війни Україна неодноразово доводила, що неможливе – можливо. Як з отриманням статусу кандидата на вступ до Євросоюзу.
На п'ятий день великої війни, коли російські війська були під Києвом, Україна офіційно подала заявку на вступ до ЄС. А вже за чотири місяці, у червні 2022-го, отримала кандидатський статус.
Тепер головна амбіція України – швидко стати повноцінним членом Євросоюзу. Президент Володимир Зеленський вимагає від європейців чіткої дати вступу. Як пояснює голова держави, саме зараз, під час мирних переговорів, для цього є найкраще вікно можливостей – адже потім Москва буде вживати надзусиль для того, щоб Україна до ЄС ніколи не приєдналася.
Це вимагатиме зміни підходів в самому ЄС. Адже зараз діє інша процедура – країна-кандидат повинна методично виконувати всі необхідні вимоги у всіх можливих сферах життя, а Брюссель педантично оцінює досягнутий прогрес. В результаті всі процедури, як правило, затягуються на багато років.
І зміні правил опираються не лише в Угорщині, чий прем'єр-міністр Віктор Орбан поставив за головну мету в принципі зірвати вступ України до ЄС. В ряді інших європейських країн, як розповідають джерела РБК-Україна, теж не всі в захваті від можливого відходу від звичних процедур.
Втім, у України на цьому шляху є й багато союзників, зокрема у найвищому керівництві ЄС. Котрі змушують ворушитися зазвичай неповоротких єврочиновників. "Дуже прикметно, що почала рухатись брюссельська бюрократія. Бо там іноді дуже висока інерція щодо будь-яких політичних рішень", – каже в розмові з РБК-Україна заступник голови Офісу президента Ігор Жовква.
Він неодноразово підкреслює: жодні варіанти "обмеженого" чи "полегшеного" членства в ЄС, про які багато пишуть в ЗМІ, Україні не підходять. Йдеться саме про повноцінне членство, можливо, з певними перехідними етапами в окремих сферах, через які проходили і багато нинішніх членів Євросоюзу.
В розмові з Жовквою РБК-Україна торкнулось і поточних українських проблем: наскільки зараз Україні вистачає західної допомоги, з огляду на інтенсивність російських атак та морози.
"Якби давали вчасно і достатньо, напевно, балістичні ракети не влучали би в наші об'єкти енергетичної інфраструктури", – відповідає заступник голови ОП. І додає: Європа намагається робити все, що може. Хоча може більше.
– Чи готова Україна до умовної "поетапної" інтеграції в Євросоюз з якимись обмеженими правами на початку? Що ми хотіли би отримати в контексті євроінтеграції і на що ми готові погодитись як мінімум? І що нам може запропонувати європейська сторона?
– Хотілося б, щоб у 2027 році було прийнято чітке політичне рішення щодо майбутнього України в ЄС, а саме щодо повноправного, повноцінного вступу. Назрів час щодо прийняття такого політичного рішення щодо України.
Це те, чого нам на сьогоднішній день бракує. Адже ми зараз з доволі пришвидшеними темпами проходимо усіма етапами європейської інтеграції України. Ми не пропустили жодного етапу на шляху до членства. Починаючи з подачі заявки, отримання європейської перспективи, отримання статусу кандидата, виконання необхідних критеріїв, отримання рішення про початок переговорів.
Зараз працюємо над кластерами. І до речі вже в березні будемо готові повністю до відкриття всіх шести кластерів – отримаємо останні відповіді Європейської комісії щодо третього, четвертого, п'ятого кластерів – і ми будемо готові.
Ми знаємо про відсутність політичного рішення від конкретної країни, яка це блокує. Але українці не можуть жити без чіткого розуміння, де вони будуть далі на цьому шляху.
Це важливо навіть не тому, що певна дата фігурує у проекті 20-пунктного мирного плану.
Ми всі бачили останній звіт про розширення ЄС, і там є чотири країни, які виконують необхідні критерії і Україна серед них. Будь-які посилання на те, що інші країни вступали 10, 15, 20 років – не спрацьовують. Вступ України буде зовсім в інших геополітичних умовах. Жодна країна не йшла до членства в ЄС, відбиваючи таку потужну агресію, як російська.
Читайте також: ЄС похвалив Україну за реформи. Чому це важливо і що буде далі
Тому ми говоримо про те, що політичне рішення має бути прийнято. А далі існують відповідні формули. Країни, які вступали в останні хвилі до Європейського Союзу, всі мали ті чи інші відкладальні періоди, зокрема в певних секторах єдиного європейського ринку.
Я нагадаю, що Україна, ще не будучи членом ЄС, вже має інтегрованість в певні сектори єдиного ринку. Наприклад, сектор електроенергетики, наше членство в ENTSO-E (європейська мережа операторів передачі електроенергії, - ред.) ще в перші дні повномасштабної російської агресії.
Або сектор ІТ, або нещодавне запровадження повноцінного роумінгу для України з 1 січня. Тому ми на сьогоднішній день не починаємо з нуля, ми вже пройшли певний етап.
Безумовно, в певних секторах будуть відкладальні періоди. Я нещодавно говорив з керівницею Європейської служби зовнішньої діяльності, вона іспанка за національністю, вона каже: я пам'ятаю, наскільки довгим був перехідний період для Іспанії по сектору рибальства, ми на це йшли свідомо, але ми вже були членами ЄС.
Якщо ми говоримо про політичну сферу, очевидно, можна говорити про певні моделі, коли Україна на початку матиме обмежене право голосу в певних питаннях.
Але це не має стосуватися питань зовнішньої політики і безпеки. Тут Україна одразу повинна мати право голосу, ми про це чітко говоримо.
– Тобто, в принципі, Україна готова говорити про ці речі, питання не стоїть так: зразу все – або нічого?
– Кінцева мета – це повноцінне членство, це безумовно.
І ми вже почали це обговорювати. Дуже прикметно, що почала рухатись брюссельська бюрократія. Бо там іноді дуже висока інерція щодо будь-яких політичних рішень.
Коли я говорю з європейськими бюрократами, вони кажуть: ми вже думаємо, яким чином до України застосовувати формули, певні відкладальні періоди. І це дуже важливо. Президент постійно говорить з президенткою Урсулою фон дер Ляйен, з президентом Коштою і з лідерами держав-членів ЄС.
До речі, будь-які розмови, що до вступу України в ЄС можуть погано відноситись інші країни, наприклад, балканські, які теж є кандидатами на вступ – це спекуляції.
Я пригадую подібні історії у 2022 році, коли нам казали, що балканські країни – проти кандидатського статусу України. Що зробив тоді наш президент?
Він покликав трьох лідерів балканських країн до України. Двоє з них приїхали фізично, один був онлайн. Ми підписали декларацію, де країни Західних Балкан підтримували кандидатський статус для України, а Україна підтримувала їхне поступове членство в Європейському Союзі.
Те ж саме буде і зараз. Ми спілкуємося з лідерами і Албанії, і Чорногорії, і Молдови. До речі, дуже добре, що ідея декаплінгу (розділення України та Молдови на шляху до ЄС, - ред.) не знаходить підтримки.
– І вона знята з порядку денного? Про неї зараз нічого не чути.
– Наскільки ми розуміємо, на сьогоднішній день знята, і це, в тому числі, завдяки зусиллям президента України. Але ми тримаємо руку на пульсі. Буде дуже несправедливо, якщо в черговій хвилі розширення опиниться Албанія, Чорногорія, Молдова, але не опиниться Україна.
Ми точно впевнені, що українці цього не зрозуміють, і українці відреагують на це.
До речі, ще один аргумент. На кожній Європейській Раді, які відбуваються чотири рази на рік, а іноді і на неформальних радах, президент України присутній за круглим столом. І перше питання – це завжди питання України.
Тобто європейські лідери вже звикли до того формату, що Європейська Рада не може відбутися без президента України. Скажімо так, ще не будучи членом ЄС, Україна повноцінно увійшла в політичний сегмент лідерів.
Президент України не просто виступає, іде дискусія між лідерами за закритими дверима, вона інколи доволі палка, але важливо, що Україна не лише присутня, Україну чують, Україна може висловлювати свою позицію, зокрема говорячи з тими державами-членами, які не завжди в усьому Україну підтримують.
– Співрозмовники РБК-Україна в європейських дипломатичних колах наголошують, що для ухвалення якихось рішень про прискорення вступу України їм доведеться так чи інакше змінювати свої внутрішні правила. А це в свою чергу упирається не тільки в Угорщину, а і в ряд інших країн, які повністю Україну підтримують, але до зміни процедур не готові.
– Європейський Союз постійно говорить про те, що взагалі треба змінювати певні правила існування і процедури в Європейському Союзі. Але це, на жаль, тривалий процес. Змінити установчі договори можливо, і вони не раз змінювалися протягом історії Європейського Союзу, але це тривалий процес.
І Україна точно не мала би бути заручником цього процесу. Раніше були ідеї щодо зміни процедури відкриття переговорних кластерів. Але швидко виявили що для такої зміни все одно треба буде не 26, а 27 голосів країн-членів (тобто від всіх держав ЄС, включно з Угорщиною, - ред.).
Тому пішли процедурою "фронтлоудингу". Тобто ми працюємо, незважаючи на те, що кластери формально не відкриті. Ми виконали всі вимоги по всім кластерам, ми підготували три дорожні карти по кластеру 1 і екшн-плен по нацменшинам, і ми вже готові їх виконувати, незважаючи на те, що формально кластер 1 не відкритий. Ми працюємо, ніби кластери дуже швидко можуть бути відкриті.
Читайте також: Зеленський відкинув ідею неповноправного членства України в ЄС
І що в результаті може відбутися? Може бути в один або в декілька днів відкритий кластер 1 і решта кластерів, і одразу почнуть закриватися вже окремі глави.
Ми завжди працювали креативно. Пригадую, був період коли нам не давали так званий опитувальник на кандидатський статус. Тож ми почали, взявши опитувальник з однієї з країн, заповнювати його самостійно. І коли він до нас прийшов, вже половину роботи було зроблено.
Або коли нам не давали процедуру скрінінгу, ми почали робити селф-скрінінг. Так само креативно Україна буде працювати і далі.
Але хочу наголосити: нам не потрібно ерзац-членство. Коли ми чуємо про light membership (полегшене членство, - ред.) – точно ні.
Нам так само колись намагались запропонувати ерзац-кандидатський статус. Пригадую, тоді президент сказав: краще нічого, ніж ерзац. Так само тут, ніякого light, half-light membership не буде.
Буде повноцінне членство, але спершу буде політичне рішення щодо повноцінного членства, з чіткою датою. Далі є певні процедури. І навіть коли вже переговори закінчені і угода укладена, є процес ратифікації в кожному з парламентів.
– А в якихось країнах і референдуми будуть.
– Десь можуть бути і референдуми. Але це не означає, що Україна весь час буде просто чекати. Модель вступу України до ЄС буде унікальною. Але вона точно не буде неповноцінною.
Україна буде повноправним членом Європейського Союзу, бо вона цього заслуговує.
– Тож наша задача формулюється так: конкретно зараз, в осяжній перспективі тижнів чи місяців, отримати певну дату вступу в ЄС: Х число Х місяця 2027 року. Це вірно?
– Так, і дуже важливо, що членство України в ЄС є частиною ширшого процесу. Це один з основних елементів гарантій безпеки. Поряд з міцними збройними силами, поряд з тим, що робить коаліція охочих, маю на увазі майбутній контингент, поряд зі спільним виробництвом зброї, членство в Європейському Союзі – це вагома гарантія безпеки. І це дуже добре, що в Європейському Союзі розуміють, що зараз це вікно можливостей треба використовувати.
– Конкретно зараз, з огляду на рекордну інтенсивність обстрілів та рекордно морозну зиму, наскільки нам вистачає допомоги, яка надходить від Заходу, насамперед з Європи? Президент розповідав про проблеми з надходженням ракет для ПВО, але європейці відповідали, що ні, все було поставлено вчасно.
– Якби давали вчасно і достатньо, напевно, балістичні ракети не влучали би в наші об'єкти енергетичної інфраструктури.
Вони влучають тоді, коли немає достатньо ракет, які їх можуть збити. На жаль, не всі системи ППО, які ми маємо, можуть збити балістичні ракети. Це лише один тип системи і конкретний тип ракет.
Ось і все. Тобто це коротка відповідь на це запитання.
Довша відповідь: дійсно Європа намагається зробити все, що може.
Давайте розділимо тут на кілька частин. Військова допомога. Тут набагато краще, ніж було у перші місяці і роки війни.
Є наші безпекові угоди, 28 угод. У більшості з них зафіксовано чітку суму допомоги Україні у військових питаннях, протягом 10-річного періоду дій цієї угоди. І країни дотримуються цих цифр, а деякі й перевищують.
Німеччина, яка, здається, має 8 мільярдів за угодою, лише на сьогоднішній рік затвердила бюджет 11,5 мільярдів євро і чітко його виконує. Другий вид допомоги – це співфінансування нашого спільного виробництва. Третій – це внески на програму PURL. 4,8 мільярди зібрано за минулий рік, і це вагома допомога.
Дивіться, рік лише почався, а вже 584 мільйони ми отримали за цей місяць. Шість країн. Велика Британія, вперше, до речі, доєдналася до програми PURL. Її не було до цього, виділила 200 мільйонів євро. Норвегія – це наш чемпіон минулого року і вже виділяє нову допомогу. Нідерланди так само в топ-3 були. Швеція, Ісландія, Латвія.
Чим, до речі, програма PURL важлива – там лише та допомога, яка потрібна Україні. Ми вже відійшли від того формату, коли нам давали все що є.
На сьогоднішній день в тих списках, які йдуть до американської сторони, чітко вказано саме те, що потребує Україна, тому і гроші виділяються чітко на те, що потребує Україна.
Нам не потрібно вже такої великої кількості танків, бронемашин, тому що війна зараз ведеться по-іншому. Це війна дронів, перш за все, і повітря. Тобто нам потрібно захист у повітрі, тому протиповітряна оборона, ракети, дрони.
Читайте також: Patriot були пусті. Україні не вистачало ракет ППО під час ударів по енергетиці, - FT
Енергетична допомога – тут такі самі підходи. Президент, до речі, це обговорював в Мюнхені на засіданні Берлін+. І по енергетиці нам потрібне конкретне обладнання, номенклатура, а не все загалом.
Тому кожній країні буде передано конкретний список. Над цим зараз працює Міністерство енергетики, і президент буде це передавати лідерам.
– Якщо підсумувати, чого саме станом на зараз нам не вистачає від наших союзників? Умовно, це гроші, це політична воля, це просто фізичний брак виробничих можливостей, ще щось? Де найвужче місце?
– На жаль, напевно, по кожному з цих пунктів є над чим працювати.
Візьмемо гроші. Ми вдячні за кредит ЄС в 90 мільярдів на два роки, і вдячні, що 60 мільярдів підуть саме на військові потреби України.
Чи достатньо це? Ні, не достатньо. Ми хотіли більших обсягів, хотіли трошки іншу модель.
Буквально перед вами в мене була зустріч з керівною директоркою Європейської служби зовнішніх дій, яка якраз відповідає за частку 60 мільярдів кредиту, яка йде на військові потреби.
І ми говорили, яким чином розподіляти ці кошти. Є відповідні потреби, які передало наше міністерство оборони.
Хочемо, щоб це було швидше. Хочемо, щоб не було ніяких додаткових умов на виділення коштів на військову допомогу. І хочемо, щоб це було без зайвої бюрократії.
В свою чергу і Україна має працювати чітко, надаючи свої плани, свої потреби.
Політична воля. Давайте будемо відвертими, звичайно, ситуація краща, ніж в 2022 році, на початку війни.
Але, на жаль, деяким країнам, або може деяким лідерам, цієї волі бракує. Тут наведу приклад програми SAFE. 150 мільярдів євро були виділені на потреби, держав-членів ЄС, на посилення їхньої військової індустрії.
Відразу було сказано, що в тому числі ці гроші мають піти на спільні проекти виробництва з Україною, що також підніме індустрію європейських держав, але, безумовно, і сприятиме Україні. Так от, ми проаналізували, зі 150 мільярдів євро, десь лише близько 5 мільярдів можна трактувати як спільні проекти з Україною.
І коли ми говоримо: а як же так, це ж було також і про Україну, Брюссель відповідає: це залежить від держав-членів, як розподіляти кошти. Ми їм затвердили інвестиційні плани, а чи кожна з них хоче спільно з Україною працювати, залежить від них.
– Бо кожен лідер думає про свої інтереси і своїх виборців.
– Звичайно.
Тому президент України постійно в діалозі з лідерами держав-членів ЄС говорить: чекайте, це ж вигідно вам також. Це спільне виробництво з Україною. Ми зараз готові виробляти спільно з вами, тому ми відкриваємо виробництво не лише в Україні, а й спільне виробництво у ваших країнах. Ми відкриваємо експортні платформи. Ця продукція знадобиться і вам. Вона зараз вже потрібна, а в майбутньому буде потрібна ще більше.
Ось морські дрони, наприклад. Вони потрібні практично по всьому світу. Тим державам, які мають вихід до моря чи океану.
І щодо запусків чи перезапусків виробництва в Європі.
Ми на своєму прикладі показали, як буквально за два роки ми з нуля створили нову галузь оборонної промисловості. В таких умовах. Практично за відсутності фінансування на початку. Так, зараз ми маємо данську модель, маємо співфінансування і так далі.
Читайте також: Україна забирає з "Рамштайну" один із найбільших бюджетів підтримки: що в пакетах
То невже так важко навіть не створити з нуля, а просто відновити те, що було. Виробництво певного виду ракет, певних боєприпасів, певних інших видів озброєння. Невже так важко за чотири роки було це зробити?..
Тому треба працювати в усіх цих секторах. Президент України дуже добре вміє переконувати.
Працює команда. Міністр оборони Михайло Федоров був на першому для себе Рамштайні, і бачите є дуже хороший результат. За підсумками цього засідання було оголошено про нові внески до PURL на суму 584 млн доларів США, а також зобов’язання надати підтримку Україні на 38 млрд доларів впродовж 2026 року.
Тому будемо в такому ж інтенсиві працювати. Це потрібно всім нам, всій Європі, всьому європейському континенту. Це вже не банальні слова, що Україна захищає не лише себе.
Вона захищає всіх європейців. Хотілося б, щоб послідували відповідні кроки.
Як щодо членства в ЄС, так і щодо спільного захисту нашого континенту.
– Коли очікується політичне рішення щодо членства України в ЄС?
Хотілося б, щоб чітке політичне рішення щодо майбутнього України в Євросоюзі було прийнято у 2027 році.
– Чи погодиться Україна на "полегшений" варіант членства в ЄС?
Україні не потрібно ерзац-членство або "неповноцінне" членство. Модель вступу буде унікальною, але вона точно не буде неповноцінною.
– Чи встигає Європа вчасно постачати Україні необхідну допомогу?
Зараз ситуація значно краща, ніж на початку великої війни, але все ж є питання і з виділенням коштів, і з політичною волею, і з нарощенням європейського виробництва.
– Як Україна хоче отримувати військову допомогу?
Вимога полягає в тому, щоб на виділення коштів для військової допомоги не накладалося жодних додаткових умов.