Боржава у заручниках бюрократії. Наслідки блокування аукціону АРМА для Закарпаття

Міфи і позиція АРМА

Поширеною є теза, що держава продає власні землі на Боржаві. Насправді ситуація значно складніша. Йдеться про земельні ділянки, які перебували у власності приватних компаній (зокрема, ТОВ "Таурус Інвест", ТОВ "Таурус Ленд" та інших).

Ці компанії добровільно надали згоду на реалізацію активів через АРМА з умовою спрямування коштів від продажу безпосередньо на потреби ЗСУ. Такий механізм був затверджений угодою, схваленою рішенням Вищого антикорупційного суду (ВАКС) у липні 2024 року.

Формулювання "продаж державних земель" є неточним і часто використовується для створення потрібного інформаційного фону. У цій процедурі держава не виступала власником активу, а АРМА виконувала функцію організатора торгів у чітко визначені строки. Приватні власники, які не були фігурантами кримінальних справ щодо цих земель, добровільно пішли на цей крок, щоб кошти від продажу пішли на підтримку армії.

АРМА пояснює відмову підписувати протокол "ознаками пов’язаності" учасників торгів, які, на думку Агентства, створюють ризик повернення активу під контроль колишніх власників. Відомство звернулося до НАБУ та САП. Однак на момент відмови йшлося не про встановлений судом факт, а про внутрішню оцінку самого органу. Саме ця обставина стала центральною точкою правової дискусії.

Нагадаємо, раніше РБК-Україна вже аналізувало цей кейс у матеріалі "Міфи і факти про продаж земель Боржави: свавілля влади, нечесна конкуренція і збитки для держави".

АРМА блокує аукціон щодо земель Боржави (фото: Getty Images)

Юридичний аналіз: межі повноважень АРМА

Постановою Кабінету Міністрів України №719 затверджено Порядок реалізації арештованих активів на електронних торгах. Цей норматив чітко регламентує процедуру та обмежує дискреційні повноваження АРМА, роблячи процес максимально прозорим.

Відповідно до пунктів 12 та 30 Порядку, перелік підстав для відмови в підписанні протоколу є вичерпним. Серед них - подання неправдивих відомостей, зв’язки з державою-агресором, офшорний статус, перебування під санкціями, статус олігарха тощо. Суб’єктивне поняття "ознаки пов’язаності учасників", не підтверджене рішенням суду, у цьому переліку відсутнє.

Експерти у сфері господарського права зазначають, що дії АРМА містять ознаки виходу за межі правового регулювання, встановленого Постановою №719.

"Якщо результати відкритих цифрових торгів можуть бути поставлені під сумнів на підставі внутрішньої оцінки відомства, а не доведених порушень, це створює серйозні ризики для гарантій права власності, передбачуваності регуляторного середовища та довіри до державних аукціонів загалом", - підкреслюють юристи.

Один із переможців аукціону, Андрій Вінграновський, уже звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом (справа №320/11196/26), у якому вимагає визнати бездіяльність АРМА протиправною, зобов’язати підписати протоколи, повернути гарантійні внески (понад 34 млн грн) та компенсувати збитки. Цей судовий кейс може стати важливим прецедентом для всього ринку реалізації активів в Україні.

Водночас наслідки цього кейсу виходять далеко за рамки одного аукціону. Інвестори отримують чіткий сигнал: навіть перемога в прозорій процедурі Prozorro не гарантує захисту прав. У умовах воєнного часу такий підхід негативно впливає на інвестиційний клімат країни та її здатність залучати необхідний капітал для відновлення економіки.

Екологічні наслідки правової невизначеності

Полонина Боржава складається з великої кількості розрізнених сільськогосподарських ділянок і високогірних пасовищ у складній гірській місцевості. Такі території особливо чутливі до відсутності ефективного господарського управління та постійного нагляду.

Яскравим прикладом є масштабна лісова пожежа у травні 2026 року в урочищі Кілиця поблизу Воловця, яка охопила понад 75 гектарів. Гасіння тривало кілька діб і потребувало залучення 250 осіб, 24 одиниць техніки, авіації ДСНС та підрозділів з інших областей. Правоохоронці відкрили кримінальне провадження.

Хоча лісові пожежі виникають незалежно від форми власності, тривалий правовий вакуум суттєво ускладнює як превентивні заходи, так і оперативне реагування.

На "підвішеній" землі держава обмежена у фінансуванні протипожежної інфраструктури (мінералізовані смуги, під’їзні шляхи, системи моніторингу), а потенційний приватний інвестор ще не має юридичних підстав вкладати кошти в безпеку території.

У результаті затягування оформлення результатів аукціону консервує стан невизначеності та об’єктивно підвищує загальні ризики для екосистеми регіону.

Паралельно накопичуються хронічні екологічні проблеми - засмічення популярних туристичних локацій біля підйомників на горі Гемба, на маршрутах до гори Стій та водоспаду Шипіт. Річка Боржава періодично страждає від сміттєвих заторів під час паводків.

Русло Боржави, забруднене відходами (фото: pmg.ua)

Волонтерські акції дають лише тимчасовий ефект. Системне вирішення цих питань можливе лише за наявності відповідального власника з чіткими інвестиційними та екологічними зобов’язаннями, який міг би нести повну відповідальність за стан території, включаючи регулярний моніторинг, прибирання та профілактичні заходи.

Волонтерські акції по очищенню водойм дають лише тимчасовий ефект (фото: pmg.ua)

Екоактивісти, зі свого боку, висловлюють стурбованість. Українська природоохоронна група (UNCG) та інші екологічні організації традиційно виступають проти масштабної комерційної забудови високогір’я, наголошуючи на ризиках для біорізноманіття, ерозії ґрунтів та порушення Смарагдової мережі.

Водночас частина експертів визнає, що повна відсутність господаря на території також створює проблеми - від пожеж до неконтрольованого сміття. Думки в екологічному середовищі щодо цього кейсу розділилися: одні вважають, що будь-який великий інвестор несе загрозу, інші - що прозорий власник з обов’язковою оцінкою впливу на довкілля (ОВД) може бути кращим варіантом, ніж статус "підвішеної" землі.

Громади Закарпаття: втрачені можливості

Затримка в реалізації 460 га земель означає недоотримання земельного податку, орендної плати та інвестицій. У масштабах регіону йдеться про мільйони гривень щорічних надходжень, які особливо критичні під час війни для підтримки доріг, шкіл, медичних закладів та іншої критичної інфраструктури.

Місцева влада Свалявської та Воловецької територіальних громад тривалий час активно просуває детальні плани територій, зокрема під розвиток відновлюваної енергетики (ВЕС) на Полонині Боржава. Такі проєкти могли б не лише створити нові робочі місця в депресивних гірських районах, але й дати значний поштовх для розвитку всього регіону, підвищити туристичну привабливість та збільшити надходження до місцевих бюджетів.

Великі інвестори, як правило, беруть на себе додаткові соціальні зобов’язання - облаштування інфраструктури, освітлення вулиць, підтримку освітніх і культурних закладів, а також реалізацію спільних проєктів з громадами. Однак поки результати торгів заблоковані, укладення інвестиційних угод між ОТГ та бізнесом залишається юридично ускладненим.

Зважаючи на те, що попередні вісім аукціонів не відбулися через відсутність учасників, реалізація активу за ринкову ціну близько 90 млн грн виглядає значно вигіднішою для держави та громад, ніж подальше тривале очікування.

Масив "Полонина Боржава" (фото: Вікіпедія)

Висновок

Ситуація навколо Боржави - це не просто суперечка про один аукціон. Це історія про те, як важко буває знайти баланс між бажанням захистити державні інтереси та потребою дати людям і території шанс на нормальне життя.

Карпати - це не тільки земля і ліс. Це домівка тисяч людей, які хочуть працювати, розвиватися і не виїжджати в пошуках кращої долі. І водночас це унікальна природа, яку ми зобов’язані зберегти для майбутніх поколінь.

Саме тому так важливо, щоб правила гри були чіткими, прозорими і однаковими для всіх. Коли держава дотримується власних законів, виграють і громади, і природа, і економіка. А головне - з’являється надія, що навіть у важкі часи можна будувати, а не лише боротися за виживання.

Поки що ця історія підвисла в повітрі - останнє слово залишається за судом.