​Зміна тактики та нові цілі: на що може піти Росія, щоб переломити хід війни

Дональд Трамп припустив, що це перемир'я може продовжитись і після 11 травня. Однак низка опитаних співрозмовників РБК-Україна у військово-політичних колах вважають таку ймовірність вкрай малою. Ба більше, за їхніми словами, і нинішню "тишу" можна назвати дуже умовною.

"Фактично це пауза на удари КАБами, далекобійними дронами та ракетами. На фронті нічого не зупинялось, вони як проводили штурми – так і продовжують. Ми очікували, що вони нанесуть масований ракетний удар до 9 травня – цього не сталось. Але вони накопичили засоби, і нам відомо про їхні плани", – розповіло одне з поінформованих джерел видання.

Останні заяви Путіна теж не вказують на те, що він наразі згоден зупинятись. І хоча його армія може ще понад рік вести бої за Донецьку область, а російська економіка все сильніше відчуває "ціну" розв'язаної ними війни – Москва не демонструє готовність до компромісних рішень.

Питання в тому – на що ще може піти Путін, аби переломити ситуацію на свою користь, якщо миру не буде?

Обстріли

Російська кампанія з обстрілів енергетики, яку вони проводили взимку та восени, була руйнівною для України, але безрезультатною для Москви. Сотні ракет та безпілотників змогли завдати ще більших ушкоджень нашій енергосистемі, ніж у 2022-2023 роках, але не змусили нашу владу та суспільство піти на якісь з вимог Кремля.

"Після зими у них був розбір польотів у військовій верхівці: мовляв, Україна наростила випуск та використання озброєння, зокрема дронів, які застосовують, як це сталось? А потім вони зрозуміли: вони ж кілька місяців поспіль концентрувались на об'єктах енергетики і не атакували наші оборонні виробництва", – розповів один із інформованих співрозмовників РБК-Україна.

Зараз росіяни дещо розосередили фокус: Москва визначила серед ключових цілей наші об'єкти ОПК, паралельно з цим періодично атакуючи й об'єкти енергетики та паливно-енергетичного комплексу.

"Ворога цікавлять наші стратегічні підприємства. Серед пріоритетних цілей російських обстрілів – наші оборонні виробництва, об'єкти енергетики, газовидобувної та нафтовидобувної галузі, АЗС на прифронтових територіях, удари по яких ми фіксуємо останнім часом. Але нерідко противник завдає ударів і по цивільних об'єктах, які не мають жодного стратегічного чи військового значення. Мета – тримати в напрузі населення", – розповів РБК-Україна начальник управління комунікацій Командування Повітряних сил ЗСУ, полковник Юрій Ігнат.

Юрій Ігнат про пріоритетні цілі російських ударів (колаж: РБК-Україна)

Декілька джерел видання при цьому прогнозують, що принаймні до осені росіяни не планують влаштовувати таку концентровану кампанію атак на нашу енергетику, як це було восени та взимку. Однак вони продовжують проводити розвідку цих об'єктів і відстежувати, як їх відновлюють та ремонтують. Натомість один із співрозмовників вбачає загрозу того, що влітку ворог може почати атаки на системи водопостачання – те, про що попереджав президент Володимир Зеленський наприкінці березня.

Противник почав експериментувати і з підходами до завдання ударів. Він наростив застосування безпілотників різних типів і почав періодично влаштовувати масовані "нальоти" впродовж усієї доби. Цьому, за даними РБК-Україна, посприяло збільшення кількості пускових майданчиків та обсягів виробництва самих безпілотників – як ударних далекобійних дронів типу "шахед", так і хибних цілей.

"Ворог змінює періодичність завдання ударів. Те, що вони почали завдавати масовані удари і вдень, влаштовуючи при цьому атаку у декілька хвиль, має на меті насамперед виснаження нашої ППО, техніки та людей. Такі атаки свідчать про те, що росіяни або піднакопичили БПЛА, або збільшили випуск окремих номенклатур цих дронів, які запускають по наших територіях", – розповів Ігнат.

Інша тенденція – росіяни почали накопичувати балістичні "Іскандер-М" після активного застосування цих ракет восени та взимку. За інформацією видання, Москві не вдалось суттєво наростити випуск далекобійних ракет, порівнюючи з минулим роком. У червні 2025-го РБК-Україна писало, що, за даними ГУР, росіяни виробляють близько 195 далекобійних ракет різних типів на місяць, з них – до 60 одиниць "Іскандер-М". Наразі ці показники залишились без змін.

Фактор Білорусі

Лукашенко від початку широкомасштабної війни надає Путіну допомогу у війні. Спочатку – надавши територію Білорусі для вторгнення, потім військову інфраструктуру для підготовки російських новобранців, далі передачею радянського озброєння зі своїх складів.

"Білорусь також надає допомогу Росії, підсилюючи сигнал для повітряних засобів противника. Вони можуть бути як стаціонарні, які облаштовуються на території Білорусі. І зараз ми побачили, що це також відбувається з допомогою повітряних куль", – розповів РБК-Україна речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко.

Він уточнив, що нещодавно був зафіксований заліт з РБ на нашу територію повітряної кулі, вона несла ретранслятор в той момент, коли Росія атакувала українські області безпілотниками. Ці засоби ворога заходять з території Росії і далі йдуть вздовж кордону з Білоруссю.

Час від часу в інформпросторі з'являються версії, що Білорусь може безпосередньо вступити у війну, або ж знову дозволити Москві використати свою територію як плацдарм для нападу путінських військ.

Вчергове про таку загрозу заговорили наприкінці квітня, після того, як Володимир Зеленський заявив, що на території Білорусі підвищили активність збройних сил, йде розбудова доріг до території України та налагодження артилерійських позицій.

"Вважаємо, що Росія вкотре пробуватиме втягнути у свою війну Білорусь. Доручив відповідними каналами застерегти фактичне керівництво Білорусі щодо готовності України захищати свою землю та незалежність", – сказав президент.

Згодом, на початку травня, він також повідомив про фіксацію специфічної активності на окремих ділянках кордону між Україною та Білоруссю. Демченко каже, що активність на території Білорусі зберігається – йдеться і про подальше нарощення логістичних шляхів, облаштування полігонів та баз.

"Загальна загроза з території Білорусі нікуди не зникла. Раніше Мінськ заявляв про створення Південного оперативного командування саме по напрямку кордону з Україною. Це і інформаційний крок з боку Білорусі щодо перекидання відповідальності на нашу державу – що це нібито ми становимо загрозу для Білорусі. Хоча ніколи для Білорусі погроз не було", – пояснює речник ДПСУ.

За його словами, облаштування білорусами інфраструктури по напрямку нашого кордону (хоч і в десятках кілометрах) може бути використано і Росією. Однак наразі на території Білорусі Росія не має підрозділів, які б могли здійснити повторне вторгнення, уточнив Демченко.

У ДПСУ розповіли про те, чи є загроза з боку Білорусі (колаж: РБК-Україна)

"Поряд з нашим кордоном, у безпосередній близькості прикордонні групи не фіксують переміщення чи накопичення техніки або особового складу. Але, знову ж таки, підігравання Москві з боку Мінську, те, як це відбувалося в попередні роки, коли Білорусь надавала свою територію та інфраструктуру для російських військ – така загроза, звісно, залишається", – додав речник ДПСУ.

У ЦПД теж стверджують, що станом на зараз загрози вторгнення з Білорусі немає. Цю інформацію підтвердили ще два інформованих співрозмовники видання.

"Але активність на стороні РБ є, зокрема в спорудженні фортифікацій, не виключено, що це показові дії, але за всім детально стежимо", – уточнив Коваленко.

Сили оборони, зі свого боку, тримають необхідну кількість сил та засобів поряд з Білоруссю та постійно стежать за ситуацією по обидва боки кордону, уточнив Демченко. Продовжується нарощення інженерного облаштування безпосередньо по лінії кордону, зводяться фортифікаційні укріплення та мінно-вибухові загородження.

"Росія весь цей час також, певно, тисне на Білорусь, щоб та більш масштабно долучилася до війни, яку розв'язала Росія проти нашої країни. Білорусь, схоже, впирається. Але не можна виключати, що навіть не повномасштабним вторгненням, а спробами дестабілізації ситуації або провокацій на кордоні Білорусь може долучитися. Ми маємо бути пильними на будь-якому напрямку", – вважає Демченко.

Вступ Мінська у війну міг би додати проблем Україні – або розтягнувши активну лінію фронту, або ж поповнивши окупаційну армію кількома десятками тисяч солдат. Але наразі невідомість не в тому, захоче чи не захоче Путін використати цей "козир", а в тому, скільки ще Лукашенко зможе лавірувати під тиском Москви.

Можна припустити, що за понад чотири роки війни Кремль не раз прагнув втягнути Мінськ у бойові дії. Лукашенко, очевидно, щоразу намагався від цього ухилятись, усвідомлюючи, що це перенесе війну на його територію. А це своєю чергою може стати серйозною загрозою його режиму.

Можливо, це розуміє і сам Путін і не бажає втратити під боком одного з сателітів свого режиму. До того ж пряме залучення Білорусі до війни – значно меншої та слабшої, ніж Росія – стало б для Кремля чітким свідченням того, що їм дедалі складніше вести кампанію проти України самотужки.

Мобілізація в Росії

За пошук новобранців на війну в Росії здебільшого відповідає місцева влада та губернатори. Людей заманюють високими виплатами, пільгами та іншими “бонусами”, а подекуди – просто відсутністю альтернатив. Окупаційну армію поповнюють за рахунок українців на окупованих територіях, добровольців, які приходять за грошима, вербування іноземців, в'язнів та підозрюваних в обмін на амністію, та боржників, яким обіцяють погасити їхні кредити. Додатково на підписання контрактів російська влада агітує і строковиків. За даними РБК-Україна, рівень укладання контрактів по в'язницях – 20-25%, серед строковиків – 10-12%.

Щоби виконувати план з набору, у деяких російських регіонах підприємства не зі сфери ВПК зобов'язали віддавати певний відсоток працівників до Міноборони. Паралельно студентам почали створювати штучні проблеми з навчанням, агітуючи їх натомість укладати контракти. Їх здебільшого намагаються залучати до новостворених військ безпілотних систем. Наразі ця кампанія в Росії не є успішною – студенти побоюються, що їх відправлять у штурмовики.

У цьому році затверджений план набору на війну проти України – 409 тисяч особового складу – контрактників, це близько 34 тисяч на місяць. Кремлю та регіонам поки вдається виконувати цей план. Такий рівень набору дозволяє їм виходити "в нуль", ледве покриваючи поточні втрати, але не дає їм можливості формувати нові з'єднання та частини.

Наприкінці квітня президент припустив, що Росія може готуватись до великої мобілізації. Про це може сигналізувати ще більше обмеження у доступі до соцмереж на території федерації і закриття однієї з лазівок для тих, хто отримав повістку. Раніше призовники, яким заборонено покидати РФ, виїжджали до Білорусі, а звідти – до Грузії чи інших країн. Тепер ті громадяни Росії, яким заборонили виїзд із країни після отримання повістки, не можуть виїхати за кордон через білоруську територію.

"Маємо конкретні документи російського Генштабу, які підтверджують, що й самі окупанти визнають неспроможність виконати завдання свого політичного керівництва. Сили оборони України забезпечують знищення наступального потенціалу російської армії, причому показник безповоротних втрат окупантів уже близько 60% від загальних втрат. Незважаючи на це, російське політичне керівництво планує подальші наступальні операції та готується залучити більше особового складу, і зокрема за рахунок розширення мобілізаційних процесів у Росії", – заявив Зеленський після доповіді начальника ГУР наприкінці квітня.

Вперше та востаннє Кремль проводив велику мобілізацію восени у 2022 році після поразки на Харківщині. Свою короткострокову мету вони змогли досягти – набравши протягом кількох місяців близько 300 тисяч осіб, їм вдалось втримати фронт від обвалу. Однак тоді ж з Росії додатково виїхало щонайменше півмільйона людей, а в суспільстві посилились невдоволення та напруга. Чи піде знову Путін на такий крок – залишається досі під питанням.

"Це один зі сценаріїв, який вони розглядають, якщо вирішать продовжувати війну ще на рік-два", – каже очільник ЦПД Коваленко.

У ЦПД оцінили ризик оголошення нової мобілізації в Росії (колаж: РБК-Україна)

Ще один співрозмовник видання стверджує, що наразі таке рішення у Москві не ухвалене, але всі необхідні процедури та процеси для цього готові. Насамперед уже є ще чинний указ про мобілізацію, яким Путін керувався восени 2022 року.

"У росіян у планах є проведення – якщо буде така необхідність – більш широкої мобілізації, і вони готові до цього. Ця нова хвиля мобілізації може передбачати, наприклад, призов 300 тисяч осіб, як це було в 2022-му. Але це буде мати серйозний негативний вплив на економічну ситуацію у РФ", – розповіло одне з джерел РБК-Україна.

Рішення про розширення мобілізації для Москви буде складним вибором між спробою прискорити просування на фронті, з одного боку, та загрозою сплеску протестних настроїв усередині і ще більшим тиском на економіку – з іншого. Рівень безробіття в РФ на історичному мінімумі – близько 2.5% – свідчить не про їхній успіх у виживанні, а про те, що людей фізично немає – вони або на фронті, або на заводах ВПК.

Масштабна мобілізація стала б для Кремля не лише військовим, а й політичним сигналом: нинішня модель поповнення армії вже не дозволяє підтримувати темпи війни без додаткового залучення населення.

Хай там як, не лише сила та страх, а й "любов мас" слугує стовпом путінського режиму. А її аж ніяк не стало більше за останні чотири роки великої війни. Тому якщо і Путін постане перед дилемою про проведення подальшої мобілізації, він точно буде ретельно зважувати всі проблеми та ризики, з якими він як наслідок зіткнеться.

Питання – відповіді (FAQ)

– Чи готується Росія до нової великої мобілізації?

Такий сценарій у Кремлі, ймовірно, розглядають та готові до нього процедурно, однак наразі РФ намагається покривати втрати за рахунок контрактників – в’язнів, строковиків та прихованих мобілізаційних механізмів у регіонах.

– На яких об'єктах росіяни зараз фокусують свої удари?

– Зараз це насамперед ОПК, об'єкти енергетики, газовидобувної та нафтовидобувної галузі. Декілька джерел видання при цьому прогнозують, що принаймні до осені росіяни не планують влаштовувати таку концентровану кампанію з атак на нашу енергетику, як це було восени та взимку. У владі також вбачають загрозу того, що влітку ворог може почати атаки на системи водопостачання

– Наскільки реальною є загроза з боку Білорусі?

Там спостерігається активність з розбудови логістичних шляхів у напрямку нашого кордону. Однак наразі українські військові не фіксують у Білорусі угруповання, достатнього для повторного масштабного наступу. Поряд з нашим кордоном жодного переміщення техніки чи особового складу теж немає. Однак Мінськ продовжує підтримувати Росію інфраструктурно та логістично.