Від виглядки до оґлінди: а ви знали, як дзеркало називають у різних регіонах України?

Як називають “дзеркало” в різних регіонах України

Виглядка - так кажуть на Волині. Слово походить від "виглядати", тобто дивитися на себе.

Зерцало або скварцадло - на Поліссі. Обидва варіанти мають давньослов'янське коріння.

Гладец - на Гуцульщині, ймовірно, від "гладкий", бо поверхня дзеркала рівна, блискуча.

Прозирало - на Лемківщині. Тут у слові чується сенс "дивитися крізь".

Оґлінда - на Буковині. Це запозичення з румунської мови (oglindă).

Свічадо - на Чернігівщині та в деяких центральних областях. Давнє поетичне слово, яким користувалися ще козаки.

Люстро або люстерце - поширене на Поділлі й Харківщині. Походить від польського lustro.

Зеркало - так кажуть на Слобожанщині, зберігаючи архаїчну форму.

У Закарпатті можна почути навіть такі цікаві варіанти, як спогляд, глядишко або знову ж люстро.

Як ще можна називати дзеркало українською

На популярному порталі "Словотвір" українці запропонували свої варіанти слова "дзеркало":

• Люстро
• Гладець (гуцульські говірки)
• Верцадло
• Зерцало
• Оглядало
• Зірло

Мовна мозаїка України

Такі слова не просто різняться звуком - вони показують, як формувалася мова під впливом історії, сусідів і побуту. На заході - більше запозичень із польської, словацької та румунської, а на сході – слов'янські архаїзми.

Кожен діалект - це маленька частинка великої картини української ідентичності. У них звучить не лише різниця вимови, а й інтонація життя, властива кожному регіону.

Чому діалекти важливі

Мовознавці наголошують, що діалекти - це не "помилки" та не суржик, а жива історія мови. Саме в них зберігаються давні слова, якими говорили ще наші пращури.