Картина "Острів мертвих" була написана Арнольдом Бекліном між 1880 та 1886 роками. З першого погляду - примарний острів, самотня постать у білому та труна, що пливе темними водами. Але цей шедевр став одним з найвідоміших і найзагадковіших творів того часу, який зводив з розуму диктаторів та психіатрів.
Що відомо про картину "Острів мертвих" та чому Фрейд, Ленін та Гітлер не могли відвести від неї очей, розповідає РБК-Україна з посиланням на IDR.
Юний Арнольд Беклін влаштувався на курси архітектурного малюнка в Академію мистецтв у Дюссельдорфі. Саме в той час почав розвиватися жанр пейзажу і його вивчали в усіх відомих художніх школах.
Картини з пейзажами мали популярність у багатіїв, у колекціонерів і у музеях. Тобто малювати пейзажі в той час було справою прибутковою і 17-річний Беклін вирішив стати саме пейзажистом.
Після школи він провів п'ять років у Римі, де вивчав мистецтво, дивився на фрески та картини. Від романтичних пейзажів Беклін перейшов до міфологічних сюжетів та алегоричних картин зі складною символікою.
У 1853 році Беклін навідався знову до Італії, де закохався у молоду італійку. Він одружився й у пари було 14 дітей, вісім з яких померли у дитинстві. Це сильно вплинуло на художника, який й так був доволі містично налаштований.
Беклін створив "Острів мертвих" у Флоренції, неподалік Англійського кладовища. Там спочивала його донька Марія - одна з вісьмох дітей, яких він втратив. Першу версію цього полотна замовив покровитель Гюнтера Александра, але вона вийшла настільки особистою, що Беклін залишив її собі.
"Острів мертвих", перший варіант (фото: Вікіпедія)
Друга з'явилася на прохання вдови Марії Берні - саме тоді у композиції вперше з’явилася жінка в білому й труна. Жінка втратила чоловіка і картина Бекліна нагадувала їй про похорон. Автор створив для неї зменшений варіант картини на дошці, який пізніше опинився у збірці Музею мистецтва Метрополітен.
У другому варіанті не було човна. Бекліна не задовольняли варіанти картини й він знову її переробляв. Коли на полотні опинилися разом човен і постать в білому - картина отримала назву.
Сюжет зацікавив багатіїв і третя версія була створена 1883 року для галереї Фріца Гурліта. Цей варіант сподобався художнику та граверу Максу Клінгеру, який створив офорт (різновид гравюри - ред.) картини. І це сприяло популярності картини Бекліна серед широкого загалу.
"Острів мертвих", третій варіант (фото: Вікіпедія)
Четвертий варіант картини художник написав через потребу у грошах - власником став барон Генріх Тиссен, який прикрасив нею офіс в берлінському банку. Ця картина була знищена під час бомбардувань Другої світової війни.
Загалом їх було п'ять - і кожна мала власну долю. Беклін подавав варіанти у різних тонах - сутінки, вечірнє сонце, то верхівки кипарисів похилені вітром.
Шосту й останню - завершив його син Карло у 1901 році, коли художника вже не стало. Зараз вона опинилася в Ермітажі.
Всі варіанти композиції мають зображення скелястого острова, до якого наближається човен з померлим у труні. У п'ятому варіанті є відсилка до греко-римської міфології: є річка Стікс та перевізник померлих Харон.
Скелястий острів схожий на морське узбережжя Італії або Греції. Дехто намагався шукати цей острів, але насправді його не існувало і подібність до реальних місць - випадкова.
Офорт "Острів мертвих" Макса Клінгера (фото: Вікіпедія)
Картина настільки захоплювала інших митців, що її почали перемальовувати, доповнювати, робити з неї гравюри, фрески, листівки, полотна. Її мовчазна, особлива мрійливість захоплювала тих, хто шукав сенсу у смерті, контролі та підсвідомості.
Жодного пояснення до своєї картини автор не мав. Вона була написана у смутку за втраченим, у болю, яким було наповнено його життя. Назву придумав не Беклін, а його дилер Фріц Гурлітт.
Беклін лише казав: "Я хотів, щоб від цієї тиші людина злякалася власних кроків".
Кипариси, скелі, човен і постать, що пливе до невідомого берега – усе тут побудовано на напівтонах і підсвідомих страхах.
З'ясувався дивний факт - Зигмунд Фрейд, Володимир Ленін та Адольф Гітлер володіли цією картиною або ж мали з неї тісні зв'язки. І кожен з них находив щось своє в цій приглушеній алегорії смерті.
Зигмунд Фрейд тримав репродукцію "Острова мертвих" у своєму кабінеті. Для нього це була ідеальна метафора несвідомого - місця, куди ми не хочемо дивитися. Засновник психоаналізу вважав, що ця картина - невисловлений символ темніших прагнень людської психіки.
Володимир Ленін, як не парадоксально, повісив копію картини над своїм ліжком у вигнанні. Революціонер-атеїст, який заперечував потойбічне, ночував під образом човна, що пливе у вічність. Ніхто не знає, що саме він у ній бачив.
Адольф Гітлер придбав третю версію картини у 1933 році. Він встановив її спершу у своїй альпійській резиденції, а згодом переніс до рейхсканцелярії в Берліні. Зараз картина зберігається в Старій Національній галереї.
За словами істориків, диктатор, який марив контролем над життям та смертю, міг бачити у цій картині символ влади над тишею.
"Острів Мертвих", 4 варіант (фото: Вікіпедія)
У 1909 році Сергій Рахманінов створив однойменну симфонічну поему, надихнувшись чорно-білою репродукцією полотна. Пізніше він зізнався: "Побачивши кольори, я б, мабуть, ніколи не написав цю музику".
У 1945 році Голлівуд зняв фільм "Острів мертвих" - з вступом, що відтворює композицію Бекліна.
Елементи картини можна побачити й в "Кінг-Конгу" (1933), і в "Чужому: Заповіт" Рідлі Скотта, де сад андроїда Девіда нагадує той самий острів смерті.
Літератори теж не відставали - у 1969 році автор наукової фантастики Роджер Желязни опублікував роман "Острів мертвих".
Навіть у цифрову епоху її образ не зникає. У відеоіграх, коміксах і серіях вона з'являється знову й знову - ніби нагадування, що смерть і краса не протилежні.
Через кілька років після серії "Островів мертвих" Беклін написав протилежну роботу - "Острів життя" (1888).
Той самий пейзаж, але залитий сонцем, наповнений рухом і зеленню. Наче художник намагався довести, що навіть після смерті є світло. Але світ запам'ятав саме темну версію.