Кутя - це не просто солодка каша, а головна обрядова страва української зими. Протягом святкового циклу її готують тричі, і щоразу вона має іншу назву, склад і значення. Якщо на Різдво ми готуємо пісну страву, то на Маланку кутя стає справжнім делікатесом, а перед Водохрещам - максимально скромною.
РБК-Україна розповідає про три види куті: багату, щедру та голодну, і пояснює, у чому їхня принципова різниця.
Це перша кутя, з якої починаються зимові святкування. Хоча вона й називається "багатою", за правилами вона має бути пісною. Її готують 24 грудня та ставлять на стіл на Святвечір.
"Багата" вона не через масло чи жир, а через різноманіття складників (мак, мед, горіхи, родзинки) та 12 пісних страв, що її супроводжують.
У її складі лише рослинні продукти: пшениця, мед, тертий мак і щедра порція горіхів. Жодного молока чи масла.
Другу кутю готують перед початком нового календарного року. Це час розваг, щедрівок та великих застіль. Її готують 31 грудня та ставлять на новорічний стіл.
Це єдиний раз у році, коли кутя може бути непісною. Оскільки піст уже закінчився, у страву можна сміливо додавати вершкове масло, вершки, молоко або навіть домашній коньяк для аромату.
Вважалося, що чим "багатшим" буде смак цієї куті, тим більше ситості та добробуту прийде в дім у новому році. Саме до щедрої куті подають домашню ковбасу, буженину та інші м’ясні страви.
Третя кутя готується у вечір перед Хрещенням Господнім. Це день суворого посту та духовного зосередження. Її готують 5 січня.
Її називають "голодною", бо вона максимально проста. Найчастіше це просто відварене зерно пшениці, підсолоджене медом.
У голодну кутю зазвичай не кладуть горіхи, цукати чи багато сухофруктів. Також у цей вечір не готують великого бенкету - лише пісну вечерю, щоб очистити організм перед освяченням води.
Традиційно українці використовували пшеницю, проте в різних регіонах кутю могли готувати з ячменю чи навіть рису.
Яке б зерно ви не обрали, головне, щоб воно було добре розварене, але не перетворилося на кашу. Цілі зеренця - це символ неперервності життя і зв’язку між поколіннями.
Традиції не забороняють експериментувати зі смаком, особливо у щедру кутю. Додавання журавлини, кураги або меленої кориці зробить страву цікавішою.
Проте незмінною основою завжди залишаються три речі: зерно (символ вічного життя), мак (достаток) та мед (солодкість земного буття).
Вас може це зацікавити:
Під час написання матеріалу були використані такі джерела: Олекса Воропай, "Звичаї нашого народу", Василь Скуратівський, "Дідух", "Місяцелік", Словник української міфології (за редакцією Валерія Войтовича), офіційні ресурси ПЦУ та УГКЦ